03.02.2022
Справа № 664/655/20
Провадження № 2/664/490/22
РIШЕННЯ
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 лютого 2022 року Цюрупинський районний суд
Херсонської областi
в складі: головуючого судді Яценка О.М.,
секретар судового засідання Брустман О.М.,
за участю: представника позивача - адвоката Кулік В.М.,
відповідача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - адвоката Паламарчука В.В.,
розглянувши у судовому засіданні в м. Олешки в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договорів купівлі-продажу нерухомого майна недійсними,-
ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, приватний нотаріус Олешківського районного нотаріального округу Херсонської області Паламарчук В.В., про визнання договорів купівлі-продажу нерухомого майна недійсними. Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 приватний нотаріус Олешківського районного нотаріального округу Херсонської області Паламарчук В.В. помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , правонаступники відсутні.
Представник позивача у судовому засіданні поданий позов підтримала, суду пояснила, що позивач ОСОБА_2 разом із онукою - відповідачем ОСОБА_1 у жовтні 2019 року поїхали до Управління соціального захисту для оформлення субсидії. З метою щоб позивач не нервувала, відповідач дала останній пігулки, й вони поїхали та підписали певні документи, зміст яких вона не читала, оскільки вважала, що вони стосуються оформлення субсидії. У 2020 році ОСОБА_2 стало відомо, що вона підписала договір купівлі-продажу її житлового будинку, відповідно до яких вона продала будинок онуці ОСОБА_1 .. Проте вона не мала наміру продавати будинок, який був її єдиним житлом, грошових коштів не отримувала, під час укладання договору не розуміла значення своїх дій та не могла ними керувати, оскільки мала проблеми не лише із зором, а й інші хвороби, для лікування від яких приймала ліки із сильною дією та побічними наслідками, в тому числі і сплутаність свідомості. У зв'язку із вищевикладеним просить позовні вимоги задовольнити та визнати договори купівлі-продажу нерухомого майна недійсними, а також вирішити питання про судові витрати.
Позивач позицію свого представника у судовому засіданні 29.03.2021 року підтримала, просила позов задовольнити в повному обсязі, суду пояснила, що вона ніколи не мала наміру продавати свій житловий будинок, а відповідач шляхом обману переоформила будинок на себе.
Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, суду пояснив, що під час підписання договору купівлі-продажу між сторонами було дотримано процедуру посвідчення договорів, оскільки позивач надала довідку від лікаря-психіатра, що не має психічних розладів, грошові кошти отримала до підписання договору. Позивач самостійно зверталася за оформленням документів для продажу житлового будинку. Вказаний процес є довготривалим, тому вона виявляла намір на укладення договору купівлі-продажу її будинку. Будь-яких доказів недійсності договору купівлі-продажу нерухомого майна позивачем не надано, тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 позицію свого представника підтримала, просила у задоволенні позову відмовити, суду пояснила, що влітку 2019 року донька позивача ОСОБА_4 поїхала до Росії, позивач мала намір продати житловий будинок та переїхати до неї. Коли ОСОБА_4 поїхала, з бабусею проживав онук ОСОБА_5 , який забрав у бабусі пенсію, не сплатив грошові кошти за комунальні послуги, та позивачу було відключено світло та газ. Тоді вона почала піклуватися про бабусю, за власні кошти сплатила борги, здійснила підключення. У жовтні 2019 року вони за згодою з ОСОБА_2 оформили договір купівлі-продажу житлового будинку у присутності ОСОБА_6 , якому позивач довіряла, при цьому позивач займалася самостійно оформленням документів, необхідних для укладення договору купівлі-продажу житлового будинку. Крім того, грошові кошти за декілька днів до укладення договору були надані бабусі в присутності ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Перед укладенням договору вони із позивачем відвідували лікаря-психіатра, який оглянув останню та надав довідку про те, що вона є здоровою. Крім того, під час укладення договору нотаріус двічі прочитав договори у присутності ОСОБА_6 , оскільки у позивача дійсно є проблеми із зором, нотаріус також роз'яснив усі наслідки укладення правочину. Після укладення договору, вона ще місяці три допомагала бабусі, а потім повернулася ОСОБА_4 , яка заборонила їй відвідувати позивача, неодноразово вона бачила позивача побитою, проте нікуди не зверталися, оскільки ОСОБА_2 казала, що боїться. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Третя особа приватний нотаріус Паламарчук В.В. у судовому засіданні 20.01.2021 року пояснив, що 15.10.2019 року він посвідчив договір купівлі-продажу між сторонами. Позивач до цього неодноразово разом із відповідачем і самостійно зверталася до нього за консультацією. 15.10.2019 року вранці вони принесли документи, необхідні для оформлення договору, проте у зв'язку із тим, що позивач була людиною похилого віку, він попросив надати довідку від лікаря-психіатра, яку вони в той же день надали із висновком, що позивач є здоровою. Тоді він почав оформлювати договір. Перед його підписанням, він надав ОСОБА_2 написати своє прізвище, ім'я та по батькові, а також поставити підпис, проте у неї не вийшло. Тоді ОСОБА_2 запропонувала запросити ОСОБА_6 , якому вона довіряла, щоб останній замість неї підписав договір. У присутності сторін та ОСОБА_6 він запитав про те, чи отриманні грошові кошти позивачем, на що вона відповіла стверджувально, прочитав двічі договір, спитав чи все зрозуміло, роз'яснив наслідки його укладення. Після чого, договір було підписано сторонами та ним зареєстровано дві нотаріальні дії відповідно до п. 7.20 Правил ведення нотаріального діловодства.
