ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
10 лютого 2022 року Справа № 918/462/21
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Василишин А.Р.
секретар судового засідання Гладка Л.А.
за участю представників сторін:
позивача: Голуб В.А.
відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Патар" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 11.06.2021 р. у справі №918/462/21, постановлену суддею Пашкевич І.О., повний текст ухвали складено 11.06.2021 р. у справі №918/462/21
за позовом Приватного підприємства "Патар" (33024, м.Рівне, вул.Млинівська, 23Б, код ЄДРПОУ 13979385), Україна
до відповідача KaroElite SL (Plaza Jesus de Medinaceli 2/6, 46024 Valencia, Espana, B98860778), Іспанія
про визнання контракту частково недійсним та стягнення заборгованості в сумі 23 749,64 євро
У червні 2021 року Приватне підприємство "Патар" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до KaroElite SL, Іспанія, про визнання недійсним розділу 11 (арбітраж) контракту №10 від 28.01.2019 року укладеного між позивачем та відповідачем, а також стягнення з відповідача заборгованості за Контрактом №10 від 28.01.2019 у розмірі 20 187,24 євро, неустойки у розмірі 3 562,40 євро, що відповідно до офіційного курсу, встановленого НБУ станом на 08.06.2021 року разом складає 785 592,97 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за контрактом №10 від 28.01.2019, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача основну заборгованість у розмірі 23 749,64 євро та визнати недійсним пункт 11 (арбітраж) контракту №10 від 28.01.2019.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 11.06.2021 р. у справі №918/462/21 відмовлено у відкритті провадження у справі за позовною заявою Приватного підприємства "Патар" до відповідача KaroElite SL (Plaza Jesus de Medinaceli 2/6, 46024 Valencia, Espana, B98860778), Іспанія, про визнання контракту частково недійсним та стягнення заборгованості в сумі 23 749,64 євро.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, позивач Приватне підприємство "Патар" подав скаргу до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить визнати поважною причину пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Рівненської області від 11.06.2021 р. та поновити пропущений строк, ухвалу Господарського суду Рівненської області від 11.06.2021 р. скасувати, а справу передати на розгляд до Господарського суду Рівненської області.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.07.2021 р. поновлено Приватному підприємству "Патар" строк на подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 11.06.2021 р. у справі №918/462/21, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Патар", розгляд апеляційної скарги призначено на "02" грудня 2021 р. о 10:00год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №2, зупинено провадження у справі №918/462/21. Зобов'язано позивача, на підставі Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах, здійснити переклад на іспанську мову апеляційної скарги, ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.07.2021 р., прохання про вручення, підтвердження про вручення та короткий виклад документів, що підлягають врученню (судові та позасудові документи). Нотаріально посвідчити переклад вказаних документів та 2 примірники надати до канцелярії Північно-західного апеляційного господарського суду в строк до 02.08.2021 р. для подальшого скерування відповідному органу Іспанії.
29.07.2021 р. на адресу апеляційного господарського суду від представника позивача на виконання вимоги ухвали суду від 08.07.2021 р. надійшли нотаріально посвідчений переклад на іспанську мову апеляційної скарги, ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.07.2021, прохання про вручення, підтвердження про врученння та_короткий виклад документів, що підлягають врученню (судові та позасудові документи), у 2 примірниках кожний.
30.07.2021 р. судом апеляційної інстанції вищезазначені документи надіслані безпосередньо до компетентного органу Іспанії, а саме: Subdireccion General de Cooperacion Juridica Internacional, Ministerio de Justicia, Саlle San Bernardo n°62, 28071 MADRID, Spain.
17.09.2021 р. до апеляційного господарського суду надійшло повідомлення про вручення судових документів відповідному органу Іспанії, а саме: Subdireccion General de Cooperacion Juridica Internacional, Ministerio de Justicia, Саlle San Bernardo n°62, 28071 MADRID, Spain.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.12.2021 справу №918/462/21 перепризначено на "10" лютого 2022 р. о 10:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №2., оскільки у колегії суддів відсутні докази про вручення відповідачу ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.07.2021 р..
У судове засідання 10.02.2022 р. з'явився представник позивача та надав правову позицію стосовно винесеної ухвали Господарського суду Рівненської області від 11.06.2021 р., вважає що ухвала винесена з порушенням норм процесуального права, тому просить ухвалу Господарського суду Рівненської області від 11.06.2021 р. скасувати, а справу передати на розгляд до Господарського суду Рівненської області.
Станом на 10.02.2022 р. до суду апеляційної інстанції не повернулося повідомлення про вручення відповідачу ухвали апеляційного господарського суду про призначення справи до розгляду.
Пунктом 6 Закону України "Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах" від 19 жовтня 2000 року №2052-III встановлено, що якщо всі умови, зазначені у частині 2 статті 15 Конвенції виконано, суддя незалежно від положень частини 1 статті 15 Конвенції може винести рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку документів.
Відповідно до частини 2 статті 15 зазначеної Конвенції кожна Договірна Держава може заявити, що суддя незалежно від положень частини 1 цієї статті може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, в разі коли виконані всі нижчеперелічені умови: a) документ передано одним із способів, передбачених Конвенцією; b) з дати направлення документа сплинув строк, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців; c) не отримано будь-якого підтвердження, незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави.
Таким чином, однією з вимог, при виконанні якої суд може постановити рішення у справі, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, є закінчення строку з дати направлення документа, який суд визначив як достатній для даної справи і який повинен становити щонайменше шість місяців.
Отже, враховуючи, що термін для виконання компетентним органом Іспанії - Subdireccion General de Cooperacion Juridica Internacional, Ministerio de Justicia, Саlle San Bernardo n°62, 28071 MADRID, Spain, судового доручення про вручення відповідачу, KaroElite SL (Plaza Jesus de Medinaceli 2/6, 46024 Valencia, Espana, B98860778) ухвали від 08.07.2021р. сплинув, оскільки з 30.07.2021 р. (дати направлення ухвали від 08.07.2021 р. до компетентному органу Іспанії) до 10.02.2022 р. (дата судового засідання) минуло 6 місяців, колегія суддів дійшла висновку, можливість розгляду справи в даному судовому засіданні.
Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши надану юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали норм процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд
1. Зміст ухвали суду першої інстанції.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 11.06.2021 р. у справі №918/462/21 відмовлено у відкритті провадження у справі за позовною заявою Приватного підприємства "Патар" до відповідача KaroElite SL (Plaza Jesus de Medinaceli 2/6, 46024 Valencia, Espana, B98860778), Іспанія, про визнання контракту частково недійсним та стягнення заборгованості в сумі 23 749,64 євро. Суд першої інстанції, зазначив, що з умов Контракту №10 від 28.01.2019 вбачається що сторони не передбачили своєю угодою підсудність справи судам України, отож контракт не містить прерогаційної угоди про передачу спору на вирішення судам України у розумінні статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право". Також умовами контракту не передбачено, що до спірних правовідносин застосовуються норми законодавства України. Отже, з огляду на те, що сторонами Контракту №10 від 28.01.2019, не передбачено вирішення спору саме судами України, суд вважає, що дана справа з урахуванням норм щодо підсудності справ з іноземним елементом, а також норм Закону України "Про міжнародне приватне право", не підлягає вирішенню у судах України.
2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення щодо них інших учасників справи.
Мотивуючи апеляційну скаргу скаржник зазначає, що відповідно до положень ч. 2 ст. 124 Конституції України, ст. ст. 7, 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частини першої ст. 16 Цивільного кодексу України, частини четвертої ст. 4 ГПК України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі; ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною.
Арбітражне застереження про передання спору на розгляд арбітражу не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав. У зв'язку з викладеним у сторін існує виключно правова можливість, а не обов'язок звертатися до арбітражного суду.
При цьому обмеження права звернення до господарського суду не допускається. Відсутність взаємної згоди саме сторін спору на його вирішення арбітражем, оформленої відповідним арбітражним застереженням, незалежно від попередньої домовленості про це, виключає можливість розгляду спору таким судом. Вказаних висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 18.10.2017 року, справа господарського суду № 910/8318/16.
До того ж, арбітражна угода не може бути виконана, якщо сторони неправильно виклали назву третейського суду або зазначили арбітражну установу, якої не існує. Місцевий господарський суд, вказавши в оскаржуваній ухвалі, що умовами контракту не передбачено, що до спірних правовідносин застосовуються норми законодавства України, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не перевірив належним чином можливість виконання вказаного в контракті арбітражного застереження та правильність зазначення назви судової установи, незважаючи на відповідні доводи Позивача, що надані ним до позовної заяви.
Висновок суду першої інстанції про те, що даний спір може бути вирішено за правилами та нормами законодавства Іспанії, не відповідає обставинам справи і не ґрунтується на нормах матеріального і процесуального права. Таким чином, висновки суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України є передчасними.
3. Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.
У червні 2021 року Приватне підприємство "Патар" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до KaroElite SL, Іспанія, про визнання недійсним розділу 11 (арбітраж) контракту №10 від 28.01.2019 року укладеного між позивачем та відповідачем, а також стягнення з відповідача заборгованості за Контрактом №10 від 28.01.2019 у розмірі 20 187,24 євро, неустойки у розмірі 3 562,40 євро, що відповідно до офіційного курсу, встановленого НБУ станом на 08.06.2021 року разом складає 785 592,97 грн.
Із матеріалів позовної заяви вбачається, що Приватне підприємство "Патар" просить стягнути заборгованість, а також частково визнати недійсним Контракт №10 від 28.01.2019, укладений з нерезидентом, у якого, як підтвердив позивач, відсутнє представництво в Україні - KaroElite SL (Plaza Jesus de Medinaceli 2/6, 46024 Valencia, Espana, B98860778), Іспанія.
На виконання Контракту позивач здійснив поставку продукції, за яку відповідач розрахувався частково. Сума боргу відповідача перед позивачем складає 20 187,24 євро, а загальна сума неустойки за час прострочки по оплаті поставленої продукції становить 3562,40 євро, що разом складає 23 749,64 євро.
У розділі 11 Контракту передбачено, що місцем вирішення спорів буде Віденський Міжнародний арбітражний суд (в англомовновному варіанті Контракту - Vienna International Arbitration Court).
Як вбачається з відповіді австрійської адвокатської компанії "Huber Swoboda Oswald Aixberger Rechtsanwдlte GmbH" від 17 травня 2021 року, суд, який зазначений в пункті 11 Контракту №10 від 28.01.2019, не існує. Існує лише "Віденський Міжнародний Арбітражний Центр" (англійською мовою "Vienna International Arbitral Centre").
За відсутності можливості звернутися до суду, що зазначений у Контракті, для вирішення спору щодо стягнення з відповідача заборгованості по Контракту, позивач звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом про визнання Контракту частково недійсним та стягнення заборгованості. У позовній заяві Позивачем наведено обґрунтування причин звернення саме до Господарського суду Рівненської області за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Однак, ухвалою Господарського суду Рівненської області від 11.06.2021 р. у справі №918/462/21 відмовлено у відкритті провадження на підставі п.1ч.1 ст.175 ГПК України.
4. Правові норми, застосовані апеляційним судом до спірних правовідносин.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, якими можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі.
Порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Відповідно до ст. 365 ГПК України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Стаття 366 ГПК України визначає, що підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Статтею 5 Закону України “Про міжнародне приватне право” встановлено, що у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин. Вибір права має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом. Вибір права може бути здійснений щодо правочину в цілому або його окремої частини. Вибір права або зміна раніше обраного права можуть бути здійснені учасниками правовідносин у будь-який час, зокрема, при вчиненні правочину, на різних стадіях його виконання тощо.
Частиною 1 ст. 43 Закону України “Про міжнародне приватне право” передбачено, що сторони договору згідно із статтями 5 та 10 цього Закону можуть обрати право, що застосовується до договору, крім випадків, коли вибір права прямо заборонено законами України. Право, що застосовується до договору, охоплює, в тому числі права та обов'язки сторін; виконання договору; наслідки невиконання або неналежного виконання договору (ст. 47 вказаного Закону).
Стаття 76 Закону України “Про міжнародне приватне право” встановлює підстави визначення підсудності справ судам України. Частина 1 цієї статті визначає, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках:
1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону;
2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача;
3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України;
4) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні;
5) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні;
6) якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання;
7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України;
8) якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України;
9) якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України;
10) якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном;
11) якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України;
12) в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.
Стаття 1 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» встановлює, що цей Закон застосовується до міжнародного комерційного арбітражу, якщо місце арбітражу знаходиться на території України. Однак положення, передбачені статтями 8, 9, 35 і 36 цього Закону, застосовуються і в тих випадках, коли місце арбітражу знаходиться за кордоном.
Відповідно до статті 8 згаданого Закону України "Про Міжнародний комерційний арбітраж" суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача в судовому засіданні, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла до наступного висновку.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 11.06.2021 р. у справі №918/462/21 відмовлено у відкритті провадження у справі за позовною заявою Приватного підприємства "Патар" до відповідача KaroElite SL (Plaza Jesus de Medinaceli 2/6, 46024 Valencia, Espana, B98860778), Іспанія, про визнання контракту частково недійсним та стягнення заборгованості в сумі 23 749,64 євро. Суд першої інстанції зазначив, що з умов Контракту №10 від 28.01.2019 вбачається, що сторони не передбачили своєю угодою підсудність справи судам України.
Однак, колегія суддів не погоджується із висновками викладеними в ухвалі Господарського суду Рівненської області від 11.06.2021 р. у справі №918/462/21 враховуючи наступне.
У розділі 11 Контракту №10 від 28.01.2019 р. сторони передбачили, що місцем вирішення спорів буде Віденський Міжнародний арбітражний суд (в англомовновному варіанті Контракту - Vienna International Arbitration Court).
Як вбачається з відповіді австрійської адвокатської компанії "Huber Swoboda Oswald Aixberger Rechtsanwдlte GmbH" від 17 травня 2021 року, суд, який зазначений в пункті 11 Контракту №10 від 28.01.2019, не існує. Існує лише "Віденський Міжнародний Арбітражний Центр" (англійською мовою "Vienna International Arbitral Centre").
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що відсутність у п. 11 Контракту №10 від 28.01.2019 р. точної назви арбітражу, на вирішення якого сторони мають передавати спори щодо зазначеного договору, призводить до того, що арбітражна угода не може бути виконана.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 року № 15-рп/2002 визначено, що частина друга ст. 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, установлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом спосіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб'єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду за захистом своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб'єктів правовідносин, у тому числі в судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.
Звернення до арбітражу - це право, а не обов'язок сторони (стаття 4 ГПК України), яке реалізовується у встановленому порядку (стаття 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж").
Відповідно до положень частини другої ст. 124 Конституції України, ст. ст. 7, 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частини першої ст. 16 Цивільного кодексу України, частини четвертої ст. 4 ГПК України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі; ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною.
Колегія суддів констатує, що враховуючи наведені вище норми, суд має тлумачити незначні помилки та неточності в назві арбітражних установ, що передбачені в арбітражній угоді, на користь міжнародного комерційного арбітражу. Але вирішення питання про виконуваність чи невиконуваність арбітражної угоди у зв'язку з наявністю помилок у найменуванні арбітражної установи є дискрецією суду, який ухвалює рішення з урахуванням усіх обставин справи.
Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.08.2018 у справі № 906/493/16.
У цій же справі Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 18.10.2017 у справі №910/8318/16 шляхом його уточнення (доповнення) такими висновками: суд може визнати угоду такою, що не може бути виконана, внаслідок істотної помилки сторін у назві арбітражу, до якого передається спір (відсилання до неіснуючої арбітражної установи), за умови відсутності в арбітражній угоді вказівки на місце проведення арбітражу чи будь-яких інших положень, які б дозволяли встановити дійсні наміри сторін щодо обрання певної арбітражної установи чи регламенту, за яким має здійснюватись арбітражний розгляд. У разі невизначеності арбітражної установи сторона арбітражної угоди не має обов'язку перед зверненням до компетентного державного суду звертатися до однієї чи декількох арбітражних установ для того, щоб вони вирішили питання щодо своєї компетенції стосовно цього спору.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.05.2019 у справі №921/421/18, від 24.07.2019 у справі №904/3096/18, від 13.06.2019 у справі №913/488/18, від 25.06.2019 у справі №911/1696/18, від 15.10.2019 у справі №911/1595/18, від 26.07.2021 у справі №908/16/21.
Апеляційний суд приходить до висновку, що у даному випадку помилка у назві конкретної арбітражної установи є підставою для неможливості виконання угоди.
Одночасно з цим ураховується, що за нормами частини першої статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», які містять підстави визначення підсудності справ судам України, передбачено обставини, за наявності яких справа за участю іноземного елемента є підсудною судам України. Таким випадком, зокрема, є наявність дії (події), що стала підставою для подання позову, яка мала місце на території України.
Підставами позову у цій справі позивачем зазначено зовнішньоекономічний договір (контракт) №10, укладений сторонами 28.02.2019, та здійснена на його підставі поставка продукції на умовах EXW-Рівне , внаслідок чого, як вважає апеляційний суд, спір підсудний українському суду і підлягає вирішенню Господарським судом Рівненської області за місцем знаходження позивача - продавця за Контрактом.
Також, колегія суддів акцентує увагу на те, що відповідно до ч.6 ст.175 ГПК України відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи (ч.6 ст. 175 ГПК України).
Колегія суддів вважає помилковим роз'яснення суду першої інстанції, надане у мотивувальній частині оскаржуваної ухвали, що цей спір може бути вирішено за законодавством Іспанії, оскільки положення ч.6 ст.175 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що суд має чітко вказати, до якого саме суду потрібно звернутися позивачу для розгляду справи.
За результатами апеляційного провадження, Північно-західним господарським судом встановлено порушення норм процесуального права, що відповідно до ст. 280 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування ухвали Господарського суду Рівненської області від 11.06.2021 р. у справі №918/462/21 та передання справи на розгляд до Господарського суду Рівненської області для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.
6.Висновки за результатами апеляційного розгляду.
Отже, враховуючи викладене та беручи до уваги наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для відмови у відкритті провадження у справі №918/462/21.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Згідно з частиною 3 статті 271 Господарського процесуального кодексу України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, ухвала Господарського суду Рівненської області від 11.06.2021 р. у справі №918/462/21 підлягає скасуванню з направленням справи для розгляду до суду першої інстанції.
Судові витрати за подання апеляційної скарги підлягають розподілу судом першої інстанції за результатами вирішення спору по суті.
Керуючись ст. ст.271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Патар" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 11.06.2021 р. у справі №918/462/21 - задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 11.06.2021 р. у справі №918/462/21 скасувати, справу передати на розгляд до Господарського суду Рівненської області.
Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Справу №918/462/21 повернути Господарському суду Рівненської області.
Повний текст постанови складений "14" лютого 2022 р.
Головуючий суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Василишин А.Р.