Справа № 308/13366/20
Закарпатський апеляційний суд
10.02.2022 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі :
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретарки судових засідань ОСОБА_4 ,
та учасників судового провадження : прокурора ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження № 11-сс/4806/7/22, за апеляційною скаргою, яку подав прокурор ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 грудня 2021 року відмовлено у задоволенні погодженого з прокурором клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах СУ ГУНП в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_7 (далі - слідчий), у кримінальному провадженні, внесеному 20.11.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42020070000000503, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, про накладення арешту на майно - на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
З матеріалів клопотання убачається, що 09.12.2021, до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду надійшло клопотання старшого слідчого про накладення арешту на майно - на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до клопотання, ОСОБА_8 , обіймаючи з 10.10.2016 по 04.12.2020 посаду директора ТОВ «Торговий Дім Універсал Україна», будучи наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, тобто, згідно із ч. 3 ст. 18 КК України, будучи службовою особою, вчинив кримінальні правопорушення в сфері службової діяльності за таких обставин. Так, між Ужгородською районною державною адміністрацією (Замовник), в особі в. о. голови ОСОБА_9 та ТОВ «Торговий Дім Універсал Україна» (Підрядник), в особі директора ОСОБА_8 , 16.04.2019 укладено договір підряду № 51, предметом якого є виконання робіт із будівництва «Амбулаторії загальної практики сімейної медицини в с. Кам'яниця Ужгородського району». На виконання умов договору підряду ТОВ «Торговий Дім Універсал Україна» зобов'язалось перед Ужгородською РДА виконати в повному об'ємі роботи з будівництва «Амбулаторії загальної практики сімейної медицини в с. Кам'яниця Ужгородського району», а Замовник - оплатити у строк до 31.12.2019, або змінений сторонами строк за рахунок субвенції з державного бюджету вартість виконаних робіт за ціною 5496000,00 грн. У подальшому, на виконання п. 5.1 договору підряду № 51 від 16.04.2019 на розрахунковий рахунок ТОВ «Торговий Дім Універсал Україна» № 37122117002079 Замовником робіт 18.04.2019 перераховано аванс у розмірі 1449990,30 грн для придбання матеріалів для будівництва амбулаторії в с. Кам'яниця. Після цього, 19.07.2019 ОСОБА_8 , діючи умисно, використовуючи службове становище, з метою заволодіння грошовими коштами державного бюджету України, усвідомлюючи протиправність своїх дій, будучи, в силу виконуваних очолюваним ним підприємством будівельних робіт, обізнаним із Правилами визначення вартості будівництва (ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013), затвердженими наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства № 293 від 05.07.2013, Загальними умовами укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 668 від 01.08.2005 (зі змінами), в порушення умов виконання договору № 51 від 16.04.2019 на виконання робіт з будівництва «Амбулаторії загальної практики сімейної медицини в с. Кам'яниця, Ужгородського району», засвідчив своїм підписом та скріпив печаткою ТОВ «Торговий Дім Універсал Україна» Акт № 3 вартості устаткування, що придбалося виконавцем робіт на суму 667732,80 грн за липень 2019 року, який містив неправдиві дані про його придбання. Того ж дня, а саме 19.07.2019, ОСОБА_8 , достовірно знаючи про те, що ним видано завідомо неправдивий офіційний документ - Акт № 3 вартості устаткування, що придбалося виконавцем робіт на суму 667732,80 грн за липень 2019 року по об'єкту будівництва «Амбулаторії загальної практики сімейної медицини в с. Кам'яниця Ужгородського району», який містить завідомо неправдиві відомості щодо придбання ТОВ «Торговий Дім Універсал Україна» вказаного у ньому устаткування, меблів та інвентарю на загальну суму 667732,80 грн, діючи в порушення п. п. 31, 76, 99 Загальних умов укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 668 від 01.08.2005 (зі змінами), п. п. 6.4.1 - 6.4.9. договору підряду № 51 від 16.04.2019, знаходячись у приміщенні Ужгородської РДА за адресою м. Ужгород, вул. Загорська, 10, з метою підтвердження факту використання коштів авансу на придбання устаткування для Амбулаторії загальної практики сімейної медицини в с. Кам'яниця Ужгородського району передав його голові Ужгородської РДА ОСОБА_10 . У подальшому, після підписання головою Ужгородської РДА ОСОБА_10 цього акту, ОСОБА_8 подав його до управління Державної казначейської служби України в Ужгородському районі для підтвердження факту використання коштів авансу, які були перераховані Ужгородською РДА на розрахунковий рахунок ТОВ «Торговий Дім Універсал Україна». Отже, своїми умисними діями ОСОБА_8 , будучи службовою особою - директором ТОВ «Торговий Дім Універсал Україна», шляхом зловживання службовим становищем та внесенням до офіційних документів неправдивих відомостей, заволодів коштами державного бюджету України на суму 667732,80 грн, заподіявши Ужгородській РДА матеріальну шкоду в особливо великому розмірі. У клопотанні також вказується на те, що 08.12.2021 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України. В обґрунтування клопотання слідчий зазначає, що підозрюваний ОСОБА_8 є власником 1/3 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , а тому з метою забезпечення можливої конфіскації майна та цивільного позову, - просить накласти арешт на 1/3 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , що належить підозрюваному ОСОБА_8 із забороною розпоряджатися об'єктом нерухомості.
Слідчий суддя в ухвалі зазначив, що 1/3 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , на яку слідчий з метою забезпечення можливої конфіскації майна та цивільного позову просить накласти арешт, належить підозрюваному ОСОБА_8 , що підтверджуються витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, долученого до матеріалів клопотання. При цьому, слідчий суддя визнав, що матеріали клопотання не містять жодних відомостей про те, що у цьому кримінальному провадженні заявлено цивільний позов до ОСОБА_8 . Окрім того, як убачається з матеріалів клопотання, підозрюваний ОСОБА_8 є власником тільки 1/3 частини домоволодіння, при цьому, відповідно до ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно); майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності; право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом; спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно. Окрім того, слідчий суддя зазначив, що матеріали клопотання не містять відомостей, що підозрюваному ОСОБА_8 було виділено у натурі його частку майна - будинку за адресою АДРЕСА_1 . В ухвалі слідчого судді також констатовано, що відповідно до ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також не доведе наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу. Також слідчий суддя визнав, що вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна у спосіб, що може призвести до надмірного обмеження правомірного його володіння співласниками житлового будинку, про арешт якого клопоче слідчий, а тим більше встановлення такого обмеження неправомірно, не відповідає приписам статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статей 170, 173 КПК України. Враховуючи вищенаведене, а також наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності співласників житлового будинку, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для накладення арешту на майно.
В апеляційній скарзі прокурор просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді. Посилається на те, що копію оскаржуваного судового рішення від 22.12.2021 апелянт отримав 04.01.2021, про що свідчить відповідна відмітка у матеріалах провадження. При цьому, вважає ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою, такою, що підлягає скасуванню. Висновки слідчого судді, на думку апелянта, є такими, що не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Прокурор стверджує, що слідчим СУ ГУНП в Закарпатські області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному 20.11.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42020070000000503, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України, що у кримінальному провадженні ОСОБА_8 повідомлено про підозру, встановлений розмір збитків, завданий незаконним діями ОСОБА_8 у сумі 667732, 80 грн, також встановлено, що підозрюваний є власником 1/3 частки житлового будинку, на який слідчий просить накласти арешт. Прокурор вважає, що є всі правові підстави для накладення арешту на вищевказане майно з метою забезпечення конфіскації як виду покарання, а також з метою відшкодування шкоди, завданої унаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов). Стверджує, що накладення арешту на нерухоме майно є необхідним, розумним та співмірним, позаяк невжиття заходів щодо організації заборони його відчуження призведе до його продажу. Просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якою клопотання слідчого задовольнити у повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді про суть ухвали слідчого судді, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, пояснення прокурора ОСОБА_5 , який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має.
Апеляційна скарга розглядається за відсутності ОСОБА_8 , неявка якого, з огляду на положення ст. 405 КПК України, не перешкоджає її розгляду. При цьому береться до уваги, що про час та місце розгляду апеляційної скарги ОСОБА_8 повідомлений належним чином і даних про поважність причин його неявки та заяв про відкладення розгляду апеляційної скарги на інший день від нього не надходило.
Доводи апеляційної скарги про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення колегія суддів визнає обґрунтованими, а відтак такі підлягають задоволенню. Приймаючи рішення про визнання поважними причин пропуску строку колегія суддів бере до уваги, що ухвала слідчого судді прийнята 22.12.2021, прокурор не брав участі в розгляді клопотання, а її копію слідчий отримав лише 04.01.2022, що свідчить про обґрунтованість доводів апелянта. Вказані обставини, на переконання колегії суддів є такими, що унеможливили подання апеляційної скарги у встановлений законом строк з обґрунтуванням незаконності судового рішення. При цьому беруться до уваги положення Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині доступу до правосуддя.
При оцінці доводів апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість ухвали слідчого судді та прийнятті судового рішення колегія суддів враховує таке.
Так, за змістом конституційних норм та положень кримінального процесуального законодавства тягар доведеності обґрунтованості тверджень клопотань про необхідність накладення арешту на майно, покладений на органи досудового розслідування, - ініціаторів клопотань та прокурора.
Відповідно до ст. 23 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу. Підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором. Захист здійснюється підозрюваним або обвинуваченим, його захисником або законним представником. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, а відповідно до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень.
Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов ) чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
У випадку передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що майно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках передбачених Кримінальним кодексом України.
У випадку передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках передбачених Кримінальним кодексом України може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правого характеру у виді конфіскації майна.
У випадку передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної або юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову в кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Відповідно до ст. 173 КПК слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу, а відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Колегія суддів вважає, що при розгляді клопотання про накладення арешту на майно - 1/3 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , що належить підозрюваному ОСОБА_8 , слідчим суддею належним чином були враховані вимоги Конституції України, кримінального процесуального закону та принцип верховенства права закладені в Конвенції та Рішеннях Європейського Суду з прав людини, ретельно перевірені доводи клопотання й постановлено судове рішення, яке з огляду на вказані норми права визнається законним та обґрунтованим.
Дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів також вважає, що, відмовивши в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно - на 1/3 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , слідчий суддя при розгляді клопотання та прийнятті судового рішення врахував вимоги ст. ст. 170-173 КПК України, і дав належну оцінку як доводам клопотання, так і фактичним обставинам, на підставі яких слідчий вніс клопотання. Зокрема, проаналізувавши доводи клопотання слідчого, апеляційний суд вважає, що в ухвалі слідчого судді вірно зазначено й дано належну оцінку тому, що матеріали клопотання не містять жодних відомостей, що у цьому кримінальному провадженні заявлено цивільний позов до ОСОБА_8 . При цьому колегія суддів бере до уваги і пояснення прокурора у суді апеляційної інстанції про те, що у кримінальному провадженні ОСОБА_8 цивільний позов заявлено не було.
При цьому, слідчий суддя обґрунтовано взяв до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_8 є власником тільки 1/3 частини домоволодіння, при цьому, відповідно до ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно); майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності; право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом; спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Також знайшли своє підтвердження і висновки слідчого судді про те, що матеріали клопотання не містять відомостей, що підозрюваному ОСОБА_8 було виділено у натурі його частку майна - будинку за адресою АДРЕСА_1 .
Разом із тим, додані до клопотання матеріали не містять доказів, які вказували б на те, що майно, на яке слідчий просить накласти арешт, є знаряддям злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України, або набуте злочинним шляхом, або являється доходом від вчиненого злочину чи отримане за рахунок доходів від скоєного злочину.
Апеляційний суд бере до уваги й те, що в матеріалах судового провадження відсутні відомості про те, що майно, на яке слідчий просить накласти арешт, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Тому, апеляційний суд вважає, що слідчий і прокурор не довели обставин, на які посилаються у клопотанні, а це ставить під сумнів відповідність майна, про яке в ньому йдеться, критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
За таких обставин, апеляційний суд також вважає, що слідчий не навів достатніх і належних доказів тих обставин, які є визначальними та необхідними для накладення арешту на майно, не довів існування ризиків, визначених у абзаці 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, або достатність підстав вважати, що такі ризики можуть мати місце, належним чином не обґрунтував мету застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження. Між тим, в апеляційній скарзі не міститься посилання на дані, які підтверджують існування ризиків, визначених у абзаці 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, або достатність підстав вважати, що такі ризики можуть мати місце.
