Справа № 644/126/22
Провадження № 3/644/330/22
644/127/22
3/644/331/22
Іменем України
15 лютого 2022 р. м.Харків
Суддя Орджонікідзевського районного суду м. Харкова - Шевченко С.В., розглянув матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень передбачених ст.124, ст. 122-4 КУпАП:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, адреса проживання: АДРЕСА_1 ,
ОСОБА_1 , 21.11.2021 року о 15 годині 30 хвилин в м.Харкові, рухаючись по вулиці Миру,66а, керував транспортним засобом Skoda Fabia, державний номерний знак НОМЕР_1 , не обрав безпечної швидкості руху, не врахував безпечної дистанції, не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, внаслідок чого допустив зіткнення з транспортним засобом Renault Clio Symbol, державний номерний знак НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_2 , після дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_1 з невідомих причин зник з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобам були завдані механічні пошкодження, а їх власникам майнова шкода.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судових викликів з зазначенням дати, часу та місця розгляду справи, які були засобами поштового зв'язку, також було опубліковано оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті судової влади України, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи не надавав.
За змістом ч.1 ст.268 КУпАП під час відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Частиною 1 ст.277-2 КУпАП передбачено, що повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніше як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
Крім цього, керуючись завданнями законодавства про адміністративні правопорушення (стаття 1 КУпАП) та завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення (стаття 245 КУпАП), враховуючи принцип невідворотності адміністративної відповідальності внаслідок закінчення строків давності до її притягнення, а також необхідністю забезпечення прав та інтересів потерпілого і інтересів суспільства, є можливим розгляд справи про адміністративне правопорушення без наявності даних про вручення судової повістки безпосередньо особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи. В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов'язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку. Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із об'єкта і цілі ст. 6 ЄСПЛ, оскільки здійснення прав, гарантованих ст. 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співвставити їх з матеріалами судової справи. З аналізу зазначених норм Конвенції та практики ЄСПЛ вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.
Суд зазначає, що законодавством встановлено строки здійснення провадження у справах про притягнення до адміністративної відповідальності з метою забезпечення учасникам процесу визначеності у часі, протягом якого суд розгляне справу. Передусім такі строки слугують інтересам особи, яка зазнає заходів впливу, оскільки наявність визначеного строку дає розуміння того, скільки триватиме такий вплив. Водночас протягом такого строку особу наділено процесуальними правами та обов'язками, що дає особі можливість, в тому числі з використанням адміністративного ресурсу (повноважень суду щодо витребування доказів, допиту свідків тощо), представити суду доводи на захист своєї правової позиції. Добросовісна участь особи у процесі вирішення її справи полягає в активній участі у розгляді її справи і недопущенні зловживань наданими їй правами. Дотримання балансу між інтересами всіх сторін при розгляді справи покладено на суд, який, вирішуючи питання про права та обов'язки сторін, також зобов'язаний дотримуватися встановлених законодавством правил та строків розгляду справи. В той же час практика Європейського Суду з прав людини (зокрема рішення «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008) наголошує, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Вказаним рішенням закріплено принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним. За таких підстав доходжу до висновку про необхідність провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відтак, з урахуванням викладеного та приймаючи до уваги неодноразову неявку ОСОБА_1 у судові засідання без поважних причин, що може свідчити, що поведінка порушника є такою, яка направлена на затягування розгляду справи, з метою спливу строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого статтею 38 КУпАП та уникнення відповідальності за вчинене правопорушення. Крім того, порушник міг дізнатися про місце розгляду його справи, в декілька способів, або ж через канцелярію суду, або ж із сайту Судова влада України. Таким чином, враховуючи, що судом вжито всіх можливих заходів для повідомлення ОСОБА_1 , суд доходить висновку щодо можливості розглянути справу за відсутності порушника на підставі матеріалів, які знаходяться у справі.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 251 КУпАП встановлює, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами..
Розглянувши матеріали справи, суд доходить висновку, що вина ОСОБА_1 в порушенні Правил дорожнього руху України, підтверджується в повному обсязі матеріалами справи, які були досліджені та проаналізовані в судовому засіданні, а саме:
- протоколами про адміністративні правопорушення, складеними 28.12.2021 року у відношенні ОСОБА_1 , які є документами, що офіційно засвідчують факт вчинення неправомірних дій і є одним з основних джерел доказів, який складений з дотриманням всіх процесуальних вимог, відповідно яких ОСОБА_1 , 21.11.2021 року о 15 годині 30 хвилин в м.Харкові, рухаючись по вулиці Миру,66а, керував транспортним засобом Skoda Fabia, державний номерний знак НОМЕР_1 , не обрав безпечної швидкості руху, не врахував безпечної дистанції, не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою, внаслідок чого допустив зіткнення з транспортним засобом Renault Clio Symbol, державний номерний знак НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_2 , після дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_1 з невідомих причин зник з місця дорожньо-транспортної пригоди;
- схемою місця ДТП від 21.11.2021 року оформленою на місці пригоди, яка є графічним зображенням місця дорожньо-транспортної пригоди з відображенням та фіксацією на ньому всіх об'єктів та обставин, що стосуються події та можуть мати значення для об'єктивного визначення її причин, яка оформлена з дотриманням вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395;
- поясненнями ОСОБА_2 , які він дав в судовому засіданні, і в повному обсязі підтвердив обставини, викладені в протоколах складених у відношенні ОСОБА_1 за ст.124, ст.122-4 КУпАП;
- письмовими поясненнями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які знаходяться в матеріалах справі та в повному обсязі підтверджують обставини, викладені в протоколах складених у відношенні ОСОБА_1 за ст.124, ст.122-4 КУпАП і не містять розбіжностей ні з протоколом про адміністративне правопорушення, ні зі схемою;
- рапортом, що знаходиться в матеріалах справи.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255 цього Кодексу.
Відповідно до статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху, передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктами 1.5, 1.9. Правил дорожнього руху передбачено, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків та особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно, пункту 2.3.б Правил дорожнього руху України передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Пунктом 12.1 Правил дорожнього руху України встановлено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Відповідно пункту 13.1. ПДР України встановлено, що водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Стаття 124 КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
Пунктом 2.10а ПДР України передбачено, що у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний: негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
Відповідно ст.122-4 КУпАП передбачена відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від одного до двох років, або адміністративний арешт на строк від десяти до п'ятнадцяти діб.
На підставі викладеного, суд доходить висновку, що водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.3.б,п.п.12.1,12.3, 2.10а Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст.124 та ст.122-4 КУпАП.
Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).
Відповідно ст.1 та ст.8 Основного Закону Україна є правовою державою, де визнається і діє принцип верховенства права. Згідно з положеннями ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції у точній відповідності з законом.
Стаття 9 КУпАП наводить визначення поняття адміністративного правопорушення, а саме: це є «протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність».
Приймаючи до уваги встановлені обставини справи, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд визнає зібрані докази у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам статті 251 КУпАП.
В той же час, суд звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом і до нього висуваються певні вимоги. Обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка його складає та не може бути перекладено на суд. Як вбачається з протоколів про адміністративне правопорушення складених 28.12.2021 року у відношенні ОСОБА_1 в них наявні всі відомості передбачені ч.1 ст.256 КУпАП.
Згідно статті 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Встановлені правила допустимості та відповідності доказів є гарантом їх достовірності, а також істинності.
Матеріали справи не містять доказів порушення поліцейськими законодавства при складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Таким чином, протокол складений у встановленому законом порядку з дотриманням вимог ст.ст.256,266 КУпАП та положень Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі №1395 від 07.11.2015 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 р. за №1408/27853 (з внесеними змінами). Будь-яких належних та допустимих доказів на спростування відомостей зазначених протоколах суду не надано.
Суд звертає увагу, що схема місця ДТП, яка сталася 21.11.2021 року за участю водія ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не суперечить розділу IX «Особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 124 КУпАП» Інструкції №1395 від 07.11.2015 року, та містить достатньо інформації для розгляду справи про адміністративне правопорушення у строки, передбачені ст. 38 КУпАП. Жодних зауважень, щодо неповноти даних внесених до схеми від учасників пригоди не надходило.
У суду відсутні підстави вважати, що свідки, які надавали письмові пояснення, що знаходяться у справі мають будь-яку упередженість до ОСОБА_1 .
Відтак, приймаючи до уваги встановлені обставини справи, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд визнає зібрані докази у справі про адміністративне правопорушення стосовно належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам статті 251 КУпАП.
Згідно положень статті 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно ч.2 ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Відповідно ч.ч.1,2 ст.36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Суд, при вирішенні питання про накладення стягнення за допущене адміністративне правопорушення, враховує дані про особу правопорушника, характер правопорушення та його наслідки, керуючись положеннями ст.36 КУпАП, вважає можливим накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави.
Положеннями ст.40-1КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відтак, з порушника слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 36,40-1, 124, 122-4, 276, 283-285 КУпАП, суд,
Накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративне стягнення:
за вчинення правопорушеня передбаченого ст.124 КУпАП у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 гривен.
за вчинення правопорушеня передбаченого ст.122-4 КУпАП у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 3400 гривен.
На підставі ст.36 КУпАП остаточно визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративне стягнення як за більш серйозне правопорушення з числа скоєних у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 3400 гривен.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 496 грн. 20 коп.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення, шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через місцевий суд.
Суддя Шевченко С. В.