Справа № 320/1762/19 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р.
09 лютого 2022 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Грибан І.О.
судді: Ключкович В.Ю.
Парінов А.Б.
за участі:
секретар с/з Піскунова О.Ю.
пр-к позивача Глоба М.М.
пр-к відповідача Гончаревський О.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської митниці Державної митної служби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маядо» до Київської митниці Державної митної служби про визнання протиправними та скасування рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Маядо» звернулось до суду з позовом до Київської митниці Державної митної служби, в якому просило суд про визнання протиправними та скасування рішення відповідача №UA100120/2019/300055/2 від 01.03.2019 про коригування митної вартості товару та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100120/2019/00067.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішення відповідача про коригування митної вартості є протиправним, оскільки митна вартість товарів визначена законним чином, за ціною договору (контракту), а відповідач, у свою чергу, безпідставно та протиправно відмовив позивачу у визначенні митної вартості за першим (основним) методом та визначив митну вартість товару за другорядним (резервним) методом. Позивач наголошував на тому, що до митного органу були подані всі документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, подані документи не містили розбіжностей, а тому дії митного органу є неправомірними та такими, що не відповідають положенням Митного кодексу України.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2021року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідачем (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування всіх обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що під час здійснення митного контролю встановлено, що подані позивачем для підтвердження митної вартості документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за спірні товари позивача. Відтак, на думку відповідача, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) застосуванню не підлягає. У зв'язку з цим, відповідач вважає, що спірне рішення прийняте митним органом з урахуванням вимог чинного законодавства України, в межах повноважень та у спосіб, встановлений законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2022 року відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 09 лютого 2022 року.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, у якому висловлені заперечення проти доводів апеляційної скарги, підтримано позицію, що надавалася суду першої інстанції під час розгляду справи.
У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.
Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу та просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «МАЯДО» (ідентифікаційний код 35843786, місцезнаходження: 07442, Київська обл., Броварський р-н., смт. Велика Димерка, вул. Промислова, буд. 38) 17.06.2008 зареєстровано як юридичну особу, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
19.02.2019 ТОВ «Маядо» (від імені та в інтересах якого діяв представник ТОВ «Вотум Логістик ЛТД»), з метою митного оформлення придбаного ним у компанії Accado Kilit SIS. AKS. YAPI MALZ. SAN. TIC. A.S товару подано до Київської міської митниці ДФС митну декларацію №UA100120/2019/192075.
Митна вартість товару визначена за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту), а саме: 123988,59 грн., що еквівалентно 4026,10 євро.
На підтвердження митної вартості товару позивачем надано відповідачу такі документи:
- (0380) рахунок-фактура (інвойс) №Т092019000000010 від 06.02.2019;
- (0705) коносамент №ARKISТ0000262325А від 23.01.2019;
- (0730) автотранспортна накладна №15153 від 18.02.2019;
- (0862) декларація про походження товару форми Т092019000000010 від 06.02.2019;
- (3014) прас-лист від 19.02.2019;
- (3530) страховий поліс №0001-0410-05021171 від 11.02.2019;
- (4103) специфікація №35 від 06.02.2019 до контракту;
- (4103) додаткова угода №4 від 12.12.2018;
- (4104) зовнішньоекономічний контракт №6 від 30.03.2015;
- (4207) договір про надання брокерських послуг №67 від 11.02.2015;
- (9610) копія митної декларації країни відправлення №19343100ЕХ030681 від 19.02.2019.
Додатково, на запит митного органу від 19.02.2019 щодо підтвердження банківськими платіжними документами витрат, передбачених Інвойсом від 06.02.2019 №Т092019000000010 на транспортування та страхування, позивачем направлено лист-відповідь та надано наступні документи: копія митної декларації країни відправлення №19343100ЕХ030681; прайс-лист Accado Kilit Sis Aks. Yapi Malz. San. Tic. A.S.; каталог; калькуляцію до інвойсу від 06.02.2019 №Т092019000000010; видаткові та прибуткові накладні; SWIFT на оплату товару та платіжне доручення в іноземній валюті від 07.03.2019 №208 з заявою на купівлю іноземної валюти №317; експертний висновок ДП «Держзовнішінформ» від 21.02.2019 №22/41.
Проте, відповідачем відмовлено в оформлені товару за заявленою митною вартістю в результаті чого, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100120/2019/300055/2 від 01.03.2019 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100120/2019/00067
Не погоджуючись із прийнятим рішенням митного органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача щодо відсутності документального підтвердження заявленої позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості є протиправним, адже, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено. Крім того, відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.
Надаючи правову оцінку обставинам справи колегія суддів зазначає про наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 248 Митного кодексу України (надалі - МК України) митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).
Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 МК України).
Відповідно до статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до статті 53 МК України, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У силу положень частини п'ятої статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Дана норма кореспондується з положеннями частини 3 статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим п.п. 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України" про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК України).
Відповідно до частини 3 статті 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Згідно з частини 1-3 статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.
Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Частиною 2 статті 55 МК України передбачено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Аналіз наведених положень свідчить про те, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05 грудня 2019 року по справі №826/3102/16 і в постановах Верховного Суду України від 31.03.2015 року по справі № 21-127а15, від 30.06.2015 року по справі № 21-591а15) та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.
З матеріалів справи вбачається, що 30.03.2015 між компанією Accado Kilit SIS. AKS. YAPI MALZ. SAN.TIC.A.S (продавець) та ТОВ «Маядо» (покупець) укладено контракт купівлі-продажу товарів №6, за умовами якого продавець зобов'язався продати і поставити покупцеві товар.
Відповідно до пункту 1.2 контракту продавець на безоплатній основі постачає покупцю зразки товарів та запасні частини для ремонту, що перераховані в окремих некомерційних інвойсах.
Всі інвойси (або специфікації) до дійсного контакту будуть додатково обумовлені сторонами на кожну окрему поставку товару згідно ринкових цін на товар на день оформлення інвойсу (або специфікації) (пункт 1.3 контакту).
Пунктом 2.1 контракту визначено, що продавець зобов'язується поставити товар покупцеві партіями, які вказуються в інвойсах (специфікаціях), на умовах поставки FOB Анталія, або Стамбул (Туреччина), або CIF Одеса за домовленістю сторін, у відповідності з Інкотермс 2010, опублікованими Міжнародною Торговою Палатою, протягом 14 календарних днів з дати підписання відповідного інвойса (специфікації) на поставку окремої парті товару, попередивши покупця електронною поштою за 7 календарних днів про конкретну дату поставки. Конкретне місце поставки, партії товару зазначається у відповідних інвойсах (специфікаціях).
Відповідно до пункту 2.2 контракту поставка кожної окремої партії товару повинна супроводжуватися необхідним комплектом документів, наданим продавцем, який включає в себе: сертифікат походження товару, виданий Торгово-промисловою палатою Туреччини; інвойс із вказівкою країни походження товару (3 оригінали); комплект пакувальних листів, у яких зазначаються найменування та кількість товару, вага брутто, нетто (3 оригінали); копія електронної декларації; MBL (лінійний коносамент) (3 оригінали).
Згідно з пунктом 3.1 контракту всі ціни на товар, що поставляється за даним контрактом, є договірними, встановлюються в євро з урахуванням умов поставки FOB Анталія або Стамбул (Туреччина), вказуються і узгоджуються сторонами у інвойсах (специфікаціях).
Пунктом 3.2 контракту визначено, що загальна вартість контракту, що повинна бути сплачена покупцем встановлюються як сумарна вартість в інвойсах (специфікаціях), становить 25000000 євро. Вартість товару у кожній окремій партії встановлюється у відповідних інвойсах.
Валютою даного контракту і валютою платежу є євро (п.3. контракту).
Відповідно до пункту 3.4 контракту оплата по цьому контракту здійснюється на підставі інвойсу продавця протягом дії даного контракту.
