10 січня 2022 року Справа № 160/24132/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Букіна Л.Є.,
за участі: секретаря судового засідання Котляревська Г.С.,
представника позивача - Войтенко К.В.,
представника відповідача, третьої особи - Авілов Р.Е.,
розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м.Дніпрі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛУРГСЕРВІС ПЛЮС» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТАЛУРГСЕРВІС ПЛЮС» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.11.2021 року №0182220720 та № 0182210720 відповідно
В обґрунтування позову Товариство посилається на свою добросовісність як платника податку, оскільки ним сформовано податковий кредит та валові витрати, у періоді який перевірявся, на підставі відповідних документів бухгалтерського обліку. При цьому, усі учасники господарських операцій на момент укладання відповідних договорів, відповідали ознакам і поняттю юридичних осіб та виступали правоздатними учасниками господарського обороту, а самі правочини опосередковувалися реальним настанням правових наслідків та мали на меті отримання прибутку, у зв'язку з чим вважає, що здійснюючи оскаржені донарахування контролюючий орган діяв не на підставі та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.12.201 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що оскаржені рішення прийняті ним у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки надані Товариством до перевірки документи та сукупність доказів свідчать про відсутність факту реального вчинення господарських операцій, а самі операції спрямовані виключно на подальшу мінімізацію податкових зобов'язань усіх учасників «паперово-транзитного» переміщення товару по ланцюгу постачання, у зв'язку з чим, у задоволенні позову просить відмовити.
Ухвалою суду від 04.01.2021 року закрито підготовче провадження та розпочато розгляд справи по суті.
У судовому засіданні представники сторін підтримали свої правові позиції і надали суду пояснення аналогічні тим, що викладені в заявах по суті.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що Товариство є юридичною особою приватного права, перебуває на податковому обліку в органах ДПС і є платником, зокрема: податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) та податку на прибуток приватних підприємств. З установчих документів позивача вбачається, що останній здійснює діяльність пов'язану з ремонтом і технічного обслуговування машин і устатковання промислового призначення.
На підставі наказу від 07.07.2021 року № 2816-а і відповідних направлень посадовими особами відповідача у період з 19.07.2021 р. по 13.08.2021 року проведено планову документальну виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства та з правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 15.04.2019 р. по 31.03.2021 року.
За результатами перевірки відповідачем складено акт від 13.10.2021 р.№ 3525/04-36-07-20-07/42950233, згідно із висновків якого, серед іншого перевіркою встановлено порушення позивачем статті ст. 44, 198, 134 Податкового кодексу України, у результаті чого останнім занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 38157735, а також завищено суму від'ємного значення за грудень 2019 року у розмірі 9639607 грн.
На підставі акту та встановлених порушень, відповідачем 18.11.2021 року прийнято податкові повідомлення-рішення, а саме:
- податкове повідомлення-рішення №0182210720 форми «Р» про визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 26 329 660, 25 гривень (за податковими зобов'язаннями 22 572 201,00 гривень, штрафними (фінансовими) санкціями 3 757 405, 25 гривень);
- податкове повідомлення-рішення №0182220720 форми «Р», яким позивачеві визначено грошові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 31 350 280,00 грн. (за податковими зобов'язаннями 25 080 224,00 гривень, штрафними (фінансовими) санкціями 6 270 056, 25 гривень)
Вказані податкові повідомлення-рішення і є предметом розгляду у цій справі.
Стосовно посилання позивача на проведення перевірки під час дії мораторію суд зазначає про таке.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30 березня 2020р. №540-IX внесено зміни до ПК України, зокрема підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнено пунктом 52-2, яким установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020р. по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім: документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.
Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня 2020р. по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, протягом 10 календарних днів з дня завершення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).
Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19). Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом.
На період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених ст.102 цього Кодексу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено з 12 березня до 3 квітня 2020р. на усій території України карантин.
Постановами від 9 грудня 2020р. №1236, від 21.04.2021р. №405, від 16.06.2021р. №611 Кабінетом Міністрів України прийнято рішення про продовження дії карантину.
Разом з цим, відповідно до положень п.4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України від 17.09.2020р. №909-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (далі Закон №909-ІХ) на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.
Вказана норма на даний час є діючою та не конституційною не визнана.
Таким чином, Верховна Рада України уповноважила Кабінет Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19.
Суд зауважує, що положення п.52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, як і п.4 розділу II "Прикінцеві положення" Закону №909-ІХ були прийняті саме з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, внаслідок якої актами Кабінету Міністрів України було введено та продовжено у подальшому карантин.
Отже, враховуючи право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, яке надано положеннями Закону №909-ІХ, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про відсутність повноважень у Кабінету Міністрів України скоротити строк дії обмежень, заборон, встановлених положеннями п.52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України.
З метою реалізації вимог п.4 розділу II "Прикінцеві положення" Закону №909-ІХ, 3 лютого 2021р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №89 "Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірки" (далі постанова КМ України №89), якою визначено скоротити строк дії обмежень, встановлених п.52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення таких видів перевірок юридичних осіб: тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 р. та не були завершеними; документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог п.77.4 ст.77 Кодексу; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.1 та/або 78.1.4 п.78.1 ст.78 Кодексу, суб'єктів господарювання реального сектору економіки, які сформували податковий кредит за рахунок оформлення ризикових операцій з придбання товарів/послуг (із переліку ризикових платників податків, визначених у межах роботи Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування оприлюднених у засобах масової інформації фактів можливих корупційних дій посадових осіб органів державної влади, які призвели до значних втрат дохідної частини Державного бюджету України, утвореної відповідно до Постанови Верховної Ради України від 24 квітня 2020р. №568-ІХ); документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.12, 78.1.14, 78.1.15, 78.1.16 п.78.1 ст.78 Кодексу.
Отже, постановою Кабінету Міністрів України №89 контролюючому органу надано право на проведення документальних перевірок під час дії мораторію виключно за умови дотриманням ним вимог п.77.4 ст.77 ПК України.
Суд зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України №89 є чинною, доказів скасування або визнання її не чинною до суду не надано.
За наведених обставин, судом не встановлено порушень відповідачем вимог законодавства України з приводу проведення документальної планової перевірки позивача.
Стосовно ж суті виявлених перевіркою порушень, суд виходить з того, що предметом спору у цій справі є фінансово-господарські взаємовідносини позивача з контрагентами-постачальниками робіт (послуг) - ТОВ «АДЕНІУМ ПРОДАКШН», ТОВ «АКТІВАЙС», ТОВ «ТД АЛЬТІКА», ТОВ «АТАРИ-М», ТОВ «АТЛАНТ-КОНСТРУКШН», ТОВ «ЕРДО ГРУП», ТОВ «ПАЛАТІНС», ТОВ «ФІНАНС ПРОМОУШН» та ТОВ «ЛОУРЕН ПРОМ» за період з 15.04.2019 р. по 31.03.2021 року, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит та валові витрати у відповідному звітному податковому періоді, висновки щодо яких викладені податковим органом в акті перевірки від 13.10.2021 р.№ 3525/04-36-07-20-07/42950233.
Дослідивши первинні документи, надані позивачем на підтвердження фінансово-господарських взаємовідносини з вказаними контрагентами за період, який перевірявся, суд зазначає, зокрема про таке.
