15 лютого 2022 року
м. Київ
Справа № 905/825/21
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Васьковського О.В.
розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Донецькій області Державної податкової служби України
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.01.2022
та ухвалу Господарського суду Донецької області від 28.09.2021
у справі № 905/825/21
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛТРЕЙД 2016"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВІ ЕНЕРГОЗБЕРІГАЮЧІ ТЕХНОЛОГІЇ"
про банкрутство,
26.01.2022 поштовою кореспонденцією на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Донецькій області Державної податкової служби України на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.01.2022 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 28.09.2021 (в частині відмови у визнанні грошових вимог) у справі № 905/825/21 в порядку статей 286-288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 905/825/21 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Васьковський О.В., суддя - Білоус В.В., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 31.01.2022.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суддею-доповідачем встановлено, що скарга не відповідає вимогам статей 287-291 ГПК України з огляду на таке.
Статтею 290 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
На виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, подаючи касаційну скаргу, скаржник зазначив про неправильне застосування судом норм матеріального права та про наявність підстав для касаційного оскарження на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки у даних правовідносинах відсутній правовий висновок Верховного Суду
Частиною першою статті 300 ГПК України передбачено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов'язок зазначати у касаційній скарзі, неправильного застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень, та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, а тому право касаційного оскарження обмежено виключно тими підставами, які передбачені наведеними вище положеннями статті 287 ГПК України.
При цьому обов'язок правильного оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимог, змісту та підстав касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.
Суд звертає увагу, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися, та зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
При цьому, визначивши підставу для відкриття касаційного провадження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, заявник в касаційній скарзі вказує на відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах, однак не обґрунтовує у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми/норм права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися і у який спосіб необхідно сформувати єдину практику застосування цієї норми/норм.
Водночас Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які сам заявник скарги не викладав у тексті касаційної скарги, оскільки вказане свідчитиме про порушення Судом принципу диспозитивності та змагальності сторін.
Суд звертає увагу скаржника на те, що зазначення у скарзі загальної вказівки на те, що касаційна скарга подається на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України без належного обґрунтування обраної підстави касаційного оскарження, недостатньо для висновку про наявність підстав для відкриття касаційного провадження, як того вимагає пункт 5 частини другої статті 290 ГПК України.
Крім цього, відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Правові засади справляння судового збору, розміри ставок судового збору та порядок його сплати визначені Законом України "Про судовий збір".
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", в редакції чинній на момент подання касаційної скарги, ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Згідно з підпунктом 10 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній на момент подачі заяви з грошовими вимогами), за подання до господарського суду заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство, а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом ставка судового збору становила 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 становив 2270 грн.
Відтак, оскаржуючи до Верховного Суду постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.01.2022, прийняту за результатом апеляційного перегляду ухвали Господарського суду Донецької області від 28.09.2021 про розгляд грошових вимог Головного управління ДПС у Донецькій області Державної податкової служби України, заявленими у цій справі про банкрутство у 2021 році, скаржнику належало сплатити судовий збір в сумі 9080,00 грн. (2270 * 2 * 200%).
Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, скаржником не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених законом порядку і розмірі.
Отже, подана касаційна скарга не відповідає вимогам статті 290 ГПК України щодо її форми.
Відповідно до частин другої, п'ятої статті 292 та статті 174 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, така скарга залишається без руху, про що суддею-доповідачем постановляється відповідна ухвала із зазначенням строку на усунення скаржником недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Згідно з частиною четвертою статті 174 та частиною другою статті 292 ГПК України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.
З огляду на викладене касаційна скарга Головного управління ДПС у Донецькій області Державної податкової служби України на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.01.2022 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 28.09.2021 у справі № 905/825/21 підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку на усунення недоліків касаційної скарги, а саме -надати суду оригіналу документа, що підтверджує сплату судового збору в сумі 9080, 00 грн., та виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України шляхом подання письмових пояснень, в яких зазначити підстави касаційного оскарження із зазначенням норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.
На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290, 291, 292 Верховний Суд, -
1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області Державної податкової служби України на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.01.2022 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 28.09.2021 у справі № 905/825/21 залишити без руху.
2. Надати Головному управлінню ДПС у Донецькій області Державної податкової служби України строк на усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення ухвали, а саме - надати суду оригінал документа, що підтверджує сплату судового збору в сумі 9080, 00 грн., виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України шляхом подання письмових пояснень, в яких вказати підстави касаційного оскарження із зазначенням норми права, щодо якої відсутній висновок щодо її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.
3. Роз'яснити Головному управлінню ДПС у Донецькій області Державної податкової служби України, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Васьковський