Пунктом 13.1 контракту визначено, що контракт набуває чинності з момент його підписання й діє до « 31» грудня 2020 року.
Між сторонами підписано Специфікацію №35 від 06.02.2019 до контракту, в якій визначено найменування, асортимент, кількість та вартість товару.
11.02.2015 між ТОВ «Вотум Логістик ЛТД» (Виконавець) та ТОВ «Маядо» (Замовник) укладено договір про надання брокерських послуг №67, за умовами якого виконавець зобов'язався за обумовлену плату і в обумовлений термін надати послуги по декларуванню товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів замовника, що перемішуються через митний кордон України, та їх оформленню у митних органах України, а також надавати інші, пов'язані із зовнішньоекономічною діяльністю замовника послуги.
В подальшому, 06.02.2019 продавець на виконання пункту 3.1 контракту виставив позивачу до сплати інвойс №Т092019000000010 на загальну суму 4026,10 євро.
На підтвердження митної вартості товару позивачем разом з митною декларацією №UA100120/2019/192075 від 19.02.2019 подано до митного органу: - рахунок-фактури (інвойс) №Т092019000000010 від 06.02.2019; - коносамент №ARKISТ0000262325А від 23.01.2019; - автотранспортну накладну №15153 від 18.02.2019; - декларацію про походження товару форми Т092019000000010 від 06.02.2019; - прас-лист від 19.02.2019; - страховий поліс №0001-0410-05021171 від 11.02.2019; - специфікацію №35 від 06.02.2019 до контракту; - додаткову угоду №4 від 12.12.2018; - зовнішньоекономічний контракт №6 від 30.03.2015; - договір про надання брокерських послуг №67 від 11.02.2015; - копію митної декларації країни відправлення №19343100ЕХ030681 від 19.02.2019.
Відмовляючи позивачу у визначенні митної вартості за першим (основним) методом, яка зазначена у митній декларації, відповідач виходив з того, що декларантом не подано до митного оформлення повного переліку документів, які б підтверджували митну вартість товарів та числові значення складових їх вартості.
Проте, зазначені висновки митного органу колегія суддів не бере до уваги, оскільки під час дослідження первинних документів, які містяться в матеріалах справи та надані позивачем митному органу, встановлено, що їх обсяг дозволяє визначити митну вартість товару за основним (першим) методом.
У спірному рішенні відповідач зазначив, що «п. 3.4. зовнішньоекономічного договору (контракту) передбачено, що оплата за товар відбувається на підставі інвойсу протягом дії даного контракту, але банківські платіжні документи декларантом не надавались».
З даним твердженням апелянта колегія суддів не погоджується, оскільки оплата здійснюється протягом строку дії договору.
Як вбачається з п. 13.1 контракту, то контракт набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2020. Тобто, відсутність банківських документів на оплату за поставлений товар та відсутність в поданих декларантом документах відомостей щодо термінів оплати не підтверджує неможливість визнання задекларованої митної вартості за ціною договору, та не може бути обґрунтуванням для прийняття рішення про коригування митної вартості. Дана обставина сама по собі не є доказом, що обґрунтовує митну вартість товару. Тобто, строк оплати за товар не впливає на визначення митної вартості товару.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду по справі №812/2336/14 від 21.01.2020 року та по справі №813/1229/16 від 21.02.2020 року та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.
Щодо тверджень апелянта про те, що декларантом не було подано достовірних відомостей щодо включення до ціни товару на умовах поставки CIF витрат, пов'язаних з транспортуванням та страхуванням товарів до названого місця призначення, суд зазначає наступне.
Частиною 10 статті 58 МК України визначений перелік витрат (складові митної вартості), які при визначенні митної вартості додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. До вказаного переліку входять, зокрема, такі складові митної вартості, як витрати на транспортування оцінюваних товарів (п. 5 вказаної норми) та витрати на страхування цих товарів (п. 7).
