08 лютого 2022 року м. Чернігів справа № 927/1139/21
Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, розглянувши матеріали клопотання ОСОБА_1 про скасування арештів з банківських рахунків боржника по справі за заявою боржника
БОРЖНИК: ОСОБА_1
АДРЕСА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1 )
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
за участі представників учасників у справі:
від кредиторів: ОСОБА_2 - предст. АТ «Альфа-Банк» (адвокат, ордер серії ЧН № 040907 від 08.02.2022)
від боржника: не з'явився
В судовому засіданні 08.02.2022, на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
08 листопада 2021 року через систему «Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява ОСОБА_1 (надалі - боржник) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, яка ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 15.11.2021 була прийнята до розгляду.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 30.11.2021 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; керуючим реструктуризацією призначено арбітражного керуючого Білявського В.В.
13.01.2022 через систему «Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшло клопотання від 12.01.2022 ОСОБА_1 про скасування арештів з банківських рахунків боржника (надалі - Клопотання), яким вона просить:
скасувати арешти, накладені на рахунок ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), відкритий в ПАТ «БАНК ВОСТОК» (код 26237202) НОМЕР_2 ;
зобов'язати ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 скасувати всі арешти, накладені на рахунок ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в межах виконавчих проваджень № 67254809, № 67043289, № 68065069;
зобов'язати ОСОБА_5 зупинити вчинення виконавчих дій за виконавчим провадженням № 68065069 від 06.01.2022 щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
В обгрунтування Клопотання боржниця посилається на положення ст. 34, 35 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 41, 120 Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 13.01.2022:
Клопотання прийнято та приєднано до матеріалів справи;
призначено розгляд Клопотання в попередньому засіданні на 18 січня 2022 року.
18 січня 2022 року господарський суд постановив протокольну ухвалу про відкладення попереднього засідання на 08 лютого 2022 року; повідомлено керуючого реструктуризацією - арбітражного керуючого Білявського В.В. та боржницю про призначення судового засідання, а також про те, що їх участь в цьому судовому засіданні не є обов'язковою.
Арбітражний керуючий Білявський В.В. та боржниця належним чином були повідомлені про дату, час та місце проведення призначеного на 08.02.2022 попереднього засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень № 1400054010160 та № 1400054220725, однак не скористались своїм процесуальним правом на участь у ньому.
25.01.2022 до Господарського суду Чернігівської області надійшов лист від 21.01.2022 № 3873 приватного виконавця Коваля В.О., яким останній повідомив про те, що 21.01.2022 відповідно до ст. 59 «Про виконавче провадження» винесено постанову про зняття арешту з коштів боржника та на підставі п. 2 ч. 1 ст. 34 «Про виконавче провадження» винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій по виконавчому провадженню 68065069 з виконання виконавчого напису 14408, вчиненого 04.11.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» заборгованості в розмірі 16 384,21 грн.
27.01.2022 через систему «Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшло уточнення від 26.01.2022 до Клопотання, яким ОСОБА_1 додатково просить:
скасувати арешт, накладений на рахунок ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відкритий в ПАТ «БАНК ВОСТОК» (код 26237202) НОМЕР_2 в межах виконавчого провадження № 68148889;
зобов'язати головного державного виконавця Ніжинського відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Пархоменка Євгенія Олександровича зупинити вчинення виконавчих дій за виконавчим провадженням № 68148889 від 14.01.2022 щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та скасувати всі арешти, накладені на рахунки ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Обгрунтуванням даного уточнення боржницею визначено положення ст. 34, 35, 59 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 41, 120 Кодексу України з процедур банкрутства.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення Клопотання по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:
як вбачається зі змісту Заяви та доданих до неї документів, постановою приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Палігіна Олександра Петровича від 05.10.2021 ВП № 67043289 про арешт коштів боржника накладений арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 21 032,11 грн.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича від 25.10.2021 ВП № 67254809 про арешт коштів боржника накладений арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 30 724,22 грн.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Коваля Віталія Олександровича від 06.01.2022 ВП № 68065069 про арешт коштів боржника накладений арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 18 532,23 грн.
Постановою головного державного виконавця Ніжинського відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Пархоменка Євгенія Олександровича від 14.01.2022 ВП № 68148889 про арешт коштів боржника накладений арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 77 481,89 грн.
Пунктами 2, 5 ч. 1 ст. 120 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника арешт майна боржника та інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про неплатоспроможність, а попередньо накладені арешти та обмеження можуть бути зняті на підставі ухвали господарського суду; вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Згідно ст. 121 Кодексу України з процедур банкрутства, мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться строком на 120 днів, з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Ухвала про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій стосовно боржника.
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:
1) зупиняється виконання боржником грошових зобов'язань, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність;
2) зупиняється стягнення з боржника за всіма виконавчими документами, крім виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів чи про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, а також крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум, у тому числі одержаних від продажу майна боржника, або перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж;
3) не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення вимог, на які поширюється мораторій;
4) зупиняється перебіг позовної давності щодо вимог до боржника;
5) не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань боржника.
Статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» визначений перелік випадків зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Таким чином, розгляд господарським судом клопотання про скасування арешту майна боржника є окремою процесуальною дією у справі про банкрутство/неплатоспроможність під час якої суд вирішує питання про скасування арешту майна боржника та інших обмежень щодо розпорядження ним.
Разом з тим, розглянувши Клопотання, суд дійшов висновку, що на стадії попереднього засідання господарського суду у справі про неплатоспроможність боржника (на якій встановлюється розмір грошових вимог кредиторів), формування представницьких органів кредиторів, до повноважень яких належить, зокрема вирішення питання щодо наступної судової процедури (прийняти рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність) зняття арештів з майна боржниці є передчасним.
При цьому, звертаючись з Клопотанням, боржниця не обґрунтувала існування на сьогоднішній день необхідності зняття арештів з належного їй майна.
Крім того, вищенаведені положення ст. 120 Кодексу України з процедур банкрутства передбачають право, а не обов'язок господарського суду зняти накладені арешти та обмеження щодо розпорядження належним боржниці майном.
Також, суд зазначає, що, звертаючись з Клопотанням, боржниця просить скасувати арешти з рахунків, однак вищезгаданими положеннями ст. 120 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено зняття господарським судом арешту з майна боржника, яким самі по собі відповідні рахунки не являються (на противагу грошовим коштам, які на них зберігаються).
Щодо вимоги боржниці зобов'язати приватних виконавців виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М., Палігіна О.П. та Коваля В.О., а також головного державного виконавця Ніжинського відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Пархоменка Є.О. скасувати арешти з майна боржниці та зупинити вчинення виконавчих дій за відповідними виконавчими документами, суд зазначає наступне:
у статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.
У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
Згідно із частиною першою статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою ЄСПЛ.
У справі «Сокуренко і Стригун проти України» ЄСПЛ указав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом норм, які регулюють його діяльність.
У рішенні в справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria, заява № 7360/76) Європейська комісія з прав людини висловила думку, що термін «суд, встановлений законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».
Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
Для вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення складу учасників справи. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. При визначенні предметної та/або суб'єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із прав та/або інтересів, за захистом яких звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, їх змісту та правової природи.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення насамперед майнового приватного права чи інтересу.
Натомість публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (стаття 19 КАС України).
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають, зокрема, у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій; на публічно-правові спори, у тому числі на спори фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження (частина перша, пункт 1 частини другої статті 19 КАС України у відповідній редакції).
Тому загальними критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути і пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах від 27 березня 2019 року у справі № 638/14011/16-ц (провадження № 14-656цс18), від 19 червня 2019 року у справі № 826/5806/17 (провадження № 11-290апп19), від 13 березня 2019 року у справі № 202/30/17 (провадження № 14-643цс18) та інших.
У пункті 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Стосовно терміна «публічно-владні управлінські функції», то зміст поняття полягає в наявності у суб'єкта суспільно необхідних для невизначеного або певного кола осіб повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин, а «управлінські функції» - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб'єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб'єкта.
Відтак до справ адміністративної юрисдикції віднесені, зокрема, публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб'єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення та/або спір, який виник між двома чи більше суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у правовідносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний (зобов'язані) виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень тощо.
Аналогічні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 (пункт 5.7), від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 28 - 30), від 18 вересня 2018 року у справі № 823/218/17 (пункти 24, 25), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (пункти 4.8 - 4.10), від 2 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а, від 18 грудня 2019 року у справі № 826/2323/17 (пункти 18, 19), від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц (пункти 21 - 23), від 19 лютого 2020 року у справі № 520/5442/18 (пункти 18 - 20), від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18 (пункти 16, 17), від 1 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункти 19 - 21)).
Разом з тим виконавче провадження є особливою процедурою виконання виконавчих документів, у тому числі судових рішень, що врегульована як процесуальними кодексами (ЦПК, КАС, ГПК), так і Законом України № 1404-VIII «Про виконавче провадження»).
Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.
Відповідно до статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Згідно із частиною першою статті 340 ГПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Аналогічні норми містяться й у КАС України. Зокрема, частиною першою статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист (частина п'ята статті 287 КАС України).
Відтак за загальними правилами процесуальних кодексів скарги на рішення, дії та бездіяльність службових осіб під час виконання судових рішень подаються за юрисдикцією того суду, який ухвалив судове рішення, що знаходиться на виконанні.
Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного наведеними нормами процесуального законодавства, відповідні спеціальні норми встановлені й Законом № 1404-VIII.
Згідно із частиною першою статті 74 зазначеного Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Водночас частиною другою статті 74 закріплено, що на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця щодо виконання рішень інших органів крім судів, а також рішень щодо виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафів, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом, вони видані, поширюється юрисдикція адміністративних судів.
До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.
Аналізуючи зазначені норми права у поєднанні з висловленими Великою Палатою Верховного Суду принципами визначення юрисдикції спорів, пов'язаних з виконанням виконавчих документів, слід дійти висновків, що оскарження рішень, дій або бездіяльності державних, приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби в процедурі виконання рішень судів, за винятком рішень щодо виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу здійснюється до суду, який ухвалив судове рішення.
Оскарження рішень, дій або бездіяльності державних, приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби в процедурі виконання рішень інших органів, у тому числі щодо виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні, здійснюється до судів адміністративної юрисдикції.
Питання юрисдикції справ за скаргами на дії державного виконавця вже було розглянуто Великою Палатою Верховного Суду (зокрема, у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц (провадження № 14-19цс18), від 20 червня 2018 року у справі № 553/1642/15, від 12 вересня 2018 року у справі № 461/5045/16, від 16 січня 2019 року у справі № 914/3015/15, від 28 листопада 2018 року у справі № 2 - 01575/11 та від 6 червня 2018 року у справі № 127/9870/16).
Закон № 1404-VIII змінює загальновизначену процесуальними кодексами юрисдикцію скарг на рішення, дії та бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення. Така зміна юрисдикції пов'язана з реалізацією судами своїх функцій щодо контролю за виконанням прийнятих ними судових рішень у порядку, передбаченому процесуальними кодексами.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного суду від 23.11.2021 у справі № 175/1571/15.
Статтею 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
За змістом ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вбачається зі змісту Клопотання та доданих до нього документів, виконавчі провадження були відкриті:
ВП № 67043289 - з примусового виконання виконавчого напису № 24507, виданого 30.08.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованості в розмірі 18 756,47 грн.;
ВП № 67254809 - з примусового виконання виконавчого напису № 7887, виданого 09.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованості в розмірі 27 186,56 грн.;
ВП № 68065069 - з примусового виконання виконавчого напису № 14408, виданого 04.11.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості в розмірі 16 384,21 грн.;
ВП № 68148889 - з примусового виконання виконавчого напису № 16212, виданого 12.11.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою О.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ІДЕЯ БАНК» заборгованості в розмірі 70 232,86 грн.
Таким чином, відповідні виконавчі провадження були відкриті не у зв'язку з виконанням судових рішень, постановлених, зокрема Господарським судом Чернігівської області.
Як вже зазначалось вище, в силу ст. 120 Кодексу України з процедур банкрутства, до компетенції господарського суду належить вирішення питання про зняття арешту з майна боржника та інших обмежень щодо розпорядження майном такого боржника і під час його вирішення суд не надає оцінку правомірності діям/рішенням органів примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб).
Таким чином, якщо боржниця вважає, що приватними виконавцями та державним виконавцем порушено її права або охоронювані законом інтереси, вона має право, у спосіб, передбачений чинним законодавством України, звернутись за їх захистом, зокрема, шляхом подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби або адміністративного позову.
При цьому, боржниці слід врахувати вищенаведені висновки Верховного Суду щодо юрисдикції скарг на рішення, дії та бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання того чи іншого виконавчого документа.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення Клопотання.
Керуючись ст. 120 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 233, 234, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Клопотання від 12.01.2022 ОСОБА_1 про скасування арештів з банківських рахунків боржника залишити без задоволення.
Копії цієї ухвали надіслати боржниці - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1 )), арбітражному керуючому Білявському В.В. (08200, м. Ірпінь Київської області, вул. Григорія Сковороди, 29, офіс 40 (ІНФОРМАЦІЯ_3 )), приватному виконавцю виконавчого округу Чернігівської області Приходьку Ю.М. (14013, м. Чернігів, проспект Перемоги, 139, офіс 420 (privat_dvs2017@ukr.net)), приватному виконавцю виконавчого округу Чернігівської області Палігіну О.П. (14013, м. Чернігів, проспект Перемоги, 139, офіс 213 (ІНФОРМАЦІЯ_4)), приватному виконавцю виконавчого округу Чернігівської області Ковалю В.О. (14013, м. Чернігів, проспект Перемоги, 139, офіс 208 (ІНФОРМАЦІЯ_5)), головному державному виконавцю Ніжинського відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Пархоменку Є.О. (16600, м. Ніжин Чернігівської області, вул. Богуна, 8 (info@ng.cn.dvs.gov.ua)).
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали складено 09.02.2022.
Дата набрання ухвалою законної сили - 08.02.2022.
Суддя А.С.Сидоренко