Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"15" лютого 2022 р.м. ХарківСправа № 922/4871/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ємельянової О.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", 61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, буд. 11
до Фізичної особи - підприємця Шатохіна Богдана Андрійовича, АДРЕСА_1
простягнення 51 121,61 грн.
без виклику учасників справи
Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Фізичної особи - підприємця Шатохіна Богдана Андрійовича про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію, яка складає суму у розмірі 51 121,61 грн. з яких: 38 030, 74 грн. сума основного боргу, 9 283,36 грн. інфляційні втрати, 3 807,51 грн. 3 % річних. Також до стягнення заявлені судові витрати у розмірі 2 270,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач на підставі договору оренди № 935 від 06.10.2016 року займав приміщення за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 147, літ. А-9. Згідно договору купівлі - продажу нежитлових приміщень від 27.06.2018 року, відповідач до 27.06.2018 року був власником нежитлових приміщень першого поверху у житловому будинку літ. А-9, що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 147 на підставі договору № 5403-В-С від 28.11.2016 року. Проте, відповідачем у порушення статті 24 Закону України "Про теплопостачання" у період знаходження у нього в володінні нежитлових приміщень за адресою - м. Харків, вул. Плеханівська, 147 не уклав з позивачем договір про закупівлю теплової енергії, та отримував теплову енергію на потреби опалення у будинку за відсутності письмового договору.
Ухвалою суду від 14.12.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/4871/21. Розгляд справи № 922/4871/21 призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу 15 (п'ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Звернуто увагу відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (частина 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України). Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов. Роз'яснено сторонам, що у випадку неподання відповідачем відзиву, а також не подання позивачем відповіді на відзив у строки встановлені цією ухвалою розгляд справи буде відбуватися за наявними матеріалами в межах строків встановлених статтею 248 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно вимог статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
При цьому, будь-яких клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до вимог статті 252 Господарського процесуального кодексу України від учасників справи не надходило.
Разом з тим, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
Як зазначає позивач, відповідно до листа Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради від 30.01.2017 року № 1875, відповідач на підставі договору оренди від 06.10.2016 року № 935 займав приміщення за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 147, літ. А-9 (а.с. 28-45).
Відповідно до договору купівлі - продажу нежитлових приміщень від 27.06.2018 року, відповідач до 27.06.2018 року був власником нежитлових приміщень першого поверху загальною площею 101,7 м2 в житловому будинку літ."А-9, що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 147 на підставі договору № 5303-В-С від 28.11.2016 року (а.с. 26-27).
За твердженнями позивача, відповідач у порушення статті 24 Закону України "Про теплопостачання" договір про закупівлю теплової енергії у період знаходження у нього у володінні вищезазначених нежитлових приміщень не уклав, однак отримував теплову енергію на потреби за відсутності письмового договору, оскільки система опалення приміщень відповідача є єдиною з системою опалення будинку у якому знаходились приміщення відповідача.
Постачання теплової енергії у приміщення відповідача позивач здійснював на підставі розпоряджень Харківського міського голови про початок та кінець опалювальних сезонів у 2016-2017 роках, 2017 - 2018 роках. Розрахунок вартості спожитої теплової енергії по нежитлових приміщеннях, розташованих у будинках, оснащених приладами обліку теплової енергії, здійснюється згідно їх показань (з урахуванням теплових витрат від наружної стінки будинку до місця установки приладу обліку відповідно до пункту 7.2.43 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.02.2007 року № 71), які розподіляються пропорційно тепловим навантаженням (пункт 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМУ від 03.10.2007 року № 1198).
На підставі розпоряджень Харківського міського голови позивачем здійснено постачання теплової енергії у приміщення відповідача, що підтверджується актами підключення/відключення № 171/5346 від 16.10.2016 року, № 171/5367 від 03.04.2017 року, № 171/7144 від 20.10.2017 року, № 171/8125 від 10.04.2018 року (а.с. 18-22).
Зазначені факти підтверджуються актом обстеження системи теплопостачання об'єкту № 171/830 від 09.03.2017 року та № 171/898 від 03.11.2017 року, у якому зазначено, що було проведено обстеження об'єкту відповідача, які розташовані у будівлі за адресою: вул. Плеханівська, буд. 147 (а.с. 19, 22).
За твердженнями позивача, на адресу відповідача були направлені рахунки за період з 2016 року по 2018 рік (а.с. 11-1, 20).
Як зазначає позивач, у зв'язку із тим, що будинок, у якому розташовані приміщення відповідача, оснащені приладом обліку теплової енергії, розрахунок вартості спожитої теплової енергії відповідачем здійснювався згідно показань приладів обліку, встановлених у будинку, з урахуванням теплового навантаження на нежитлові приміщення відповідача, виконаного згідно з нормативними документами "Нормами та вказівками по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько - побутові потреби в Україні" КТМ 204 України 244-94.
Станом на 09.11.2021 року заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію без укладання договору про закупівлю теплової енергії складає 38 030,74 грн., яка виникла за період з жовтня 2016 року по квітень 2018 року (включно).
Вищевказані обставини, стали причиною звернення позивача, із відповідним позовом до суду.
Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані до матеріалів справи та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до пункту 28 частини 1 статті 1 Закону України "Про теплопостачання", який кореспондується з підпунктом 9 пункту 3 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року за № 1198, визначено, що споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу (частина 4 статті 19 Закону України "Про теплопостачання").
Користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання (пункт 4 Правил).
У відповідності до вимог пункту 14 Правил споживач зобов'язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що відповідач у період з жовтня 2016 року по квітень 2018 рік займав нежитлові приміщення за адресою - м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 147, літ. А-9.
При цьому, система опалення нежитлових приміщень розташованих у будинку, є невід'ємною частиною системи опалення будинку.
Факт використання відповідачем нежитлових приміщень підтверджується актами обстеження, а саме:
- № 171/830 від 09.03.2017 року;
- № 171/898 від 03.11.2017 року (а.с. 19, 22).
Позивачем постачання теплової енергії на потреби опалення у житлові будинку здійснювалось на підставі розпоряджень Харківського міського голови про початок та кінець опалювальних сезонів 2016-2017, 2017-2018.
Також у матеріалах справи наявні акти підключення/відключення теплової енергії, а саме у будинку за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 147, літ. А-9: № 171/5346 від 16.10.2016 року; № 171/5367 від 03.04.2017 року; № 171/7144 від 20.10.2017 року; № 171/8125 від 10.04.2018 року (а.с. 18, 21).
Крім того, позивачем було направлено рахунки на оплату (а.с. 11-17, 20).
Відповідно до наданого позивачем розрахунку сума основного боргу за період з жовтня 2016 року по квітень 2018 року складає 38 030, 74 грн. (а.с. 3).
Відповідно до частини 4 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії.
Статтею 25 Закону України "Про теплопостачання" передбачено обов'язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Згідно з частиною 2 статті 275 Господарського кодексу України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
При цьому, сторонами до матеріалів справи не надано доказів у підтвердження укладення договору купівлі-продажу теплової енергії на потреби опалення нежитлових приміщень, які використовує відповідач без укладання договору.
Правилами користування тепловою енергією встановлено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, в силу пунктів 1-2, 4 зазначених Правил, останні визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії і в тому випадку, коли такий договір відсутній, оскільки вони є обов'язковими для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності, споживачами, організаціями, що виконують проектування, пуск, налагодження та експлуатацію обладнання для виробництва, транспортування, постачання та використання теплової енергії. Крім того, такі договори укладаються відповідно до типових договорів, а форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Крім того, згідно з частиною 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання", споживач зобов'язаний сплатити за фактично спожиту електроенергію.
З аналізу вищевикладеного слідує, що укладення договору з теплопостачання відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Правил користування тепловою енергією, є не правом споживача послуг, а його обов'язком. Разом з тим, сам факт не укладання такого договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від сплати за фактично спожиту теплову енергію в спірний період.
Доказів здійснення повної оплати за спірною господарською операцією відповідач суду не надав.
Як зазначає позивач, наявність у відповідача заборгованості за споживу теплову енергію у розмірі 38 030,74 грн. за період з жовтня 2016 року по квітень 2018 року підтверджується рахунками - фактурами наявними у матеріалах справи (а.с. 12-17, 20).
Судом здійснено перевірку нарахованої позивачем суми боргу за фактично спожиту теплову енергію без укладання договору, за період з жовтня 2016 року по квітень 2018 року у розмірі 38 030,74 грн. відповідно до наданого позивачем розрахунку нарахувань (а.с. 3), та встановлено що відповідні нарахування здійснено вірно, та вони підлягають до задоволення у повному обсязі.
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивачем було нараховано відповідачу (відповідно до наданого розрахунку (а.с. 4-5) 9 283,36 грн. інфляційних втрат, та 3 807,51 грн. 3 % річних.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом здійснено перевірку нарахування позивачем відповідачу 3% річних у розмірі - 3 807,51 грн. та інфляційні втрати у розмірі 9 283,36 грн. нарахованих на суму боргу 316 62 грн. жовтня 2016 року, на суму боргу 3 365,91 грн. - листопада 2016 року, на суму боргу 2 674,94 грн. - грудня 2016 року, на суму боргу 2 340,17 грн. - січня 2017 року, на суму боргу 3 822,08 грн. - лютого 2017 року, на суму боргу 2 346,78 грн. - березня 2017 року, на суму боргу 1 066,82 грн. - квітня 2017 року, на суму боргу 253,79 грн. - жовтня 2017 року, на суму боргу 2 965,38 грн. - листопада 2017 року, на суму боргу 3 475,68 грн. - грудня 2017 року, на суму боргу 4 010,22 грн. - січня 2018 року, на суму боргу 4 556,96 грн. - лютого 2018 року, на суму боргу 4 108,52 грн. - березня 2018 року, на суму боргу 2 726, 87 грн. - квітня 2018 року за загальний період з 01.09.2017 року 01.11.2021 року відповідно до наданого розрахунку (а.с. 4-5) за допомогою онлайн - системи "Ліга-закон" та встановлено, що відповідні нарахування здійснено арифметично вірно, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 3 807,51 грн., та інфляційних втрат у розмірі 9 283,36 грн. є такими, що підлягають задоволенню.
Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, а саме: про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію, яка складає суму у розмірі 51 121,61 грн. з яких: 38 030, 74 грн. сума основного боргу, 9 283,36 грн. інфляційні втрати, 3 807,51 грн. 3 % річних.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача у розмірі 2 270, 00 грн.
Керуючись статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236 - 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Шатохіна Богдана Андрійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, буд. 11, ЄДРПОУ 31557119, р/р НОМЕР_2 в Філії Харківського обласного управління АТ "Ощадбанк", МФО 351823) заборгованість за спожиту теплову енергію, яка складає суму у розмірі 51 121,61 грн. з яких: 38 030, 74 грн. сума основного боргу, 9 283,36 грн. інфляційні втрати, 3 807,51 грн. 3 % річних, та судові витрати у розмірі 2 270, 00 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.
Інформація у справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Реквізити сторін:
позивач: Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, буд. 11, ЄДРПОУ 31557119);
відповідач: Фізичної особи - підприємця Шатохіна Богдана Андрійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).
Повне рішення складено "15" лютого 2022 р.
Суддя О.О. Ємельянова