Єдиний унікальний номер 219/7601/21
Номер провадження 22-ц/804/392/22
15 лютого 2022 року
Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
головуючого судді Мірути О.А.,
суддів Канурної О.Д., Хейло Я.В.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні Донецького апеляційного суду в м. Бахмуті цивільну справу № 219/7601/21 за позовною заявою Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЦІОЛКОВСЬКОГО, 4-А-АРТ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28 жовтня 2021 року ухваленого в приміщенні Артемівського міськрайонного суду Донецької області, (суддя Конопленко О.С.),
23 липня 2021 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЦІОЛКОВСЬКОГО, 4-А-АРТ» (далі за текстом - ОСББ «ЦІОЛКОВСЬКОГО, 4-А-АРТ») в особі представника Деменкової Є.С. звернулось з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості з внеску співвласника на утримання спільного майна багатоквартирного будинку за період з 01 червня 2018 року по 20 липня 2021 року в розмірі 8 616,87 гривень, а також суми витрат по сплаті судового збору у розмірі 2 270 гривень. В обґрунтування позовних вимог представником позивача зазначено, що 16 лютого 2017 року зареєстровано ОСББ «ЦІОЛКОВСЬКОГО, 4-А-АРТ», відповідно до п. 1 розділу І статуту якого об'єднання створено співвласниками житлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , а метою створення об'єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов'язків, належне використання та утримання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів від сплати всіх платежів. 22 лютого 2017 року загальними зборами співвласників прийнято рішення про встановлення та затвердження щомісячного внеску співвласника на утримання будинку для власників житлових приміщень в розмірі 3,84 гривень за 1 квадратний метр. Оскільки відповідачі є власниками квартири загальною площею 41,2 кв.м., мають щомісячне зобов'язання по сплаті внесків на утримання спільного майна багатоквартирного будинку в розмірі 158,21 гривень (41,2 кв.м. х 3,84 гривень). Відповідно до протоколу № 5 від 04 вересня 2019 року встановлено та затверджено щомісячний внесок співвласника на утримання будинку для власників житлових приміщень з 01 жовтня 2019 року в розмірі 4,50 гривень за 1 квадратний метр, відтак внесок на утримання спільного майна багатоквартирного будинку ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 становить 185,40 гривень. Разом з тим, відповідачі сплачують свої внески нерегулярно, обґрунтовуючи свою позицію неякісним наданням ОСББ «ЦІОЛКОВСЬКОГО, 4-А-АРТ» житлово-комунальних послуг та тим, що вони не проживають у своїй квартирі, а тому, на їх думку, не користуються послугами.
З огляду на викладене, за період з 01 червня 2018 року по 20 липня 2021 року утворилась заборгованість в розмірі 6 582,97 гривень. Крім того, позивач також просить стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . індекс інфляції в розмірі 1 414,47 гривень, 3% річних у сумі 619,43 гривень, а також судові витрати, які складаються з: судового збору в сумі 2 270,00 гривень та витрат, пов'язаних з розглядом справи, у вигляді витрат на правничу допомогу в сумі 1 500,00 гривень.
Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 26 жовтня 2021 року позовні вимоги задоволені. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та ОСОБА_4 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЦІОЛКОВСЬКОГО, 4-А-АРТ» заборгованість з внеску співвласника на утримання спільного майна багатоквартирного будинку за період з 01 червня 2018 року по 20 липня 2021 року включно в розмірі 8 616 (вісім тисяч шістсот шістнадцять) гривень 87 копійок. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЦІОЛКОВСЬКОГО, 4-А-АРТ» судові витрати, які складаються з: судового збору в сумі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок та витрат, пов'язаних з розглядом справи, у виді витрат на правничу допомогу в сумі 1 500 (одна тисяча п'ятсот) гривень 00 копійок, тобто по 942 (дев'ятсот сорок дві) гривні 50 копійок, з кожного.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами перед позивачем не погашена заборгованість за щомісячними внесками співвласників на утримання будинку для власників житлових приміщень та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ухиляються від виконання своїх зобов'язань. Крім того, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, суд першої інстанції прийшов до висновку про стягнення інфляційних витрат за період з 01 червня 2018 року по 20 липня 2021 року, які складають 1 414,47 гривень та 3 три проценти річних за період з 01 червня 2018 року по 20 липня 2021 року - 619,43 гривень, які відображені у представлених представником позивача розрахунках.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив оскаржуване рішення скасувати, та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, а також застосувати строки позовної давності.
УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Зокрема відповідач ОСОБА_1 звертає увагу суду, що протоколи № 2 від 22.02.2017 року та № 5 від 04.09.2019 року не відповідають вимогам та обов'язковій формі, а тому рішення про підвищення розміру обов'язкового внеску є не прийнятим та позивач не мав законних підстав нараховувати членам ОСББ та йому додаткову суму у розмірі 0,66 коп. за м-2 за членські внески. Також не згоден щодо правомірності і обґрунтованості включення до переліку послуг кошторису суми у 400, 00 грн., на його думку дії голови ОСББ є незаконними, які не відповідають чинному законодавству та Статуту ОСББ, дії позивача направлені на особисте збагачення.
Зазначає, що на загальних зборах ОСББ не приймалось рішення про відкликання Управителя ОСББ в особі ПП «Розвиток» відповідно до вимог ст. 10 Закону 2866-ІІІ та Статуту ОСББ. Вважає, що судом першої інстанції було не вірно встановлено строк не сплати членських внесків, оскільки його сплата з березня 2017 рок по квітень 2018 рік підтверджується квитанціями. Крім того, звертає увагу суду що голосування членів ОСББ було саме за обов'язковий внесок, а ні за внесок на утримання спільного майна багатоквартирного будинку, що заборгованість якого позивач звернувся до суду, а суд першої інстанції виніс судове рішення про стягнення з нього цього боргу. На його думку вказані внески є різними відповідно до чинного законодавства та Статуту ОСББ, виходячи цього вважає, що у нього як співвласника не має та інших відповідачів заборгованості. Також стверджує що позивач не вправі був нараховувати інфляційні збитки, оскільки це не передбачено законодавством.
Звертає увагу суду, що судом першої інстанції безпідставно було стягнуто витрати на правничу допомогу, оскільки повноваження щодо розпорядження коштами ОСББ покладається тільки на загальні збори ОСББ, які не проводились щодо сплати 1500 грн. адвокату Деменковій Є.С. Також вважає, що єдиним документом, який надає право представляти інтереси ОСББ у суді є довіреність, а не договір про правничу допомогу.
Крім того, акцентує свою увагу, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки його неодноразовим зверненням на адресу Голови ОСББ щодо проведення перерахунку, у зв'язку із не наданням житлово-комунальних послуг, таким чином на його думку ОСББ було порушено Конституцію України, Закони 417-VIII, № 2866-ІІІ, Закон України «Про звернення громадян», «Про інформацію», статут ОСББ з боку голови ОСББ.
Також апелянтом заявлено клопотання про застосування строків позовної давності, яке він не заявляв в суді першої інстанції через свій психологічний стан.
Представником позивача - адвокатом Деменковою Є.С. подано відзив, в якому зазначено, що ОСОБА_1 не має повноважень на представництво інтересів інших відповідачів, а тому він не може виражати їх думку щодо прав та обов'язків. Також зазначає, що викладені доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування судового рішення. Стосовно загальних зборів № 2 від 22.02.2017 року та № 5 від 04.09.2019 року, то відповідач ОСОБА_1 був присутній на зборах співвласників та був обізнаний про питання порядку денного та достовірно знав про розмір внеску співвласника на утримання ОСББ «Ціалковського, 4-А-АРТ». Крім того, зауважує, що апелянт не надав суду належних та допустимих доказів того, що ним, як одним із співвласників ОСББ було оскаржено вказані рішення співвласників, оформлених в формі протоколів, і з цього приводу є відповідне судове рішення про скасування вказаних протоколів. Вказані протоколи на момент ухвалення судового рішення суду першої інстанції не скасовані, не визнані недійсними, а предметом спору у даній справі є стягнення суми боргу. Апелянтом не надано доказів відсутності у нього боргу в сумі 8616, 87 грн. Доводи апелянта, що адвокат здійснює свою діяльність на підставі довіреності є хибними та такими, що не ґрунтуються за законі.
Щодо листування між апелянтом та позивачем з приводу витрат позивача зауважує, що такий довід апелянта не є предметом спору. Відповідач ОСОБА_1 не скористався своїм правом на звернення до суду із зустрічним позовом, а отже суд розглядає спір в межах позивних вимог позивача. З урахуванням викладеного, просить рішення суду залишити без змін, та апеляційну скаргу без задоволення.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є власниками квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується копію витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 17475398 від 23 січня 2008 року (а.с. 118) та копією інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, сформованої 20 липня 2021 року за № 266560687 (а.с. 26).
Установчими зборами з питання створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 установчих зборів від 26 грудня 2016 року) затверджено Статут об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ціолковського, 4-А АРТ» (а.с. 12-17).
Протоколом № 1 установчих зборів з питання створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 від 26 грудня 2016 року затверджено Статут об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ціолковського, 4-А АРТ» в запропонованій редакції. Обрано правління об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ціолковського, 4-А АРТ» у кількості трьох осіб, у складі: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Обрано членів ревізійної комісії в непарній кількості, персонально: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Надано повноваження голові установчих зборів ОСОБА_5 підписати статут, підготувати та подати необхідні документи для державної реєстрації ОСББ «Ціолковського, 4-А АРТ» (а.с. 119-120).
16 лютого 2017 року внесено запис в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи щодо позивача (а.с. 11).
Відповідно до п. 1 розділу І Статуту, ОСББ створено співвласниками житлових приміщень багатоквартирного будинку відповідно до Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».
Згідно п. 1 розділу II Статуту, метою створення об'єднання є забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.
Відповідно до п.14 розділу III Статуту, до компетенції правління ОСББ відноситься здійснення контролю за своєчасною сплатою співвласників внесків і платежів та вжиття заходів щодо стягнення заборгованості згідно із законодавством.
Відповідно до розділу IV Статуту, управління багатоквартирним будинком здійснює об'єднання через свої органи управління.
Відповідно до п. 2 розділу V Статуту, сплата встановлених загальними зборами об'єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до ремонтного, резервного фондів у розмірах і в строки, що встановлені загальними зборами об'єднання, є обов'язковою для всіх співвласників.
Згідно п. 2 розділу VI Статуту ОСББ до обов'язку співвласника входить: виконувати обов'язки, передбачені Статутом об'єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; не допускати порушення законних прав та інтересів інших співвласників; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі; виконувати передбачені Статутом об'єднання обов'язки перед об'єднанням та інше.
Згідно п.п. 1, 2 розділу VІІ Статуту до прав об'єднання входить: утворювати органи управління; визначати порядок користування спільним майном відповідно до статуту об'єднання; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів; робити співвласникам попередження про порушення ними статутних або інших законних вимог і вимагати їх дотримання; вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатись до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіянні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені внески і платежі, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів та інше.
22 лютого 2017 року загальними зборами співвласників прийнято рішення про встановлення та затвердження щомісячного внеску співвласника на утримання будинку для власників житлових приміщень в розмірі 3,84 гривень за 1 квадратний метр (а.с. 19).
З доданої до протоколу № 2 загальних зборів ОСББ «ЦІОЛКОВСЬКОГО, 4-А-АРТ» від 22 лютого 2017 року копії картки голосування вбачається, що відповідачі проголосували за затвердження щомісячного внеску співвласника на утримання будинку для власників житлових приміщень у визначеному розмірі (а.с. 20-22).
Відповідно до копії протоколу № 5 від 04 вересня 2019 року встановлено та затверджено щомісячний внесок співвласника на утримання будинку для власників житлових приміщень з 01 жовтня 2019 року в розмірі 4,50 гривень за 1 квадратний метр (а.с. 23-24).
З доданої до протоколу № 5 загальних зборів ОСББ «ЦІОЛКОВСЬКОГО, 4-А-АРТ» від 04 вересня 2019 року копії картки голосування вбачається, що відповідачі не були присутні на вказаних зборах (а.с. 25).
