Справа № 420/12011/21
12 січня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Танцюри К.О.,
за участю секретаря Шарапи Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чорноморської селищної ради Одеського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Чорноморської селищної ради Одеського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення 12 сесії Чорноморської селищної ради VIII скликання № 173-VІІІ від 11.06.2021р. про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва площею 0, 1000 га на території Чорноморської селищної ради в межах населеного пункту (відповідно до викопіювання); зобов'язання Чорноморську селищну раду Одеського району Одеської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва площею 0,1000 га на території Чорноморської селищної ради в межах населеного пункту (відповідно до викопіювання).
Ухвалою суду від 19.07.2021р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Ухвалою суду від 20.09.2021р. ухвалено перейти до розгляду справи у порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 17.11.2021р. продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.
Ухвалою суду від 16.12.2021р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві зазначила, що за вх.№В-233-8/020-7 від 24.05.2021р. ОСОБА_1 звернулась до голови Чорноморської селищної ради Одеського району Одеської області з письмовою заявою про надання дозволу на розробку землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва площею 0,1000 га на території Чорноморської селищної ради в межах населеного пункту (відповідно викопіювання) та рішенням 12 сесії Чорноморської селищної ради VIII скликання №173-VІІІ від 11.06.2021р. відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва на території Чорноморської селищної ради Лиманського (нині Одеського) району Одеської області (в межах смт. Чорноморське) у зв'язку з невідповідністю наданих документів вимогам п. 6, 7 ст. 118 Земельного кодексу України - зазначені у наданому картографічному матеріалі земельних ділянок перебувають у користуванні інших осіб, відсутні погодження основних землекористувачів щодо їх вилучення. Позивач зазначила, що не погоджується із зазначеним рішенням, оскільки зазначені в ньому підстави для відмови є такими, що не ґрунтуються на вимогах ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України та просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
02.08.2021р. до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому представник відповідача вказав, що не погоджується із позовними вимогами позивача, зазначивши, що бажане місце розташування земельної ділянки підпадає під водоохоронну та оповзневу зони, не відповідає наявній містобудівній документації, прийнятого відповідно до неї нормативно-правового акту, а саме: рішення 18 сесії Чорноморської селищної ради №404 - V від 18 липня 2008 року «Про затвердження Генерального плану селища Чорноморське Комінтернівського району Одеської області на період до 2026 року», затвердженого у встановленому законом порядку (копія рішення додається). Відповідач зазначив, що згідно до Генерального плану селища Чорноморське на даному місці має бути розміщено зелені насадження загального користування (пункти 6 та 7 статті 118 ЗК України). Поряд з цим, відповідач, посилаючись на те, що земельна ділянка щодо якої виносилося клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою (відповідно до викопіювання) знаходиться на земельній ділянці, яка перебуває в користуванні Міністерства оборони України в особі КЕВ м. Одеса згідно до Державного акту про право користування земельною ділянкою серія Б № 031728 від 1983 р., а також у зв'язку з невідповідністю бажаного місяця розташування земельної ділянки наявній містобудівній документації, просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
19.08.2021р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив у якій позивач, посилаючись на обгрунтування викладені у позовній заяві просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
03.09.2021р. до суду від відповідача надійшли заперечення на відзив згідно яких відповідач, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
24.05.2021р. ОСОБА_1 звернулась до голови Чорноморської селищної ради Одеського району Одеської області із заявою про надання дозволу на розробку землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва площею 0,1000га на території Чорноморської селищної ради в межах населеного пункту (відповідно викопіювання)(а.с.9).
Рішенням 12 сесії Чорноморської селищної ради VIII скликання № 173-VІІІ від 11.06.2021р. відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва на території Чорноморської селищної ради Лиманського (нині Одеського) району Одеської області (в межах смт. Чорноморське) у зв'язку з невідповідністю наданих документів вимогам п.6, 7 ст. 118 Земельного кодексу України - зазначені у наданому картографічному матеріалі земельних ділянок перебувають у користуванні інших осіб, відсутні погодження основних землекористувачів щодо їх вилучення.
Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.6 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідно до ч.7 ст.118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Відповідно до ч.1 ст.25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Згідно з п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Відповідно до ч.1 ст.122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно з ч.1 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Відповідно до ч.2 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України).
Отже, з викладеного вбачається, що ч.7 ст. 118 Земельного кодексу України передбачений вичерпний перелік підстав для відмови особі у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Зі змісту оскаржуваного рішення відповідача вбачається, що позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва, у зв'язку з невідповідністю наданих документів вимогам п. 6, 7 ст. 118 Земельного кодексу України - зазначені у наданому картографічному матеріалі земельних ділянок перебувають у користуванні інших осіб, відсутні погодження основних землекористувачів щодо їх вилучення.
При цьому, посилаючись на те, що зазначена у наданому картографічному матеріалі земельна ділянка перебуває у користуванні інших осіб, відсутні погодження основних землекористувачів щодо їх вилучення, відповідчем не конкретизовано, у користуванні яких осіб перебуває вказана ділянка.
Поряд з цим, у відзиві на позовну заяву відповідач посилався на те, що зазначене позивачем бажане місце розташування земельної ділянки підпадає під водоохоронну та оповзневу зони, не відповідає наявній містобудівній документації, прийнятого відповідно до неї нормативно-правового акту, а саме: рішення 18 сесії Чорноморської селищної ради №404 - V від 18 липня 2008 року «Про затвердження Генерального плану селища Чорноморське Комінтернівського району Одеської області на період до 2026 року», затвердженого у встановленому законом порядку та згідно Генерального плану селища Чорноморське на даному місці має бути розміщено зелені насадження загального користування (пункти 6 та 7 статті 118 ЗК України), однак вказане не було зазначено і не було підставою для прийняття оскарженого рішення.
Щодо посилання відповідача на те, що у користуванні Міністерства оборони України в особі КЕВ м. Одеса згідно до Державного акту про право користування земельною ділянкою серія Б № 031728 від 1983 року перебуває спірна земельна ділянка, суд зазначає, що з наданого до суду акту з додатками неможливо встановити, що саме спірна земельна ділянка щодо якої позивач звернулась із заявою про надання дозволу на розробку землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва площею 0,1000 га на території Чорноморської селищної ради в межах населеного пункту (відповідно викопіювання), перебуває у користуванні Міністерства оборони України. Інших доказів, зокрема картографічних матеріалів, з яких можливо було б встановити зазначене відповідачем до суду не надано.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення 12 сесії Чорноморської селищної ради Одеського району Одеської області VIII скликання № 173-VІІІ від 11.06.2021 про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва площею 0, 1000 га на території Чорноморської селищної ради в межах населеного пункту (відповідно до викопіювання) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання Чорноморську селищну раду Одеського району Одеської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва площею 0,1000 га на території Чорноморської селищної ради в межах населеного пункту (відповідно до викопіювання), судом встановлено наступне.
Адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов'язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, ч. 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Зі змісту Рекомендації R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб'єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящим в ієрархії нормативно-правовим актам.
Суб'єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб'єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі “Педерсен і Бодсгор проти Данії” зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 року у справі “Волохи проти України” (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є “передбачуваною”, якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. “…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання”.
Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб'єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.
Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов'язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов'язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.
Як вже було зазначено судом вище, підстави для відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства є вичерпними і не потребують розширеного тлумачення.
Разом з цим, як зазначалось судом відповідачем не розглянуто у передбачений законодавством спосіб заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва площею 0,1000 га на території Чорноморської селищної ради в межах населеного пункту (відповідно до викопіювання) та відповідно відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені діючим законодавством України, без дотримання вимог ч.2 ст. 2 КАС України.
З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне зобов'язати Чорноморську селищну раду Одеського району Одеської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва площею 0,1000 га на території Чорноморської селищної ради в межах населеного пункту (відповідно до викопіювання).
Суд вважає, що саме такий спосіб захисту порушеного права позивача з боку відповідача є належним та достатнім в даному випадку.
В свою чергу, вимоги в частині надання дозволу на розробку проекту землеустрою є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню з вищезазначених підстав.
Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню частково.
Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовної заяви позивача та оскільки вимозі про зобов'язання відповідача вчинити певні дії передує вимога про встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача, судовий збір за другу вимогу позивача не стягувався, суд вважає за можливе стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений судовий збір у сумі 908,00 грн.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Чорноморської селищної ради Одеського району Одеської області № 173-VІІІ від 11.06.2021р. про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва площею 0, 1000 га на території Чорноморської селищної ради в межах населеного пункту (відповідно до викопіювання).
Зобов'язати Чорноморську селищну раду Одеського району Одеської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального дачного будівництва площею 0,1000 га на території Чорноморської селищної ради в межах населеного пункту (відповідно до викопіювання).
У задоволенні іншої частини позовних вимог-відмовити.
Стягнути з Чорноморської селищної ради Одеського району Одеської області (код ЄДРПОУ 05583176, вул. Гвардійська 19, смт. Чорноморське, Лиманський р-н., Одеська обл.) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 908,00грн. (дев'ятсот вісім гривень).
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення виготовлено 20.01.2022р.
Суддя К.О. Танцюра