Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"15" лютого 2022 р. Справа № 922/4918/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Байбака О.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування" (Україна, 61019, Харківська обл., місто Харків, проспект Ново-Баварський, будинок 118; код ЄДРПОУ: 19364229)
до Приватного акціонерного товариства "Балцем" (Україна, 64200, Харківська обл., Балаклійський р-н, місто Балаклія, вулиця Цемзаводське шосе, будинок 3; код ЄДРПОУ: 00293060)
про стягнення 198853,20 грн.
без виклику учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Балцем" (далі - відповідач) 198853,20 грн., з яких:
190800,00 грн. - сума боргу;
7441,20 грн. - пені;
612,00 грн. - 3% річних.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму витрат на правову допомогу в розмірі 30000,00 грн та суму сплаченого судового збору, яка складає 2982,81 грн.
Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору на постачання виробів підйомно-транспортного устаткування № 12 від 24.06.2021 щодо своєчасного та повного проведення розрахунків за поставлений позивачем товар.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.12.2021 відкрито провадження у справі № 922/4918/21; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін, за наявними в справі матеріалами; запропоновано відповідачу подати відзив на позов в п'ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов; встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на позов.
Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
З метою повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та надання останнім можливості реалізувати власні процесуальні права, судом засобами поштового зв'язку на їх юридичні адреси, зазначені у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань направлено копію вказаної ухвали від 16.12.2021.
Сторонами отримано копію ухвали від 16.12.2021, про що свідчать зворотні поштові повідомлення, згідно з якими на адресу останніх надсилалась поштова кореспонденція (а. с. 29-30).
Відповідач надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву (вх. № 30806 від 30.12.2021), в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 7441,20 грн, 3% річних у розмірі 612,00 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 30000,00 грн В обґрунтування своїх вимог відповідач зокрема зазначає що він на виконання умов договору здійснив попередню оплату у розмірі 50% вартості договору, що складає 190800,00 грн, але в подальшому у зв'язку з виробничою необхідністю наголошував на відстроченні виконання робіт та оплати залишку вартості на більш пізній час. Також відповідач зазначає, що позивачем заявлено до стягнення 7441,20 грн пені, а тому підстави для стягнення штрафу у розмірі 3% річних, який на думку відповідача також є пенею, у позивача відсутні. Стосовно заявлених до стягнення витрат на правову допомогу відповідач звертає увагу суду на те, що позивачем не дотримано вимог ч. 3 ст. 126 ГПК України: не надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правої допомоги, при цьому в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем витрат на оплату професійної правничої допомоги.
Позивач не скористався своїм правом щодо подання відповіді на відзив в порядку та строк, встановлені ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.12.2021.
Розглянувши подані на розгляд суду матеріали справи, суд визнає їх достатніми для прийняття судового рішення по суті спору.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.
Як свідчать матеріали справи, 24.06.2021 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, укладено договір постачання виробів підйомно-транспортного устаткування № 12 (далі за текстом - договір; а. с. 7-9), за умовами якого постачальник зобов'язується виготовити покупцеві продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - товар), а покупець зобов'язався прийняти її і сплатити погоджену грошову суму (п. 1.1 договору).
Згідно з п. 1.3 договору, сума цього договору складається із загальної вартості, вказаної в специфікаціях, що додаються до договору. Загальна сума договору на момент його підписання складає 381600,00 грн (триста вісімдесят одна тисяча шістсот грн 00 коп.), у тому числі 20% ПДВ - 63600,00 грн (шістдесят три тисячі грн 00 коп.).
При підписанні наступних специфікацій, сума договору збільшується відповідно підписаних специфікацій. Постачальник гарантує, що товар новий та не був у використанні та відповідає державним стандартам та вимогам.
Відповідно до п. п. 4.1-4.2 договору, оплата товару здійснюється на умовах, вказаних в доданих специфікаціях. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний (банківський) рахунок постачальника.
Згідно з п. 8.4 договору, при простроченні покупцем виконання грошового зобов'язання на вимогу постачальника покупець зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням пені 0,1% вартості несплачених виробів за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми, не перерахованої за кожен день прострочення, плюс 3% річних та індекс інфляції.
Пунктом 10.10 договору передбачено: даний договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2022.
На виконання умов договору між сторонами складно, підписано та скріплено печатками підприємств специфікацію № 1 від 24.06.2021 (а. с. 10) в якій сторонами узгоджено найменування обладнання який позивач зобов'язався поставити відповідачу, його кількість та ціну.
