Справа № 320/6596/20 Суддя (судді) першої інстанції: Басай О.В.
11 лютого 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року (справу розглянуто у порядку спрощеного провадження) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварська індичка» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
У серпні 2020 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Броварська індичка», звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.01.2018 №0000461406, прийняте Головним управлінням ДФС у Київській області.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю:
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.01.2018 №0000461406 Головного управління ДФС у Київській області.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставиин справи, порушено норми матеріального та процесуального права.
Зокрема, апелянт вказує, що вчинення позивачем порушення є доведеним та підтвердженим, оскільки контролюючим органом встановлено несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів у повній сумі їх фактичного надходження у КОРО, а допущені у податковому повідомленні-рішенні помилки не спростовують порушення і не є безумовною підставою для його скасування.
Також, щодо застосування санкції відповідно до абзацу третього статі 1 Указу № 436/95, апелянт вказує, що він не погоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 1340/3510/18.
Крім того, апелянтом викладено клопотання, в якому просить замінити ГУ ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377) правонаступником - ГУ ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 44096797).
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 №893 «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби» ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком, зокрема ГУ ДПС у Київській області.
Відповідно до наказу Державної податкової служби України від 24.12.2020 №755 розпочато з 01.01.2021 здійснення територіальними органами ДПС, утвореними як її відокремлені підрозділи згідно з наказом ДПС від 30.09.2020 №529 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби», повноважень та функцій територіальних органів ДПС, що ліквідуються відповідно до п.1 постанови №893.
Відповідно до ч.1 ст.52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Наведене клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню шляхом заміни відповідача ГУ ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377) її правонаступником ГУ ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 44096797) та після такої заміни усі дії, вчинені в адміністративному процесі до її вступу, обов'язкові для ГУ ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 44096797) в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для ГУ ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 43141377).
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварська індичка» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
04 січня 2022 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання Головного управління ДПС у Київській області, в якому відповідач просить здійснювати апеляційний розгляд за участі його представника.
Щодо заявленого відповідачем клопотання колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
При цьому, апеляційний суд враховує, що відповідно до приписів частини четвертої статті 12 КАС України, виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";
6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
В той же час, в межах спірних правовідносин позивачем оскаржувається податкове повідомлення-рішення на суму 84 041,75 грн, що не підпадає під жоден з критеріїв, передбачених вищевказаними приписами.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, критерій її складності та приписи статті 12 КАС України, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, враховуючи встановлений на території України карантин, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю сторін у відкритому судовому засіданні.
06 січня 2022 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварська індичка», в якому позивач повністю підтримує правову позицію суду першої інстанції та вказує про відсутність правових підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.
Ухвалою Шостого апеляційного адіміністративного суду від 11 лютого 2022 року продовжено строк розгляду апеляційної скарги Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року на розумний строк, достатній для всебічного та повного розгляду справи.
Відповідно до статті 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Броварська індичка» є юридичною особою, має статус платника податків.
Посадовими особами ГУ ДФС у Київській області проведено фактичну перевірку магазину, що належить ТОВ «Броварська індичка» та знаходиться за адресою: Київська область, м. Бровари, вул. Незалежності, 12в.
За наслідками перевірки складено акт від 11.12.2017 №3015/1000/14/41063348 (т. 1, а.с. 5-7). Згідно з актом встановлено, що суб'єкт господарювання не забезпечив облік готівки у встановленому порядку на підставі фіскальних звітних чеків за 26.05.2017 №2 на суму готівкових надходжень 11 086,76 грн та за 27.05.2017 №3 на суму готівкових надходжень 5 721,59 грн, а саме - своєчасно в день отримання готівки на підставі вказаних фіскальних звітних чеків не виконано обліковий запис, що призвело до несвоєчасного оприбуткування готівкових коштів за 26.05.2017 на суму 11 086,76 грн та за 27.05.2017 на суму 5 721,59 грн.
Готівкові кошти в розмірі 11 086,76 грн відображені у книзі обліку розрахункових операцій на наступний день 27.05.2017 (операція службова видача проведена лише на суму 11,89 грн), готівкові кошти в сумі 5 721,59 грн відображені в книзі обліку розрахункових операцій на наступний день 28.05.2017.
Загальна сума несвоєчасно оприбуткованої готівки склала 16 808,35 грн.
На підставі викладеного контролюючий орган зробив висновок, що позивач порушив п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою КМ України від 15.12.2004 №637.
На підставі висновків акта перевірки контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 05.01.2018 №0000461406, яким до позивача згідно абз. 3 п. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 №436/95 застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 84 041,75 грн.
Вважаючи податкове повідомлення-рішення контролюючого органу протиправним, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив та зазначив, що станом дату прийняття відповідачем оскаржуваного рішення - 05.01.2018, Постанова Правління НБУ від 15.12.2004 №637, якою затверджено Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, втратила чинність.
Оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем 05.01.2018 на підставі Постанови Правління НБУ від 15.12.2004 №637, яка втратила чинність 05.01.2018 у зв'язку із набранням чинності Постановою Правління НБУ від 27.12.2017, та Указу Президента України від 12.06.1995 №436/95, який не підлягав застосуванню після 28.07.1995, а саме - з дня набрання чинності Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР, суд першої інстанції дійшов висновку, що таке рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 25 Конституційного Договору між Верховною Радою України та Президентом України «Про основні засади організації функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України» від 08 червня 1995 року № 1к/95-ВР (далі - Конституційний Договір) Президент України в межах своїх повноважень видає укази і розпорядження, які є обов'язковими для виконання на всій території України, дає їх тлумачення. Президент України видає укази з питань економічної реформи, не врегульованих чинним законодавством України, які діють до прийняття відповідних законів.
Положеннями абзацу третього статті 1 Указу № 436/95 (який наразі втратив чинність згідно з Указом Президента України від 20.06.2019 року № 418/2019) визначено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
При цьому, 06.07.1995 року Верховною Радою України прийнятий Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», у преамбулі якого вказано, що він визначає правові засади застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на всіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі. Встановлення норм щодо незастосування РРО у інших законах, крім ПК, не допускається.
Положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено, що до приведення чинного законодавства у відповідність із цим Законом чинні закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до пункту 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.
Пунктом 2.6 Положення № 637 встановлено, що вся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.
Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.
У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням розрахункової книжки (РК) оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК) (абзаци перший - третій цього пункту).
Тобто, як норма пункту 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», так і норма пункту 2.6 Положення № 637 встановлюють для суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції готівкою із застосуванням РРО, обов'язок забезпечення обліку отриманих готівкових коштів в повній сумі надходжень від розрахункових операцій. При цьому такий облік згідно з пунктом 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» здійснюється в денному звіті (за визначенням, наведеним у статті 1 цього Закону, денний звіт - це документ встановленої форми, надрукований РРО, що містить інформацію про денні підсумки розрахункових операцій, проведених з його застосуванням), а згідно з пунктом 2.6 Положення № 637 - у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО.
При цьому, як уже було зазначено, абзацом третім статті 1 Указу № 436/95 встановлювалась відповідальність за порушення суб'єктами підприємницької діяльності норм з регулювання обігу готівки у національній валюті у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
Разом з тим, прийнятим 06.07.1995 року Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» також установлена відповідальність за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги). Перелік таких порушень та санкції визначені розділом V «Відповідальність за порушення вимог цього Закону».
Як вбачається зі змісту податкового повідомлення-рішення від 05.01.2018 №0000461406, позивача на підставі акта перевірки притягнуто до відповідальності за порушення пункту 2.6 Положення № 637 та застосовано фінансову санкцію - штраф на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та абзацу 3 статті 1 Указу Президента України № 436/95.
У вказаному акті перевірки визначена конкретна суть порушення, яке, на думку контролюючого органу, було вчинено позивачем, а саме: суб'єкт господарювання не забезпечив облік готівки у встановленому порядку на підставі фіскальних звітних чеків за 26.05.2017 №2 на суму готівкових надходжень 11 086,76 грн та за 27.05.2017 №3 на суму готівкових надходжень 5 721,59 грн, а саме - своєчасно в день отримання готівки на підставі вказаних фіскальних звітних чеків не виконано обліковий запис, що призвело до несвоєчасного оприбуткування готівкових коштів за 26.05.2017 на суму 11 086,76 грн та за 27.05.2017 на суму 5 721,59 грн.
Згідно із приписами пункту 2.6. Положення № 637 у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).
Статтею 1 Указу № 436/95 визначена відповідальність за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки у вигляді фінансової санкції (штрафу).
Положеннями пункту 1 частини першої статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено фінансові санкції за порушення вимог цього закону, а саме: за встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту проведення розрахункових операцій з використанням РРО або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через РРО з фіскальним режимом роботи; невідповідності у юридичних осіб на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання юридичною особою розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання.
Аналіз зазначених положень свідчить про те, що об'єктивна сторона обох порушень, як того, що визначено абзацом третім статті 1 Указу № 436/95, так і того, що визначене пунктом 1 частини першої статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», фактично полягає у одних і тих самих діях.
Як убачається зі змісту статті 25 Конституційного Договору, метою постановлення Указу № 436/95 було врегулювання відносин щодо належного обліку готівкових операцій суб'єктами підприємницької діяльності, які до цього не були належним чином урегульовані іншими законодавчими актами, а термін його дії обмежувався прийняттям відповідного закону.
Оскільки шляхом прийняття Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» ці правовідносини врегулював законодавчий орган, то Указ Президента України № 436/95 припинив дію як у частині визначення складу такого правопорушення як неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки, так і в частині встановлених за таке правопорушення санкцій, його положення уже не могло застосовуватися.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про незастосовність до спірних правовідносин положень абзацу 3 статті 1 Указу Президента України № 436/95, та вважає за необхідне зазначити про неможливість їх застосування у правовідносинах, що виникли після набрання чинності Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Аналогічний правовий висновок щодо неможливості застосування положень абзацу 3 статті 1 Указу Президента України № 436/95 викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 року у справі № 1340/3510/18.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що прийняте на підставі абзацу 3 статті 1 Указу Президента України № 436/95 податкове повідомлення-рішення № 0018341404 від 20.04.2020 року є протиправним та підлягає скасуванню, що було вірно встановлено судом першої інстанції.
Доводи відповідача про те, що він не погоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 1340/3510/18, є безпідставними, оскільки частиною першою статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Від наведених вище правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду у відповідності до статті 346 КАС не відступала, а тому підстав для їх неврахування при вирішенні даного спору немає.
До того ж, як було вірно встановлено судом першої інстанції, оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000461406 прийнято 05.01.2018 з посиланням на порушення позивачем п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 №637. однак, Постанова Правління НБУ від 15.12.2004 №637 визнана та такою, що втратила чинність згідно з пп. 1 п. 2 Постанови Правління НБУ від 27.12.2017 №148, яка у свою чергу набрала чинності 05.01.2018.
Таким чином, станом дату прийняття відповідачем оскаржуваного рішення - 05.01.2018, Постанова Правління НБУ від 15.12.2004 №637, якою затверджено Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні та з посиланням на порушення якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, втратила чинність.
При цьому, використання в податковому повідомленні-рішення нормативно-правового акту, який втратив чинність, не може вважатись формальною несуттєвою помилкою, що спростовує відповідні доводи апелянта.
Отже, доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а відтак не є підставою для скасування рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Броварська індичка» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно.
Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст.328 КАС України.
Головуючий суддя Л.В. Бєлова
Судді В.О. Аліменко,
А.Ю. Кучма