08.02.2022м. СумиСправа № 920/1323/21
Господарський суд Сумської області, у складі головуючого судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Данілової Т.А., розглянувши матеріали справи № 920/1323/21
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Трубна металургійна компанія - Дніпро" (49054, м. Дніпро, пр.. Поля Олександра, 103, оф. 315, код ЄДРПОУ 39120314)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" (40030, м. Суми, вул. Друга Залізнична, 10, код ЄДРПОУ 33698892)
про стягнення 694753,54 грн,
представники сторін:
позивача (в режимі відеоконференції) - Крутовських С.В.;
відповідача - Пилипенко О.В.
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути 694753,54 грн заборгованості за договором поставки № 70 від 19.08.2021, з яких: 668491,94 грн основна заборгованість, 17208,41 грн пеня, 3036,77 грн 3% річних, 6016,42 грн інфляційні втрати; стягнути витрати по сплаті судового збору в сумі 10421,30 грн, втрати на правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.
Ухвалою від 13.12.2021 суд постанови відкрити провадження у справі № 920/1323/21 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 13.01.2022
29.12.2021 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає позов необґрунтованим, а твердження та аргументи наведені в ньому є помилковими. Крім того відповідач зазначив, що 21.12.2021 сплатив основну суму заборгованості за договором в сумі 668491,94 грн та просить суд, у разі задоволення позову, зменшити суму пені на 50%.
12.01.2022 представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій просить суд задовольнити позовні вимоги та стягнути понесені судові витрати, оскільки розмір нарахованої пені, 3% річних та інфляційних втрат не перевищує 4% від суми заборгованості, що була сплачена відповідачем 21.12.2021.
Ухвалою від 13.01.2022 суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 08.02.2022.
Згідно зі статтею 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом у межах наданих йому повноважень створено належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши та дослідивши докази в справі, суд встановив наступне.
19.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Трубна металургійна компанія-Дніпро» (позивачем, постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (відповідачем, покупцем) укладено договір поставки № 70, згідно умов якого постачальник бере на себе зобов'язання на замовлення покупця поставити труби 90-220 мм, код за ДК 021:2015 44160000 - 9 (44161200-8 - Водогінні труби; 44161500-1 - Магістральні трубопроводи високого тиску) (далі товар), а покупець прийняти цей товар та сплатити його в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Кількість та вартість товару, визначена у Специфікації (додаток № 1), яка є невід'ємною його частиною (п. 1.2. договору).
Відповідно до п. 2.1. договору поставка товару здійснюється на умовах терміну DDP міжнародних правил ІНКОТЕРМС-2020 до місця призначення: 40021, м. Суми, вул. Лебединська, 7.
Згідно з п. 2.2. договору постачальник здійснює поставку товару протягом 14 календарних днів від дати отримання попередньої оплати від покупця визначеної п. 3.2.1. цього договору.
На підставі п. 3.1. договору загальна ціна договору складає 955180,77 грн.
За п. 3.2. договору оплата товару, визначеного у специфікаціях за цим договором, здійснюється покупцем на підставі виставленого постачальником рахунку на оплату у наступному порядку:
3.2.1. в якості попередньої оплати покупець перераховує постачальнику 30% від вартості товару протягом 10 календарних днів з дня подання заявки.
3.2.2. остаточний розрахунок у розмірі 70% від вартості товару здійснюється протягом 30 календарних днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару.
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору, позивачем був виставлений рахунок № СФ-521 від 26.08.2021 на загальну суму 955046,17 грн.
27.08.2021 відповідачем було сплачено передоплату в розмірі 286554,23 грн.
02.09.2021 позивачем було здійснено поставку товару на загальну суму 316625,58 грн, що підтверджується видатковою накладною № РН526 від 02.09.2021, актом приймання-передачі товару № 1 від 02.09.2021, товарно-транспортною накладною від 02.09.2021.
08.09.2021 позивачем було здійснено поставку товару на загальну суму 638420,59 грн, що підтверджується видатковою накладною № РН545 від 08.09.2021.
Таким чином, позивач повністю виконав умови договору поставки та здійснив поставку товару на користь відповідача у загальному розмірі 955046,17 грн.
Граничний строк оплати за видатковою накладною № РН526 від 02.09.2021 - 02.10.2021 (заборгованість 30071,35 грн).
Граничний строк оплати за видатковою накладною № РН545 від 08.09.2021 - 07.10.2021 (заборгованість 638420,59 грн).
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у порушення умов оплати, визначених п. 3.2.2. договору, відповідач 27.08.2021 здійснив лише передоплату за поставлений товар у загальному розмірі 286554,23 грн, а остаточний розрахунок в розмірі 668491,94 грн так і не здійснив.
Позивачем направлялись на адресу відповідача лист від 18.10.2021 та вимога від 02.11.2021 про сплату існуючої заборгованості, а також акт звірки, який останній не підписав його та не повернув.
01.12.2021 позивачем отримано відповідь відповідача на вимогу про сплату грошових коштів за поставлену продукцію, в якій відповідач зазначив, що обсяг поставленого товару по договору підлягає уточненню сторонами для проведення остаточного розрахунку, оскільки об'єм прийнятого ТОВ «Сумитеплоенерго» товару відрізняється від об'єму, який зазначений в Специфікації № 1 яка є невід'ємною частиною договору.
У п. 2.6. договору визначено, що при поставці товару допускається відхилення +-5%. Вважається, що покупець погодив постачання продукції із вказаними відхиленнями та договір виконано у повному обсязі, у разі якщо він прийняв продукцію, що була поставлена постачальником із вказаними відхиленнями.
02.09.2021 та 08.09.2021 відповідачем прийнято продукцію без зауважень згідно видаткових накладних та актів приймання-передачі.
Таким чином, постачальник виконав свої зобов'язання та поставив покупцю товар відповідно умов договору, а покупець порушив умови договору у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 668491,94грн.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
На підставі ст.11 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.
Згідно з ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
З огляду на приписи ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. ст. 525, 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Разом з тим, ч.1 ст.530 ЦК України встановлює, що якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Відтак, вимога щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений товар у розмірі 668491,94 грн. була заявлена правомірно.
При цьому судом встановлено, що протягом розгляду справи в суді відповідачем здійснена оплата суми основного боргу в розмірі 668491,94 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 4322 від 21.12.2021 про сплату 668491,94 грн.
Тому станом на час звернення позивача з позовом заборгованість у розмірі 668491,94 грн. існувала, однак після відкриття провадження у справі відповідачем сплачено пред'явлену до стягнення суму основного боргу.
За вказаних обставин, враховуючи, що під час розгляду справи в суді відповідач сплатив позивачу суму основного боргу у розмірі 668491,94 грн., провадження у справі в цій частині стягнення суми основного боргу необхідно закрити за відсутністю предмету спору відповідно до п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Частиною шостою статті 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
На підставі п. 6.2. договору у разі несвоєчасної оплати за товар постачальник має право вимагати від покупця сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення заборгованості.
Відповідно до розрахунку позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 17208,41 грн. за період з 02.10.2021 по 01.12.2021.
Перевіривши обставини, пов'язані з правильністю здійснення розрахунку, враховуючи встановлений судом факт несвоєчасної оплати відповідачем товару поставленого у вересні 2021 року, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 17208,41грн.
Відповідач, посилаючись на приписи ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, просить суд зменшити заявлений позивачем до стягнення розмір пені на 50% враховуючи те, що позивачем не надано доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором. Крім того, на даний час ТОВ «Сумитеплоенерго» перебуває у ситуації складного фінансово-економічного становища, що стало причиною затримки в оплаті та порушення зобов'язання за договором. Згідно звіту про фінансові результати за 9 місяців 2021 року ТОВ «Сумитеплоенерго» має збитковість у розмірі 262280 тис. грн.. Основними негативними факторами, що істотно впливають на можливість здійснення оплати, у першу чергу є: зростання ціни на енергоносії, зокрема на природний газ та електричну енергію, що використовуються/споживаються в процесі виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, послуг централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води; несвоєчасне та не в повному обсязі відшкодування збитків та втрат підприємств житлово-комунального господарства, обумовлених державним регулюванням тарифів на теплову енергію, послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води; значна заборгованість споживачів, в першу чергу населення за теплову енергію, послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води.
Твердження відповідача про те, що відповідно до пункту 15 Розділу II Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 № 553-ІХ тимчасово, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням короновірусної хвороби (COVID-19), звільнено від нарахування постачальниками електричної енергії та природного газу пені та штрафних санкцій підприємства централізованого водопостачання та водовідведення незалежно від форми власності, а також виробників теплової енергії незалежно від форми власності, суд відхиляє з огляду на наступне.
З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що основним видом діяльності позивача є неспеціалізована оптова торгівля.
Суд констатує, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач є постачальником електричної енергії та природного газу. Таким чином, на правовідносини сторін у даній справі не поширюється положення пункту 15 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік».
Позивач у відповіді на відзив заперечує проти зменшення судом стягуваної суми пені, посилаючись на те, що відповідачу в момент укладення договору була надана відстрочка платежу 30 календарних днів з моменту поставки, проте відповідач даним відстроченням платежу не скористався. Крім того, розмір нарахованої пені, 3% річних та інфляційних втрат не перевищує суми заборгованості, що була оплачена відповідачем лише 21.12.2021.
Щодо клопотання відповідача стосовно зменшення розміру пені суд враховує положення статті 233 ГК України, згідно яких у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту вищезазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, тому він, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе її зменшення.
Суд звертає увагу, що суд враховує не тільки фінансовий стан сторін, а й ступінь виконання боржником зобов'язань за договором.
Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази та доводи відповідача, суд зазначає, нарахована позивачем пеня підлягає стягненню за сам факт допущення відповідачем порушення, незалежно від того, чи завдано позивачу у зв'язку з цим збитків, оскільки позивач є таким само господарюючим суб'єктом, як і відповідач, та несе відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності.
Надавши оцінку обставинам, викладеним у клопотанні про зменшення розміру пені, суд констатує відсутність достатнього обсягу доказів на підтвердження обставин, які мають істотне значення та які можуть бути підставою для зменшення розміру пені. При цьому суд бере до уваги ті обставини, що відповідачем умови договору щодо строків проведення розрахунків були порушені, пеня нарахована у зв'язку з несвоєчасною сплатою ним 668491,94 грн.
Крім того розмір нарахованої позивачем до стягнення пені є співрозмірним з допущеним відповідачем порушенням, не є надмірно великим, зокрема, приймаючи до уваги несвоєчасно сплачену вартість за договором поставленого товару в загальному розмірі понад шістсот тисяч гривень, що в майбутньому стимулюватиме відповідача належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання.
Тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вказаного клопотання відповідача.
Перевіривши обставини, пов'язані з правильністю здійснення розрахунку, враховуючи встановлений судом факт несвоєчасної оплати відповідачем отриманого товару, суд вважає правомірними та обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 17208,41 грн пені.
Щодо нарахованих позивачем 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вказана норма є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов'язання. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до доданого до позовної заяви розрахунку річних та інфляційних втрат, 3 % річних складають 3036,77 грн, інфляційні втрати складають 6016,42 грн, нараховані за загальний період з 08.10.2021 по 01.12.2021.
Здійснений позивачем розрахунок річних та інфляційних суд вважає арифметично вірним.
Суд, розглянувши позовні вимоги щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, вважає їх обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Таким чином, сума 3 % річних та інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 3036,77 грн та 6016,42 грн відповідно.
Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На підставі ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені повністю, однак в іншій частині позовних вимог закрито провадження у справі, оскільки питання стосовно основної суми боргу відповідачем з позивачем було вирішено лише після звернення позивачем до суду з даною позовною заявою, то суд покладає на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 10421,30 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у позовній заяві зазначений попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат.
07.02.2022 до суду надійшла заява представника позивача щодо витрат на правничу допомогу, в якій просить стягнуті понесені судові витрати на правничу допомогу в загальному розмірі 13000,00 грн.
За приписами ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, згідно зі ст. 126 ГПК України, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Представник позивача в обґрунтування судових витрат на професійну правничу допомогу надав суду копію договору про надання правової допомоги від 30.11.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Трубна металургійна компанія-Дніпро» (довіритель) та фізичною особою-підприємцем Крутовських Сергієм Володимировичем (адвокат), за умовами якого довіритель доручає, а адвокат зобов'язується надати допомогу, шляхом: складання та подання до суду позовної заяви довірителя до ТОВ «Сумитеплоенерго» щодо стягнення грошових коштів за договором поставки № 70 від 19.08.2021, з подальшим представленням інтересів довірителя в суді, з усіма правами, наданими законом позивачу.
Відповідно до п. 4.1. договору вартість послуг адвоката: аналіз документів, складання позовної заяви довірителя до ТОВ «Сумитеплоенерго» щодо стягнення грошових коштів за договором поставки № 70 від 19.08.2021 - 7000,00 грн; представлення інтересів довірителя у господарському суді Сумської області - 3000,00 грн; підготування пояснень, відповіді на відзив, заперечень довірителя - 3000,00 грн.
Розрахунок за договором здійснюється довірителем шляхом оплати на підставі рахунку адвоката (п. 4.2. договору).
До матеріалів справи долучено акт виконаних робіт від 02.12.2021, відповідно до якогоТовариству надані послуги, передбачені договором від 30.11.2021, а саме: проведено аналіз документів, складено позовну заяву довірителя до ТОВ «Сумитеплоенерго» щодо стягнення грошових коштів за договором поставки № 70 від 19.08.2021, витрачено 3 години вартістю 7000,00 грн; акт виконаних робіт від 07.02.2022, відповідно до якого Товариству надано послуги адвоката на загальну суму 6000,00 грн, а саме: участь адвоката в судовому засіданні 13.01.2022 у Господарському суді Сумської області в режимі відеоконференції по справі № 920/1323/21 - вартість 2000,00 грн, складено та відправлено відповідь довірителя на відзив по справі № 920/1323/21 - вартість 2000,00 грн, участь адвоката в судовому засіданні 08.02.2022 у Господарському суді Сумської області в режимі відеоконференції по справі № 920/1323/21 - 2000,00 грн; рахунки № 1/11 від 30.11.2021 на суму 7000,00 грн, № 2/11 від 10.01.2022 на суму 3000,00 грн, № 3/11 від 04.02.2022 на суму 3000,00 грн.
Також позивачем долучено платіжні доручення № 527 від 01.12.2021 про сплату 7000,00 грн, № 8 від 11.01.2022 про сплату 3000,00 грн та № 34 від 04.02.2022 про сплату 3000,00 грн за надання правової допомоги допомоги згідно вищевказаних рахунків.
Суд звертає увагу на те, що в акті виконаних робіт від 07.02.2022 зазначено дві послуги щодо участі адвоката в судових засіданнях у Господарському суді Сумської області загальною вартістю 4000,00 грн, проте п. 4.1. договору від 30.11.2021 визначена вартість послуг адвоката на представлення інтересів довірителя у суді в сумі 3000,00 грн.
Тому витрати в сумі 1000,00 грн не входять до складу судових витрат, які підлягають розподілу, та не можуть бути покладені на відповідача.
Відповідно до ч.3 ст.130 ГПК України якщо позивач не підтримує свої вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Враховуючи викладене, на відповідача слід покласти витрати на правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 130, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" (40030, м. Суми, вул. Друга Залізнична, 10, код ЄДРПОУ 33698892) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трубна металургійна компанія - Дніпро" (49054, м. Дніпро, пр. Поля Олександра, 103, оф. 315, код ЄДРПОУ 39120314) 17208 грн. 41 коп. (сімнадцять тисяч двісті вісім гривень 41 копійка) пені, 3036 грн 77 коп (три тисячі тридцять шість гривень 77 копійок) 3% річних, 6016 грн 42 коп (шість тисяч шістнадцять гривень 42 копійки) інфляційних втрат, 10421 грн 30 коп (десять тисяч чотириста двадцять одна гривня 30 копійок) судового збору, 12000,00 (дванадцять тисяч гривень) витрат на правничу допомогу.
3. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення основного боргу в розмірі 668491,94 грн.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 10.02.2022.
Суддя В.В. Яковенко