12 січня 2022 року Справа № 915/1083/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області,
головуючий суддя Коваль C.М.,
зза участі секретаря судового засідання Табачної О.С.,
від позивача: Колісниченко Н.О. за довіреністю;
Патлатій Л.М. за довіреністю;
від відповідача: Зоріна І.І. за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
За позовом: Миколаївського обласного центру зайнятості,
вул. Нікольська, 68, м. Миколаїв, 54001; e-mail: zagal@ocz-mk.gov.ua;
в особі Братської районної філії Миколаївського обласного центру зайнятості,
55401, смт.Братське, вул.Миру, 112; e-mail: jobcentr-brats@ocz-mk.gov.ua;
до Управління соціального захисту населення Вознесенської районної державної адміністрації,
56501, вул. Центральна, 27, м. Вознесенськ; e-mail: voznruszn@ukr.net;
про стягнення збитків у сумі 6080 грн. 11 коп., -
Миколаївським обласним центром зайнятості (далі- Миколаївське ОЦЗ) пред'явлено позов про стягнення з Управління соціального захисту населення Вознесенської районної державної адміністрації (далі-Управління) грошових коштів у сумі 6080 грн. 11 коп, суми допомоги по безробіттю, обгрунтовуючи тим, що дана допомога була помилково відображена Управлінням соціального захисту населення Братської районної державної адміністрації Миколаївської області у звітності ЄСВ на підставі чого Миколаївським ОЦЗ ОСОБА_1 було нараховано та виплачено допомогу по безробіттю у більшому розмірі, ніж їй належало.
Крім того, позивач просить про стягнення грошових коштів на відшкодування судових витрат, зокрема, з оплати позовної заяви судовим збором.
За такими вимогами ухвалою від 19.07.2021 відкрито провадження в указаній справі за правилами загального позовного провадження.
У відзиві від 27.07.2021 № 1914/01-02 на позовну заяву Управління позов не визнало, вважаючи його необґрунтованим та безпідставним, так як: 1) працівниками позивача повинно було запобігти надлишковому нарахуванню виплат ОСОБА_1 ; 2) надмірно виплачена допомога по безробіттю відбулася не з вини працівників відповідача, а внаслідок невиконання працівниками філії вимог частини 5 статті 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»; 3) перелік випадків матеріальної відповідальності роботодавця є вичерпним, тобто ніяких посилань на можливість стягнення з роботодавця коштів на підставі інших нормативно-правових актів, в ч. 4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» не міститься.
Учасники справи повідомленні про дату та час у судове засідання не з'явились.
Вислухавши представника позивача, який позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням відповіді на відзив, та представника відповідача, який позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.
Згідно витягу з наказу Братської районної філії Миколаївського обласного центру зайнятості від 13.04.2020 № НТ 200413 ОСОБА_1 зареєструвалась як особа яка шукає роботу та їй було надано статус безробітної, було призначено та розпочато виплату допомоги по безробіттю як застрахованій особі з урахуванням страхового стажу у розмірі, визначеному чинним законодавством.
Згідно даних трудової книжки останнім місцем роботи ОСОБА_1 є Управління соціального захисту населення Братської районної державної адміністрації Миколаївської області, з якого остання звільнена 10.03.2020 з посади головного спеціаліста відділу персоніфікованого обліку пільгової категорії громадян, з питань обслуговування інвалідів, ветеранів війни у зв'язку із скороченням чисельності або штату державних службовців (п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу»).
ОСОБА_1 , як звільненій особі, була виплачена вихідна допомога.
Дана допомога - була помилково відображена Управлінням соціального захисту населення Братської районної державної адміністрації Миколаївської області у звітності ЄСВ, на підставі чого Миколаївським ОЦЗ ОСОБА_1 було нараховано та виплачено допомогу по безробіттю у більшому розмірі, ніж їй належало.
За результатами розслідування проведеного Братською районною філією Миколаївського обласного центру зайнятості, встановлено що при звільненні з Управління соціального захисту населення Братської районної державної адміністрації Миколаївської області у березні 2020 року ОСОБА_1 нараховано вихідну допомогу в розмірі двох середньомісячних заробітних плат в сумі 14 062 грн 00 коп. Відділом бухгалтерського обліку Управління соціального захисту населення Братської районної державної адміністрації Миколаївської області у березні 2020 року помилково нараховано ЄСВ в розмірі 22 % на вищезазначену суму вихідної допомоги, що відображено у звіті за березень 2020 року в додатку 4 «Звіт про суми нарахування заробітної плати застрахованих осіб та нарахування Єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхуванняя», в квітні 2020 року Управлінням соціального захисту населення Братської районної державної адміністрації Миколаївської області виявлено та виправлено помилку, виключено зайво нараховану суму ЄСВ, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 22.12.2012 №1170:«Про затвердження переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Підтверджено факт зменшення розміру заробітної плати, а саме вихідної допомоги в сумі 14 062 грн 00 коп. за березень 2020 року у звітності до Пенсійного фонду України за квітень 2020 року.
За твердженням позивача, допомога по безробіттю ОСОБА_1 була розрахована із помилково наданих Управлінням соціального захисту населення Братської районної державної адміністрації Миколаївської області, як роботодавцем, відомостей, що призвело до надлишково нарахованої та виплаченої допомоги по безробіттю безробітній ОСОБА_1 за період з 13.04.2020 по 21.12.2020 в сумі 6080 грн. 11 коп.
Викладені обставини, на думку позивача, є підставою для утримання з Управління в порядку ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", ст.ст. 22, 1166, 1173 ЦК України, виплачених грошових коштів у спірній сумі.
Позивачем направлено Управлінню претензію від 25.02.2021 № 2/10121, про перерахування грошових коштів у сумі 6080 грн. 11 коп. ? допомоги по безробіттю, виплаченої громадянину ОСОБА_1 .
Відповідач у листі від 09.03.2021 № 83/01 зазначив про неможливість задоволення претензії у добровільному порядку, оскільки більша частина надлишкової виплати допомоги по безробіттю відбулась не з вини працівників Управління, а внаслідок невиконання працівниками Братської районної філії вимог ч. 5 ст. 23 Закону.
Згідно ст. 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (далі- Закон) право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Як випливає з матеріалів справи на момент звернення до служби зайнятості ОСОБА_1 мала загальний страховий стаж 28 років 6 місяців.
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 23 Закону допомога по безробіттю особам, які звільнилися з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин, призначається відповідно до частин першої та другої цієї статті, і її виплата починається з 91-го календарного дня.
У середньомісячну заробітну плату (дохід) для обчислення допомоги по безробіттю включаються всі види виплат, на які нараховувались страхові внески, які підтверджуються даними Єдиного державного реєстру застрахованих осіб Пенсійного фонду України.
Фонд має право, зокрема, стягувати відповідно до закону кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою (абз. 5 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"). Викладене за своїм змістом узгоджується з приписами п. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", згідно якого з роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі незаконно отриманної суми допомоги по частковому безробіттю.
Системний аналіз наведених вище норм права дає підстави для висновку про те, що обов'язок роботодавця відшкодувати Фонду вартість соціальних послуг, наданих безробітному, в разі незаконно отриманної суми допомоги, виникає у тому випадку, якщо невиконання власником або уповноваженим ним органом законодавства потягло за собою незаконну виплату допомоги по безробіттю.
Цивільним законодавством України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ст.1166 ЦК України).
Управлінням не доведено, що шкоду завдано не з його вини. Суд відхиляє доводи відповідача про те, що більша частина надлишкової виплати допомоги по безробіттю відбулась не з вини працівників Управління, а внаслідок невиконання працівниками Братської районної філії вимог ч. 5 ст. 23 Закону.
Таким чином, суд визнає доведеним, що Управління неналежно виконано обов'язки роботодавця внаслідок чого завдано матеріальної шкоди у сумі 6080 грн. переплати допомоги по безробіттю ОСОБА_1 у зв'язку з недостовірними даними про розмір грошового забезпечення.
За таких обставин, вимоги про стягнення з Управління переплачених центром зайнятості ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 6080 грн. суд визнає обґрунтованими, а тому позов Миколаївське ОЦЗ належить задовольнити повністю.
Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат, зокрема, витрат на оплату позовної заяви судовим збором, у разі задоволення позову, - на відповідача (ст. 129 ГПК України).
Ураховуючи викладене, витрати Миколаївське ОЦЗ на оплату позовної заяви судовим збором, згідно з платіжним дорученням від 17.06.2021 № 3439 на суму 2270 грн., належить покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 232, 233, 236, 238, ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Вознесенської районної державної адміністрації (56501, вул. Центральна, 27, м. Вознесенськ, ідентифікаційний код 24781812) на користь Миколаївського обласного центру зайнятості (вул. Нікольська, 68, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 03491441) грошові кошти у 6080 грн. 11 коп. - виплаченого матеріального забезпечення (допомоги по безробіттю), а також відшкодувати кошти на оплату судового збору у розмірі 2270 грн.
Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Оформлене відповідно до статті 238 цього Кодексу, рішення підписано 11.02.2021, у зв'язку із перебуванням судді Коваль С.М. на лікарняному.
Суддя С.М.Коваль.