Справа №949/1484/21
14 лютого 2022 року Дубровицький районний суд Рівненської області в складі
головуючого - судді: Оборонової І.В.,
за участю секретаря: Волкодав А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дубровиця за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Рівненській області про визнання незаконною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить визнати незаконною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №891674 від 20 травня 2021 року про накладення адміністративного стягнення за порушення вимог ч.5 ст. 121, ч.2 ст. 122, ч.1 ст. 126 КУпАП.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 11 листопада 2021 року на його адресу від Дубровицького відділу державної виконавчої служби у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) надійшов лист. У вказаному листі була постанова ВП №67352326 від 02 листопада 2021 року про відкриття відносно позивача виконавчого провадження та повідомлення про сплату штрафу в сумі 1020,00 грн., виконавчого збору в сумі 102,00 грн., а також витрат на проведення та організацію виконавчих дій в сумі 220,00 грн., що в цілому складає 1342,00 грн. Отримавши вказані документи, позивач невідкладно з'явився до державного виконавця, яким було повідомлено, що відносно позивача було складено постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №891674 від 20 травня 2021 року. Зі змісту вказаної постанови було встановлено, що 20 травня 2021 року, він керуючи транспортним засобом порушив ряд положень Правил дорожнього руху, зокрема: 1) керував транспортним засобом без мотошолому, 2) не мав при собі посвідчення водія 3) під час руху не ввімкнув світловий покажчик повороту, що мало наслідком порушення ним вимог ч.5 ст.121. ч.2 ст.122 та ч.1 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Із вказаною постановою позивач не згідний, оскільки 20 травня 2021 року, маючи намір здійснити поїздку на мотоциклі, позивач вивів його з власного двору і, стоячи біля транспортного засобу, дивився, чи все необхідне із собою взяв. В цей час із-за повороту виїхала патрульна машина поліції і одразу під'їхала до нього. Представники поліції одразу пред'явили вимогу показати водійські права та вказали на відсутність мотошолому. У відповідь позивач наголосив, що він ще нікуди не їде, а лише збирається їхати, і пішов до власного будинку, взяв водійські права та пред'явив їх поліцейським. Перевіривши всю необхідну інформацію, представники поліції наголосили, що під час руху має бути мотошолом, на що він відповів, що знає Правила дорожнього руху, і коли буде вирушати, то обов'язкового його вдягне. Після цього розмова між ними скінчилася і працівники поліції поїхали. Проте майже через сім місяців стало зрозуміло, що представники поліції безпідставно притягнули позивача до адміністративної відповідальності, адже транспортний засобом він не їхав. Викладені в постанові факти не відповідають дійсності, а поліцейський при винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення не керувався жодними допустимими доказами, які б підтверджували б його вину у вчиненні правопорушення.
Ухвалою Дубровицького районного суду Рівненської області від 17 листопада 2021 року ОСОБА_1 поновлено пропущений процесуальний строк звернення до суду, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с.13).
До початку розгляду справи від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує та просить позов задоволити.
Представник відповідача Головного управління національної поліції у Рівненській області в судове засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений своєчасно та належним чином, причини неявки не повідомив (а.с.26).
У встановлений ухвалою суду від 17 листопада 2021 року строк, відповідач відзиву чи інших доказів, що підтверджують заперечення проти позову не подав.
Відповідно до ч. 2 ст. 175 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно ч. 4 ст.159 КАС України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до правил ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч.3 ст.268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Враховуючи наведене та згідно положень ч.1 ст.286, ч.3 ст.268 КАС України, з метою забезпечення своєчасного розгляду справи, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін.
Дослідивши всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 20 травня 2021 року відносно ОСОБА_1 було складено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №891674, відповідно до якої 20 травня 2021 року о 18 год. 20 хв. по вул.Лугова в с.Залужжя Сарненського району ОСОБА_1 керував скутером марки "Jianshe JS150 s" з номерним знаком НОМЕР_1 , без мотошолому, без посвідчення водія та не увімкнув перед зміною напрямку руху світловий показник повороту, чим порушив вимоги п.2.1 (а), п.2.3 (г), п.9.2 (б) ПДР України. Вказаною постановою його визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 121, ч.2 ст. 122, ч.1 ст. 126 КУпАП та на підставі ч.2 ст.36 КУпАП накладено адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 510,00 гривень (а.с.7).
Листом № 16613 від 02 листопада 2021 року, який надійшов від Дубровицького відділу державної виконавчої служби у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) ОСОБА_1 повідомлено про необхідність сплати штрафу в сумі 1020,00 грн., виконавчого збору в сумі 102,00 грн., а також витрат на проведення та організацію виконавчих дій в сумі 220,00 грн., на загальну суму 1342,00 грн. (а.с.4)
Постановою Дубровицького відділу державної виконавчої служби у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Углік О.М. від 02 листопада 2021 року відкрито виконавче провадження з виконання постанови серії БАБ №891674 від 20 травня 2021 року (а.с.5).
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями) (далі - ПДР).
Відповідно ч. 5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Частиною 5 ст. 121 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.
Частиною 2 ст.122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Частиною 1 ст. 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Відповідно до п.2.1 (а) Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до п.2.3 "г" Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний під час руху на мотоциклі і мопеді бути в застебнутому мотошоломі і не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів.
Відповідно до п.9.2 "б" Правил дорожнього руху, водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
Відповідно до ст. 37 Закону України «Про дорожній рух», забороняється експлуатація незареєстрованих (неперереєстрованих) транспортних засобів, ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах, знищені чи підроблені, без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає встановленим вимогам, або з номерними знаками, які закріплені у не встановлених для цього місцях, закриті іншими предметами чи забруднені, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 метрів, перевернуті чи не освітлені, а також транспортних засобів, що підлягають обов'язковому технічному контролю, але не пройшли його, та у випадках, передбачених законодавством, без чинного на території України поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення регламентований главою 22 КУпАП.
Згідно з ч.1, 2 ст.222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, які полягають, зокрема, у порушенні правил дорожнього руху, відповідальність за які передбачена за ч.5 ст.121. ч.2 ст.122, ч.1 ст.126 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об'єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов'язана, по-перше, встановити склад правопорушення, яким відповідно до статті 9 КУпАП є протиправна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).
У адміністративному позові доводи позивача зводяться до того, що він із вказаною постановою не був ознайомлений і не погоджується, оскільки 20 травня 2021 року транспортним засобом не керував і водієм в розумінні Правил дорожнього руху України не був. Крім того, на вимогу працівників поліції пред'явити посвідчення водія, позивач відразу пішов до власного будинку, взяв його та пред'явив поліцейським. Вважає, що викладені в постанові факти не відповідають дійсності, оскільки поліцейський при винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення не керувався жодними допустимими доказами, які б підтверджували б його вину у скоєнні правопорушення.
На підтвердження своїх слів долучив до матеріалів справи копію його водійського посвідчення НОМЕР_2 (а.с.9-10), а також копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 (а.с.8).
Відповідно до статтей 33, 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Відповідно до пунктів 1 та 2 Розділу ІV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 07 листопада 2015 року № 1395 (далі Інструкція), розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП.
Відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Аналіз вказаних правових норм дає підстави для висновку, що чинним законодавством встановлені певні вимоги до змісту постанови по справі про адміністративне правопорушення, зокрема, в такій постанові має бути чітко зазначено обставини вчиненого особою адміністративного правопорушення, тобто, за вчинення яких саме протиправних (винних умисних або необережних) дій чи бездіяльності на особу накладено адміністративне стягнення; дата, час та місце їх вчинення.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005р. "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Посилання на ці докази, які передбачені статтею 251 КУпАП, у оскаржуваній постанові відсутні.
Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті шостої Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» від 09.06.2011, заява №16347/02 та Малофєєва проти Росії» від 30.05.2013, заява №36673/04).
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 року № 3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (далі - ПДР).
Відповідно до статті 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно п.10 Розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руку, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 № 1395 під час вирішення питання про притягнення особи до відповідальності, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно ч. 2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З цього слідує, що окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
Згідно правової позиції Верховного Суду у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17, оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Отже, відповідачем не було доведено правомірність прийнятої постанови серії БАБ №891674 від 20 травня 2021 року у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Приписами ст.129 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, задекларовано, що основними засадами судочинства, серед іншого, є змагальність та забезпечення доведеності вини.
Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.
Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Враховуючи вищевказані вимоги та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів: п.45 Рішення ЄСПЛ у справі "Бочаров проти України" від 17.06.2011р.; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі "Огороднік проти України" від 05.05.2015р.; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі Єрохін проти України від 15.02.2013р.).
При цьому в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar vs. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм правил дорожнього руху. Інших доказів на підтвердження винуватості саме позивача у вчиненому правопорушенні, які б свідчили про вчинення ним порушення правил дорожнього руху при винесенні оскаржуваної постанови, поліцейським не надано.
Згідно ч.1, 4 ст.73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Отже, оскільки позивач заперечує факт керування транспортним засобом 20 травня 2021 року, а відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву чи інших доказів заперечення позовної заяви не надав, і він, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів правомірність винесення оскаржуваної постанови в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , не надав беззаперечних доказів його винуватості, то враховуючи, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, постанова про адміністративне правопорушення серії БАБ №891674 від 20 травня 2021 року є незаконною та підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача слід задоволити.
За п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Разом із тим, особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.
Згідно з п.3 ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд, як адміністративний, має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Тому, враховуючи обґрунтованість заявлених вимог щодо наявності підстав для скасування рішення суб'єкта владних повноважень, суд з метою повного відновлення прав позивача, вважає необхідним справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 121, ч.2 ст. 122, ч.1 ст. 126 КУпАП закрити.
На підставі ст.ст.222, 258, 265-2, 283, 287, 293 КУпАП, керуючись ст.ст.9, 246, 250, 268, 286 КАС України
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Рівненській області про визнання незаконною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, - задоволити.
Визнати незаконною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №891674 від 20 травня 2021 року про накладення на адміністративного стягнення за порушення ОСОБА_1 вимог ч.5 ст. 121, ч.2 ст. 122, ч.1 ст. 126 КУпАП.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст. 121, ч.2 ст. 122, ч.1 ст. 126 КУпАП - закрити, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Дубровицький районний суд Рівненської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя підпис.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Суддя Дубровицького
районного суду
Рівненської області Оборонова І.В.