При цьому, апеляційний суд також вважає, що в матеріалах провадження немає будь-яких відомостей на обґрунтування того, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні, завдяки чому може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звернувся із клопотанням про накладення арешту на конкретне майно.
Також апеляційний суд бере до уваги і те, що будь-які докази, які б підтверджували можливість відчуження майна, в органу досудового розслідування відсутні, що у свою чергу свідчить про те клопотання слідчого базується на припущеннях за усіма, наведеними у ньому правовими позиціями.
Тому, апеляційний суд погоджується і з висновками слідчого судді про те, що вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна у спосіб, що може призвести до надмірного обмеження правомірного його володіння співвласниками житлового будинку, про арешт якого клопоче слідчий, а тим більше встановлення такого обмеження неправомірно, не відповідає приписам статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статей 170, 173 КПК України.
У зв'язку з цим, доводи апеляційної скарги прокурора про те, що є всі правові підстави для накладення арешту на вищевказане майно з метою забезпечення конфіскації як виду покарання, а також з метою відшкодування шкоди, завданої унаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), - апеляційний суд визнає такими, що не знайшли свого підтвердження та спростовуються наведеним вище.
Із цих підстав, як необґрунтовані, безпідставні й такі, що ґрунтуються виключно на припущеннях, апеляційний суд визнає і доводи апеляційної скарги про те, що накладення арешту на нерухоме майно є необхідним, розумним та співмірним, позаяк невжиття заходів щодо організації заборони його відчуження призведе до його продажу.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що висновок слідчого судді про безпідставність та невмотивованість клопотання слідчого про необхідність накладення арешту на майно, є вмотивованим, таким, що ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону та фактичних обставинах, на підставі яких слідчий вніс клопотання. Погоджуючись із висновком слідчого судді, колегія суддів вважає, що слідчим суддею обґрунтовано взято до уваги й відсутність підстав вважати, що вищевказане майно буде пошкоджуватися, псуватися, знищуватися, перетворюватися або відчужуватись, а також вірно оцінено розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для третіх осіб, у тому числі й співвласників майна.
На інші дані, які б могли вплинути на законність та обґрунтованість судового рішення, та які б могли слугувати безумовною підставою для його скасування, в апеляційній скарзі не вказується, і такі в матеріалах судового провадження відсутні.
Тому, колегія суддів вважає, що накладення арешту на майно - 1/3 частки житлового будинку АДРЕСА_1 , із викладених у клопотанні та апеляційній скарзі мотивів, не ґрунтується на положеннях вказаних вище норм Кримінального процесуального кодексу України та фактичних обставинах кримінального провадження, в зв'язку із чим, як клопотання, так і апеляційна скарга задоволенню не підлягають.
Разом із тим, колегія суддів вважає, що відмова у задоволенні клопотання слідчого є ефективним засобом юридичного захисту від можливого свавілля правоохоронних органів щодо майна, про що констатується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Зосимов проти України».
З огляду на наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має, а тому, з огляду на положення ч. 3 ст. 407 КПК України, ухвала слідчого судді як законна та обґрунтована, залишається без зміни.
Приймаючи рішення колегія суддів бере до уваги положення ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; положення ст. ст. 220, 317 цього ж Кодексу про те, що саме за клопотанням учасників процесу - сторін кримінального провадження апеляційний суд визначає необхідність дослідження тих чи інших доказів для з'ясування фактичних обставин справи; що стороною обвинувачення до апеляційної скарги не приєднані будь-які докази (документи), які б істотно могли вплинути на висновки слідчого судді чи спростувати їх, і на такі прокурор не вказував у ході розгляду апеляційної скарги; зі слів прокурора обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні направлений до суду для розгляду по суті.
Керуючись ст. ст. 170-173, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу, яку подав прокурор ОСОБА_6 , залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 грудня 2021 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах СУ ГУНП в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні, внесеному 20.11.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42020070000000503, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, про накладення арешту на майно - на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , -залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й відповідно до ч. 4 ст. 424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: