Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"14" лютого 2022 р.м. ХарківСправа № 922/4562/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шарко Л.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Церера Плюс", м.Харків
до Фізичної особи ОСОБА_1 , м. Харків
про стягнення 37534,41 грн.
без виклику учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Церера Плюс" (позивач) звернулось до Господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Фізичної особи ОСОБА_1 (відповідач) заборгованість за договором оренди №031375 від 09.09.2020 за період з листопада 2020 року по квітень 2021 року у розмірі 37534,41 грн., з яких: основний борг у розмірі 35157,24 грн. та пеня у розмірі 2377,17 грн. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.12.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; встановлено відповідачу 15-денний термін для подання відзиву на позовну заяву із нормативно-правовим та документальним обґрунтуванням своєї правової позиції.
Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, ухвалу про відкриття провадження у справі від 14.12.2021 отримав 20.12.21, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Строк на подання відзиву на позовну заяву закінчився 04.01.22.
Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, проте відзив на позовну заяву у строк встановлений судом не подав, суд вирішує справу в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Положеннями частини 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.
Відповідно до договору оренди майна № б/н від 01.10.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківська роздрібна компанія" передало в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Церера Плюс" майно торговельного центру "Барабашово" згідно Додатку №1, у тому числі павільйон (код об'єкту оренди: С-001-21-0540).
Згідно з п. 1.5 зазначеного договору цей договір набирає чинності з дати його підписання. Обчислення строку цього Договору починається з 01.01.19, але не раніше дня передання майна позивачу за актом прийому-передачі та закінчується 31.12.21.
01 січня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківська роздрібна компанія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Церера Плюс" підписано акт прийому-передачі до договору оренди майна № б/н від 01.10.2018 (Додаток №2).
Відповідно до п. 5.2 договору оренди майна № б/н від 01.10.2018 позивач має право передавати у користування третім особам, в тому числі на правах оренди, майно без отримання окремої згоди ТОВ "Харківська роздрібна компанія".
09 вересня 2020 року між ТОВ "Церера Плюс" (орендодавець) і Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди №031375 (надалі - Договір), відповідно до умов п. 1.1 якого орендодавець передав орендареві за плату в тимчасове користування майно на торговельному центрі "Барабашово" м. Харкова, а саме: павільйон загальною площею 20,39 кв.м. (код об'єкту оренди: С-001-21-0540), а орендар зобов'язався прийняти об'єкт оренди, своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату й інші платежі відповідно до умов цього договору.
Термін оренди сторони визначили у п. 1.6 договору, а саме: з 01 жовтня 2020 року по 31 грудня 2021 року включно.
01 жовтня 2020 року між сторонами підписано акт прийому-передачі до договору.
Відповідно до п.2.5 договору нарахування орендної плати і інших платежів за цією угодою починається з дня підписання сторонами акту прийому-передачі і припиняється після закінчення строку дії договору або з дати його розірвання.
За умовами п.2.1, 2.2, 2.3 договору відповідач зобов'язався щомісячно сплачувати позивачу орендну плату та інші платежі, а саме: маркетингові витрати та експлуатаційні витрати.
Відповідно до п.п. 2.1.1.-2.1.3. договору базова орендна плата становить 5 804,54 грн. на місяць. Індекс інфляції розраховується в порядку, передбаченому п.2.2. цього Договору. Орендар має право переходу з базового тарифу на складський не частіше 1 разу на рік на термін не більше 2-х місяців, для чого подається відповідна заява. Канікули в оплаті орендної плати, перехід на складський тариф і інші пільги, їх конкретний розмір і тривалість встановлюється додатковою угодою сторін. Перегляд базової орендної плати здійснюється не частіше одного разу на рік. Про зміну базової орендної плати орендодавець зобов'язаний повідомити орендаря за 2 місяці письмово, в порядку, передбаченому цим Договором.
Пунктом 2.2 договору сторони дійшли згоди, що розмір щомісячної орендної плати визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Таким чином, орендна плата за поточний місяць розраховується як добуток базової орендної плати, вказаної в пункті 2.1. накопиченого індексу інфляції за період з моменту підписання договору до поточного місяця й індексу інфляції за поточний місяць.
За умовами п. 2.3 договору окрім орендної плати, орендар щомісячно оплачує такі види платежів за цією угодою, пов'язані з використанням об'єкту оренди:
- 2.3.1. Маркетингові витрати - з розрахунку 5 грн. (ПДВ не передбачений) за 1 кв.м. торгової площі об'єкту оренди, що складає 55,00 грн. на місяць. Маркетингові витрати, складаються з витрат на проведення рекламних акцій і активностей, які спрямовані на збільшення потоку покупців ТЦБ;
- 2.3.2. Експлуатаційні витрати, що включають витрати орендодавця з експлуатації, прибирання, вивезення сміття і обслуговування ТЦБ.
Сторони домовилися, що вартість (ціна) експлуатаційних витрат за зміну встановлюється відповідно до тарифів, затверджених орендодавцем. Вартість послуги публікується на сайті www.barabashovo.kh.ua та/або розміщується на інформаційних стендах ТЦ "Барабашово". Здійснення оплати орендарем послуги за затвердженим тарифом вважається підтвердженням прийняття вартості (ціни) послуги в повному обсязі.
Пунктом 2.4 договору, сторони визначили, що орендодавець може збільшити розмір експлуатаційних витрат за цією угодою у разі будь-якого збільшення витрат і/або підвищення цін і/або тарифів для орендодавця, пов'язаних із експлуатацією, прибиранням, вивезенням сміття і обслуговуванням ТЦБ. Зміна розміру експлуатаційних витрат здійснюється в порядку, передбаченому пунктом 5.2. цього договору.
