20.01.2022м. СумиСправа № 920/998/21
Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., при секретарі судового засідання Виходцевій О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду матеріали справи №920/998/21
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; код за ЄДРПОУ 20077720),
до відповідача Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" (40004, м. Суми, вул. Горького, буд. 58; код за ЄДРПОУ 05747991),
про стягнення 972001, 19 грн
за участю представників сторін:
від позивача: Поліщук В.О. (адвокат, довіреність від 22.12.2020 №14-334),
від відповідача: Сафронов М.А. (адвокат, довіреність від 27.12.2021 №18-49/6),
справа розглядається у порядку загального позовного провадження
встановив:
13.09.2021 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить стягнути з відповідача борг у загальній сумі 972001,19 грн, у тому числі: збитки за березень у сумі 663471,70 грн та збитки за квітень у сумі 308529,49 грн, а також судові витрати, а саме 14580,02 грн сплаченого судового збору та інші витрати, пов'язані з розглядом даної справи.
Ухвалою від 20.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/998/21 в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче судове засідання на 04.11.2021; встановлено учасникам справи строки для надання заяв по суті справи.
11.10.2021 відповідач подав відзив на позовну заяву від 08.10.2021 №18-7/808 (вх №8646/21), в якому відповідач підтвердив, що між AT «Сумське НВО» та AT «НАК «Нафтогаз України» було укладено договір постачання природного газу від 13.11.2018 №1024/1819-ЕЕ, відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити відповідачу природний газ, а відповідач зобов'язався прийняти його та оплатити. Пунктом 2.1 зазначеного договору передбачено, що позивач передає відповідачу в період з 01 жовтня 2018 року по 30 квітня 2019 року замовлений відповідачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 14800 тис. куб. метрів, в тому числі 2900 тис. куб. метрів в березні 2019 року та 1400 тис. куб. метрів в квітні 2019 року. Пунктом 2.1 договору визначено, що природний газ, що постачається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва електричної енергії. Відповідач наголошує, що договір постачання природного газу від 13.11.2018 №1024/1819-ЕЕ був укладений відповідачем з метою забезпечення природним газом належної відповідачу когенераційної установки з виробництва електричної та теплової енергії ЕГТУ-16. Проте у період з 01 жовтня 2018 року по 30 квітня 2019 року відповідна когенераційна установка фактично не здійснювала виробництво електричної та теплової енергії, у зв'язку з чим відповідач не здійснював споживання природного газу за договором, про що позивач письмово інформував відповідача, зокрема, листами №32-9-09/29 від 10.04.2019 (щодо відсутності споживання природного газу у березні 2019 року) та №32-9-09/39 від 07.05.2019 (щодо відсутності споживання природного газу у квітні 2019 року). Враховуючи викладене, відповідач підтверджує, що ним не здійснювалося споживання природного газу за договором від 13.11.2018 №1024/1819-ЕЕ у період березень-квітень 2019 року, проте не вважає, що у позивача є підстави для стягнення збитків в межах даної справи, зазначаючи, що право на стягнення збитків із споживача не звільняє позивача від обов'язку доведення наявності таких збитків та їх розміру належними та допустимими доказами у порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Водночас, на думку відповідача, позивачем не додано до позовної заяви доказів, які б підтверджували вчинення AT «Сумське НВО» цивільного правопорушення, понесення позивачем реальних збитків на суму 972001,19 грн та доказів наявності причинно-наслідкового зв'язку між порушеннями умов договору з боку AT «Сумське НВО» та збитками AT «НАК «Нафтогаз України». Відповідно до зазначеного, відповідач вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
20.10.2021 електронною поштою представником позивача надіслані наступні документи:
1)заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду від 20.10.2021 №39/10-6713-21 (вх №3797 від 20.10.2021), відповідно до якого заявник просив проводити всі судові засіданні у справі №920/998/21 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon" (дані авторизації особи в системі: Поліщук Валерій Олександрович, e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 , тел.: НОМЕР_1 );
2)відповідь на відзив від 20.10.2021 №3910-6711-21 (вх №8859/21 від 20.10.2021), відповідно до якої позивач вважає позов обґрунтованим, оскільки відповідачем були порушені умови договору від 13.11.2018 №1024/1819-ЕЕ та не надано належних і допустимих доказів поважності порушення умов договору чи/або щодо вчинення дій щодо намагання належним чином виконати зобов'язання.
Ухвалою від 21.10.2021 у справі №920/998/21 задоволено заяву представника позивача від 20.10.2021 №39/10-6713-21 (вх. №3794 від 20.10.2021) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі №920/998/21; постановлено провести підготовче засідання у справі №920/998/21, призначене на 04.11.2021, 10:00 за участю представника позивача - адвоката Поліщука Валерія Олександровича (e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 , тел.: НОМЕР_1 ) у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EasyCon" (пошук в мережі Інтернет здійснюється за посиланням: https://easycon.com.ua).
У підготовчому судовому засіданні 04.11.2021 в порядку ч. 5 ст. 233 ГПК України постановлено протокольну ухвалу, якою закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи №920/998/21 по суті в режимі відеоконференції в судове засідання на 02.12.2021.
24.11.2021 відповідач подав додаткові пояснення (вх №9724 від 24.11.2021), відповідно до яких відповідач зазначає, що пункти 3.13 та 5.7 договору від 13.11.2018 №1024/1819-ЕЕ і підпункт 1 пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу дійсно передбачають можливість стягнення збитків зі споживача у разі відмінностей у обсягах фактичного та договірного споживання природного газу. Проте відповідач наголошує на тому, що притягнення до відповідальності споживача природного газу у вигляді стягнення збитків через невикористання споживачем замовленого по договору обсягу природного газу, можливо лише у разі доведення позивачем факту реального понесення ним збитків та їх розміру, в порядку, передбаченому законодавством.
У судовому засіданні 02.12.2021 розпочато розгляд справи по суті та в порядку ч. 5 ст. 233 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви з розгляду справи по суті в судове засідання в режимі відеоконференції на 20.01.2022.
У судовому засіданні 20.01.2022 встановлено:
Представники сторін у судове засідання прибули.
Позивач позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити, відповідач проти задоволення позову заперечував.
Судовий процес на виконання ч. 1 ст. 222 ГПК України фіксувався за допомогою відеозаписувального технічного засобу.
Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 20.01.2022 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
13.11.2018 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач, постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Сумське НВО» (далі - відповідач, споживач) укладено договір постачання природного газу №1024/1819-ЕЕ (далі - договір).
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року № 226 «Деякі питання акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» перейменовано в AT «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».
29.11.2018 між сторонами спору укладено додаткову угоду №1 до договору постачання природного газу №1024/1819-ЕЕ від 13.11.2018, відповідно до якої пункти 1-12 договору №1024/1819-ЕЕ від 13.11.2018 викладено в новій редакції (далі - договір в редакції додаткової угоди №1 від 29.11.2018).
Відповідно до п. 1.1. договору в редакції додаткової угоди №1 від 29.11.2018 постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Згідно з п. 2.1. договору в редакції додаткової угоди №1 від 29.11.2018 постачальник передає споживачу в період з 01.10.2018 по 30.04.2019 (включно) замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 14800 тис.куб.м., в тому числі по місяцях: листопад 2018 року - 2000 тис.куб.м., грудень 2018 року - 2900 тис.куб.м., січень 2019 року - 2900 тис.куб.м., лютий 2019 року - 2700 тис.куб.м., березень 2019 року 2900 тис.куб.м., квітень 2019 року - 1400 тис.куб.м.
Згідно з умовами пункту 2.2. договору в редакції додаткової угоди №1 від 29.11.2018 визначено, що споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які визначені в п.2.1 цього договору повністю покривають потреби споживача у відповідних розрахункових періодах для потреб, визначених пунктом 1.2 цього договору. Споживач самостійно визначає обсяги, зазначені у пункті 2.1 цього договору, і несе відповідальність за правильність їх визначенні.
Відповідно до пункту 2.4. договору в редакції додаткової угоди №1 від 29.11.2018 перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим договором може відбуватися за ініціативою споживача шляхом підписання додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду (в даному випадку й надалі по тексту договору - газовий місяць в значенні Кодексу ГТС). Для цього споживач зобов'язаний надати постачальнику не пізніше ніж за три робочих дні до кінця місяця постачання газу два екземпляри належним чином оформленої додаткової угоди. Споживач зобов'язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно надавати додаткові угоди на коригування замовлених обсягів за цим договором.
Пунктом 3.13 договору в редакції додаткової угоди №1 від 29.11.2018 передбачено, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного відповідачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п. 2.1 договору), відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки в порядку, визначеному п. 5.7 договору. При цьому, розмір збитків визначається таким чином:
3.13.1 якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період;
3.13.2 якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, відповідач зобов'язаний відшкодувати збитки за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою:
В = (Vф - Vп) х Ц х К, де:
Vф - об'єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений позивачем відповідачу протягом розрахункового періоду за цим договором відповідно до акту приймання-передачі природного газу;
Vп - замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в п. 2.1 цього договору;
Ц - ціна природного газу за цим договором;
К - коефіцієнт, який дорівнює 0,5.
Пунктом 5.7 договору в редакції додаткової угоди №1 від 29.11.2018 передбачено, що відшкодування позивачу збитків, розрахованих відповідно до умов п. 3.13 договору, здійснюється наступним чином:
-позивач на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо відповідач порушив п. 3.9 цього договору та не надав акт приймання передачі, то використання газу за відповідний період приймається 0 куб.м.) та замовлених обсягів, визначених п. 2.1 цього договору, розраховує збитки відповідно до п. 3.13.1 або 3.13.2 п. 3.13 цього договору;
-позивач після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає відповідачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків;
-відповідач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов'язаний відшкодувати позивачу вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії.
Відповідно до підп. 8 п. 6.2 договору в редакції додаткової угоди №1 від 29.11.2018, відповідач зобов'язаний, зокрема, відшкодувати позивачу збитки, розраховані відповідно до п. 3.13 цього договору.
Згідно з підп. 4 п. 6.3 договору в редакції додаткової угоди №1 від 29.11.2018, позивач має право вимагати від відповідача відшкодування збитків, що виникли через порушення відповідачем умов п. 2.1 договору у разі, якщо відхилення фактично використаних відповідачем в розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5% (як в бік збільшення, так і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених.
Відповідно до листа позивача від 21.02.2019 №26-1984/1.17-19, який є невід'ємною частиною договору в редакції додаткової угоди №1 від 29.11.2018 пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз. 2) підп. 3.9.2 п. 3.9, 3.13, 5.7, абзац п'ятий підп. 5) п. 6.2, підп. 8) п. 6.2, підп. 4) п. 6.3, абзац третій підп. 2) п. 6.4 цього договору застосовуються сторонами з 01.03.2019. Водночас, пункти 3.2.1, 3.4.1, 3.8.1, абз. 1) підп. 3.9.2 п. 3.9, абзац четвертий підп. 5) п. 6.2, абзац другий підп. 2) п. 6.4 цього договору з 01.03.2019 втрачають чинність.
У позовній заяві позивачем зазначено, що відповідач порушив п. 3.9 Договору та не надав акти приймання передачі газу за березень 2019 року та квітень 2019 року, на підставі п. 5.7. договору використання газу за зазначені періоди приймаються 0 куб.м. (п. 5.7. договору), що стало причиною нарахування збитків у відповідності до п. 3.13.1 або 3.13.2 п.3.13 договору в редакції додаткової угоди №1 від 29.11.2018.
Таким чином, позивач вважає, що відповідач у березні 2019 фактично спожив природний газ, в обсязі меншому на 2900,000 тис. куб. м та у квітні 2019 фактично спожив природний газ, в обсязі меншому на 1400,000 тис куб. м, ніж було узгоджено сторонами відповідно до п. 2.1. договору в редакції додаткової угоди №1 від 29.11.2018.
10.04.2019 та 07.05.2019 відповідач надіслав позивачу листи №32-9-09/29 і №32-9-09/39, відповідно до яких повідомив, що ПАТ «Сумське НВО» згідно з договором №1024/1819-ЕЕ від 13.11.2018 у березні та квітні 2019 року природний газ не споживав.
28.05.2019 позивач направив на адресу відповідача акт-претензію за вих №26-1585-19 від 27.05.2019, змінену відповідно в частині розрахунку суми збитків листом від 07.11.2019 за вих №26/10-3083-19, яким позивач вимагав від відповідача сплатити збитки на підставі п. 3.13. та 5.7. договору та п. 1 Розділу VI Правил постачання природного газу в розмірі 663471,70 грн, за різницю між замовленим та спожитим природним газом в березні 2019 року (докази такого направлення додані до позовної заяви).
22.06.2019 позивач направив на адресу відповідача акт-претензію за вих №26-2224-19 від 13.06.2019, змінену відповідно в частині розрахунку суми збитків листом від 22.11.2019 за вих № 26/10-3989-19, яким позивач вимагав від відповідача сплатити збитки на підставі п. 3.13. та 5.7. договору та п. 1 Розділу VI Правил постачання природного газу в розмірі 308529,49 грн, за різницю між замовленим та спожитим природним газом в квітні 2019 року (докази такого направлення додані до позовної заяви).
Відповідно до поданого позивачем розрахунку, останнім нараховано відповідачу 663471,70 грн збитків за використаний природний газ в обсязі, меншому від замовленого у березні 2019 року, та 308529,49 грн - у квітні 2019 року, що разом складає 972001,19 грн.
Вищезазначені акти-претензії про суми збитків отримані відповідачем, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, які додані до позовної заяви, проте, збитки позивача в добровільному порядку відповідачем не відшкодовані, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Статтею 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у тому числі у сфері використання природних ресурсів, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ч. 3 ст. 11 ЦК України).
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.
Стаття 614 ЦК України визначає, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Водночас, частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Спірні відносини регулюються в тому числі Правилами постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2496 (далі - Правила №2496) та Законом України "Про ринок природного газу". Цей Закон визначає правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу.
Стаття 2 Закону України "Про ринок природного газу" визначає, що правову основу ринку природного газу становлять Конституція України, цей Закон, закони України "Про трубопровідний транспорт", "Про природні монополії", "Про нафту і газ", "Про енергозбереження", "Про угоди про розподіл продукції", "Про захист економічної конкуренції", "Про газ (метан) вугільних родовищ", "Про охорону навколишнього природного середовища", міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та інші акти законодавства України.
При вирішенні зазначеного спору суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 21.09.2021 у справі №904/6992/20, від 26.10.2021 у справі №904/6985/20 та зазначає наступне:
Виходячи із змісту пункту 6 частини п'ятої статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" договір постачання повинен містити істотні умови, зокрема, щодо порядку відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання.
В умовах договору в редакції додаткової угоди №1 від 29.11.2018 сторонами передбачено обсяги газу, які є плановими та можуть змінюватись. Сторони домовились про те, що допускається зменшення або перевищення місячних обсягів споживання природного газу, встановлених у даному Договорі в розмірі до 5,0 (п'яти) відсотків.
Згідно з розділом VІ Правил №2496 відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику здійснюється таким чином та в таких випадках:
1) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період;
2) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою.
У договорі постачання між постачальником та споживачем, що не є побутовим, може встановлюватись допустима величина відхилення від підтверджених обсягів природного газу, в межах якої не здійснюються заходи, визначені пунктом 1 цього розділу.
За результатами виявлених порушень представником постачальника складається акт-претензія, який оформлюється з урахуванням таких вимог:
1) форма акта-претензії є довільною;
2) при порушенні, зазначеному в підпункті 3 пункту 1 цього розділу, акт-претензія складається представниками постачальника після пред'явлення ними відповідних посвідчень у присутності уповноваженого представника споживача (власника або наймача) і скріплюється їхніми підписами. У разі відмови споживача від підписання акта-претензії про це зазначається в акті-претензії. Акт-претензія щодо відмови споживача у доступі до території об'єкта споживача вважається дійсним, якщо його підписали представник постачальника та одна незаінтересована особа за умови посвідчення їх осіб або три представники постачальника. У разі відмови споживача від підписання акта-претензії про це робиться відмітка в обох примірниках цього акта, і другий його примірник надсилається споживачеві реєстрованим поштовим відправленням.
Акт-претензія, у якому зазначаються підстави та розмір нарахованих збитків, складається в двох примірниках, один з яких надсилається (надається) споживачу (з позначкою про вручення), а споживач зобов'язаний протягом двадцяти робочих днів з моменту його отримання відшкодувати постачальнику завдані збитки або написати мотивовану відмову від їх повного або часткового відшкодування.
У випадку нереагування у встановлений строк на акт-претензію або невідшкодування завданих збитків постачальник має право звернутись до суду.
Враховуючи положення пункту 1 пункту 1 розділу VI Правил №2496, а також те, що договору в редакції додаткової угоди №1 від 29.11.2018 передбачено обсяги природного газу та встановлена допустима величина відхилення від підтверджених обсягів природного газу, позивач має право вимагати від споживача відшкодування збитків, у разі підтвердження факту, що за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем).
При цьому, визначальним є те, що пункт 1 пункту 1 розділу VI Правил №2496 передбачає можливість щодо відшкодування збитків споживачем. Проте наявність такого права не вказує на можливість автоматичного/безумовного стягнення суми у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період у разі, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу.
Суд вважає, що право на стягнення збитків із споживача (передбачене пунктом 1 пункту 1 розділу VI Правил №2496) не звільняє постачальника (позивача) від обов'язку доведення наявності таких збитків та їх розміру належними та допустимими доказами у порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.
До того ж, суд звертає увагу на те, що пунктом 1 пункту 1 розділу VI Правил №2496 передбачено лише максимально допустимий розмір, а саме розмір, що не є більшим подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період.
Враховуючи приписи частини 2 статті 623 Цивільного кодексу України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому у випадку невиконання договору чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
При цьому на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість вина боржника у порушенні зобов'язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Близький по змісту висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
Отже, істинність твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв'язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом підлягала доведенню позивачем перед судом.
Натомість вина боржника у порушенні зобов'язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Як слідує із постанови Верховного Суду у справі № 904/6992/20, судом викладено висновок щодо відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику природного газу із урахуванням приписів розділу VI Правил №2496. Зокрема, Верховний Суд акцентував увагу, що право на стягнення збитків із споживача (передбачене пунктом 1 пункту 1 розділу VI Правил №2496) не звільняє постачальника (позивача) від обов'язку доведення наявності таких збитків та їх розміру належними та допустимими доказами у порядку передбаченому ГПК України, а пункт 3.13 договору та підпункт 2 пункту 1 розділу VI Правил №2496 хоча й передбачають можливість відшкодування збитків споживачем, проте наявність такого права не вказує на можливість автоматичного/безумовного стягнення зазначених сум збитків.
Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частин першої, третьої статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У справі №920/998/21, яка розглядається, право постачальника вимагати на підставі Правил №2496 та договору в редакції додаткової угоди №1 від 29.11.2018 від споживача відшкодування збитків за недовикористання останнім замовленого об'єму природного газу не звільняє позивача від тягаря доказування понесених збитків.
Судом встановлено, що позивачем не надано доказів на підтвердження реальності понесення останнім збитків та не доведено втрат, спричинених відхиленням відповідачем від обумовлених обсягів спожитого природного газу.
Таким чином, звертаючись з позовною заявою, позивач не довів наявності підстав для стягнення збитків, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної заяви.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Нормою статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 ГПК України 14580,02 грн судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 231-233, 236-238, 240, 254-257 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити у задоволенні позову.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256, ст. 257 ГПК України).
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Повний текст рішення у зв'язку із хворобою судді Котельницької В.Л. складено та підписано 15.02.2022.
Суддя В.Л. Котельницька