28 січня 2022 року Справа № 160/23172/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Горбалінського В.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги,-
23.11.2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 року №Ф-10759-53/64У у сумі 21030,90 грн. зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове держави соціальне страхування;
- зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) виключивши суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 21 030,90 грн.
В обґрунтування позовної заяви позивачем зазначено, що оскаржуваної вимоги позивач не отримував, про існування даної вимоги позивачу стало відомо після ознайомлення його адвоката 17.11.2021 року з матеріалами виконавчого провадження ВП №63394537. Також позивач зазначає, що ним 15.04.2019 року припинено підприємницьку діяльність. Окрім цього позивач зауважив, що за період нарахування заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування позивач був працевлаштований в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», що підтверджується відповідною довідкою за формою ОК-7. Також позивач зауважив, що для ефективного захисту його прав необхідно зобов'язати відповідача внести зміни до інтегрованої картки платника податків позивача виключивши суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне сі рахування у розмірі 21 030,90 грн. У зв'язку з чим позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
29.11.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
15.12.2021 року Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відзивом на позовну заяву.
В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що станом на 30.04.2019 року за позивачем обліковується заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 21 030,90 грн. Вказана заборгованість обліковується за позивачем з І кварталу 2017 року по І квартал 2019 року. На підтвердження виникнення даної заборгованості відповідачем надано відомості з інтегрованої картки платника податків. Окрім цього відповідач зауважив, що процедурні порушення формування оскаржуваної вимоги не впливають на законність самої вимоги та не звільняють позивача від сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. У зв'язку з вищезазначеним, відповідач просить суд в задоволенні позовної заяви відмовити.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява та відзив на позовну заяву, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
11.05.2019 року Головним управління ДПС у Дніпропетровській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-10759-53/64-У на загальну суму 21 030,90 грн. по сплаті заборгованості з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Зазначений борг розрахований наступним чином:
1) за 1-4 квартали 2017 рік - 8 448,00 грн., виходячи із 704,00 грн. на місяць;
2) за 1-4 квартали 2018 рік - 9 828,72 грн., виходячи із 819,06 грн. на місяць;
3) за 1 квартал 2019 року - 2 754,18 грн., виходячи із 918,06 грн. на місяць.
Згідно довідки форми ОК-7, відповідно до відомостей з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування в період з 2017 року по 1 квартал 2019 року роботодавцем самостійно сплачувався до Пенсійного фонду України єдиний соціальний внесок із заробітної плати ОСОБА_1 .
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.п 14.1.226 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем (за виключенням випадку, передбаченого пунктом 65.9 статті 65 цього Кодексу) та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Підпункт 14.1.195 п.14.1 ст.14 ПК України дає визначення поняттю «працівник» - фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон №2464-VI, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ст.2 Закону № 2464-VI дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Пунктами 3 і 10 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI надано визначення поняттям:
- застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;
- страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Абзацом 2 п.1 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Пунктом 4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI встановлено, що до платників єдиного внеску віднесено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до ч.2 ст.6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний, серед іншого:
- своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок;
- подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.
Згідно з ч.12 ст.9 Закону №2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Отже, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.
Таким чином, фізичними особами-підприємцями, які одночасно перебувають у трудових відносинах не повинні сплачувати подвійну суму єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне страхування.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 23.01.2020 року у справі №480/4656/18, від 04.12.2019 року у справі №440/2149/19, від 27.11.2019 року у справі №160/3114/19.
Як встановлено судом з довідки за формою ОК-7, виданої Пенсійним фондом України, роботодавцями позивача з 2017 року по 1 квартал 2019 року перераховувались єдині соціальні внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Також, суд звертає увагу, що доказів отримання позивачем у цей період доходів від провадження господарської діяльності матеріали справи не містять.
Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області протиправно нараховано позивачу єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне страхування, на підставі чого сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-10759-53/64У від 11.05.2019 року на суму 21 030,90 грн.
Також суд звертає увагу, що Головне управління ДПС у Дніпропетровській області 11.05.2019 року сформувало вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-10759-53/64У, відповідно до якої, станом на 15.11.2019 року заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування складала 21 030,90 грн.
Проте, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року №537 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" Головне управління ДФС у Дніпропетровській області реорганізовано та приєднано до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Головне управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856) утворено 15.09.2014 року, про що зроблений відповідний запис - 12241020000070149, в свою чергу, з 02.08.2019 року Головне управління ДФС у Дніпропетровській області перебуває в стані припинення, про що зроблений відповідний запис 12241270012070149.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015) утворено 01.08.2019 року, про що зроблений відповідний запис - 12241020000091388.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що Головне управління ДПС у Дніпропетровській області винесло податкову вимогу раніше, ніж Головне управління ДПС у Дніпропетровській області було утворено та зареєстровано як юридичну особу, у встановленому законом порядку.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області винесено протиправну вимогу №Ф-10759-53/64У від 11.05.2019 року, у зв'язку з чим, вказана вимога підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) виключивши суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне сі рахування у розмірі 21 030,90 грн., суд зазначає наступне.
Згідно із Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 5 від 12.01.2021, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 березня 2021 р. за № 321/35943 (далі - Порядок), інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску (далі - платежі), що ведеться за кожним видом платежу.
Відповідно до пункту 1 глави 1 Розділу II Порядку, з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.
ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.
Згідно із главою 2 Розділу II Порядку, з метою забезпечення контролю за правильністю відкриття/закриття ІКП в інформаційній системі щодекадно забезпечується автоматичне формування реєстрів контролю:
реєстр контролю ІКП, відкритих в інформаційній системі, які не відповідають Переліку форм ІКП;
реєстр контролю наявності відкритої ІКП за платником, стосовно якого в ЄДР внесено запис про припинення;
реєстр контролю наявності ІКП без ознаки "Платник відсутній в реєстрі" відкритої платнику, якого не включено/виключено з реєстру платників певного податку;
Наявні записи в реєстрах контролю не пізніше наступного робочого дня з дня їх виявлення відпрацьовуються підрозділом, що здійснює облік платежів, шляхом усунення помилок:
у разі виявлення невідповідностей між ІКП, відкритими в інформаційній системі, та Переліком форм ІКП - здійснюється перекодування ІКП на відповідну форму обліку ІКП;
у разі виявлення ІКП, відкритої за платником, якого не включено/виключено з реєстру платників певного податку, - здійснюється перекодування такої ІКП з ознакою "Платник відсутній в реєстрі".
Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов'язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу щодо вірного та об'єктивного відображення в інтегрованій картці фактичного стану розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату податкового боргу, контролюючий орган зобов'язаний вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов'язань перед бюджетом.
Аналогічна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 25.03.2020 року в адміністративній справі №826/9288/18.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно обліковується за позивачем заборгованість з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування за оскаржуваною вимогою про сплату боргу (недоїмки), та з нарахування заборгованості в сумі 21 030,90 грн.
Отже, виходячи з викладеного суд вказує, що в даному випадку слід зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) виключивши суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне сі рахування у розмірі 21 030,90 грн.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, враховуючи висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги.
Щодо клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1-7 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як встановлено судом між позивачем та адвокатом Мадалиць Вікторією Валеріївною укладено 09.06.2021 року Договір про надання правової допомоги №ШВ06/21 (далі - Договір).
Відповідно до п.5.1 Договору детальний перелік послуг, а також розмір та порядок оплати клієнтом адвокату гонорару та фактичних витрат, пов'язаних із виконанням даного договору, окремо обумовлюється сторонами та може визначатися додатковою (ми0 угодою (ми) до цього Договору.
16.11.2021 року між позивачем та адвокатом Мадалиць Вікторією Валеріївною укладено Додаткову угоду до Договору про надання правової допомоги №ШВ06/21 від 09.06.2021 року (далі - Додаткова угода).
З пункту 2 Додаткової угоди вбачається, що вартість послуг з надання правової допомоги, шо надається позивачу згідно з даною Додатковою угодою, розраховується на підставі погодинної ставки вартості роботи адвоката 2000,00 грн/година та виходячи із фактичного обсягу наданих послуг.
Згідно п.3 Додаткової угоди фактичний обсяг наданих послуг визначається сторонами в актах наданих послуг.
Відповідно до п.4 Додаткової угоди оплата наданих послуг здійснюється за фактом їх надання відповідно до виданого виконавцем рахунку впродовж 14 календарних днів з моменту підписання акту наданих послуг, якщо сторони не домовляються по окремих послугах про часткову або повну їх попередню оплату.