З матеріалів справи слідує, що між ТОВ «МЕТАЛУРГСЕРВІС ПЛЮС» та вищенаведеними контрагентами-підприємства, у період, який перевірявся, укладені відповідні договори, зокрема:
з ТОВ «АДЕНІУМ ПРОДАКШН» (субпідрядник) укладено Договір субпідрядку від 23.05.2019 року № 23/05/А-019, відповідно до умов якого субпідрядник зобов'язується на свій ризик виконати роботи по об'єкту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» з обслуговування технічного обладнання;
з ТОВ «АКТІВАЙС» (субпідрядник) укладено Договір субпідрядку від 17.06.2019 року № 17/06/А-2019, відповідно до умов якого субпідрядник зобов'язується на свій ризик виконати роботи по об'єкту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» з обслуговування технічного обладнання;
з ТОВ «ТД АЛЬТІКА» (субпідрядник) укладено Договір субпідрядку від 29.05.2019 року № 29/05/А-2019, відповідно до умов якого субпідрядник зобов'язується на свій ризик виконати роботи по об'єкту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» з обслуговування технічного обладнання;
з ТОВ «АТАРИ-М» (субпідрядник) укладено Договір субпідрядку від 15.08.2019 року № 15/08/А-2019М, відповідно до умов якого субпідрядник зобов'язується на свій ризик виконати роботи по об'єкту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» з обслуговування технічного обладнання;
з ТОВ «АТЛАНТ-КОНСТРУКШН» (субпідрядник) укладено Договір субпідрядку від 16.08.2019 року № 16/08/А-2019, відповідно до умов якого субпідрядник зобов'язується на свій ризик виконати роботи по об'єкту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» з обслуговування технічного обладнання;
з ТОВ «ЕРДО ГРУП» (субпідрядник) укладено Договір субпідрядку від 10.06.2019 року № 10/06/А-2019, відповідно до умов якого субпідрядник зобов'язується на свій ризик виконати роботи по об'єкту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» з обслуговування технічного обладнання;
з ТОВ «ПАЛАТІНС» (субпідрядник) укладено Договір субпідрядку від 21.06.2019 року № 21/06/А-2019, відповідно до умов якого субпідрядник зобов'язується на свій ризик виконати роботи по об'єкту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» з обслуговування технічного обладнання;
з ТОВ «ФІНАНС ПРОМОУШН» (субпідрядник) укладено Договір субпідрядку від 26.06.2019 року № 26/06/А-2019, відповідно до умов якого субпідрядник зобов'язується на свій ризик виконати роботи по об'єкту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» з обслуговування технічного обладнання;
з ТОВ «ЛОУРЕН ПРОМ» (субпідрядник) укладено Договір субпідрядку від 23.12.2019 року № 23/12/ -2019, відповідно до умов якого субпідрядник зобов'язується на свій ризик виконати роботи по об'єкту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» з обслуговування технічного обладнання. Також із цим підприємством позивач уклав договір поставки від 17.02.2020 року № 17/02-20, відповідно до якого ТОВ «ЛОУРЕН ПРОМ» зобов'язується передати позивачеві ТМЦ згідно із специфікації.
Фактичне виконання умов зазначених договорів підтверджується наданими до суду актами виконаних робіт, актами приймання виконаних робіт, довідками про вартість підрядних робіт, видатковою накладною, платіжними дорученнями до оборотно-сальдовими відомостями.
Усі ці документи перевірялися відповідачем під час проведення перевірки та жодних зауважень контролюючий орган щодо їх складання не висував. Зобов'язання за такими договорами виконані сторонами у повному обсязі, придбаний товар та послуги використані позивачем у власній господарській діяльності.
При цьому, судом встановлено, що всі документи відповідають вимогам законодавства України, мають обов'язкові реквізити, спрямовані на реальне настання правових наслідків та мали на меті отримання прибутку.
Ставлячи під сумнів «товарність» вказаних операцій контролюючий орган посилається лише на проведені податкові перевірки стосовно перелічених вище контрагентів-підприємства та відсутності у них достатньої кількості трудових ресурсів.
Проте, судом вказані посилання до уваги не приймається, оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні досліджуватись відносини безпосередньо між учасниками господарської операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
Також не бере до уваги посилання контролюючого органу на відсутність контрагентів позивача за місцем реєстрації, оскільки цей факт не може свідчити про невиконання цими суб'єктами договірних зобов'язань, як не може свідчити про вказане і відсутність достатніх (на думку контролюючого органу) матеріальних та трудових ресурсів, зокрема виробничих баз, складських приміщень, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин контрагенти позивача не були позбавлені права укладати з іншими суб'єктами господарювання договорів з метою виконання своїх зобов'язань перед позивачем.
Крім того, позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі якщо контрагентами були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.
Отже, факт реальності придбання позивачем товарів (послуг) за вказаними договорами, підтверджується вищенаведеними первинними документами, які розцінені судом як належне документальне підтвердження реального характеру спірних операцій.
Крім того, суд виходить з того, що на час здійснення спірних господарських операцій вище перелічені контрагенти позивача були зареєстровані в установленому законом порядку, відповідали ознакам і поняттю юридичної особи та виступали правоздатними учасниками господарського обороту.
Окрім цього, суд зазначає, що платник податку (покупець товару), який дотримався вимог закону щодо формування податкового кредиту не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням контрагентом чи його постачальниками вимог законодавства щодо створення підприємства, здійснення господарської діяльності, виконання податкових зобов'язань тощо і в подальшому зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати та податковий кредит. У разі коли постачальник чи його контрагенти допустили порушення вимог законодавства при веденні фінансово-господарської діяльності, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо них.
Також, в матеріалах справи відсутні докази встановлення контролюючим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Відповідачем не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.
Крім того, у відповідності до ст. 71 Податкового кодексу України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, зберігається в базах даних Інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - Інформаційні системи) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.
Процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов'язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.
Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.
За наведених вище обставин у їх сукупності, суд не приймає висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 13.10.2021 р.№ 3525/04-36-07-20-07/42950233, щодо встановлених у ньому обставин, які свідчать про відсутність здійснення спірної господарської діяльності між зазначеними суб'єктами господарювання та позивачем.
Суд також зазначає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Вимоги до первинних документів містяться у ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, підтвердженням факту виконання договору поставки товару (робі) є первинні документи податкового та бухгалтерського обліку, які складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Крім того, чинне податкове законодавство не ставить право платника податку на включення сум сплаченого податку до складу податкового кредиту та формування валових витрат в залежність від господарських, технічних та виробничих можливостей своїх постачальників.
Платник податків (покупець товару, робіт, послуг) не має обов'язку та права здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, і в подальшому не повинен зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності за можливе допущення порушення законодавства іншими юридичними особами.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарську діяльність визначено як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, документи, підтверджуючі використання вказаних товарів у власній господарській діяльності.
Відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагентів, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування фінансового результату до оподаткування визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу 3 ПКУ.
Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:
зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);
збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Згідно з п.135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 Податкового кодексу України.
Статтями 138-140 Податкового кодексу України встановлений перелік різниць, на які коригується фінансовий результат до оподаткування. Зазначений перелік не містить різниць, які б передбачали коригування фінансового результату до оподаткування на витрати за операціями, що не пов'язані з господарської діяльністю платника податків, та по операціях, що не містять ділової мети.
У відповідності до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.
Абзацом «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Отже, правомірність формування платником податку податкового кредиту та валових витрат визначається фактичним проведенням операцій платником податку зі своїми безпосередніми контрагентами, які оформлені належними документами.
Враховуючи, що позивач у перевіряємому періоді формував свій податковий кредит та валові витрати на підставі первинних документів та податкових накладних, які відповідають встановленим для них вимогам в межах проведених господарських операцій, у суду відсутні підстави вважати, що його податкова звітність з податку на додану вартість і податку на прибуток складалася без відповідного підтвердження первинними документами.
За викладених обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача шляхом визнання протиправними та скасування оскаржених податкових повідомлень-рішень відповідача.
Згідно зі статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати у розмірі 22700,00 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛУРГСЕРВІС ПЛЮС" - задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області:
від 18.11.2021 № 0182220720, яким визначено грошове забов'язання Товариству з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛУРГСЕРВІС ПЛЮС" з податку на додану вартість;
від 18.11.2021 № 0182210720, яким визначено грошове забов'язання Товариству з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛУРГСЕРВІС ПЛЮС" з податку на прибуток приватних підприємств.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛУРГСЕРВІС ПЛЮС" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 22 700 (двадцять дві тисячі сімсот) гривень.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.
Рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складений 20 січня 2022 року.
Суддя Л.Є. Букіна