За умовами п. 2.5 договору, нарахування орендної плати і інших платежів за цією угодою починається з дня підписання сторонами акту приймання-передачі і припиняється після закінчення строку дії Договору або з дати його розірвання.
Орендар сплачує орендну плату й інші платежі щомісячно авансовим платежем за наступний місяць в розмірі, вказаному в п. 2.1-2.3 договору, до 12 числа щомісяця до каси орендодавця або шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця, вказаний в цьому Договорі (п. 2.6 договору).
Орендар сплачує орендодавцеві компенсацію комунальних послуг (п. 2.7 договору).
Орендар зобов'язується сплатити гарантійний платіж, розмір якого дорівнює двом щомісячним платежам за цією угодою, розрахованих відповідно до пунктів 2.1 цього договору, при цьому 50 % гарантійного платежу сплачується не пізніше 15 календарних днів від дати укладення цього договору, інші 50% - не пізніше 30 календарних днів від дати укладання цього договору. Гарантійний платіж є платою за останній і передостанній місяці оренди (п. 2.8 Договору).
Як стверджує позивач, 01.04.2021 відповідачу на підставі п. 4.1.4 та п. 7.2 договору, а також ст. 782 ЦК України, направлено повідомлення про відмову від договору у зв'язку з неналежним виконанням його умов, а саме систематичного порушення п.3.2.2 договору оренди, яким передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі, в розмірі, порядку і терміни, передбачені вказаним договором оренди (а.с. №21-23).
На підставі вищевказаного, 30 квітня 2021 року в односторонньому порядку позивачем розірвано договір оренди. Проте, розірвання договору не є підставою для невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань, зокрема, сплати орендної плати та інших платежів, які передбачені договором, оскільки згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Позивач зазначає, що на момент подання позовної заяви відповідачем не виконано умов договору щодо повернення об'єкту оренди (п. 6.5 договору).
Орендарем сплачені передбачені договором платежі за жовтень 2020 року. Проте, не сплачено орендну плату та інші платежі за листопад, грудень 2020 року, січень - квітень 2021 року, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 35157,24 грн.
За розрахунками позивача заборгованість з орендної плати та інших платежів складає 35157,24 грн. Сума пені за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань щодо сплати орендної плати та інших платежів відповідно до договору складає 2377,17 грн.
Зазначене і стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом за захистом своїх порушених прав.
Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.
За загальними положеннями цивільного законодавства цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України). Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Відповідно до статті 173 ГК України, зі змістом якої кореспондуються і приписи статті 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України).
Частиною третьою статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За змістом ст. 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Аналогічні застереження містить стаття 525 ЦК України.
Згідно ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 530 ЦК України також встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК та ГК України.
Відносини з найму (оренди) майна регулюються главою 58 ЦК України та параграфом 5 глави 30 ГК України.
Відповідно до частини 1 статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно зі ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до статті 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Сторони у розділі 2 договору узгодили розмір орендної плати, інших платежів та порядок розрахунків.
За розрахунком позивача заборгованість відповідача з орендної плати та інших платежів, передбачених умовами договору, за листопад, грудень 2020 року, січень - квітень 2021 року, складає 35157,24 грн.
Наявність заборгованості у відповідача у розмірі 35157,24 грн. останній не спростовує, ніяких заперечень проти позовних вимог не надає.
Суд зауважує, що відповідач сплату орендної плати та інших витрат за листопад, грудень 2020 року, січень - квітень 2021 року, не здійснив та порушив терміни їх сплати, погоджені сторонами у Договорі, зокрема, у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, а матеріали справи не містять доказів сплати заборгованості в сумі 35157,24 грн., що є істотним порушенням умов договору та вимог ст. 762 ЦК України та 286 ГК України щодо строків сплати орендної плати.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати та інших витрат за договором в сумі 35157,24 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 2377,17 грн. неустойки за прострочення сплати орендної плати суд зазначає наступне.
Згідно з приписами ч.2 ст. 193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України (ч. 1 статті 199 ГК України).
Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України визначено, що, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Згідно з ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У пункті 6.2. договору сторони визначили, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення (включаючи день оплати).
При нарахуванні неустойки за прострочення сплати орендної плати та інших платежів позивач на підставі ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" обмежується подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та заявляє до стягнення 2377,17 грн. неустойки за період з 12.10.20 по 10.09.21.
Також позивач при нарахуванні неустойки враховує приписи п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України, щодо позовної давності в один рік, і обчислює неустойку за прострочення сплати орендної плати в межах одного року з моменту подання цього позову.
Аналіз умов спірного договору в контексті з нормами чинного законодавства дають підстави суду дійти висновку, що застосування до відповідача штрафних санкцій у вигляді сплати неустойки за умовами п. 6.2 договору є правомірним.
Отже, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 2377,17грн. неустойки за прострочення сплати орендної плати та інших платежів суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у визначеному позивачем розмірі.
Суд вважає за необхідне зазначити, що на час укладення договору відповідач - ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа - підприємець, проте згідно відомостям з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, з 28.09.2020 припинено підприємницьку діяльність фізичної особи - підприємця - ОСОБА_1 та стягнення відбувається з нього, як з фізичної особи.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1, 4, 5, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 130, 185, 236-242, 247, 252, 256 ГПК України, суд -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Церера Плюс" ( 61054, м. Харків, вул. Барабашова, буд. 6, код ЄДРПОУ 39803836, п/р НОМЕР_2 в ПАТ "ОТП Банк" м. Київ, МФО 300528) суму основного боргу за договором оренди №031375 від 09.09.2020 за період з листопада 2020 року по квітень 2021 року у розмірі 35157,24 грн., пеню у розмірі 2377,17 грн. та 2270,00 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України та п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повне рішення складено "14" лютого 2022 р.
Суддя Л.В. Шарко