14 лютого 2022 року м. Харків Справа № 922/3886/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Бородіна Л.І. , суддя Плахов О.В.
без участі представників сторін,
розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" (вх. №3816 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 22.11.2021, ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Жиляєвим Є.М., час проголошення рішення - не зазначено, дата складання повного тексту рішення - 22.11.2021, у справі №922/3886/21
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС", м. Київ,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автофастера ЛТД", м. Харків,
про стягнення 43 045, 16грн
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автофастера ЛТД" про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 43 045, 16грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем сплачено страхове відшкодування в розмірі 162 959,16 грн, а ТДВ СК «Альфа-Гарант» сплачено в порядку регресу страхове відшкодування в розмірі 119 914,00 грн.
За таких обставин, на думку позивача, сума збитків, які не відшкодовані становить 43 045,16 грн.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 22.11.2021 у справі №922/3886/21 у позові відмовлено з тих підстав, що в матеріалах справи відсутні докази завдання шкоди внаслідок ДТП з вини відповідача, який безпосередньо виконував трудові обов'язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю - ТОВ "Автофастера ЛТД".
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду від 22.11.2021, позивач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення Господарського суду Харківської області від 22.11.2021 скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що відповідач не заперечував факт перебування ОСОБА_1 на момент ДТП у трудових відносинах з ним. Як вказує позивач, він зміг звернутись з клопотанням про залучення ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, лише 16.11.2021, оскільки на території м. Києва було введено суворі карантинні обмеження.
На підтвердження своїх доводів апелянт просить долучити до матеріалів справи докази: копії претензії вих.№СУ/008933/4-3 від 09.02.2021, поштового чеку від 09.02.2021, відповіді на претензію від 26.02.2021 з копією поштового чеку від 09.02.2021, трудової книжки ОСОБА_1 , поштового чеку від 16.11.2021, роздруківки з ПАТ "Укрпошта", відповіді Господарського суду Харківської області від 25.11.2021.
Крім того, апелянт просить залучити в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 для надання пояснень та підтверджуючих документів щодо того, чи перебував ОСОБА_1 в трудових відносинах з ТОВ "Автофастера ЛТД" станом на 30.01.2020.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.12.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" на рішення Господарського суду Харківської області від 22.11.2021 у справі №922/3886/21 та вирішено здійснити її розгляд у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи; встановлено відповідачу строк до 04.01.2022 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання апелянту; встановлено учасникам справи строк до 04.01.2022 для подання заяв і клопотань.
Копії ухвали апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження були надіслані сторонам на їх адреси, зазначені в матеріалах справи та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та вручені, про що свідчать наявні у матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.
17.01.2022 від відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи (вх.532).
24.01.2022 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№797), зазначає, що судом першої інстанції вірно зазначено, що позивачем не надано належних доказів щодо виконання ОСОБА_1 на час настання дорожньо-транспортної пригоди, своїх трудових обов'язків та керування ним на відповідній правовій підставі автомобілем, що належить його работодавцю-ТОВ «Автофастера ЛТД».
З огляду на викладене, просить відмовити ПАТ «Страхова компанія «АРКС» у задоволені апеляційної скарги в повному обсязі та залишити без змін рішення Господарського суду Харківської області від 22.11.2021 у справі №922/3886/21.
Відповідно до частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що у даному випадку апелянтом було подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду у справі з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за таких підстав, відповідно, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.
Крім того, дана справа не відноситься до категорії справ, зазначених у частині 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, що не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного провадження.
Дослідивши матеріали справи, які суд визнає достатніми для розгляду апеляційної скарги у спрощеному провадженні, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Як встановлено місцевим господарським судом, 20.06.2019 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" (правонаступником якого є AT"СК "АРКС") та ОСОБА_2 було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту за №173052а9зга, відповідно до умов якого було застраховано транспортний засіб Toyota з реєстраційним номером НОМЕР_1 .
30.01.2020 об 11:53 у м. Львів, по вул. Варшавська,122 сталася дорожньо- транспортна пригода за участю автомобіля Toyota з реєстраційним номером НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 (власник автомобіля - ОСОБА_4 ) та автомобіля Volkswagen з реєстраційним номером НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 .
Внаслідок ДТП було пошкоджено транспортний засіб - Toyota, який застраховано позивачем згідно Договору добровільного страхування наземного транспорту №173052а9зга від 20.06.2019 (механічні пошкодження транспортного засобу зафіксовані у відповіді НПУ № 3020031444048282 про ДТП та акті огляду пошкодженого транспортнго засобу ).
Відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Львова від 18.02.2020 у справі №466/983/20 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу (а.с. 12).
Позивач звернувся з позовом до суду, в якому зазначає, що страхувальник звернувся до позивача з повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу.
Відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування, страхового акту № ARX2541624 від 14.02.2020 та умов Договору страхування № 173052а9зга від 20.06.2019, розмір страхового відшкодування склав 162 959,16 грн, яке позивачем було сплачено на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервісний цент «Діамант» згідно платіжного доручення № 643 020 від 17.02.2020.
Відповідно до п. 28.13 Договору добровільного страхування наземного транспорту № 173052а9зга від 20.06.2019 при пошкодженні транспортного засобу розмір страхового відшкодування дорівнює розміру збитків, визначених в кошторисі збитків, за вирахуванням встановленої в розділі 10 Договору франшизи по відповідному ризику.
Згідно з розрахунком розміру виплаченого позивачем страхового відшкодування за зазначеним вище страховим випадком сума складається з: 162 959,16 - 0,00 = 162 959,16 грн; де 162 959,16 грн - вартість відновлювального ремонту ТЗ Toyota згідно рахунку-фактури № ДМ00001125 від 04.02.2020 та ремонтної калькуляції №1.003.20.0 від 04.02.2020, акту виконаних робіт №86127 від 25.02.2020; 0,00 грн - франшиза згідно Договору страхування.
Позивач зазначав, що у вступної частині постанови Шевченківського районного суду м. Львова від 18.02.2020 у справі № 466/983/20 зазначено, що ОСОБА_1 на момент ДТП працював на посаді водія в ТОВ "Автофастера ЛТД", що також не заперечувалось відповідачем у відповіді на претензію № б/н від 31.03.2021.
Отже, на думку позивача до нього перейшло право вимоги на отримання від ТОВ "Автофастера ЛТД" компенсації матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля Toyota, внаслідок ДТП.
Позивач зазначав, що на момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу Volkswagen була застрахована відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в ТДВ СК “Альфа-Гарант" згідно полісу №АО2483352. Полісом № АО2483352 встановлений ліміт відповідальності ТДВ СК "Альфа-Гарант" в розмірі 130 000,00 грн, франшиза - 2600,00 грн.
Позивач вказує, що ТДВ СК “Альфа-Гарант" здійснив оплату в порядку регресу згідно страхового акту №2805/18/ЦВ від 31.03.2020 у розмірі 119 914,00грн від 31.07.2020.
Позивач вважає, що відповідач, як роботодавець несе цивільну відповідальність за завдану водієм шкоду, а тому має зобов'язання з оплати позивачу залишку невідшкодованої шкоди у розмірі 43 045,16грн, яка, за розрахунком позивача, складається із: 162959,16грн - 119 914,00грн = 43 045,16 грн, де: 162959,16 грн - розмір страхового відшкодування; 119 914,00 грн - виплата страхового відшкодування ТДВ СК "Альфа-Гарант" згідно Полісу № АО2483352; 43 045,16 грн - сума збитків, які залишилися не відшкодовані позивачу на дату подання позову до суду.
Відповідач позовні вимоги не визнає; зазначає, що до позовної заяви позивачем не додано належних доказів того, що ТДВ СК «Альфа-Гарант» було здійснено на користь позивача виплату страхового відшкодування 119 914,00 грн, додано лише копію заяви про стягнення заборгованості в порядку регресу вих. №2805/18ЦВ від 31.03.2020, що відповідно на його думку, жодним чином не може бути підтвердженням того, що виплату було здійснено.
Відповідно до претензії позивача за вих.№СУ/008933/4-3 від 16.03.2021 було зазначено, що до AT «СК «АРКС» в порядку регресу перейшло право вимоги на отримання від ОСОБА_1 компенсації матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля Toyota, внаслідок ДТП. У відповідь на претензію від 31.03.2021 відповідачем було запропоновано надати уточнену інформацію з додатковим документальним підтвердженням, відповідно до обставин викладених в претензії.
Проте, в матеріалах справи не містяться доказів на підтвердження надання позивачем уточненої інформації, щодо обставин викладених в претензії.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За приписами частини 1 статті 1187 Цивільного кодексу України, діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб - є джерелом підвищеної небезпеки.
Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Положеннями пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Володільцем об'єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об'єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права.
Не вважається володільцем об'єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).
Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір.
Відповідно до частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 Цивільного кодексу України.
З аналізу змісту глави 82 Цивільного кодексу України вбачається, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду".
Виходячи з наведених норм права, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, який виконував трудові обов'язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05.09.2018 у справі №534/872/16-ц.
Як вбачається із матеріалів справи і не заперечується апелянтом, 30.01.2020 об 11:53 у м. Львів, по вул. Варшавська,122 сталася дорожньо- транспортна пригода за участю автомобіля Toyota з реєстраційним номером НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 (власник автомобіля - ОСОБА_4 ); та автомобіля Volkswagen з реєстраційним номером НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 .
Внаслідок ДТП було пошкоджено транспортний засіб - Toyota, який застраховано позивачем згідно Договору добровільного страхування наземного транспорту №173052а9зга від 20.06.2019 (механічні пошкодження транспортного засобу зафіксовані у відповіді НПУ № 3020031444048282 про ДТП та акті огляду пошкодженого транспортного засобу ).
Відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Львова від 18.02.2020 у справі №466/983/20 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу.
Крім того, апелянт вважає, що зазначені відомості у вступної частині постанови Шевченківського районного суду від 18.02.2020, що ОСОБА_1 на момент ДТП працював на посаді водія в ТОВ "Автофастера ЛТД" підтверджує перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з ТОВ "Автофастера ЛТД".
Позивач вказує, що він звертався з клопотанням про залучення ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, до суду першої інстанції 16.11.2021 але з пропущенням строку, оскільки на території м. Києва було введено суворі карантинні обмеження.
На підтвердження своїх доводів апелянт просив долучити до матеріалів справи докази: копії претензії вих.№СУ/008933/4-3 від 09.02.2021, поштового чеку від 09.02.2021, відповіді на претензію від 26.02.2021 з копією поштового чеку від 09.02.2021, трудової книжки ОСОБА_1 , поштового чеку від 16.11.2021, роздруківки з ПАТ "Укрпошта", відповіді Господарського суду Харківської області від 25.11.2021.
З матеріалів справи вбачається, що судом було зареєстроване клопотання відповідача 23.11.2021, тобто після розгляду справи та винесення рішення 22.11.2021.
Колегія суддів апеляційного господарського суду обгрунтування позивача, щодо карантинних обмежень не визнає поважними причинами, оскільки вони були направлені до суду після ухвалення рішення.
Позивач мав можливість направити клопотання поштою, проте відповідних доказів не можливості подання до суду не надав.
Також, в суді апеляційної інстанції апелянт просив залучити в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 для надання пояснень та підтверджуючих документів щодо того, чи перебував ОСОБА_1 в трудових відносинах з ТОВ "Автофастера ЛТД" станом на 30.01.2020.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтею 50 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
З апеляційної скарги вбачається, що апелянт просить залучити ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача,Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС", для надання пояснень та додаткових доказів, проте не обгрунтовує, яким чином рішення у справі може вплинути на права та обов'язки фізичної особи ОСОБА_1 .
Щодо надання додаткових доказів, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Отже, за загальним правилом, усі докази в обґрунтування своїх вимог та заперечень мають бути подані учасниками справи до суду першої інстанції, а до суду апеляційної інстанції додаткові докази подаються у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Позивач мав подати усі докази суду першої інстанції, зокрема разом з позовною заявою. У разі неможливості подати докази з позовом з об'єктивних причин, мав повідомити про це суд першої інстанції, чого позивачем здійснено не було.
Однак позивачем не було доведено поважність причин не подання доказів, заяв та копії відповіді ОСОБА_1 на зазначену претензію до суду першої інстанції.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції не приймає додані позивачем додаткові докази, оскільки вони не були предметом розгляду у суді першої інстанції.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували завдання шкоди внаслідок ДТП під час виконання трудових обов'язків у відповідача.
Отже, доказів того, що транспортний засіб - VOLKSWAGEN TRANSPORTER належить відповідачу - ТОВ "Автофастера ЛТД" або перебуває на інших підставах в матеріалах справи відсутні.
Крім того, посилання апелянта на вступну частину постанови Шевченківського районного суду від 18.02.2020, що ОСОБА_1 на момент ДТП працював на посаді водія в ТОВ "Автофастера ЛТД" суперечать матеріалами справи, оскільки у відповіді від НПУ № 3020031444048282 про ДТП зазначено, що власник транспортного засобу - VOLKSWAGEN TRANSPORTER з реєстраційним номером НОМЕР_2 учасника ДТП є фізична особа ОСОБА_5 (а.с. 13).
З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення Господарського суду Харківської області від 22.11.2021 у справі № 922/3886/21 слід залишити без змін.
З урахуванням приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати апелянта зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 22.11.2021 у справі №922/3886/21 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і не підлягає оскарженню.
Повний текст постанови складено 14.02.2022
Головуючий суддя Л.М. Здоровко
Суддя Л.І. Бородіна
Суддя О.В. Плахов