Справа № 640/26868/21 Суддя (судді) першої інстанції: Маруліна Л.О.
08 лютого 2022 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Губської Л.В., Кучми А.Ю.
за участю секретаря Михайлової Л.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу, без фіксування технічними засобами, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "АЗОВСТАЛЬ" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2021 р. про скасування заходів забезпечення позову у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "АЗОВСТАЛЬ" до Міністерства інфраструктури України про визнання протиправним та скасування наказу,-
Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «АЗОВСТАЛЬ» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києві з позовом до Міністерства інфраструктури України, в якому просило суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства інфраструктури України №418 від 11.08.2021 «Про внесення змін до Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.08.2021 за №1070/36692.
05.11.2021 року представником ПрАТ «Металургійний комбінат «АЗОВСТАЛЬ» було подано до суду першої інстанції заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Міністерства інфраструктури України №418 від 11.08.2021 «Про внесення змін до Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.08.2021 за №1070/36692.
В обґрунтування поданої заяви представник ПрАТ «Металургійний комбінат «АЗОВСТАЛЬ» зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Заявник вважає, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до понесення значних збитків, як і власних, так і іншими підприємствами в металургійному секторі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.11.2021 року заяву Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «АЗОВСТАЛЬ» про забезпечення позову задоволено.
Зупинено дію наказу Міністерства інфраструктури України №418 від 11.08.2021 «Про внесення змін до Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.08.2021 за №1070/36692.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2021 року скасовано заходи забезпечення адміністративного позову, вжиті ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.11.2021 року у справі № 640/26868/21.
Не погоджуючись із вищевказаною ухвалою суду першої інстанції Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "АЗОВСТАЛЬ" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу.
В апеляційній скарзі Приватне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "АЗОВСТАЛЬ" посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що у матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів на місці ухвалила проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін, виходячи з наступного.
Суд першої інстанції, приймаючи ухвалу про скасування заходів забезпечення адміністративного позову виходив з того, що доводи позивача щодо наявності підстав для забезпечення позову є необґрунтованими, оскільки саме лише посилання в заяві на припущення щодо наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваного наказу відповідача без наведення відповідного обґрунтовування, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов'язана довести зв'язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового акту.
За наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно ч. 2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Частиною 6 ст. 154 КАС України передбачено, що в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.
Так, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Втім заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, а також у очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог та відповідність виду забезпечення позову, який сторона у справі просить застосувати.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позовних вимог не досліджується, оскільки вказане питання є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не може вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Відповідно до вимог частин 1-4 ст. 157 КАС України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п'яти днів з дня надходження його до суду.
За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.
Ухвала про скасування заходів забезпечення позову або про відмову у скасуванні забезпечення позову може бути оскаржена.
Колегія суддів звертає увагу, що КАС України не деталізує підстав для скасування заходів забезпечення, однак, зважаючи на вказані норми в їх сукупності, такими треба вважати наявність обставин, котрі не засвідчують тих підстав для забезпечення позову, які наведені у ст. 150 КАС України.
Отже, на мотивовану вимогу учасника справи, за доведення відсутності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, раніше застосовані заходи забезпечення можуть бути скасовані судом, який їх вжив.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом розгляду даної справи є питання правомірності наказу Міністерства інфраструктури України від 11.08.2021 року № 418 «Про внесення змін до Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.08.2021 року за №1070/36692.
Судом першої інстанції встановлено, що мотивувальна частина ухвали суду від 09.11.2021 року, якою було задоволено заяву Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "АЗОВСТАЛЬ" про забезпечення позову, містить лише висновок про те, що «процедура прийняття оскаржуваного наказу має ознаки невідповідності нормам Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господароської діяльності», а також окремим підзаконним актам».
Водночас, подана Приватним акціонерним товариством "Металургійний комбінат "АЗОВСТАЛЬ" заява про забезпечення позову, не містить обгрунтування наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваного наказу відповідача.
Вказана заява ПрАТ «Металургійний комбінат «АЗОВСТАЛЬ» містить лише посилання на те, що детальне правове обґрунтування підстав заявлення позову детально наведене у самій позовні заяві, а також зазначено, що у «даному випадку, наявні очевидні ознаки протиправності спірного наказу оскільки при його прийнятті було порушено антимонопольне законодавство та законодавство про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності, а також порушено методику розрахунку тарифу на вантажні залізничні перевезення», без наведення обґрунтування того, в чому саме полягають такі порушення.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що саме лише посилання в заяві на припущення щодо наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваного наказу відповідача без наведення відповідного обґрунтовування, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
Колегія суддів звертає увагу, що заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов'язана довести зв'язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового акту.
Однак, під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Як вбачається з матеріалів справи, існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам ПрАТ «Металургійний комбінат «АЗОВСТАЛЬ» нічим не підтверджено, відсутні докази того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Крім того, слід зазначити, що судом першої інстанції не встановлено наявних очевидних ознак протиправності оскаржуваного наказу, що свідчить про відсутність передбачених частиною п'ятою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для вжиття відповідних заходів забезпечення позову.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про недоцільність подальшої дії вжитих заходів забезпечення позову.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до Рекомендацій №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи від 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» (Заява №11901/02) зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є надання тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, щодо відсутності достатніх та обґрунтованих підстав, які б вказували на необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб та за даних обставин, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, захист яких стане взагалі неможливим без вжиття таких заходів, або ж для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Колегія суддів враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; п. 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; п. 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; п. 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; п. 29).
Колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції було у повній мірі встановлено обставини справи, яким надано належну правову оцінку із дотриманням діючих норм матеріального та процесуального права.
У свою чергу, вказані в апеляційній скарзі доводи позивача не свідчать про наявність передбачених ст. 317 КАС України підстав для скасування рішення суду першої інстанції, зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді заяви неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 229, 242, 238, 308, 310, 312, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "АЗОВСТАЛЬ" - залишити без задоволення.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 листопада 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді Л.В. Губська
А.Ю. Кучма
Повний текст постанови складено « 11» лютого 2022 року.