01 березня 2017 року між ОСББ «ЦІОЛКОВСЬКОГО, 4-А-АРТ» в особі голови правління ОСОБА_5 та ОСОБА_1 укладено договір № 14 відносин власників житлових і нежитлових приміщень та ОСББ «ЦІОЛКОВСЬКОГО, 4-А-АРТ», пунктом 2.1 якого передбачено, що об'єднання безпосередньо або з дозволу власників, шляхом залучення на конкурсних засадах фізичних та/чи юридичних осіб забезпечує належну експлуатацію неподільного та загального майна житлового комплексу, якісне та своєчасне надання житлово-комунальних послуг, забезпечує відповідні умови користування неподільним та загальним майном власника (ків), а власник приміщення бере участь у витратах на виконання зазначених робіт (п. 2.2) (а.с. 124-127).
Повідомленням від 02 грудня 2018 року за № 48, яке вручено власнику квартири АДРЕСА_4 , в присутності ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , повідомлено про те, що за зазначеною квартирою нараховується борг, який станом на 01 грудня 2018 року складає 1139,33 гривень, а у разі не сплати боргу у десятиденний термін з дня вручення цього повідомлення, попереджено про наслідки, які передбачено Статутом Об'єднання п.VI (а.с. 142).
Також, згідно з листом № 53 від 12 грудня 2018 року, за підписом членів правління ОСББ «Ціолковського 4А-АРТ», ОСОБА_1 повідомлено про те, що при створенні ОСББ мешканці автоматично стають співвласниками будинку і для цього не обов'язкова наявність договору.
Також зазначено, що при створенні ОСББ на установчих зборах мешканцями був обраний голова і правління ОСББ (протокол № 1 від 26 грудня 2016 року), а ремонтні роботи проводилися згідно з планом, прийнятим на загальних зборах співвласників 11 березня 2018 року, за наявності грошей на розрахунковому рахунку ОСББ. На 2018 рік заплановані роботи виконані. Крім того, вказаним листом правління ОСББ доводить до відома, що станом на 01 грудня 2018 року заборгованість за вказаною квартирою складає 1 139,33 гривень. Також наявне прохання погасити заборгованість і далі своєчасно вносити оплату на утримання будинкової та прибудинкової території на p/р ОСББ, щоб не допустити зрив плану робіт на 2019-2020 роки, прийнятий на загальних зборах співвласників від 02 грудня 2018 року (а.с. 140).
Згідно копії акту, складеного головою ОСББ «ЦІОЛКОВСЬКОГО, 4-А-АРТ» Мирошниченко О.І. та членами вказаного ОСББ, у будинку АДРЕСА_1 за період з 01 серпня 2020 року по 12 вересня 2021 року були проведені наступні ремонті роботи: 1) побілка бордюр газону; 2) штукатурення фундаменту будинку; 3) штукатурення відкосу вікна на п'ятому поверсі; 4) косовище, прибирання трави, стрижка кущів на газоні; 5) бетонування додаткових сходів ганку (за проханням мешканця квартири АДРЕСА_5 ); 6) укріплення балки на горищі; 7) виготовлення, встановлення урни біля лавки; 8) стяжка ганку, побілка піддашку, вивезення будівельного сміття; 9) фарбування цоколю будинку (а.с. 158).
У зв'язку з несплатою відповідачами щомісячного внеску співвласників на утримання будинку для власників житлових приміщень за період з 01 червня 2018 року по 20 липня 2021 року за адресою: АДРЕСА_6 утворилась заборгованість в розмірі 6 582,97 гривень, що вбачається з копій сповіщень (а.с. 54-90).
Апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Зважаючи на те, що ціна позову складає менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні
Колегія суддів вважає, що зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі, з наступних підстав.
Як убачається з копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 17475398 від 23 січня 2008 року відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є власниками квартири АДРЕСА_2 (а.с. 26).
Встановлено, що установчими зборами з питання створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 установчих зборів від 26 грудня 2016 року) затверджено Статут об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ціолковського, 4-А АРТ» (а.с. 12-17).
16 лютого 2017 року внесено запис в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи щодо позивача (а.с. 11).
Відповідно до п. 1 розділу І Статуту, ОСББ створено співвласниками житлових приміщень багатоквартирного будинку відповідно до Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».
Згідно п. 1 розділу II Статуту, метою створення об'єднання є забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.
Відповідно до п.14 розділу III Статуту, до компетенції правління ОСББ відноситься здійснення контролю за своєчасною сплатою співвласників внесків і платежів та вжиття заходів щодо стягнення заборгованості згідно із законодавством.
Відповідно до розділу IV Статуту, управління багатоквартирним будинком здійснює об'єднання через свої органи управління.
Відповідно до п. 2 розділу V Статуту, сплата встановлених загальними зборами об'єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до ремонтного, резервного фондів у розмірах і в строки, що встановлені загальними зборами об'єднання, є обов'язковою для всіх співвласників.
Згідно п. 2 розділу VI Статуту ОСББ до обов'язку співвласника входить: виконувати обов'язки, передбачені Статутом об'єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; не допускати порушення законних прав та інтересів інших співвласників; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі; виконувати передбачені Статутом об'єднання обов'язки перед об'єднанням та інше.
22 лютого 2017 року загальними зборами співвласників прийнято рішення про встановлення та затвердження щомісячного внеску співвласника на утримання будинку для власників житлових приміщень в розмірі 3,84 гривень за 1 квадратний метр (а.с. 19).
З доданої до протоколу № 2 загальних зборів ОСББ «ЦІОЛКОВСЬКОГО, 4-А-АРТ» від 22 лютого 2017 року копії картки голосування вбачається, що відповідачі проголосували за затвердження щомісячного внеску співвласника на утримання будинку для власників житлових приміщень у визначеному розмірі (а.с. 20-22) та відповідно до копії протоколу № 5 від 04 вересня 2019 року встановлено та затверджено щомісячний внесок співвласника на утримання будинку для власників житлових приміщень з 01 жовтня 2019 року в розмірі 4,50 гривень за 1 квадратний метр (а.с. 23-24).
01 березня 2017 року між ОСББ «ЦІОЛКОВСЬКОГО, 4-А-АРТ» в особі голови правління ОСОБА_5 та ОСОБА_1 укладено договір № 14 відносин власників житлових і нежитлових приміщень та ОСББ «ЦІОЛКОВСЬКОГО, 4-А-АРТ», пунктом 2.1 якого передбачено, що об'єднання безпосередньо або з дозволу власників, шляхом залучення на конкурсних засадах фізичних та/чи юридичних осіб забезпечує належну експлуатацію неподільного та загального майна житлового комплексу, якісне та своєчасне надання житлово-комунальних послуг, забезпечує відповідні умови користування неподільним та загальним майном власника (ків), а власник приміщення бере участь у витратах на виконання зазначених робіт (п. 2.2) (а.с. 124-127).
Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з несплатою відповідачами щомісячного внеску співвласників на утримання будинку для власників житлових приміщень за період з 01 червня 2018 року по 20 липня 2021 року за адресою: АДРЕСА_6 утворилась заборгованість в розмірі 6 582,97 гривень, що вбачається з копій сповіщень (а.с. 54-90). Інфляційні витрати за період з 01 червня 2018 року по 20 липня 2021 року складають 1 414,47 гривень, а 3 три проценти річних за період з 01 червня 2018 року по 20 липня 2021 року - 619,43 гривень.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з підстав його обґрунтованості та доведеності.
Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів визнає законними й обґрунтованими. Вони повністю узгоджуються з сукупністю зібраних у справі й належно оцінених доказів по справі.
Відповідно до ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Утримання майна власників квартир (будинку та прибудинкової території) здійснюється ними шляхом оплати всіх витрат по утриманню експлуатуючій організації.
Відповідно до статті другої Закону України Про житлово-комунальні послуги предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Згідно ст. 8 Закону України Про житлово-комунальні послуги, управитель багатоквартирного будинку зобов'язаний, зокрема забезпечувати належне утримання спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території відповідно до нормативних вимог і договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, від власного імені укладати з підрядниками необхідні договори про виконання окремих робіт та послуг.
Відповідно до ст. 4 Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку , об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.
Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та
Згідно ст. ст.15-16 цього ж Закону, об'єднання має право відповідно до законодавства та Статуту, встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів, здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів У свою чергу, співвласник зобов'язаний виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень, своєчасно і в повному обсязі сплачувати внески і платежі.
Відповідно до ст.17 вказаного Закону, право об'єднання вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об'єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів, звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодувати заподіянні збитки, а також у повному обсязі сплачувати встановлені цим Законом та статутом об'єднання внески і платежі.
Відповідно до ст. 10 цього Закону, органами управління об'єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об'єднання. До виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься, зокрема: затвердження кошторису, балансу об'єднання та річного звіту; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників. До компетенції правління відноситься, серед іншого, здійснення контролю за своєчасною сплатою співвласниками внесків і платежів та вжиття заходів щодо стягнення заборгованості згідно з законодавством; укладення договорів про виконання робіт, надання послуг та здійснення контролю за їх виконанням.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки рішенням загальних зборів від 22 лютого 2017 року прийнято рішення про встановлення та затвердження щомісячного внеску співвласника на утримання будинку для власників житлових приміщень в розмірі 3,84 гривень за 1 квадратний метр (а.с. 19) та відповідно до копії протоколу № 5 від 04 вересня 2019 року встановлено та затверджено щомісячний внесок співвласника на утримання будинку для власників житлових приміщень з 01 жовтня 2019 року в розмірі 4,50 гривень за 1 квадратний метр (а.с. 23-24), що узгоджується з приписами Закону України ст. 4 Закону України Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, який є спеціальним, та положеннями Статуту ОСББ "Ціалковського, 4-а-АРТ» , а тому на відповідачів, як на власників, покладено обов'язок з виконання рішення загальних зборів та оплати вартості послуг з утримання будинку та прибудинкової території у визначеному судом першої інстанції розмірі 8 616 грн. 87 коп., з урахуванням інфляційних витрат.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача вчасно одержувати якісні житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та згідно з умовами договору на надання таких послуг. Водночас відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 цього Закону такому праву прямо відповідає обов'язок споживача оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Водночас, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Пунктом 10 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлена відповідальність за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені.
За визначенням, наданим у статті 1 вказаного Закону, житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Статтею 526 ЦК України визначені загальні умови виконання зобов'язання, зокрема, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.
Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Таким чином, правовідношення, у якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто у якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
З огляду на викладене правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
Отже, виходячи з юридичної природи спірних правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Закріплена в пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого у національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Крім того, застосування положень частини другої статті 625 ЦК України до спірних правовідносин також кореспондується із закріпленими в пункті З частини першої статті 96 ЦПК України нормами, відповідно до яких однією з вимог, за якими може бути видано судовий наказ, є вимога про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості.
На підставі вищевикладеного, доводи апеляційної скарги стосовно того, що позивачем безпідставно розраховано інфляційні витрати є необґрунтованими.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ Про житлово-комунальні послуги , споживачем комунальних послуг являється фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Згідно з ст. 3 ЗУ Про житлово-комунальні послуги, предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг. Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ЗУ Про житлово-комунальні послуги (який втратив чинність 01 травня 2019 року) споживач має право, зокрема одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 ЗУ Про житлово-комунальні послуги (який втратив чинність 01 травня 2019 року) обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Подібні за змістом норми закріплено у п. 1 ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 7 чинної редакції Закону України Про житлово-комунальні послуги .
Відповідно до ст. 13 ЗУ Про житлово-комунальні послуги , договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.
Згідно з ч. 5 ст. 13 вищевказаного ЗУ Про житлово-комунальні послуги відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов'язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
У рішенні Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13 зроблено правовий висновок щодо застосування положень п. 10 ч. 3 ст. 20 ЗУ Про житлово-комунальні послуги відносно відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати житлово-комунальних послуг та роз'яснено, що споживачі зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користуються ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати за надані послуги.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 та підтверджена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц, постанові Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі № 522/8173/14-ц.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСББ не зобов'язане та не укладає договорів про надання житлово-комунальних послуг із співвласниками, у зв'язку з чим доводи відповідача ОСОБА_1 щодо того, що він не зобов'язаний сплачувати щомісячний внесок співвласника на утримання будинку для власників житлових приміщень, оскільки договір № 14 відносин власників житлових і нежитлових приміщень та ОСББ «ЦІОЛКОВСЬКОГО, 4-А-АРТ» від 01 березня 2017 року між сторонами розірваний, є безпідставними.
Твердження апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував, що позивач пропустив строк позовної давності до частини своїх вимог - а саме з 01 червня 2018 року по 20 липня 2021 року, колегія суддів визнає безпідставними, огляду на наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.
Тлумачення цієї норми, положення якої сформульоване зі словом лише (аналог тільки, виключно), та відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, дає підстави для твердження, що із цього положення виплаває безумовний висновок, відповідно до якого за відсутності заяви сторони у спорі позовна давність судом не застосовується.
Отже, без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов'язана лише із наявністю про це заяви сторони.
Суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність.
За змістом загальних норм права заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.
В суді першої інстанції відповідач не заявляв клопотання про застосування позовної давності, про що акцентує увагу у поданій ним апеляційній скарзі.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки та не вивчив Відомості приходу та витрат по ОСББ за 2018 - 2020 роки, в яких вказана послуга як «послуга управління», сума за цю послугу зазначена починаючи з 1400 грн. до 3 200 грн., щомісячно та вказані суми були не узгоджені з апелянтом, а також факт незаконних дій з боку Голови ОСББ, фальсифікації та підробку документів, колегія суддів визнає такими, що не спростовують наявність правових підстав до стягнення з відповідачів виниклої заборгованості за комунальні послуги за період з 2018 року по 2021 рік.
При цьому, колегія суддів враховує й те, що позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з відповідачів з 2018 року по 2021 рік, в той час як відповідач не згоден щодо складання протоколів загальних зборів, затвердження кошторису, щодо вибору управителя, що не є предметом розгляду у даній справі.
Крім того, відповідач не спростував, що не користується наданими позивачем комунальними послугами, при цьому судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідачі не своєчасно та в не повному обсязі здійснюють за них оплату.
Як вбачається із матеріалів справи, наданий позивачем розрахунок заборгованості здійснений у відповідності до вимог закону.
Заперечуючи правильність нарахування цих сум відповідач також не навів свій розрахунок та не спростував розрахунок, складений позивачем та визначений судом.
Враховуючи, що рахунки на сплату за житлово-комунальні послуги та інші послуги за 2018-2021 роки та розрахунок заборгованості, є належними та допустимими доказами по справі, а відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, колегія суддів визнає голослівними доводи апеляційної скарги в частині неправомірності нарахування заборгованості.
Також колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги, що єдиним документом, який надає право представляти інтереси ОСББ у суді це є довіреність, між тим у суді приймав участь адвокат, з огляду на наступне.
Пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За змістом ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі та до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Згідно із Законом України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»: адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом (ст. 2 ч. 1); адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту (ст. 1 ч. 1 п. 2);
договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 ч. 1 п. 4);
представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (ст. 1 ч. 1 п. 9);
адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги;
документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги;
ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги; ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката; Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера;
повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом;
адвокат зобов'язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій (ст. 26 ч.ч. 1, 2, 3, 4).
Сторона може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника; юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника (ст. 58 ч.ч. 1, 3 ЦПК України в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення , який набрав чинності з 29.12.2019). Представником у суді може бути адвокат або законний представник; під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у ст. 61 ЦПК України (с. 60 ч. ч. 1, 2 ЦПК України).
Повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: 1) довіреністю фізичної або юридичної особи;
довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами;
повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність .
Як вбачається з матеріалів справи адвокатом Деменковою Є.С. надано до суду першої інстанції як ордер так і договір про надання правничої допомоги. (а.с. 33-34, 91).
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду, який їх обґрунтовано спростував, тому не можуть бути підставою для скасування законного і обґрунтованого рішення суду.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині, отже рішення суду першої інстанції є законним, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.
Європейський суд з прав людини в справі PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовано обставини справи, висновки суду відповідають обставинам справи, рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи вищенаведене, судові витрати новому розподілу не підлягають.
Керуючись ст. 367 , 368 , 374 , 376 , 381 , 382 , 383 , 384 ЦПК України , суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28 жовтня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Судді: