01.02.2022м. СумиСправа № 920/960/21
Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., за участі секретаря судового засідання Осокіної А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/960/21 в порядку загального позовного провадження
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АсваскЕнерго» (вул. Скриганова, 6, офіс 369, м. Мінськ, Республіка Білорусь, 220073, УПН 193188327),
до відповідача: фізичної особи-підприємця Недбая Олексія Володимировича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ),
про стягнення 13 892,37 Євро, що еквівалентно 440 336,73 грн,
за участю представників учасників справи:
позивача - Миронов О.А.,
відповідача - не з'явився.
02.09.2021 позивач звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом, відповідно до якого просить суд стягнути з відповідача 8 612,00 Євро та 6 450,22 доларів США (еквівалентно 446 222,10 грн) на підставі контрактів № 2710/2020 від 27.10.2020, № 2904/2021 від 29.04.2021, б/н від 04.05.2021, а також покласти на відповідача судові витрати по справі.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем було порушено умови контрактів № 2710/2020 від 27.10.2020, № 2904/2021 від 29.04.2021, б/н від 04.05.2021 щодо поставки товару попередньо оплаченого позивачем та оплати вартості товару поставленого позивачем відповідачу.
У позовній заяві представник позивача зазначає, що позивачем понесено витрати на оплату судового збору в сумі 6 693,33 грн та витрати на професійну правничу допомогу зі збору доказів та підготовки позову в сумі 10 000,00 грн. Також представник позивача у позові зазначає, що очікувані витрати на розгляд справи позивач наразі визначити не має можливості.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 07.09.2021 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі № 920/960/21, справу розглядати у порядку загального позовного провадження, призначити підготовче засідання на 21.10.2021, 12:00.
05.10.2021 представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «АсваскЕнерго» (вул. Скриганова, 6, офіс 369, м. Мінськ, Республіка Білорусь, 220073, УПН 193188327) - адвоката Миронова О.А. звернувся до суду із клопотанням від 05.10.2021 б/н (вх. № 3638 від 05.10.2021) про проведення судового засідання в режимі відеоконференції у справі № 920/960/21, в якому просить суд забезпечити проведення судового засідання у справі № 920/960/21, яке відбудеться 20.04.2021, 11:30 в режимі відеоконференції та визначити Хорольський районний суд Полтавської області (вул. Незалежності (Карла Маркса), буд. 82, м. Хорол, Полтавська область, 37800, e-mail: inbox@hr.pl.court.gov.ua) відповідальним за проведення відеоконференції під час вищевказаного судового засідання.
Ухвалою від 06.10.2021 у справі № 920/960/21 судом постановлено клопотання представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «АсваскЕнерго» (вул. Скриганова, 6, офіс 369, м. Мінськ, Республіка Білорусь, 220073, УПН 193188327) - адвоката Миронова О.А. від 05.10.2021 б/н (вх. № 3638 від 05.10.2021) про проведення судового засідання в режимі відеоконференції у справі № 920/960/21 задовольнити; призначити підготовче засідання у справі № 920/960/21 на 21.10.2021, 15:00 з повідомленням учасників справи про дату, час і місце судового засідання; доручити Хорольському районному суду Полтавської області (вул. Незалежності (Карла Маркса), буд. 82, м. Хорол, Полтавська область, 37800, e-mail: inbox@hr.pl.court.gov.ua) забезпечити проведення підготовчого засідання у справі № 920/960/21, яке призначене на 21.10.2021, 15:00 в режимі відеоконференції в приміщенні зазначеного суду. У судовому засіданні в режимі відеоконференції братиме участь представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «АсваскЕнерго» (вул. Скриганова, 6, офіс 369, м. Мінськ, Республіка Білорусь, 220073, УПН 193188327) - адвокат Миронов О.А.
У підготовчому засіданні 21.10.2021 судом оголошено перерву до 25.11.2021, 12:30, а також судом постановлено протокольну ухвалу про продовження підготовчого провадження на тридцять днів.
Ухвалою від 23.10.2021 у справі № 920/960/21 судом постановлено повідомити відповідача - фізичну особу-підприємця Недбая Олексія Володимировича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про дату, час і місце підготовчого засідання, призначеного на 25.11.2021, 12:30.
Відповідно до статті 185 ГПК України у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті. За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті. Суд з'ясовує думку сторін щодо дати призначення судового засідання для розгляду справи по суті.
За результатами підготовчого засідання 25.11.2021 судом постановлено ухвалу у справі № 920/960/21, відповідно до якої постановлено заяву представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «АсваскЕнерго» (вул. Скриганова, 6, офіс 369, м. Мінськ, Республіка Білорусь, 220073, УПН 193188327) про зменшення позовних вимог від 05.11.2021 б/н (вх. № 3987 від 09.11.2021) задовольнити; подальший розгляд справи здійснювати у редакції зазначеної заяви щодо стягнення з відповідача на користь позивача коштів в сумі 13 892,37 Євро, що еквівалентно 440 336,73 грн; закрити підготовче провадження у справі № 920/960/21; призначити справу № 920/960/21 до судового розгляду по суті в судове засідання на 11.01.2022, 14:30.
Ухвалою від 11.01.2022 у справі № 920/960/21 судом постановлено відкласти розгляд справи № 920/960/21 по суті в судове засідання на 01.02.2022, 15:00.
31.01.2022 представником позивача подано до суду письмові заперечення від 30.01.2022 б/н (вх. № 724 від 31.01.2022) проти долучення заключення експерта № ГО-679 від 28.04.2021, де просить суд відмовити відповідачу у долученні до матеріалів цієї справи вищезазначеного документа.
Суд звертає увагу представника позивача на те, що відповідачем не подано до суду вищезазначене заключення експерта № ГО-679 від 28.04.2021, матеріали справи № 920/960/21 такого письмового доказу не містять.
Представник позивача приймав участь у судовому засіданні по суті, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить суд їх задовольнити з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.
Представник відповідача в судове засідання по суті не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений судом належним чином, про що свідчать відомості з протоколу судового засідання від 11.01.2022 про явку представників учасників справи та повідомлення останнім дати, часу і місця наступного судового засідання.
Відповідач відзиву на позов не подав.
Згідно зі статті 194 Господарського процесуального кодексу України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Суд вважає за доцільне зазначити, що учасникам справи надано достатньо часу для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів. Приймаючи до уваги наведене та принципи змагальності і диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.
Судовий процес, на виконання статті 222 Господарського процесуального кодексу України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 01.02.2022 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.
Між сторонами у справі у м. Харків укладено господарські договори у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а саме:
- контракт № 2710/2020 від 27.10.2020, за яким відповідач виступив покупцем сільськогосподарської продукції на загальну суму 100 000,00 (сто тисяч) Євро;
- контракт № 2904/2021 від 29.04.2021, за яким відповідач виступив продавцем сільськогосподарської продукції на загальну суму 100 000,00 (сто тисяч) Євро.
- контракт № б/н від 04.05.2021, за яким відповідач виступив покупцем сільськогосподарської продукції на загальну суму 100 000,00 (сто тисяч) Євро.
На підставі контракту № 2710/2020 від 27.10.2020 на користь відповідача позивачем відвантажено:
- картоплю продовольчу в кількості 21 500,00 (двадцять одна тисяча п'ятсот) кілограм на суму 1 935,00 (одна тисяча дев'ятсот тридцять п'ять) Євро згідно накладної № 1078619 від 21.04.2021;
- картоплю продовольчу в кількості 21 500,00 (двадцять одна тисяча п'ятсот) кілограм на суму 1 935,00 (одна тисяча дев'ятсот тридцять п'ять) Євро згідно накладної № 1078620 від 22.04.2021.
Загалом відповідач отримав згідно вказаного контракту товар на суму 3 870,00 (три тисячі вісімсот сімдесят) Євро, однак свого зобов'язання з оплати отриманого товару відповідач не виконав.
На підставі контракту № б/н від 04.05.2021 на користь відповідача позивачем відвантажено:
- капусту білокачанну в кількості 21 500,00 (двадцять одна тисяча п'ятсот) кілограм на суму 2 365,00 (дві тисячі триста шістдесят п'ять) Євро згідно накладної № 1078622 від 13.05.2021;
- капусту білокачанну в кількості 21 500,00 (двадцять одна тисяча п'ятсот) кілограм на суму 2.365,00 (дві тисячі триста шістдесят п'ять) Євро згідно накладної № 1078623 від 19.05.2021.
Позивач зазначає, що загалом відповідач отримав згідно вказаного контракту товар на суму 4 730,00 Євро, однак свого зобов'язання з оплати отриманого товару не виконав.
На підставі контракту № 2904/2021 від 29.04.2021 на рахунок відповідача згідно виставленого останнім рахунку, в порядку передплати поставки моркви продовольчої, було перераховано:
- 2 910,22 доларів США (дві тисячі дев'ятсот десять доларів США 22 центи) відповідно до платіжного дорученням № 16 від 19.05.2021;
- 3 540,00 доларів США (три тисячі п'ятсот сорок доларів США 00 центів) відповідно до платіжного дорученням № 17 від 25.05.2021.
Валютою контракту № 2904/2021 від 29.04.2021 є Євро, отже здійснені в доларах США платежі мають бути перераховані у Євро, а тому платіж 19.05.2021 в розмірі 2 910,22 доларів США за офіційним курсом валют НБУ станом на 19.05.2021 становить 2 381,23 Євро; платіж 25.05.2021 в розмірі 3 540,22 доларів США за офіційним курсом валют НБУ станом на 25.05.2021 становить 2 899,14 Євро.
Загалом в межах вказаного контракту відповідач отримав кошти в сумі 5 280,37 Євро, однак свої зобов'язання з поставки передплаченого товару не виконав.
Укладеними між сторонами контрактами передбачено оплату окремої поставки товару шляхом 100 % передплати її вартості або на протязі 15 банківських днів з моменту відвантаження товару.
Внаслідок невиконання договірних зобов'язань за вказаними контрактами, з урахуванням сальдо попередніх розрахунків, відповідач винен позивачу 13 892,37 Євро, що за офіційним курсом валют НБУ станом на 31.08.2021 (на дату подачі позову) становить 440 336,73 грн.
30.07.2021 на адресу відповідача, зазначену в Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, представником позивача направлено вимогу про сплату коштів. Вказане поштове відправлення повернулось з відміткою Укрпошти «адресата не розшукано».
17.08.2021 представником позивача направлено вказану вимогу про сплату коштів з додатками на електронну адресу відповідача, зазначену в Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Вказане відправлення залишено відповідачем без відповіді та задоволення.
Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.
Позивач є резидентом Республіки Білорусь, відповідач є резидентом України.
У відповідності до пункту 2 частини першої статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку, якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення.
Вищезазначені контракти укладені сторонами на території України, умови контрактів (пункт 8.3) передбачають застосування до них законодавства України.
У відповідності до частини першої статті 47 закону України «Про міжнародне приватне право» право, що застосовується до договору, охоплює: 1) дійсність договору; 2) тлумачення договору; 3) права та обов'язки сторін; 4) виконання договору; 5) наслідки невиконання або неналежного виконання договору; 6) припинення договору; 7) наслідки недійсності договору; 8) відступлення права вимоги та переведення боргу згідно з договором.
Враховуючи викладене, даний спір є підсудним Господарському суду Сумської області. До обов'язків сторін за укладеними контрактами застосовується право України.
Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.