Згідно з п. п. 3-4 специфікації загальна сума специфікації становить 381600,00 грн триста вісімдесят одна тисяча шістсот грн 00 коп.), у тому числі 20% ПДВ - 63600,00 грн (шістдесят три тисячі грн 00 коп.). При підписанні наступних специфікацій, сума договору збільшується відповідно до підписаних на умовах поставки FCA - м. Харків.
Оплата за поставлений за цим договором товар проводиться на наступних умовах:
50% - попередня оплата;
50% - по факту готовності обладнання до відвантаження протягом 10 календарних днів.
Як зазначає позивач, та не заперечується відповідачем, на виконання умов договору та зазначеної специфікації відповідач сплатив на користь позивача попередню оплату в сумі 190800 грн.
В подальшому позивач виготовив обумовлене договором обладнання, та про готовність його поставки повідомив відповідача електронними листами № 11563 від 09.09.2021, 11604 від 27.09.2021, № 11668 від 13.10.2021. В даних листах позивач також просив відповідача оплатити на його користь остаточну вартість обладнання в сумі 190800 грн. (з ПДВ).
Однак, відповідач відповіді на листи не надав, оплати вартості обладнання не здійснив.
В зв'язку з зазначеними обставинами, позивач звернувся до відповідача з претензією № 11697 від 28.10.2021 в якій вимагав оплати вартість обладнання та сплатити нараховані позивачем штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язання.
Однак, зазначена претензія також була залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.
Обставини щодо стягнення боргу у розмірі 50% вартості обладнання в сумі 190800 грн. стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі. Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язань, позивач на підставі умов договору та відповідних вимог чинного законодавства України нарахував до стягнення з відповідача 612,00 грн 3% річних та 7441,20 грн пені за період прострочення оплати з 19.09.2021 по 28.10.2021.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного:
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За умовами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу приписів ст. ст. 691, 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Як свідчать матеріали справи, позивач на виконання умов договору виготовив обумовлене договором обладнання, про що неодноразово повідомляв відповідача листами. На підставі п. 4 специфікації відповідач мав оплатити виготовлене обладнання по факту готовності, до відвантаження на протязі 10 календарних днів. Матеріали справи містять докази неодноразового повідомлення позивачем відповідача про готовність обладнання та необхідність його оплати.
Перше таке повідомлення надійшло згідно з листом № 11563 від 09.09.2021. Таким чином, виготовлене обладнання відповідач мав оплатити до 19.09.2021.
Оскільки відповідачем не надано суду доказів виконання вказаного зобов'язання, зазначене зумовлює прийняття судом рішення про задоволення позову в зазначеній частині, та стягнення з відповідача на користь позивача 190800 грн. боргу за виготовлене обладнання.
При цьому суд вважає безпідставними посилання відповідача на те, що він наголошував на відстроченні виконання робіт та оплати залишку вартості на більш пізній час, оскільки наведені твердження, всупереч вимогам ст. ст. 73-74 ГПК України, не підтверджені жодними доказами. Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що з цього приводу сторонами досягалося певних домовленостей та вносилися певні зміни до умов договору та специфікації.
Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та пені суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз статті 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Факт прострочення відповідачем виконання зобов'язань з оплати виготовленого товару підтверджується матеріалами справи та відповідачем жодним чином не спростовується.
Зазначене, з урахування вимог ст. 625 ЦК України, надає право позивачу на нарахування 3% річних за весь час прострочення.
Згідно з наданим розрахунком (а. с. 19) позивачем нараховано до стягнення з відповідача 612 грн. 3% річних за період прострочення оплати з 19.09.2021 по 28.10.2021.
Однак, перевіривши за допомогою інструменту “Калькулятори” системи інформаційно-правового забезпечення “Ліга: закон”, суд констатує, що при його складанні позивачем допущено певні арифметичні помилки.
Разом з тим враховуючи, що в силу положень ст. 14 ГПК України формування позовних вимог є диспозитивним правом позивача, а суд розглядає позов в межах заявлених ним вимог, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в зазначеній частині, та стягнення з відповідача на користь позивача 612,00 грн 3% річних.
Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь пені.
Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п. 8.4 договору при простроченні покупцем виконання грошового зобов'язання на вимогу постачальника покупець зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням пені 0,1% вартості несплачених виробів за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми, не перерахованої за кожен день прострочення, плюс 3% річних та індекс інфляції.
Разом з тим, за змістом ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Як зазначалось, відповідач прострочив виконання своїх зобов'язань зі сплати отриманого товару. Зазначене на підставі п. 8.4 договору надає позивачу право на нарахування пені за весь час прострочення.
Згідно з наданим розрахунком (а. с. 19) позивачем нараховано до стягнення з відповідача 7441,20 грн. за період прострочення оплати з 19.09.2021 по 28.10.2021. При цьому розрахунок пені позивачем здійснювався за формулою 0,1% вартості несплачених виробів за кожен день прострочення.
Однак, перевіривши відповідний розрахунок суд констатує, що позивачем при його здійсненні не були враховані умови п. 8.4 договору та ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” щодо обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Здійснивши з урахуванням зазначених обставин відповідний розрахунок, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення пені в сумі 3554,63 грн. за вказаний вище період прострочення виконання зобов'язання.
В решті позову про стягнення пені слід відмовити з зазначених вище підстав.
Здійснюючи розподіл судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як свідчать матеріали справи, у зв'язку з порушенням відповідачем прав та інтересів позивача, останній звернувся до адвоката з метою надання останнім правової допомоги, в т. ч. пов'язаної зі зверненням до суду з позовом у даній справі.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем, замовником, та адвокатом Лебедєвим Дмитром Володимировичем, як виконавцем, укладено договір про надання правової допомоги б/н від 01.04.2021 (а. с. 45), за змістом п. 1 якого за дорученням замовника виконавець зобов'язується у відповідності до умов договору надати правничу допомогу, а замовник зобов'язується оплатити її.
Згідно з умовами п. 1 додаткової угоди до договору від 01.12.2021 (а. с. 46) сторони погодили додатково наступний обсяг послуг за договором: підготовка позову до ПАт «Балцем» про стягнення грошових коштів за договором на постачання виробів підйомно-транспортного устаткування № 12 від 24.06.2021 (позов підписується керівництвом замовника), подання вказаного позову до суду, участь в розгляді справи (в тому числі у випадку розгляду справи в спрощеному провадженні без виклику сторін шляхом підготовки додаткових документів, ознайомлення з матеріалами справи, тощо).
Відповідно до п. 2 додаткової угоди сторони погодили вартість вказаних вище послуг - 30000,00 грн.
Згідно з актом виконаних робіт сторони погодили, що виконавець надав послуги відповідно до умов договору (додаткової угоди від 01.12.2021), а замовник прийняв її в повному обсязі. В акті зазначено, що замовник не має претензій щодо обсягу та якості наданих послуг; вартість послуг складає 30000 грн.
Як свідчать матеріали справи, позивач на виконання умов договору сплатив на користь адвоката 30000,00 грн, що підтверджується копією платіжного доручення № 5336 від 15.12.2021 (а. с. 47).
Зазначені витрати за надання послуг професійної правничої допомоги і були заявлені позивачем до стягнення з відповідача.
Розподіляючи понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, суд враховує, що на підставі наявності заперечень іншої сторони суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок позивача, відповідно до положень ст. 126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд зазначає, що згідно з ч. 1-2 ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При цьому, ч. 3 названої статті також передбачено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд зазначає, що відповідач в порядку, визначеному ст. 126 ГПК України, не надав суду будь-яких доказів неспіврозмірності заявлених позивачем до стягнення вартості послуг професійної правничої допомоги, клопотань про їх зменшення, в т.ч. з зазначених підстав, суду не заявляв.
Враховуючи викладене, а також те, що факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу та сума таких витрат підтверджується матеріалами справи, вони є співрозмірними щодо ступеня складності спору та витраченого адвокатом часу на надання правової допомоги, їх розмір встановлено умовами укладеного між позивачем та адвокатом договору, а від відповідача не надходило будь-яких заперечень щодо заявленої позивачем вартості послуг професійної правничої допомоги, суд приходить до висновку про необхідність розподілу зазначених витрат виходячи з заявленої позивачем до стягнення суми в розмірі 30000 грн.
Згідно з вимогами ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позов у даній справі задоволено частково, з відповідача на користь позивача за наслідками розгляду справи також підлягають стягненню 29413,65 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 2924,49 грн. судового збору, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 244 ГПК України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Балцем" (адреса: 64200, Харківська обл., м. Балаклія, вул. Цемзаводське шосе, буд. 3; код ЄДРПОУ 00293060) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод підйомно-транспортного устаткування" (адреса: 61019, м. Харків, пр.-т Ново-Баварський, буд. 118; код ЄДРПОУ 19364229):
190800,00 грн. - суми боргу;
3554,63 грн. - пені;
612,00 грн. - 3% річних;
29413,65 грн. - витрат на професійну правничу допомогу;
2924,49 грн. - судового збору.
В решті позову відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Суддя О.І. Байбак