18.11.2021 року між позивачем та адвокатом Мадалиць Вікторією Валеріївною погоджено акт приймання-передачі наданих послуг до Договору про надання правової допомоги №ШВ06/21 від 09.06.2021 року (далі- акт приймання-передачі наданих послуг).
Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг адвокатом надано позивачу наступні послуги:
1) ознайомлення із документами щодо винесення ГУ ДПС у Дніпропетровській області вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 року №Ф-10759-53/64У зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 21030,90 грн.; - 1,5 годин - 3000 грн.;
2) на підставі вище перелічених документів, проведено первинний аналіз матеріалів справи, аналіз судової практики з аналогічних справ, аналіз поточної практики Верховного Суду; - 3 години - 6000 грн.;
3) надання усної консультації (з висновками щодо судової перспективи справи та розробленою загальною стратегією ведення справи); - 0,5 години - 1000 грн.;
4) складання позовної заяви до Дніпропетровського окружного адміністративного суду щодо оскарження вимоги Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 року №Ф-10759-53/64У, зобов'язання вчинити певні дії; - 5 годин - 10000 грн.
Факт оплати наданих послуг з правничої допомоги у розмірі 20 000,00 грн. згідно акту приймання-передачі наданих послуг до Договору про надання правової допомоги №ШВ06/21 від 09.06.2021 року підтверджується прибутковим касовим ордером №ШВ06/21 від 01.12.2021 року.
Верховний Суд в постанові від 07.05.2020 року по справі №820/4281/17 та постанові від 27.06.2018 року по справі № 826/1216/16 зробив висновок, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо. При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Також Верховний Суд зазначив, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
В свою чергу, відповідач у відзиві на позовну заяву заперечував проти задоволення клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
В обгрунтування заперечень відповідач зазначив, що розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт. Окрім цього відповідач зазначив, що надані послуги не мають відношення до надання правової допомоги в межах розгляду в суді справи №160/23172/21.
Щодо тверджень відповідача про неспівмірність розміру витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи суд зазначає наступне.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Про це зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові у справі №910/12876/19 від 07.07.2021 року.
Суд зазначає, що у вказаній позовній заяві позивачем заявлено дві позовні вимоги, а саме: одну вимогу майнового характеру з ціною позову у розмірі 21 030,90 грн. та одну вимогу немайнового характеру.
В свою чергу, згідно акту приймання-передачі наданих послуг адвокатом витрачено 10 годин для підготовки та подання даної позовної заяви до суду.
Виходячи із витраченого часу адвокату на підготовку даної позовної заяви, з урахуванням погодинної ціни роботи адвоката у розмірі 2000,00 грн./год., враховуючи складність заявлених позовних вимог, суд доходить висновку про співмірність розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката із складністю даної адміністративної справи.
При цьому, відповідач не ставить під сумнів вартість послуг адвоката за 1 годину роботи та не ставить під сумнів розмір затраченого адвокатом часу на надання вказаних послуг.
У зв'язку з чим, суд доходить висновку, що вказані доводи відповідача є необґрунтованими та не можуть слугувати підставою для зменшення витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Стосовно доводів відповідача, що вказані послуги не надані в межах адміністративної справи №160/23172/21, суд зауважує, що послуги згідно акту приймання-передачі наданих послуг пов'язані із вимогою про сплату боргу (недоїмки) №Ф-10759-53/64У від 11.05.2019 року, в свою чергу, в межах адміністративної справи №160/23172/21 позивачем оскаржується вказана вимога.
Отже, дані доводи відповідача не можуть бути підставою для відмови в задоволенні клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Окрім цього, твердження відповідача про відсутність оплати наданих послуг з правничої допомоги спростовуються прибутковим касовим ордером №ШВ06/21 від 01.12.2021 року.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не наведено підстав щодо зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката.
Таким чином, суд доходить висновку про обґрунтованість витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн. та необхідність задоволення клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, буд.17-а, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 року №Ф-10759-53/64У у сумі 21030,90 грн. зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове держави соціальне страхування.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) виключивши суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 21 030,90 грн.
Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, буд.17-а, код ЄДРПОУ 44118658) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн. (двадцять тисяч гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Горбалінський