15 лютого 2022 року м. Харків Справа № 913/412/16(913/396/21)
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Тарасова І.В.
розглянувши апеляційну скаргу Фонду державного майна України (вх. №71 Л/2) на рішення Господарського суду Луганської області від 18.11.2021 у справі №913/412/16(913/396/21), ухвалене у приміщенні Господарського суду Луганської області суддею Ковалінас М.Ю., повний текст рішення складено 26.11.2021,
за позовом Публічного акціонерного товариства "Лисичанський склозавод "Пролетарій", м. Лисичанськ Луганська область, в особі ліквідатора Віскунова О.В.,
до Державного підприємства "Лисичанський склозавод", м. Лисичанськ Луганська область,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Фонд державного майна України, м. Київ,
про стягнення збитків
в межах справи про банкрутство - Публічного акціонерного товариства "Лисичанський склозавод "Пролетарій", м. Лисичанськ Луганська область,
Позивач - Публічне акціонерне товариство "Лисичанський склозавод "Пролетарій" в особі ліквідатора банкрута Віскунова О.В. звернувся до місцевого господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача - Державного підприємства "Лисичанський склозавод" на користь Публічного акціонерного товариства "Лисичанський склозавод "Пролетарій" завданих збитків у розмірі 90.197.613,00грн, без ПДВ, у зв'язку з невиконанням відповідачем рішення Господарського суду Луганської області від 09.06.2020 у справі №913/412/16(913/90/20) та наказу Господарського суду Луганської області від 11.11.2020 у справі №913/412/16(913/90/20) про повернення в натурі майна позивачу.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 18.11.2021 у справі №913/412/16(913/396/21) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача - Державного підприємства "Лисичанський склозавод" на користь позивача - Публічного акціонерного товариства "Лисичанський склозавод "Пролетарій" збитки в розмірі 32.588.336,15грн без ПДВ, у зв'язку з невиконанням відповідачем рішення Господарського суду Луганської області від 09.06.2020 у справі №913/412/16 (913/90/20) та наказу Господарського суду Луганської області від 11.11.2020 у справі №913/412/16(913/90/20), а також судовий збір у розмірі 287682,58грн. У решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з позивача - Публічного акціонерного товариства "Лисичанський склозавод "Пролетарій" на користь Державного бюджету України судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 792230,00грн.
Не погодившись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, Фонд державного майна України звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 18.11.2021 у справі №913/412/16(913/396/21) та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Лисичанський склозавод "Пролетарій" відмовити повністю; стягнути з Публічного акціонерного товариства "Лисичанський склозавод "Пролетарій" на користь Фонду державного майна України судові витрати сплачені за подання апеляційної скарги.
Водночас, заявник апеляційної скарги просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду на підставі частини 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на те, що повний текст оскаржуваного рішення отримано лише 02.12.2021.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 залишено без руху апеляційну скаргу Фонду державного майна України (вх. №71 Л/2) на рішення Господарського суду Луганської області від 18.11.2021 у справі №913/412/16(913/396/21) на підставі частин 2, 3 статті 260 ГПК України, оскільки апеляційна скарга подана з порушенням вимог частини 1 статті 256 ГПК України та пункту 2 частини 3 статті 258 ГПК України, а саме: з пропуском строку на апеляційне оскарження та без належного обґрунтування пропуску строку на апеляційне оскарження, а також без надання доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги в повному обсязі. Встановлено скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Вказану ухвалу скаржник отримав 28.01.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, тобто останній день для надсилання (подання) заяви про усунення недоліків був 07.02.2022.
07.02.2022 засобами поштового зв'язку до суду апеляційної інстанції скаржником на виконання ухвали Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2022, у межах встановленого судом строку, надіслано докази усунення недоліків (вх. № 1670 від 10.02.2022), а саме надано заяву про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги у справі № 913/412/16(913/396/21).
Проте, заявником не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Водночас, апелянтом подано заяву про відстрочення сплати судового збору, в якій заявник, посилаючись на приписи ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", ч. 1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України, просить відстрочити сплату судового збору до ухвалення остаточного рішення у даній справі, у зв'язку з відсутністю (недостатністю) кошторисних призначень для сплати судового збору в повному обсязі.
Також заявник зазначає, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18 визначено, що юридична особа не позбавлена права звернутися з клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату. Прийняти рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд може і з власною ініціативи у тому разі, коли юридична особа звертається з клопотанням про звільнення від сплати судового збору.
Розглянувши подане клопотання колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" (далі - Закон) визначено перелік умов, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, а також зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.
Так, відповідно до ч. 1 вказаної статті Закону, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Щодо посилань заявника на постанову Великої Палати Верховного суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до викладених висновків у наведеній постанові, положення п.п. 1 та 2 ч. 1 ст. 8 Закону не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Таким чином, редакція зазначеної статті передбачає право суду з урахуванням майнового стану сторони відстрочити або розстрочити, а також зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, лише за наявності викладених вище умов, а не тільки виходячи з майнового стану сторони.
В свою чергу, наявність таких умов скаржником у клопотанні не наведено, а склад сторін у справі та предмет позову не свідчить про можливість їх поширення на дані правовідносини, у зв'язку з чим клопотання задоволенню не підлягає.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" (заява № 28249/95) зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (пункт 60).
Таким чином, відстрочення сплати судового збору з підстав, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).
Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а право суду на власний розсуд відстрочити сплату судового збору (звільнити від сплати, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).
Оцінивши доводи, наведені Фондом державного майна України на обґрунтування вимог заявленого ним клопотання, суд апеляційної інстанції не вбачає у даному випадку наявності обставин, які б відповідали зазначеним вище критеріям, узгоджувались з наведеними законодавчими приписами в контексті визначених законодавцем умов та підстав для відстрочення сплати судового збору, що могли б зумовити вчинення такої процесуальної дії.
Частиною другою статті 260 ГПК України визначено, що у разі, якщо апеляційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із заявою (частина четверта статті 174 ГПК України).
Отже, не усунення недоліків апеляційної скарги у строк, встановлений судом в ухвалі, є підставою для повернення апеляційної скарги заявнику на підставі частини 4 статті 174, частини 2 статті 260 ГПК України.
З огляду на те, що апелянтом не усунуто недоліки апеляційної скарги, які стали підставою для залишення її без руху, вказана апеляційна скарга підлягає поверненню заявнику.
Оскільки апеляційна скарга підлягає поверненню, клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження у справі №913/412/16(913/396/21) слід залишити без розгляду.
Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що в разі повернення апеляційної скарги, скаржник не позбавлений права повторно звернутися з апеляційної скаргою у відповідності до вимог статей 256, 258 ГПК України.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Повернути Фонду державного майна України апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Луганської області від 18.11.2021 у справі №913/412/16(913/396/21), всього на 14 арк. та конверт.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Порядок і строки її оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.О. Фоміна
Суддя О.О. Крестьянінов
Суддя І.В. Тарасова