Поставка імпортованого ТОВ «Маядо» товару, про що апелянт не заперечує, відбулася на умовах CIF Одеса, що відповідає умовам пункту 2.1. Контракту від 30.03.2015 №6 укладеного між позивачем та компанією Accado Kilit SIS. AKS. YAPI MALZ. SAN.TIC.A.S.
Згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 поставка товару, а умовах СIF ("вартість, страхування, фрахт") покладає на продавця обов'язок оплатити фрахт, необхідний для доставки товару в зазначений порт призначення, та обов'язок за свій рахунок здійснити витрати „а страхування товару, тоді як у покупця відсутній обов'язок на укладення договору перевезення та страхування (пункти А 3, Б 3 умов поставки СIF за Інкотермс 2010).
В свою чергу, CIF або вартість, страхування і фрахт (…назва порту призначення) - термін Інкотермс, означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати чи ушкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять із продавця на покупця. Однак, за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов'язок придбання морського страхування на користь покупця проти ризику втрати й ушкодження товару під час перевезення.
З аналізу положень Інкотермс-2010 вбачається, що продавець зобов'язаний упакувати товар, завантажити його на борт судна в порту відправлення, а також в обов'язки продавця входить придбання морського страхування на користь покупця проти ризику втрати й ушкодження товару під час перевезення, що включається в ціну товару.
Відтак, витрати на страхування та транспортування вже є включеними до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар (фактурної вартості товару). Понесені продавцем витрати у зв'язку з виконанням договорів транспортування та страхування у випадку поставки товару на умовах СIF сплачуються покупцем та включаються до вартості товару, у зв'язку з чим до митної вартості не додаються.
Колегія суддів звертає увагу, що твердження відповідача, викладені в оскаржуваному рішенні, що наданий страховий поліс суперечить вимогам поставки CIF згідно Інкотермс, оскільки володільцем полісу визначено Accado Kilit SIS. AKS. YAPI MALZ. SAN.TIC.A.S. і у страховому випадку саме він отримає компенсацію, є не обґрунтованими та відповідачем не доведено, яким чином визначення в страховому полісі №0001-0410-05021171 від 11.02.2019 володільцем Accado Kilit SIS. AKS. YAPI MALZ. SAN.TIC.A.S. свідчить про заниження позивачем митної вартості імпортованих товарів (водночас зважаючи й на ту обставину, що поставка здійснювалась на умовах CIF Одеса).
Разом з цим, колегія суддів звертає увагу, що поставка товару на умовах CIF передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару (в тому числі, страхування), тому для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не повинен був надавати окремо докази на підтвердження понесених витрати по страхуванню та транспортуванню до митної вартості товарів згідно декларації від 19.02.2019 №UA100120/2019/192075, оскільки товариство їх вже було включено в ціну товару.
Отже, в даному випадку колегія суддів доходить висновку про необґрунтованість рішення митного органу в даній частині.
Наразі, колегією суддів встановлено, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України, а також на вимогу митного органу, на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту надано достатню кількість документів, у відповідності до переліку, закріпленого ч. 2 ст. 53 МК України, оскільки витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи №809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення ст. 53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.
Отже, неподання декларантом документів, зазначених у ч. 2 ст. 53 МК, у тому числі тих, про які стверджує відповідач, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише у тому випадку, коли у органу доходів і зборів будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
Відтак, проаналізувавши доводи апелянта, щодо підстав відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що митним органом не доведено заявлення ТОВ «Маядо» неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість імпортованих товарів.
Отже, митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин і фактів, які перешкоджають митному оформленню товарів за основним методом визначення митної вартості.
Колегія суддів звертає увагу, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач протиправно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, а отже позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA100120/2019/300055/2 від 01.03.2019 є обґрунтованими.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог законодавства, а апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню..
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним відзиву на адміністративний позов, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст. ст. 242, 310, 313, 315-316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Київської митниці Державної митної служби залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя І.О. Грибан
Судді: В.Ю. Ключкович
А.Б. Парінов
(повний текст постанови складено 11.02.2022р.)