Статтею 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 712 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною другою статті 692 цього ж кодексу визначено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідач отримав поставлений позивачем товар (надані послуги) без будь-яких заперечень, а тому, враховуючи положення статті 692 Цивільного кодексу України, відповідач зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Проте, в порушення умов договорів та вимог статей 526, 629, 712 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач за отриманий товар (надані послуги) не розрахувався у встановлені контрактами строки, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.
Згідно з статей 526, 530 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За приписами статті 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 цього Кодексу).
Відповідно 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Згідно зі статтею 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Визначене частиною другою статті 693 ЦК України право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати за своїм змістом є правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем з поставки товару.
Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19).
Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Боржник не має права на відшкодування збитків, завданих простроченням кредитора, якщо кредитор доведе, що прострочення не є наслідком його вини або осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання.
Боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.
Судом встановлено, що факт перерахування позивачем відповідачу попередньої оплати в загальній сумі 5 280,37 Євро повністю підтверджується наявним в матеріалах справи платіжними дорученнями. Доказів поставки відповідачем позивачу товару у повному обсязі матеріали справи не містять, відповідачем такі докази не подані. Доказів повернення позивачу попередньої оплати, у зв'язку з не поставкою товару, відповідач не подав, доказів повернення товару позивачу відповідач також до суду не подав.
Враховуючи викладені встановлені судом обставини, оскільки відповідач в порушення умов контрактів не виконав зобов'язань щодо оплати поставленого позивачем товару та щодо поставки товару попередньо оплаченого позивачем, суд вважає вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в загальній сумі 13 892,37 Євро, що за офіційним курсом НБУ станом на 31.08.2021 становить 440 336,73 грн є правомірними, обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню.
Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов'язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини п'ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, а тому підлягають задоволенню з урахуванням вищевикладеного.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 6 605,05 грн покладається на відповідача пропорційно розмірі задоволених позовних вимог.
Щодо покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
У позовній заяві представник позивача зазначає, що позивачем понесено витрати на оплату судового збору в сумі 6 693,33 грн та витрати на професійну правничу допомогу зі збору доказів та підготовки позову в сумі 10 000,00 грн. Також представник позивача у позові зазначає, що очікувані витрати на розгляд справи позивач наразі визначити не має можливості.
Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
В судовому засіданні по суті справи представником позивача заявлено клопотання про призначення судового засідання в порядку пункту 5 частини шостої статті 238 ГПК України для визначення розміру витрат на правову допомогу, а також про встановлення строку для подання стороною доказів щодо розміру відповідних витрат після ухвалення рішення в справі.
Дане клопотання відповідає вимогам чинного господарського процесуального законодавства, є встановленим правом сторони, а тому підлягає задоволенню й вирішенню в окремому судовому засіданні після ухвалення рішення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Недбая Олексія Володимировича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АсваскЕнерго» (вул. Скриганова, 6, офіс 369, м. Мінськ, Республіка Білорусь, 220073, УПН 193188327) заборгованість в сумі 13 892,37 євро (тринадцять тисяч вісімсот дев'яносто два євро тридцять сім центів), що еквівалентно 446 222,10 грн (чотириста сорок шість тисяч двісті двадцять дві гривні десять копійок) та відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 6 605,05 грн (шість тисяч шістсот п'ять гривень п'ять копійок).
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката на 14.02.2022, 11:00. Судове засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Сумської області за адресою: м. Суми, проспект Шевченка Тараса, 18/1, 1-й поверх, зал судового засідання № 2.
6. Встановити позивачу - Товариства з обмеженою відповідальністю «АсваскЕнерго» (вул. Скриганова, 6, офіс 369, м. Мінськ, Республіка Білорусь, 220073, УПН 193188327) строк для подання доказів щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу протягом п'яти днів після ухвалення рішення у справі № 920/960/21 у відповідності до положень частини восьмої статті 129 ГПК України.
Згідно із частинами першою, другою статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 256 та статті 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Повні реквізити сторін зазначені у пункті 2 резолютивної частини цього рішення.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 11 лютого 2022 року.
Суддя Ю.А. Джепа