02 лютого 2022 року Справа № 160/21795/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лозицької І.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Комунального закладу «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної рад про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Комунального закладу «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації та Комунального закладу «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради щодо нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги за 2021 рік у розмірі меншому, ніж п'ять мінімальних пенсій за віком;
- зобов'язати Департамент соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації та Комунальний заклад «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради нарахувати та виплатити щорічну разову грошову допомогу до 05 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням фактично виплаченої суми.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що є учасником бойових дій, а тому, відповідно до ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ має право на разову грошову допомогу, що виплачується щорічно до 5 травня в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Однак, відповідачем було виплачено означену допомогу у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 08 квітня 2021 року № 325 «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».
При цьому, Конституційним Судом України було прийнято рішення від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020, на підставі якого позивач набув право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі, передбаченому ст. 12 Закону № 3551-XII.
Позивач, вважаючи такі дії відповідачів протиправними, звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою від 15.11.2021 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
У встановлений судом строк, заперечуючи проти позовних вимог, Комунальний заклад «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради надав до суду відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи.
Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що він діє на підставі Статуту та не є тотожним Центру (визначеним відповідачем по зразковій справі № 440/2722/20), який діє на підставі типового положення про Центри, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 25.04.2006 року № 147.
Крім того, КЗ «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» ДОР зазначає, що він лише здійснює підготовку відомостей на виплату (друк та направлення до банківських установ/ центрів поштового зв'язку) на підставі розпоряджень органів соціального захисту населення - суб'єктів владних повноважень та версії програмного забезпечення державного підприємства «Інформаційно-обчислювальний центр Міністерства соціальної політики України на кожний рік.
Відповідач стверджує, що він самостійно не призначає та не визначає розміру жодного виду допомоги, зокрема, щорічної разової грошової допомоги до 5 травня.
Також відповідач посилається на те, що Кабінет Міністрів України уповноважений встановлювати розміри, зокрема, вказаної допомоги, а тому, у 2021 році позивачу нарахована щорічна разова грошова допомога до 5 травня, в розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 № 325 «Про розміри разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань», тобто 1491,00 грн.
Зважаючи на викладене, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Департамент соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації, у встановлений судом строк, своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, причини неподання відзиву на позовну заяву суду не повідомив.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми законодавства України, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , дата видачі 26.12.2016 року, копія якого наявна в матеріалах справи.
У квітні 2021 року було нараховано та виплачено позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 1491,00 грн., що підтверджується відповідною довідкою, яка надана відповідачем та міститься в матеріалах справи.
Вважаючи протиправними дії відповідачів щодо не нарахування та невиплати у повному обсязі разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України встановлено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-XII від 22 жовтня 1993 року.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону № 3551-XII (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року № 367-XIV) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Підпунктом "б" пп. 1 п. 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28 грудня 2007 року (набрав чинності 01 січня 2008 року) частину 5 статті 12 Закону України № 3551-XII викладено у такій редакції: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 20 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28 грудня 2007 року.
У подальшому Законом України від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» (набрав чинності 01 січня 2015 року) розділ VІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України та з метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», Кабінетом Міністрів України щороку приймалися відповідні щодо окремого бюджетного року постанови, а саме: № 147 від 31 березня 2015 року, № 141 від 02 березня 2016 року, № 233 від 05 квітня 2017 року, № 170 від 14 березня 2018 року, № 237 від 20 березня 2019 року та № 112 від 19 лютого 2020 року, якими визначався, зокрема, розмір та порядок виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій.
Так, розмір виплати разової грошової допомоги учасникам бойових дій на 2021 рік визначений постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 року № 325 «Про розміри разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» та складає 1491 гривень.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 у справі № 1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Крім того, у цьому рішенні зазначено, що окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення ст.ст. 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Таким чином, з 27 лютого 2020 року застосовуються положення статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року № 367-XIV (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10рп/2008), а саме: щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Приписами ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року встановлено, що мінімальна пенсія - це державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 вказаного Закону мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Так, ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15 грудня 2020 року № 1082-IX встановлено у 2021 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 1 січня 2021 року - 1769,00 гривень.
Таким чином, розмір щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2021 році складає 8845,00 грн. (1769,00 грн. х 5).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29.09.2020 року у справі № 440/2722/20, яка залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021 року.
Разом з тим, це судове рішення є зразковим для справ, у яких предметом спору є оскарження дій (бездіяльності) органу, уповноваженого здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат) щодо нарахування і виплати разової грошової допомоги до 5 травня у 2020 році у розмірі, передбаченому ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було отримано разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі, меншому, ніж передбачено ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а тому, суд дійшов висновку про порушення прав позивача на отримання такої допомоги у належному розмірі.
Щодо посилання КЗ "Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення" Дніпропетровської обласної ради на те, що він є неналежним відповідачем у даній справі, то суд зазначає наступне.
Так, зі змісту постанови Великої палати Верховного Суду від 13.01.2021 року у зразковій справі № 440/2722/20 слідує, що це рішення є зразковим для справ, у яких предметом спору є оскарження дій (бездіяльності) органу, уповноваженого здійснювати виплату разової грошової допомоги до 5 травня (управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат), щодо нарахування та виплати такої допомоги у 2020 році у розмірі, передбаченому ст. 13 Закону № 3551-XII.
Крім того, абз. 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року № 112 "Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" установлено, що у 2020 році виплату до 5 травня разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і Про жертви нацистських переслідувань" (далі - грошова допомога), проводить Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій (далі - регіональні органи соціального захисту населення), які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - районні органи соціального захисту населення), центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, що відповідають вимогам пункту 47 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України(далі - центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат). Районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти через відділення зв'язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання).
Таким чином, визначений Кабінетом Міністрів України порядок передбачає, що виплату грошової допомоги до 5 травня проводить саме Міністерство соціальної політики через відповідні структурні підрозділи (районні органи соціального захисту населення та центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат).
Судом встановлено, що на підставі наказу Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 22.03.2019 року № ОД-65/0/209-19 "Про передачу функцій", починаючи з 2019 року функції з нарахування та здійснення соціальних виплат за КПКВК 2501150 передано до Комунального закладу "Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення Дніпропетровської обласної ради.
Суд звертає увагу на те, що Комунальним закладом "Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення" Дніпропетровської обласної ради здійснювалась виплата грошової допомоги до 5 травня позивачу, а тому, саме Комунальний заклад "Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення" Дніпропетровської обласної ради є належним відповідачем у справі, оскільки вказаний висновок викладений у постанові Великої палати Верховного Суду від 13.01.2021 року у зразковій справі № 440/2722/20.
Таким чином, належним відповідачем у даній справі є Комунальний заклад "Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення" Дніпропетровської обласної ради.
Разом з тим, позовні вимоги, заявлені до Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації, не підлягають задоволенню, оскільки судом встановлено, що безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня здійснював саме КЗ «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» ДОР, який і є належним відповідачем у цій справі.
Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Так, при прийнятті даного рішення, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від 06.09.2005р.; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від 18.07.2006р.; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від 10.02.2010р.; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994р., п.29).
Щодо посилання КЗ "Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення" ДОР на судову практику суду апеляційної інстанцій в інших справах, де відповідачем було визначено Департамент соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації, то суд не приймає їх до уваги, оскільки такі судові рішення винесено до покладення на КЗ «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» ДОР функцій з нарахування та здійснення соціальних виплат.
Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд, згідно зі ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Підсумовуючи, суд зробив висновок, що дана позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, суд зазначає, що відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», позивач звільнений від сплати судового збору, як учасник бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 , дата видачі 26.12.2016 року, що наявна в матеріалах справи, а, отже, їх розподіл не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 9, 77, 139, 242-243, 245-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Комунального закладу «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної рад про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Комунального закладу «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради щодо нарахування та виплати щорічної разової грошової допомоги за 2021 рік у розмірі меншому, ніж п'ять мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язати Комунальний заклад «Центр здійснення соціальних виплат та надання інформаційно-консультативної допомоги з питань соціального захисту населення» Дніпропетровської обласної ради нарахувати та виплатити щорічну разову грошову допомогу до 05 травня за 2021 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням фактично виплаченої суми.
У іншій частині позовних вимог- відмовити.
Судові витрати у вигляді судового збору у справі не розподілялись.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 02.02.2022 року.
Суддя І.О. Лозицька