"07" лютого 2022 р.м. Одеса Справа № 916/3830/21
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
при секретарі судового засідання Г.С. Граматик
за участю представників:
від позивача - Трусова Ю.В.,
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Одеського міського центру зайнятості до Південного міжрегіонального управління з питань виконання покарань Міністерства юстиції про стягнення заборгованості в сумі 32769,06 грн., -
Одеський міський центр зайнятості звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Південного міжрегіонального управління з питань виконання покарань Міністерства юстиції про стягнення заборгованості в сумі 32769,06 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на наступне.
На підставі поданої заяви про надання статусу безробітного від 26.03.2021 р. Одеським міським центром зайнятості відповідно до наказу про надання статусу безробітного від 26.03.2021 № НТ210326 було надано статус безробітної ОСОБА_1 з 26.03.2021 р.
Так, позивач зазначає, що 15.07.2021 р. безробітною ОСОБА_1 було подано до Одеського міського центру зайнятості заяву про припинення її реєстрації як безробітної у зв'язку з поновленням на роботі за рішенням суду та на підставі наказу роботодавця та на підтвердження зазначеного факту до заяви надавались копія рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 12.07.2020 р. у справі № 540/776/21, яким було задоволено позов ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також копія витягу з наказу роботодавця від 13.07.2021 р. № 69 о/с “Про поновлення на роботі ОСОБА_1 ”.
Як вказує позивач, за період з 26.03.2021 р. по 13.07.2020 р. безробітній ОСОБА_1 було виплачено допомогу по безробіттю у розмірі 32769,66 грн.
При цьому позивач зазначає, що наказом Одеського міського центру зайнятості від 15.07.2021 р. № НТ210715 було припинено виплату допомоги по безробіттю ОСОБА_1 та знято її з реєстрації як безробітної з 13.07.2021 р. у зв'язку із поновленням на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 45 Закону України “Про зайнятість населення”, абз. 10 п.п. 1 п. 30 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2018 р. № 792, п. 2 ч. 1 ст. 31 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” та п.п. 2 п. 1 розділу V Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 06.04.2020 р. № 624.
Таким чином, за ствердженнями позивача, факт поновлення на посаді безробітної ОСОБА_1 в Південному міжрегіональному управлінні з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції на підставі рішення суду підтверджено наступними доказами: копією заяви ОСОБА_1 про припинення реєстрації безробітного від 15.07.2021 р.; копією рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 12.07.2021 р. у справі № 540/776/21; копія витягу з наказу роботодавця від 13.07.2021 р. № 69 о/с “Про поновлення на роботі ОСОБА_1 ”.
За ствердженнями позивача, враховуючи те, що поновлення на роботі особи за рішенням суду відповідно до вимог чинного законодавства України є підставою для припинення допомоги по безробіттю та реєстрації безробітного, а сума виплаченого забезпечення та вартість наданих соціальних послуг безробітному підлягають поверненню роботодавцем до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, відповідно до частини першої статті 34 статті 35, статті 39 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, заяви безробітної ОСОБА_1 про припинення реєстрації у зв'язку з поновленням на роботі та інформації відділу бухгалтерського обліку, як зазначає позивач, Одеським міським центром зайнятості було прийняте рішення про повернення коштів за рахунок роботодавця у сумі 32769,06 грн. у встановленому законом порядку.
Наразі у позовній заяві позивачем заявлено клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.12.2021 р. позовну заяву Одеського міського центру зайнятості прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3830/21, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 13.01.2022 р.
14.01.2021 р. від відповідача до господарського суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказує, що ОСОБА_2 з 27.01.2020 р. перебувала на посаді заступника начальника управління - начальника відділу бухгалтерського обліку та фінансової звітності управління бухгалтерського обліку та фінансового забезпечення Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції. Також відповідач додає, що 03.02.2021 р. Південним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції видано наказ № 25 О/С “Про особовий склад” та ОСОБА_2 було звільнено з посади заступника начальника управління - начальника відділу бухгалтерського обліку та фінансової звітності управління бухгалтерського обліку та фінансового забезпечення 08.02.2021 р. відповідно до п. 1 (скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу) ч. 1 ст. 87 Закону України “Про державну службу” з припиненням державної служби.
При цьому відповідач зазначає, що відповідно структури Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції вказана посада віднесена до категорії “Б” посад державної служби.
Також відповідач додає, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 р. № 1252 “Про деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції” були видані накази Міністерства юстиції України від 24.12.2020 р. та від 30.12.2020 р. про визнання таким, що втратив чинність наказ Міністерства юстиції України від 23.07.2020 р. №2336/к “Про затвердження штату Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції” (із змінами) та скорочено штат Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції.
Разом з тим відповідач зазначає, що було створено комісію з реорганізації Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, при цьому пунктами 6, 7, 10 частини 4 наказу Міністерства юстиції України від 21.12.2020 р. 4390/5 “Про реорганізацію територіального органу” на голову комісії з реорганізації Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції покладено обов'язок: забезпечити дотримання порядку переведення та звільнення персоналу, повідомлення територіальних органів Державної служби зайнятості про звільнення персоналу із зазначенням його чисельності, звільнення персоналу та своєчасний розрахунок під час звільнення, видачу відповідних наказів та підписання необхідних документів; забезпечити письмове персональне попередження про можливе наступне звільнення: а) осіб рядового і начальницького складу Державної кримінальної-виконавчої служби України та працівників Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції не пізніше ніж за два місяці до їх звільнення; б) державних службовців не пізніше, ніж за 30 календарних днів до дня звільнення; забезпечити інших заходів, пов'язаних з реорганізацією Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції.
Наразі відповідач зазначає, що на виконання вищезазначених актів 06.01.2021 р. за № 4.1/223/Квш головою комісії з реорганізації було сформовано попередження про наступне звільнення ОСОБА_2 відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України “Про державну службу”, яке отримано нею 06.01.2021 р. В подальшому, як вказує відповідач, 03.02.2021 р. Південним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції видано наказ №25 О/С “Про особовий склад”, яким ОСОБА_2 звільнено з посади заступника начальника управління - начальника відділу бухгалтерського обліку та фінансової звітності управління бухгалтерського обліку та фінансового забезпечення 08.02.2021 р. На думку відповідача, голова комісії з реорганізації Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції формуючи попередження про скорочення та в подальшому підписуючи наказ про звільнення, як керівник органу, який реорганізується, діяв в межах компетенції та на виконання актів Кабінету Міністрів України та наказів Міністерства юстиції України, у відповідності до вимог чинного законодавства.
Водночас, як вказує відповідач, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15.06.2021 р. у справі 420/3215/21 ОСОБА_2 поновлено на посаді, яке в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді допущено до негайного виконання.
За ствердженнями відповідача, 14.07.2021 р. Південним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції видано наказ № 70 О/С, яким наказ Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 03.02.2021 р. № 25 О/С “Про особовий склад” в частині звільнення ОСОБА_2 скасовано та поновлено ОСОБА_2 на посаді заступника начальника управління - начальника відділу бухгалтерського обліку та фінансової звітності управління бухгалтерського обліку та фінансового забезпечення Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції.
Однак, як вказує відповідач, не погодившись із рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15.06.2021 р. у справі № 420/3215/21, комісією з реорганізації управління 16.07.2021 р. підготовлено та направлено до П'ятого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на вказане рішення.
Відтак, за ствердженнями відповідача, після прийняття рішення П'ятим апеляційним адміністративним судом у справі № 420/3215/21, комісією з реорганізації Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції буде розглянуто питання щодо повернення отриманих ОСОБА_2 коштів як допомога по безробіттю, про що Суворовський районний центр зайнятості буде повідомлено додатково. Наразі, як зазначає відповідач, рішення П'ятого апеляційного адміністративного суду у справі № 420/3215/21 до комісії з реорганізації не надходило, а Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції перебуває в стані повного припинення своєї діяльності.
У судовому засіданні 07.02.2022 р. представник позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
26.03.2021 року ОСОБА_1 звернулася до Одеського міського центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного № 20210323-1010305. Підставою для звернення із вказаною заявою стало звільнення ОСОБА_1 08.02.2021 року з останнього місця роботи - Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції згідно п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України “Про державну службу” на підставі наказу голови комісії з реорганізації Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 03.02.2021 р.
26.03.2021 року згідно наказу Одеського міського центру зайнятості № НТ 210326 ОСОБА_1 поновлено статус безробітного відповідно до п. 32 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2018 р. № 792, з 26.03.2021 року.
Також наказом Одеського міського центру зайнятості № НТ 210326 від 26.03.2021 р. ОСОБА_1 поновлено допомогу по безробіттю відповідно до п. 2 розділу V Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України 06.04.2020 р. № 624, як застрахованим особам залежно від страхового стажу відповідно до частин 1, 4 ст. 22, частини 1 ст. 23 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 6 до 10 років - 60% середньої з/п (доходу) залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: 100% - 90 к.д., 80% - 90 к.д., 70 % - 180 к.д.: з 26.03.2021 року.
При цьому наказом Одеського міського центру зайнятості від 29.03.2021 р. № ТН 210329 розпочато (поновлено) ОСОБА_1 виплату по безробіттю з 26.03.2021 року.
Пунктами 1, 18, 19 ч. 2 ст. 22 Закону України “Про зайнятість населення” встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальні органи відповідно до покладених на них завдань здійснюють, у тому числі, управління та оперативне розпорядження фінансовими ресурсами Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в межах затвердженого бюджету Фонду відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, управління майном; проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та Пенсійним фондом України. Таке розслідування здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та Пенсійного фонду України, а у разі потреби - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників; здійснюють контроль за використанням коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, застосовують в установленому законодавством порядку фінансові санкції та накладають адміністративні штрафи.
Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2014 р. № 90 “Деякі питання державного управління у сфері зайнятості населення” установлено, що державна служба зайнятості як централізована система державних установ, діяльність якої спрямовується та координується Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, є правонаступником Державної служби зайнятості; до внесення змін до Законів України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” та “Про зайнятість населення” органи державної служби зайнятості продовжують виконувати завдання та функції у сфері зайнятості населення, трудової міграції та соціального захисту від безробіття, а також функції виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття і фінансуються за рахунок і в межах коштів, передбачених у бюджеті Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.
Відповідно до Положення про Одеський міський центр зайнятості, затвердженого наказом Одеського обласного центру зайнятості 12.12.2016 р. № 308, Одеський міський центр зайнятості (далі - центр зайнятості) - є державною установою у централізованій системі державних установ державної служби зайнятості, центр виконує завдання і функції у сфері зайнятості населення, трудової міграції та соціального захисту від безробіття.
Згідно з п. 1 ст. 1 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Відповідно до п. 8 ст. 1 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” вказаного Закону страховий випадок - це подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу.
Відповідно до ст. 7 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, видами забезпечення є допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності; видами соціальних послуг за цим Законом та Законом України “Про зайнятість населення” є: професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації у закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, у тому числі в закладах освіти державної служби зайнятості, на підприємствах, в установах, організаціях; профорієнтація; пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом організації громадських робіт для безробітних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; надання роботодавцям, які працевлаштовують громадян, зазначених у частині першій статті 14 Закону України “Про зайнятість населення”, компенсації відповідно до статті 26 Закону України “Про зайнятість населення”; надання роботодавцям - суб'єктам малого підприємництва, які працевлаштовують безробітних, компенсації відповідно до статті 27 Закону України “Про зайнятість населення”; надання ваучера для підтримання конкурентоспроможності деяких категорій громадян шляхом перепідготовки, спеціалізації, підвищення кваліфікації за професіями та спеціальностями для пріоритетних видів економічної діяльності відповідно до статті 30 Закону України “Про зайнятість населення”; здійснення заходів сприяння зайнятості внутрішньо переміщених осіб відповідно до статті 24-1 Закону України “Про зайнятість населення”; інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з працевлаштуванням.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону України “Про зайнятість населення” статус безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи. Відповідно до ч. 2 цієї ж статті статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою (у тому числі поданою засобами електронної ідентифікації) у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 22 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
В ч. 3 ст. 22 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” зазначено, що допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.
В силу ч. 1 ст. 23 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” застрахованим особам, зазначеним у ч. 1 ст. 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу.
Так, з матеріалів справи вбачається, що за період перебування на обліку в службі зайнятості ОСОБА_1 була виплачена допомогу по безробіттю на загальну суму 32769,06 грн.
Між тим в подальшому рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 12.07.2021 р. у справі № 540/776/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, задоволено повністю, а саме:
- визнано протиправним та скасовано наказ голови комісії з реорганізації Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 03.02.2021 року № 25 о/с “Про особовий склад” в частині звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача сектору юридичного забезпечення;
- поновлено ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору юридичного забезпечення Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції з 09.02.2021 року;
- стягнуто з Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09.02.2021 року по 12.07.2021 року включно у сумі 161470,40 грн. з відрахуванням податків та зборів;
- допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору юридичного забезпечення Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції з 09.02.2021 року;
- допущено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 23289,00 грн. з відрахуванням податків та зборів.
Як вбачається з витягу із наказів Одеського міського центру зайнятості від 26.07.2021 р., вказаним Центром на підставі наказу від 15.07.2021 р. № НТ 210715 було припинено виплату по безробіттю ОСОБА_1 у зв'язку із поновленням її на роботі за рішенням суду відповідно п. 2 ч. 1 ст. 31 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, пп. 2. п. 1 розділу V Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України 06.04.2020 р. № 624, з 13.07.2021 р., а також припинено реєстрацію безробітного у зв'язку з виданням відповідно до законодавства про працю наказу (розпорядження) про поновлення зареєстрованого безробітного на роботі відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 45 Закону України “Про зайнятість населення” та абзацу 10 пп 1 п. 30 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2018 р. № 792, з 13.07.2021 р.
Так, згідно наказу Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції № 69 о/с від 13.07.2021 року “Про поновлення на роботі ОСОБА_1 ”, зокрема:
- скасовано підпункт 1.3 пункту 1 розділу 1 наказу Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 03 лютого 2021 року № 25/ОС “Про особовий склад” в частині звільнення ОСОБА_1 ;
- поновлено ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору юридичного забезпечення Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції з 09 лютого 2021 року;
- внесено зміни до особової справи, особової картки та трудової книжки ОСОБА_1 ;
- наказано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 23289,00 грн. з відрахуванням податків та зборів.
Наразі, як з'ясовано судом, постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2021 р. у справі № 540/776/21 рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 12.07.2021 р. залишено без змін.
Разом з тим, позивач стверджує, що сума матеріального забезпечення, виплачена службою зайнятості ОСОБА_1 в загальному розмірі 32769,06 грн. в період його перебування на обліку з 26.03.2021 року по 13.07.2021 року включно як безробітної, підлягає поверненню роботодавцем, оскільки судом встановлено неправомірність дій роботодавця відносно застрахованої особи та її поновлено на роботі.
Так, Одеським міським центром зайнятості була направлена відповідачу претензія від 27.07.2021 р. № 1792/19/06, в якій відповідачу пропонувалось в строки, встановлені ч. 6 ст. 222 Господарського кодексу України, з дня отримання претензії, повернути на рахунок Одеського міського центру зайнятості суму коштів в розмірі 32769,06 грн., які безпідставно виплачені ОСОБА_1 як допомога по безробіттю.
09.09.2021 р. відповідачем була надана позивачу відповідь на претензію від 27.07.2021 р., в якій Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції вказало про оскарження в апеляційному порядку рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 12.07.2021 р., а тому після прийняття П'ятим апеляційним адміністративним судом по справі № 540/776/21 рішення, комісією з реорганізації Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції буде розглянуто питання щодо повернення отриманих ОСОБА_1 коштів Одеському міському центру зайнятості як допомога по безробіттю, про що Одеський міський центр зайнятості буде повідомлено додатково.
Водночас, як стверджує позивач, після прийняття 22.10.2021 р. П'ятим апеляційним адміністративним судом рішення по справі № 540/776/21 відповідачем так і не повернута на рахунок Одеського міського центру зайнятості виплачена ОСОБА_1 як допомога по безробіттю сума коштів в розмірі 32769,06 грн.
Отже, предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача відшкодувати позивачу виплачену працівнику Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства ОСОБА_1 суму забезпечення та вартість соціальних послуг на підставі ч. 4 ст. 35 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”. Спір про стягнення вказаних сум за наслідком прийняття судового рішення про поновлення на роботі працівника юридичної особи, не є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, який у спірних правовідносинах не здійснює владні управлінські функції.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” (далі - Закон).
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 8 вказаного Закону Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду. Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 45 Закону України “Про зайнятість населення”, реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 31 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” передбачено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.
Частиною 1 ст. 34 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” передбачено, що Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування має право, зокрема, стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.
У відповідності до ч. 4 ст. 35 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” із роботодавця утримується, зокрема, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Отже, статтями 34, 35 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, та обов'язок роботодавця сплатити суму виплаченого забезпечення та вартість наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.
Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 12.06.2018 р. у справі № 914/2087/17, від 06.07.2018 р. у справі № 921/220/17-г/16, від 09.07.2018 р. у справі № 914/1875/17, від 06.07.2018 р. у справі № 921/220/17-г/16, в яких зазначено, що за положеннями ч. 4 ст. 35 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” саме судове рішення про поновлення на роботі може бути правовою підставою для стягнення з працедавця суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному.
Незаконність звільнення з посади вказаної особи відповідачем була встановлена рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 12.07.2021 р. у справі № 540/776/21, згідно якого ОСОБА_1 було поновлено на посаді завідувача сектору юридичного забезпечення Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції з 09.02.2021 року.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” також визначено, що роботодавці - це підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
У даному випадку Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції по відношенню до ОСОБА_1 є роботодавцем у розумінні ч. 4 ст. 35 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, а тому на управління покладено обов'язок по відшкодуванню суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду. Наразі з Витягу з Єдиного державної реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (код ЄДРПОУ 40867311) останнє знаходиться в стані припинення (28.12.2020 р., 1005561270025060077), внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ним органу щодо припинення юридичної особи в результаті її реорганізації. Водночас, як вбачається із вказаного Витягу, державна реєстрація припинення такої юридичної особи не здійснена.
Як з'ясовано судом, згідно довідки Одеського міського центру зайнятості за період з 26.03.2021 р. по 13.07.2021 р. ОСОБА_1 була виплачена допомога по безробіттю в загальному розмірі 32769,06 грн.
Відтак, виходячи з обставин даної справи та враховуючи вищенаведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по виплаченій сумі забезпечення та вартості наданих соціальних послуг ОСОБА_1 в сумі 32769,06 грн. є обґрунтованими.
Разом з тим господарським судом не приймаються до уваги заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву (від 14.01.2022 р. вх. № 1116/22, а.с. 52-57), оскільки у вказаному відзиві всі заперечення стосувалися не завідувача сектору юридичного забезпечення Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції - ОСОБА_1 , суму виплаченого забезпечення якій позивач просить стягнути у даній справі з відповідача, а заступника начальника управління - начальника відділу бухгалтерського обліку та фінансової звітності управління бухгалтерського обліку та фінансового забезпечення Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції - Сарафанової Марини Олексіївни, яка жодного відношення до даної справи № 916/3830/21 не має.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Одеського міського центру зайнятості обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2270,00 грн., понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Одеського міського центру зайнятості до Південного міжрегіонального управління з питань виконання покарань Міністерства юстиції про стягнення заборгованості в сумі 32769,06 грн. задовольнити.
2. СТЯГНУТИ з Південного міжрегіонального управління з питань виконання покарань Міністерства юстиції (65017, м. Одеса, Люстдорфська дорога, буд. 9; код ЄДРПОУ 40867311) на користь Одеського міського центру зайнятості (65078, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, буд. 22-В; код ЄДРПОУ 35358018; одержувач: Одеський міський центр зайнятості; р/р UA418201720355409000000706054, МФО 820172; банк одержувача: Державна казначейська служба України, м. Київ;и призначення платежу: повернення допомоги по безробіттю за ОСОБА_1 ) заборгованість по виплаченій суми забезпечення та вартості наданих соціальних послуг в розмірі 32769/тридцять дві тисячі сімсот шістдесят дев'ять/грн. 06 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2270/дві тисячі двісті сімдесят/грн. 00 коп.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 11 лютого 2022 р.
Суддя В.С. Петров