Справа № 301/741/21
Закарпатський апеляційний суд
09.02.2022 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Ужгороді судове провадження 11-сс/4806/9/22 за апеляційною скаргою захисника - адвоката ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Іршавського районного суду Закарпатської області від 05.01.2022.
Цією ухвалою, задоволено частково клопотання старшого слідчого СВ відділення поліції №1 Хустського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 про обрання запобіжного заходу та обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , в період доби з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. без застосування електронного засобу контролю, стром до 04.03.2022 включно, щодо:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , не працюючого, не одруженого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 120210701100000075 від 04.03.2021.
Цією ж ухвалою на підозрюваного ОСОБА_6 покладено обов'язки: прибувати до слідчого СВ ВП №1 Хустського РУП ГУ НП в Закарпатській області, в провадженні якого перебуває провадження, прокурора та суду за першою вимогою; не відлучатись за межі Хустського району Закарпатської області в якому він зареєстрований та проживає, без дозволу слідчого, прокурора та суду; здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Клопотання слідчий обґрунтував тим, що в провадженні слідчого відділення відділення поліції №1 Хустського РУП ГУ НП в Закарпатській області знаходяться матеріали кримінального провадження № 120210701100000075 від 04.03.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 04.01.2021, близько 00 год. 15 хв. ОСОБА_9 , мешканець с.Климовиця, разом з ОСОБА_10 , мешканцем с.Климовиця Іршавського району Закарпатської області, ОСОБА_11 , мешканцем м.Мукачево Закарпатської області та ОСОБА_6 , мешканцем АДРЕСА_1 , знаходячись по
АДРЕСА_2 -
культури, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що виразилося у зневажливому ставленні до громадського порядку та існуючих у суспільстві загальновизнаних норм поведінки і моральності, зневажаючи та ігноруючи загальноприйняті норми добропристойності, демонструючи байдуже ставлення до суспільних відносин, які забезпечують спокій громадян, а також дотримання правил поведінки в суспільстві, із особливою зухвалістю, яка виразилася у насильстві, поєднаному із заподіянням тілесних ушкоджень, та нанесенням ушкоджень по транспортних засобах марки «Опель Вектра» д.н.з. НОМЕР_1 Польської реєстрації, сірого кольору та марки «DAEWOO T13110» д.н.з. НОМЕР_2 , пов'язаною з неповагою до особи та людської гідності, безпідставно, діючи відкрито для інших членів суспільства, вчинили хуліганські дії пов'язані із застосуванням заздалегідь підготовленого для нанесення тілесних ушкоджень предмета - дерев'яної палки, за зовнішніми ознаками схожої на биту, а саме вийшовши на середину дороги, де у той час проїжджав транспортний засіб марки «Опель Вектра» д.н.з. НОМЕР_1 Польської реєстрації, сірого кольору, під керуванням потерпілого ОСОБА_12 , мешканця АДРЕСА_3 , в наслідок чого водій не мав можливості рухатись далі і був вимушений зупинитись, тоді ОСОБА_9 , безпричинно почав наносити заздалегідь підготовленим предметом - дерев'яною палкою за зовнішніми ознаками схожою на биту удари по вище вказаному транспортному засобу, а саме наніс декілька ударів по передньому вікну зі сторони сидіння водія, від чого скло вказаного вікна посипалось всередину салону автомобіля. Продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на вчинення хуліганських дій, ОСОБА_9 відкрив передні двері зі сторони сидіння водія і намагався витягнути потерпілого ОСОБА_12 з автомобіля марки «Опель Вектра» д.н.з. НОМЕР_1 Польської реєстрації, сірого кольору, але ОСОБА_12 робив йому опір так як вхопився рукою за кермо, тоді ОСОБА_9 не бажаючи припиняти свої злочинні дії, в продовження свого злочинного умислу, направленого на вчинення хуліганських дій, почав ще з більшою силою витягувати потерпілого з автомобіля, в результаті чого куртка сірого кольору, в якій був одягнений ОСОБА_12 була пошкоджена, після чого ОСОБА_9 вхопив потерпілого за шию, і почав наносити йому тілесні ушкодження по тілу.
В цей же час ОСОБА_10 , безпричинно почав наносити заздалегідь підготовленим предметом - дерев'яною палкою за зовнішніми ознаками схожою на биту, удари по вище вказаному транспортному засобу, а саме наніс декілька ударів по передньому вікну зі сторони сидіння пасажира ОСОБА_13 , від чого скло вказаного вікна посипалось всередину салону автомобіля. Продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на вчинення хуліганських дій, ОСОБА_10 відкрив передні двері зі сторони сидіння пасажира, і намагався витягнути ОСОБА_13 з автомобіля, але потерпілий ОСОБА_13 робив йому опір, тоді ОСОБА_10 , не бажаючи припиняти свої злочинні дії, в продовження свого злочинного умислу, направленого на вчинення хуліганських дій, почав дерев'яною палкою, ззовні схожою на биту, наносити удари по тілу ОСОБА_13 , а саме по спині. Не бажаючи припиняти свої злочинні дії, в продовження свого злочинного умислу, направленого на вчинення хуліганських дій, ОСОБА_10 наніс деревною палкою ззовні схожою на биту удари по транспортному засобу марки «DAEWOO T13110» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_14 , мешканця АДРЕСА_4 , у той час коли транспортний засіб марки «DAEWOO T13110» д.н.з. НОМЕР_2 намагався правою стороною, узбіччям об'їхати автомобіль марки «Опель Вектра» д.н.з. НОМЕР_1 Польської реєстрації, то ОСОБА_10 наніс декілька ударів по задньому вікну автомобіля марки «DAEWOO T13110», та один удар по лівому задньому крилі автомобіля марки «DAEWOO T13110».
-3-
Тоді ж, ОСОБА_11 разом з ОСОБА_6 , перебували попереду транспортного засобу марки «Опель Вектра» д.н.з. НОМЕР_1 Польської реєстрації, та почали безпричинно наносити заздалегідь підготовленими предметами - дерев'яними палками за зовнішніми ознаками схожими на биту, удари по вище вказаному транспортному засобу, а саме ОСОБА_11 наніс декілька ударів по лобовому склі, більше з правої сторони, тобто зі сторони сидіння пасажира ОСОБА_13 , а ОСОБА_6 наніс декілька ударів по лобовому склі, більше з лівої сторони, тобто зі сторони сидіння водія ОСОБА_12 .
В результаті сумісних з ОСОБА_10 , ОСОБА_6 та ОСОБА_11 хуліганських дій, які тривали близько 10 хв., ОСОБА_9 спричинив потерпілому ОСОБА_12 тілесні ушкодження у вигляді синців та саден шкірних покривів, які згідно висновку експерта №08 від 11.01.2021 кваліфікуються, як легкі тілесні ушкодження, що мають незначні скороминучі наслідки тривалістю не більше, як 6 днів.
Згідно висновку судової авто-товарознавчої експертизи №СЕ-19/107-21/41-АВ від 12.01.2021 вартість матеріального збитку заподіяного власнику автомобіля марки «Опель Вектра» державний номерний знак НОМЕР_1 Польської реєстрації, сірого кольору ОСОБА_12 , становить 35426 грн.
Згідно висновку експерта від 12.01.2021 вартість матеріального збитку заподіяного власнику чоловічої куртки «NORTH PIAO» ОСОБА_12 , з урахуванням зносу становить 450 грн.
03.02.2021 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.296 КК України.
Необхідність застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, слідчий мотивував обґрунтованістю пред'явленої йому підозри, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України та наявністю ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, у зв'язку з чим для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_6 , є необхідність у застосуванні запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
В ухвалі слідчий суддя зазначив, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, наявні достатні підстави вважати, що підозрюваний може незаконно впливати на свідків, потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити нове кримінальне правопорушення. При цьому слідчий суддя взяв до уваги, що підозрюваний ОСОБА_6 проживає з батьками, бажає влаштуватися на роботу за місцем проживання, зобов'язується виконувати покладені на нього обов'язки, характеризується позитивно, а тому вважав за доцільне застосувати йому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби з покладенням на нього відповідних обов'язків.
В апеляційній скарзі, захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про застосування домашнього арешту щодо ОСОБА_6 та застосувати ОСОБА_6 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання. Вважає ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою, а викладені у ній висновки такими, що не відповідають фактичним обставинам. На його думку, стороною обвинувачення не доведено необхідності застосування ОСОБА_6 домашнього арешту та наявності ризиків його не належної процесуальної поведінки. Вказує на те, що як сторона обвинувачення так і слідчий суддя при застосуванні ОСОБА_6 запобіжного заходу, виходили виключно із тяжкості злочину у якому останній підозрюється, при цьому у матеріалах провадження вістуні докази наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України та необґрунтовано не можливість застосування підозрюваному більш м'якого запобіжного заходу. Захисник просить врахувати, що ОСОБА_6 має постійне місце
-4-
проживання, міцні соціальні зв'язки, раніше не судимий, не притягався до адміністративної та кримінальної відповідальності, з моменту внесення до ЄРДР відомостей про злочин, у якому він підозрюється не вчинив жодних протиправних дій, відсутні докази щодо його можливого впливу на свідків чи потерпілого у цьому кримінальному провадженні. Вважає, що матеріали клопотання не містять достатньо доказів, які б вказували на безумовну необхідність обрання ОСОБА_6 саме домашнього арешту з покладення обов'язків пов'язаних із обмеження свободи пересування. Переконаний, що достатнім і необхідним запобіжним заходом у даному кримінальному провадженні буде застосування ОСОБА_6 особистого зобов'язання.
Судове провадження розглядається за відсутності прокурора, підозрюваного, захисника, неявка яких з урахуванням положень ч.4 ст.405 КПК України не перешкоджає його розгляду. При цьому, враховується, що вказані особи належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді, а також те, що від них не надходили заяви чи клопотання про відкладення розгляду судового провадження на інший термін та відомості про поважність причин їх неявки.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Як вбачається з ухвали, слідчим суддею встановлено, що в провадженні слідчого відділення ВП №1 Хустського РУП ГУ НП в Закарпатській області знаходяться матеріали кримінального провадження № 120210701100000075 від 04.03.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України.
03.02.2021 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.296 КК України.
Ухвалою слідчого судді від 05.01.2022, за клопотанням слідчого щодо ОСОБА_6 обрано запобіжний захід - домашній арешт у певний період доби, а саме з 22 по 06 год. до 04.03.2022 включно.
З ухвали слідчого судді вбачається, що наведені в клопотанні слідчого обставини, про обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту належним чином перевірено при розгляді клопотання, заслухано пояснення підозрюваного, його захисника, доводи прокурора, а також досліджені матеріали, якими обґрунтовуються доводи клопотання про застосування цього запобіжного заходу.
Відповідно до положень ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У відповідності до вимог ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
-5-
Частиною 1 статті 194 КПК України встановлено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.176 КПК України до підозрюваного може бути застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту під час досудового розслідування слідчим суддею за клопотанням слідчого, прокурора.
Згідно ст.181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
З ухвали вбачається, що слідчий суддя врахував те, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України та дані про особу підозрюваного ОСОБА_6 , і дійшов до висновку, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з 22 до 06 год. буде достатнім для неухильного виконання підозрюваним ОСОБА_6 покладених на нього процесуальних обов'язків.
Колегія суддів вважає, що застосовуючи до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби, слідчий суддя в повній мірі дотримався вимог норм міжнародного права та кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчого, оскільки врахував як наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення так і ризики, передбачені ст.177 КПК України.
Правильність такого висновку у колегії суддів сумнівів не викликає.
Вагомість наявних доказів на підтвердження обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, доведена слідчим та прокурором та сумнівів у колегії суддів щодо їх повноти та достатності не викликає.
Наявні докази, які містяться в матеріалах судового провадження дають підстави вважати, що підозра у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, на цій стадії досудового розслідування, є підтвердженою. В ході кримінального провадження обставини, які мають бути достатніми для обґрунтування підозри ОСОБА_6 у вчиненні цього злочину на момент вручення підозри були наявними і підтверджуються доказами, зібраними у ході досудового розслідування, зокрема: протоколами прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ; ОСОБА_14 від 04.01.2021 (а.с.п. 17-19); протоколом огляду місця події від 04.01.2021 ( а.с.п. 20-22); протоколом огляду місця події від 04.01.2021 (а.с.п. 23-26); протоколом допиту потерпілого ОСОБА_12 від 05.01.2021 ( а.с.п. 29-30); протоколом додаткового допиту потерпілого ОСОБА_12 від 11.01.2021 (а.с.п. 47-49); протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 05.01.2021 (а.с.п. 31-33); протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_13 від 11.01.2021 ( а.с.п. 50-52); протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 05.01.2021 ( а.с.п. 34- 36); протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_15
-6-
від 12.01.2021 (а.с.п. 53-56); протоколом допиту свідка ОСОБА_16 від 05.01.2021 (а.с.п. 37-39); протоколом допиту свідка ОСОБА_17 від 05.01.2021 ( а.с.п. 40- 41); протоколом допиту свідка ОСОБА_18 від 05.01.2021 (а.с.п. 42-43); протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_18 від 12.01.2021 ( а.с.п. 44-46); висновком судової авто-товарознавчої експертизи № СЕ-19/107-21/41-АВ від 12.01.2021 (а.с.п. 57); висновком експерта № СЕ-19/107-21/42-АВ від 12.01.2021 (а.с.п. 58); висновком експерта №07 від 11.01.2021 ( а.с.п. 59); висновком експерта №08 від 11.01.2021 ( а.с.п. 60).
Разом з тим, перевіряючи наявність обґрунтованої підозри, колегія суддів виходить з того, що сукупність матеріалів кримінального провадження на даній стадії розслідування, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Така позиція суду випливає й із практики Європейського Суду з прав людини про те, що «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначає наявність обставин або відомостей, які б переконали неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин.
Слідчим у кримінальному провадженні надано докази, які на даній стадії досудового розслідування є достатніми для визначення поняття обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_6 . Однак, дослідження доказів з метою визнання їх такими, що можуть бути покладені в основу винуватості особи у вчиненні того чи іншого злочину відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги захисника на предмет наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, апеляційний суд вважає, що з огляду на характер та конкретні обставини кримінального провадження такі існують. Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження факти та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_6 може незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що ризик у свою чергу не є визначеною подією, а по суті представляє ймовірність отримання несприятливих для досудового розслідування подій, визначених у ч.1 ст.177 КПК України.
Доводи захисника про те, що ОСОБА_6 з часу внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про злочин у якому підозрюється, не вчинив протиправних дій та відсутні докази впливу на свідків і потерпілого, що на його думку, свідчить про належність виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, самі по собі не можуть бути підставою для зміни запобіжного заходу.
На переконання апеляційного суду, сторона захисту не навела переконливих доводів того, що запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання відносно ОСОБА_6 буде достатнім та забезпечить запобігання відповідним ризикам.
З огляду на викладене, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого йому злочину, існуючих в даному провадженні ризиків, особу підозрюваного, апеляційний суд приходить до переконання, що прокурором у судовому засіданні суду першої інстанції була доведена неможливість застосування відносно підозрюваного іншого більш м'якого запобіжного заходу, що у своїй ухвалі при застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу, обґрунтовано прийняв до уваги слідчий суддя.
-7-
Інших доводів, крім тих, які були перевірені слідчим суддею в ході розгляду клопотання про застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу, в апеляційній скарзі захисника не наведено.
На даний час підстав для обрання щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу суд апеляційної інстанції не вбачає, що не перешкоджає у подальшому прийняття такого рішення в порядку, передбаченому КПК України.
Згідно з положеннями п.1 ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді законною, обґрунтованою такою, що відповідає вимогам ст.196 КПК України і підстав для її скасування за доводами апеляційної скарги захисника ОСОБА_5 не вбачає.
При прийнятті рішення колегія суддів також, враховує вимоги ст.26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; що під час апеляційного розгляду стороною захисту не заявлялось клопотань щодо приєднання до матеріалів судового провадження доказів (документів), які б могли вплинути на висновки суду; а також положення ст.404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.404,405,407,422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Іршавського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.01.2022 щодо ОСОБА_6 , - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: