Справа № 308/4673/21
Іменем України
09 лютого 2022 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.
суддів: Собослоя Г.Г., Готри Т.Ю.
з участю секретаря судового засідання: Жганич К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 жовтня 2021 року про закриття провадження у справі, постановлену головуючою суддею Дегтяренко К.С., у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_2 , про визнання недійсною частини договору купівлі-продажу щодо відступлення права вимоги
встановив:
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Форінт», третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_2 про визнання недійсною частини договору купівлі продажу щодо відступлення права вимоги.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 жовтня 2021 року провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Райффайзен Банк» та ТзОВ «Фінансова компанія «Форінт», третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_2 про визнання недійсною частини договору купівлі продажу відступлення права вимоги закрито, на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати вказану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Вважає таку незаконною, у зв'язку з її невідповідністю фактичним обставинам справи та неповним з'ясуванням судом всіх обставин справи, неналежною оцінкою матеріалів справи, та істотним порушенням судом першої інстанції норм процесуального права. Вказує, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права порушені. Обмеження можливості звернення до суду й отримання судового захисту може свідчити про порушення основоположних прав людини. Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб'єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві. Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які спори, у яких хоча б однією із сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, підсудності. При цьому суд мас враховувати право споживача па пред'явлення позову також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування цієї особи або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору (стаття 28 ЦПК України). Правила статті 30 ЦПК України про виключну підсудність застосовуються до позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (наприклад, звернення стягнення на нерухоме майно, передане в заставу іпотечне майно, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, визнання договору іпотеки недійсним тощо).
Так, предметом спору у цій справі є, серед іншого, договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 09.01.2008 за № 010/02-7/504-Z, об'єктом якого є нерухоме майно, а саме: - Готельний комплекс « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельна ділянка площею - 0,6154 га, кадастровий номер: 2124881200:03:009:0001, цільове призначення - для роздрібної торгівлі та комерційних послуг, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, Великолазівська сільська рада, адреса місцезнаходження яких за адміністративними поділом віднесена до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18 та від 19 березня 2019 року у справі № 904/2529/18, вказано, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не с підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Тому суд першої інстанції, який погодився із доводами співвідповідача - ТзОВ «Фінансова компанія «Форінт», що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а відносить до юрисдикції господарського суду, враховуючи суб'єктивний склад оскаржуваних правочинів і предмет спору, взагалі не звернув увагу на той факт і ту обставину, що Кредитний договір № 010/02-7/504-М від 12.12.2007, який був укладений між кредитором - AT «Райффайзен Банк Аваль» та ним, укладено як з фізичною особою.
З огляду на вищевикладене, він як фізична особа, звертаючись до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовними вимогами немайнового характеру щодо визнання недійсною частини договору купівлі-продажу (відступлення прав вимоги) кредитного портфелю від 11.04.2018 щодо відступлення прав вимоги до позивача за Кредитним Договором № 010/02-7/504-М від 12.12.2007 зі змінами і доповненнями та укладеними додатковими угодами до нього (Кредитний договір 1) та Кредитним Договором №010/02-7/505-М від 12.12.2007 року зі змінами і доповненнями та укладеними додатковими угодами до нього (Кредитний договір 2), які укладено в рамках Генеральної кредитної угоди № 172 від 12.12.2007 року, а також визнати недійсною частини договору відступлення прав за іпотечними договорами від 11.04.2018, що стосується договору іпотеки від 09.01.2008 за № 010/02-7/504-Z, які були укладені між AT «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Фінансова Компанія «Форінт», цілком вірно та в належній спосіб визначив належність спору, розгляд якого повинен здійснюватись в межах цивільного судочинства, із врахуванням норм ЦК України та ЦПК України, а також висновків Касаційних цивільних судів у складі Верховного Суду, та який підсудний - Ужгородському міськрайонному суду Закарпатської області.
ТОВ «Фінансова Компанія «Форінт» подало відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишити без змін ухвалу суду першої інстанції. Суд дійшов до вірного висновку, що провадження у даній справі слід закрити у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, у зв'язку з тим, що така справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а відноситься до юрисдикції господарського суду, враховуючи суб'єктний склад оскаржуваних правочинів і предмет спору, яким є оскарження правочинів укладених між юридичними особами AT «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Фінансова Компанія «Форінт» предметом яких виступає відступлення права вимоги за трьома кредитними договорами, які укладені між Банком та ОСОБА_1 , а також договорами забезпечення, які є похідними договорами, що забезпечують вказані кредитні договору.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що між позивачем та відповідачами існує спір щодо дійсності правочину, сторонами якого є юридичні особи, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно з приписами ГПК України.
Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України.
З огляду на пункт 1 частини першої статті 20 ГПК України до юрисдикції господарських судів відносяться справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Наведена норма свідчить, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Під час вирішення питання щодо можливості розгляду справи в порядку цивільного судочинства необхідно керуватися завданнями цивільного судочинства, передбаченими у статті 2 ЦПК України якими є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
При цьому суди повинні керуватися принципом правової визначеності і не допускати наявності провадження, а отже і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами з того ж предмета, але судами у різних юрисдикціях.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства; а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа (див. пункт 33 постанови від 1 березня 2018 року у справі № 461/12052/15-ц, пункт 34 постанови від 6 червня 2018 року у справі № 727/8505/15-ц, постанову від 23 січня 2019 року у справі № 210/2104/16-ц).
Виходячи із предмету спору та суб'єктного складу сторін у цій справі, та встановивши що предметом спору є оскарження правочинів укладених між юридичними особами (АТ «Райффайзен Банк Аваль та ТОВ «Форінт») щодо відступлення права вимоги за кредитними договорами, укладеними ОСОБА_1 , як фізичною особою-підприємцем та Банком, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ця справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та повинна розглядатися судом за правилами ГПК України, у зв'язку з чим цілком обґрунтовано закрив провадження у справі.
При цьому, позивач не позбавлений можливості звернутися до відповідного господарського суду із даною позовною заявою за правилами ГПК України.
Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала про закриття провадження у справі є законною та обґрунтованою.
Доводи апеляційної скарги про те, що кредитний договір ним укладався як фізичною особою спростовуються встановленими судом першої інстанції у цій справі обставинами, положеннями вищевказаних норм закону та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права. А тому, підстави для її скасування відсутні.
Керуючись нормами статей 374, 375, 379, 381, 382 і 384 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28 жовтня 2021 року про закриття провадження у справі, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови суду складено 14 лютого 2022 року.
Суддя-доповідач:
Судді: