Справа № 639/2970/20 Головуючий суддя І інстанції Кісь Д. П.
Провадження № 33/818/438/22 Суддя доповідач Шабельніков С.К.
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
/ по справі про адміністративне правопорушення /
02 лютого 2022 року суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., при секретарі Вакула Н.С.,за участю особи, яка притягається до адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 15 липня 2020 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП,-
Постановою судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 15 липня 2020 рокуОСОБА_1 визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір в розмірі 420,40 грн.
Постановою встановлено, що 11 травня 2020 року о 11 год. 03 хв. водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Ореl» номерний знак НОМЕР_1 , в м. Харкові, по вул. Колодязна, 11, в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується результатом продуття спеціального технічного засобу «Drager alcotest 6820», за результатом якого встановлено, що вміст алкоголю у видихаємому повітрі складає 1,62% проміле, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП.
ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 15 липня 2020 року.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що постанова суду першої інстанції незаконна та необґрунтована, складена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що в матеріалах справи не міститься документів, які б підтверджували його професію, характеристику особи, сімейний стан, тощо. Тому вважає у цій частині постанова є такою, що не відповідає матеріалам справи та відповідно, не обґрунтованою та формальною. Звертає увагу на те, що автомобіль використовується ним у робочих цілях і позбавлення права керувати ним ставить його у дуже скрутне становище, він не має можливості іншого засобу заробітку для існування.
Дослідивши матеріали справи, відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дотримався всіх вказаних вимог закону, оскільки встановив обставини, які мають значення для об'єктивного та всебічного розгляду справи.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови встановлено, що апелянтом в його апеляційній скарзі не наведено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Встановивши винуватість ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції послався на докази, а саме на відомості, які містяться у:
-змісті протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ №178581 від 11.05.2020 року, який складений компетентною особою та відповідає вимогам ст. ст. 254, 256 КУпАП;
-результатах проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора «Drager alcotest 6820», зафіксованими в роздруківці дослідження та відповідному акті, якими встановлено, що вміст алкоголю у видихаємому ОСОБА_1 повітрі становить 1,62 % проміле;
-акті огляду ОСОБА_2 на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 11.05.2020 року;
-письмових поясненнях свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 11.05.2020 року, які кожний окремо зазначили, що ОСОБА_3 погодився пройти огляд на місці зупинки за допомогою технічного засобу «Drager alcotest 6820» ;
-відеозаписі від 11.05.2020 року, з якого вбачається дотримання працівниками поліції законодавства, яким регламентовано порядок виявлення, фіксації адміністративного правопорушення та складання відповідного адміністративного матеріалу, та з якого вбачається, що ОСОБА_3 не заперечує факт керування автомобілем « Opel» номерний знак НОМЕР_1 ;
-рапорті інспектора патрульної поліції Дигало А.М. від 11.05.2020 року.
Вказані обставини стали об'єктивною підставою для складання працівниками поліції протоколу, відповідно до вимог ст. 254 КУпАП.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснив, що вони з товаришем сиділи випивали, в чей час на вулиці грузили обладнання. В той день він автомобілем не керував. Працівник поліції зайшов в той час, коли він закривав ворота. Працівник поліції вихопив з рук права і одразу запропонував пройти на огляд на стан сп'яніння. Зазначив, що рішення, дії працівників поліції він не оскаржував ні в який спосіб.
Доводи апеляційної скарги про те, що нібито ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, спростовуються відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, з якого вбачається, що ОСОБА_3 не заперечує факт керування автомобілем « Opel» номерний знак НОМЕР_1 .
При цьому належить врахувати, що відеозапис працівників поліції не є єдиним доказом, завдяки якому зафіксовано адміністративне правопорушення. Визначальними є відомості протоколу про адміністративне правопорушення, який підписаний належним працівником поліції, свідками та пояснення свідків, що залучені у якості додатку до протоколу. На підставі відеозапису встановлюються додаткові відомості про адміністративне правопорушення.
Крім того, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом підтверджується відомостями з протоколу про адміністративне правопорушення та відомостями з рапорту інспектора взводу №2 роти№3 батальйону №3УПП в Х/о А.Дигало, з якого вбачається, що під час патрулювання 11.05.2020 року в складі екіпажу 3103 (А.Дигало, В. Опара) на службовий планшет надійшов виклик порушення ПДР 11 год. 04 хі. вул. Колодязна, 11. Заявник ОСОБА_3 . Прибувши за вказано адресою було виявлено ОСОБА_1 , якиц керував автомобілем «Ореl» номерний знак НОМЕР_1 . Під час спілкування з водієм у останнього виявлені ознаки алкогольного сп'яніння. Водій погодився пройти огляд на стан сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу Драгер алкотест 6820. Результат огляду позитивний - 1,62 проміле. (а.с.6).
Отже, доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять відомостей, що є доказом факту керування ОСОБА_1 автомобілем, тобто його перебування за кермом, апеляційний суд розцінює як спосіб захисту з метою уникнення відповідальності.
Поряд з цим, належить врахувати те, що ОСОБА_1 отримував посвідчення водія внаслідок складання ним іспиту на знання вимог ПДР України, а тому, апеляційний суд вбачає цей випадок, як свідоме ігнорування ПДР України, що свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до ст. 10 КУпАП.
Крім того, належить взяти до уваги й те, що протокол про адміністративне правопорушення, складений уповноваженою державою особою і дії службової особи що його складала, в порядку передбаченому чинним законодавством, ОСОБА_1 не оскаржувалися, тобто він не звертався до суду із скаргою в порядку, визначеному КАС України,а також не звертався із скаргою на дії працівників поліції до їх керівництва.
Для забезпечення повноти та всебічності судового розгляду судом апеляційної інстанції шляхом направлення судових повісток викликались свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , для надання особистих пояснень.
У судове засідання з'явилась свідок ОСОБА_3 та була попереджена про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивих показань та за введення суду в оману.
Свідок пояснила, що вона була свідком складання адміністративного протоколу стосовно ОСОБА_1 . Вказала, що на прохання дочки ОСОБА_1 вони приїхали перевезти речі і були на подвір'ї. ОСОБА_1 видів в домоволодінні з якимось чоловіком випивали і видно було, що він не дуже тверезий, він ходив не рівно, чути було цокання рюмок та він був підпухлий. Потім вона бачила, як ОСОБА_1 сів в автомобіль і кудись поїхав. Вона відразу визвала працівників поліції, які приїхали в той час, коли ОСОБА_1 тільки завернув до себе в двір. Працівник поліції йому запропонував пройти огляд на стан сп'яніння, але він проходив чи ні вона не пам'ятає.
Також цей свідок в судовому засіданні підтвердила свої письмові пояснення (а.с. 7), які надавала працівникам поліції та зазначила, що нічого не спотворювала і підстав оговорювати ОСОБА_1 не мала.
Свідок ОСОБА_4 у судове засіданні не з'явилась.
Апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості примусово доставити свідків в судове засідання, а тому відповідно до вимог чинного КУпАП, виконав усі можливі дії для виклику свідків в судове засідання.
При розгляді справи судом апеляційної інстанції порушень процесуального закону, що могли б стати підставою для скасування постанови суду, наведених в апеляційній скарзі, допущено не було.
Апеляційний суд зазначає, що судом першої інстанції дотримані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення, висновок суду про порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.9 (а) ПДР України є правильним, зміст постанови відповідає вимогам ст. 283, 284 КУпАП, в якій наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_5 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Такий висновок суд робить згідно вимогст.252КУпАП України, де зазначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки, згідно встановлених норм закону держави Україна.
Доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, а матеріали справи їх не містять. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу, які потягли б безумовне скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п. 2.9А Правил дорожнього руху України та притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому посилання в апеляційній скарзі на незаконність та необґрунтованість судової постанови є безпідставними.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 15 липня 2020 року - залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков