Єдиний унікальний номер 243/1891/20
Номер провадження 22-ц/804/446/22
14 лютого 2022 року м. Бахмут
Донецький апеляційний суд у складі:
судді-доповідача Космачевської Т.В.,
суддів: Агєєва О.В., Канурної О.Д.,
розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні Донецького апеляційного суду в місті Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Керанчук Валерій Борисович, на ухвалу Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 25 листопада 2021 року про зупинення провадження, постановлену судом у складі головуючого судді Мірошниченко Л.Є. в місті Слов'янськ Донецької області, в справі номер 243/1891/20 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання спадкового договору,
В лютому 2020 року до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області звернулись ОСОБА_2 , ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_3 про розірвання спадкового договору, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 10 березня 2016 року у місті Слов'янську Донецької області між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було укладено спадковий договір, посвідчений приватним нотаріусом Слов'янського міського нотаріального округу Донецької області Бігуном В.В. та зареєстрований в реєстрі за №1119, 1120.8, 1121.9.
В порушення вимог спадкового договору ОСОБА_3 не виконувала і не виконує в повному обсязі свої зобов'язання.
Просили розірвати зазначений вище спадковий договір.
Ухвалою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 25 листопада 2021 року зупинено провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання спадкового договору до встановлення кола спадкоємців після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Із вказаною ухвалою не погодилась позивачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Керанчук В.Б., подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 25.11.2021 року скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті.
Доводами апеляційної скарги наведено, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, та такою, що підлягає скасуванню.
Відповідно до спадкового договору приватний нотаріус наклав заборону на відчуження зазначеного в спадковому договорі нерухомого майна та земельної ділянки. Обтяжувачем на вказане вище майно виступає відповідачка ОСОБА_3 .
Згідно до умов оскаржуваного договору саме відповідачка ОСОБА_3 набуває право власності на предмет спадкового договору у разі смерті обох позивачів.
Підкреслює, що до спадкового договору не застосовуються норми спадкового права внаслідок відсутності юридичного складу спадкового правонаступництва. Отже, нерухоме майно і земельна ділянка, які визначені у спадковому договорі, не можуть входити до складу спадщини відповідно до п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року
«Про судову практику у справах про спадкування». Тому правонаступники в цій справі не можуть бути залучені.
Відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надійшов.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно з частиною 2 статті 369 ЦПК України апеляційна скарга на вказану ухвалу, зокрема про зупинення провадження у справі, розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо зупинення провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до вимог частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що 10 березня 2016 року у місті Слов'янську Донецької області між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено спадковий договір, що посвідчений приватним нотаріусом Слов'янського міського нотаріального округу Донецької області Бігуном В.В. та зареєстрований в реєстрі за №1119, 1120.8, 1121.9 (а.с. 8-9, т. 1).
27 лютого 2020 року ОСОБА_2 , ОСОБА_1 звернулись до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_3 про розірвання вказаного спадкового договору (а.с. 1-2, т. 1).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 27, т. 2).
25 листопада 2021 року представником відповідача подано клопотання про зупинення провадження по справі до залучення правонаступників померлого позивача ОСОБА_2 (а.с. 26, т. 2).
Задовольняючи клопотання про зупинення провадження, суд першої інстанції виходив з того, що спірні правовідносини допускають правонаступництво, оскільки позивач звернувся до суду з даним позовом за життя, відтак наявні підстави для зупинення провадження у справі у зв'язку зі смертю позивача ОСОБА_2 .
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно до ст. 1302 ЦК України за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.
Положеннями ст. 1304 ЦК України передбачено, що спадковий договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, а також державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 1305 ЦК України набувач у спадковому договорі може бути зобов'язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття.
Згідно до ст. 1308 ЦК України спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень. Спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу набувача у разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача.
Судом встановлено, що 10 березня 2016 року між позивачами ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_4 укладено спадковий договір, посвідчений приватним нотаріусом Слов'янського міського нотаріального округу Донецької області Бігуном В.В. та зареєстрований в реєстрі за №1119, 1120.8, 1121.9.
27 лютого 2020 року ОСОБА_2 , ОСОБА_1 звернулись до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_3 про розірвання вказаного спадкового договору.
Зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер.
Суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі.
Зупинення провадження у справі це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво.
Згідно зі статтею 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, які він замінив.
Таким чином, процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв'язку із вибуттям із процесу суб'єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов'язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п. 1, 3 ч. 1 ст. 251 цього Кодексу, - до залучення до участі у справі правонаступника.
Статтею 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачами і відповідачами можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 (та ОСОБА_1 ) за життя звернувся до суду з позовом, предметом якого є розірвання спадкового договору. Підставою позову стало невиконання умов спадкового договору з боку відповідачки ОСОБА_3 , які допущено за життя ОСОБА_2 та звернення до суду з відповідним позовом свідчить про його бажання вказаний договір розірвати. ОСОБА_2 помер у віці 88 років, про що складено відповідний актовий запис №415.
Відповідно до положень ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Розірвання спадкового договору впливає на права та законні інтереси спадкоємців ОСОБА_2 .
Апеляційний суд в межах даного провадження вирішує виключно процесуальне питання, а саме законність ухвали суду першої інстанції про зупинення провадження у справі, яка перешкоджає подальшому провадженні у справі, при цьому будь-які обставини щодо підставності позовних вимог, інших питань пов'язаних з рухом справи, суд апеляційної інстанції не перевіряє.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірні правовідносини допускають правонаступництво, оскільки не відносяться до тих, які в силу статті 1219 ЦК України є особистими і відносно яких правонаступництво недопустиме, з метою забезпечення усім правонаступникам процесуального права на участь в судовому засіданні, в контексті відношення до пред'явлених вимог їхнього спадкодавця.
Посилання в апеляційній скарзі на пункт 28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2005 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» апеляційний суд вважає безпідставним, оскільки у вказаному пункті судам роз'яснено правила щодо того, хто може пред'являти вимоги про розірвання спадкового договору. Проте, цим пунктом не регулюється питання правонаступництва у спірних правовідносинах.
Таку позицію в подібній справі підтримав Верховний Суд у постанові від 03.09.2021 року в цивільній справі №263/16438/19.
Щодо доводів апеляційної скарги про незаконність ухваленого судового рішення, апеляційний суд зазначає наступне.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Враховуючи наведене, апеляційний суд не встановив порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення.
За таких обставин, апеляційний суд доходить висновку, що судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, та не впливають на правильність ухваленого судового рішення.
Підстав для скасування зазначеної вище ухвали не вбачається.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, витрати ОСОБА_1 по сплаті судового збору, пов'язані з поданням апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Керанчук Валерій Борисович, залишити без задоволення.
Ухвалу Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 25 листопада 2021 року про зупинення провадження залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
Повне судове рішення складено 14 лютого 2022 року.
Суддя: