01 лютого 2022 року Справа № 160/21214/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з вищевказаною позовною заявою, в якій просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо не здійснення остаточного розрахунку в день звільнення зі служби в поліції та не виплати одноразової грошової допомоги при звільненні в сумі 52778,41 грн. та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити на його користь середній заробіток за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби у поліції за період з 01.07.2021 року по 27.10.2021 року із обчисленням грошового нарахування за один день 506,98 грн., у розмірі 59 823,64 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що його було звільнено зі служби в поліції. Однак, при звільненні зі служби відповідач не провів повного розрахунку, зокрема, не виплатив одноразову грошову допомогу при звільненні, чим порушив законодавчі вимоги. Зауважив, що питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні поліцейських зі служби (зокрема, затримку виплати одноразової грошової допомоги при звільненні) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, це питання врегульовано ст.ст.116, 117 КЗпП України. Згідно з статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 вказаного Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Враховуючи вищевикладене вважає, що відповідач має виплатити йому середній заробіток за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби у поліції за період з 01.07.2021 року по 27.10.2021 року із обчисленням грошового нарахування за один день 506,98 грн., у розмірі 59 823,64 грн., у зв'язку з чим був змушений звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.11.2021 року позовна заява була залишена без руху через невідповідність ст.ст.160, 161 КАС України.
Ухвалою суду від 19.11.2021 року було відкрито провадження по даній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, після усунення позивачем недоліків своєї позовної заяви - 18.11.2021 року.
До суду 22.12.2021 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення поліцейських врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом МВС України від 06.04.2016 р. № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 р. за № 669/28799. Зазначені правові норми є нормами спеціального законодавства і підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а саме Закон України «Про Національну поліцію», постанова Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським, а норми загального трудового законодавства, зокрема КЗпП України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин. Враховуючи, що норми Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не встановлюють строків виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, ГУ НП в Дніпропетровській області здійснюючи виплату такої допомоги 27.10.2021 р. не порушувало прав ОСОБА_1 . Враховуючи вищевикладене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Позивач своїм правом щодо надання відповіді на відзив на адресу суду до теперішнього часу на адресу суду не скористався.
В силу ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
За викладених обставин, відповідно до вимог статей 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, позицію відповідача, викладену у відзиві на позов, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , у період з 08.08.2005 р. по 01.07.2021 р. походив службу в ОВС України.
01.07.2021 р. згідно з наказом № 235 від 29.06.2021 р., за власним бажанням позивач був звільнений зі служби в Національній поліції України з посади заступника начальника відділення поліції - начальника слідчого відділення поліції №11 Дніпровського районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області.
Вказаним наказом була також передбачена виплата позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби у поліції за період стажу служби в поліції 15 років 10 місяців та 24 дні. Згідно з розрахунку управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Дніпропетровській області, вказана сума становить 52778,41 грн.
Проте, при звільненні позивачу не було виплачено одноразову грошову допомогу.
09.07.2021 року позивач звернувся з відповідною заявою щодо виплати грошових коштів при звільненні до ГУ НП в Дніпропетровській області.
Своїм листом від 23.07.2021 року №21/В-21 відповідач повідомив позивача про те, що нарахована йому сума грошової допомоги при звільненні на даний час не може бути виплачена у зв'язку із відсутністю в коштів. Крім того, конкретну дату остаточного розрахунку також не було вказано у даній відповіді.
Відповідно до виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 суму одноразової грошової допомоги при звільненні в сумі 52 778,41 грн. було виплачено 27.10.2021 року.
Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.
Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
За статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно з статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
За правовою позицією, наведеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16, за змістом приписів статей 94, 116, 117 КЗпП і статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
Верховний Суд відзначає, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов'язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.
Частиною першою статті 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
З огляду на не врегулювання питання щодо порядку виплати грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей при вирішенні вказаного питання підлягають застосуванню приписи Кодексу законів про працю України, зокрема, його стаття 117, яка передбачає, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постанові від 6 березня 2018 року у справі № 804/3722/17.
Виходячи з приписів ст.ст.116, 117 КЗпП України з урахуванням конкретних обставин справи суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право та частки, яку вона становила у заявлених вимогах, та істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком.
Право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст.116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв'язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені ст. 116 цього Кодексу.
В матеріалах справи наявна копія наказу про звільнення позивача з посади № 235 о/с від 29.06.2021 р.
Таким чином, оскільки позивач в день звільнення перебував на службі, обов'язок повного розрахунку відповідачем мав бути виконаний 01.07.2021 р., а не 27.10.2021 р. - дата, фактичного зарахування коштів на картковий рахунок позивача.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що строк несвоєчасно сплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні становить з 01.07.2021 р., а не 27.10.2021 р. (день фактичного зарахування коштів на картковий рахунок позивача).
Механізм обчислення середньої заробітної плати визначений Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100.
Пунктом 8 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів.
Враховуючи, що звільнення позивача відбулося 29.06.2021 р., середній розмір грошового забезпечення позивача повинен обчислюватися з виплат, отриманих ним за попередні два місяці роботи, а саме: за травень та червень 2021 року.
Відповідно до довідки відповідача №938 від 31.01.2022 року, яка надійшла до суду 01.02.2022 року, середньомісячне забезпечення ОСОБА_1 за травень та червень 2021 року становить 14 354,05 грн. + 14 354,05 / 2 = 14 354,05 грн.
Враховуючи 1,5% нарахування компенсації податку та утримання військового збору середньоденне грошове забезпечення ОСОБА_1 становить - 463,56 грн., а не як помилково зазначає позивач 506,98 грн.
Враховуючи, що відповідач, всупереч норм чинного законодавства, не здійснив з працівником повного розрахунку при звільненні, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити на його користь середній заробіток за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби у поліції за період з 01.07.2021 року по 27.10.2021 року із обчисленням грошового нарахування за один день 463,56 грн., у розмірі (463,56 грн. * 119 днів) - 55 163,64 грн.
У задоволенні решти позовних вимог позивачу слід відмовити.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви з викладених вище підстав.
Згідно з ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду, тому судовий збір у розмірі 454 грн. (908 грн. : 2) підлягає поверненню позивачу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд, -
Позовну заяву - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо не здійснення остаточного розрахунку з ОСОБА_1 в день звільнення зі служби в поліції та не виплати йому одноразової грошової допомоги при звільненні в сумі 52 778,41 грн.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби у поліції за період з 01.07.2021 року по 27.10.2021 року із обчисленням грошового нарахування за один день 463,56 грн., у розмірі 55 163,64 грн.
У задоволенні решти позовної заяви - відмовити.
Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (вул.Троїцька, 20А, м.Дніпро, 49101, код ЄДРПОУ 40108866) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати по справі у розмірі 454 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.
Суддя К.С. Кучма