Свідок ОСОБА_8 суду показав, що позивач є його тещею, за якою він із дружиною ОСОБА_4 здійснювали постійний догляд, відповідач доглядом та утриманням бабусі не займалася, в будинку ніколи не проживала. Позивач ніколи не виказувала наміру продати житловий будинок. Крім того, документи на будинок не були оформлені, а позивач є малограмотною та не могла цим самостійно займатися. Восени 2019 року йому стало відомо, що позивача возили для оформлення субсидії, де вона підписувала певні документи. Позивач дуже погано бачить, ледве пересувається, тому її потрібно возити машиною. У лікаря психіатра була у 2020 році із онуком ОСОБА_9 .
Свідок ОСОБА_4 суду показала, що коли вона була на заробітках та в гостях у доньки в Росії, догляд за матір'ю здійснював її чоловік ОСОБА_8 та син ОСОБА_5 , а коли вона повернулася, то спільно доглядали за позивачем - купували продукти харчування, сплачували комунальні послуги. 16.10.2019 року вона спілкувалася з матір'ю та остання нічого про продаж будинку не повідомила. В подальшому, місяці через два після укладання договору, вона від сусідки дізналася, що відповідач ОСОБА_1 є власником житлового будинку, який їй продала ОСОБА_2 .. Матір ніколи не виказувала намір продати будинок. Остання мала проблеми із здоров'ям, а також із зором. Вона могла підписати документ, якщо їй пояснити та показати як. Відповідач 15.10.2019 року повезла позивача для оформлення субсидії, давши якісь пігулки, а сама оформила договір купівлі-продажу за допомогою свого знайомого.
Свідок ОСОБА_2 суду показала, що вона не мала наміру продавати житловий будинок, гроші за нього не отримувала. У 2019 року ОСОБА_1 повезла її оформлювати субсидію, попередньо давши пігулки, вона погано себе почувала. Чи їздила до міськради, державного реєстратора, експерта та лікаря-психіатра вона не пам'ятає.
Свідок ОСОБА_10 суду показала, що вона є сусідкою позивача, з якою часто спілкувалася, позивач неодноразово була у неї в гостях. Бачила як у жовтні 2019 року відповідач ОСОБА_1 повезла на машині ОСОБА_2 кудись, як вона вважала, до лікарні. Наступного дня позивач сказала, що її возили оформлювати субсидію, а ще пізніше їй стало відомо, що вона того дня продала будинок ОСОБА_1 .. ОСОБА_2 жодних намірів на продаж будинку не виказувала. Позивач мала проблеми зі здоров'ям та з пам'ятью, що пов'язно із її віком. За ОСОБА_2 здійснювали догляд ОСОБА_4 та її чоловік ОСОБА_8 , який має будинок поруч.
Свідок ОСОБА_11 суду показала, що вона товаришує із ОСОБА_4 , яка їй повідомила, що позивач продала будинок влітку 2019 року будинок чоловікові, який потім продав його племінниці.
Свідок ОСОБА_6 суду показав, що він знає позивача близько 10 років, добре спілкувався з її чоловіком. Відповідач запросила його бути присутнім при передачі грошових коштів позивачу, оскільки вона йому довіряла. При передачі грошових коштів був присутній також ОСОБА_12 . ОСОБА_1 передала гроші на кухні в будинку особисто ОСОБА_2 , остання їх перерахувала, було 8000 доларів, проте він особисто не рахував, був лише присутнім. Через декілька днів відповідач запросила його бути повіреним від імені ОСОБА_2 під час укладення договору купівлі-продажу, на що він погодився. Під час укладення договору були присутні сторони, він, ОСОБА_13 , секретар нотаріуса та нотаріус. ОСОБА_2 того дня все розуміла, шуткувала. Їй нотаріус та він зачитували договір, нотаріус роз'яснив усі наслідки його укладення. ОСОБА_2 дала згоду на підпис, тому він його й поставив. Позивач має поганий зір, тому договір скоріш за все вона не могла прочитати, оскільки шрифт для неї маленький. Підпис також позивач не могла поставити, оскільки виходила за межі рядків.
Свідок ОСОБА_14 суду показала, що вона знайома із сторонами, позивач висказувала намір переоформити будинок на відповідача, оскільки остання за нею доглядала, піклувалася, возила до лікарів. Під час передачі грошових коштів та укладення договору вона присутня не була. Зі слів ОСОБА_1 їй стало відомо, що вона хотіла її запросити як свідка, проте позивач відмовилася та сказала, що знайде свою людину. Коли оформляли земельній ділянці кадастровий номер та робили заміри земельної ділянки заперечень з боку ОСОБА_2 не надходило.
Свідок ОСОБА_15 суду показала, що вона є сусідкою позивача навпроти, в день укладення договору вона бачила, як ОСОБА_2 привезли на машині додому, вона вийшла та ОСОБА_1 повідомила, що вони оформили договір купівлі-продажу будинку. Те, що здійснюється підготовка до продажу їй було відомо, оскільки вона підписувала документи для оформлення кадастрового номеру земельної ділянки. Відповідач годувала бабусю, прала, возила до лікарів.
Заслухавши сторін та їх представників, третю особу, пояснення свідків, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить наступних висновків.
Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку, укладеного 15.10.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Олешківського районного нотаріального округу Херсонської області Паламарчуком В.В., ОСОБА_2 продала ОСОБА_1 житловий будинок з господарчими та побутовими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_1 повністю передала ОСОБА_2 грошові кошти до підписання цього договору, а ОСОБА_2 своїм підписом під цим договором підтвердила повний розрахунок зі сторони ОСОБА_1 повного розрахунку за проданий житловий будинок та відсутність щодо неї претензій фінансового характеру.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст. 215 ЦК України, - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Як вбачається із вказаної норми закону, умовами чинності (дійсності) правочину є такі вимоги: зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що зумовлені ним; мають бути дотримані спеціальні вимоги до укладення певних видів правочинів. Порушення хоча б однієї із перелічених умов тягне за собою недійсність правочину.
Відповідно до вимог ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За положеннями ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 225 ЦК України, правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Ставлячи під сумнів дійсність договору купівлі-продажу, укладеного 15.10.2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , позивач звернулася до суду з позовною заявою про визнання вказаного договору купівлі-продажу недійсним з тих підстав, що він був укладений, коли особа на момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, її ввели в оману під час його укладення, а також з тієї підстави, що вона не отримувала грошові кошти за продаж будинку.
Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до п.27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
За п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Судом встановлено, що 15.10.2019 року позивач ОСОБА_2 особисто буда присутньою під час укладення договору купівлі-продажу, який і мала намір укласти, нотаріусом роз'яснювались права та обов'язки сторін договору, наслідки укладення договору купівлі - продажу, читався текст для ознайомлення, заперечень з боку сторін договору не було, факт передачі грошових коштів до підписання договору підтверджувався сторонами та підписаним ними договором. Вказані обставини підтверджені належними та допустимими доказами, а саме поясненням приватного нотаріусу Паламарчука В.В., а також свідка ОСОБА_6 , який особисто був присутній під час укладення договору купівлі-продажу між сторонами та підписував договір від імені позивача ОСОБА_2 ..
Факт того, що позивач ОСОБА_2 мала проблеми із зором, не оспорюється сторонами та підтверджується поясненнями свідків. Крім того, свідки, допитані у судових засіданнях, підтверджують, що позивач ОСОБА_2 мала обмежену можливість самостійно підписувати документи та мала проблеми із пам'ятью.
Крім того, суд приймає до уваги наявність довідки лікаря психіатра, яка видана 15.10.2019 року, про те, що ОСОБА_2 на час огляду без ознак гострих психіатричних розладів, оскільки вказане не спростовуються іншими доказами. Також суд вважає, що виписка з амбулаторної картки хворої ОСОБА_2 від 14.05.2020 року про наявність хвороб та приймання ліків не є беззаперечним доказом стану, під час якого позивач не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними. Будь-яких інших належних і допустимих доказів, зокрема висновок судово-психіатричної експертизи, суду не надано, клопотань про її призначення не заявлялося.
Щодо введення позивача під час укладення договору купівлі-продажу житлового будинку від 15.10.2019 року, суд приходить висновку, що вказані обставини не знайшли свого підтвердження, оскільки вона тривалий час підготовлювала документи для оформлення договору купівлі-продажу, зокрема право власності на житловий будинок з господарчими та побутовими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , було оформлено 16.08.2019 року, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, звіт про оцінку майна за замовленням ОСОБА_2 було здійснено 10.10.2019 року. Крім того, посилання позивача про те, що вона вважала, що підписує документи для оформлення субсидії, є безпідставними, оскільки з 27.02.2019 року оператором ГРМ «АТ «Херсонгаз» припинено розподіл природного газу та по теперішній час не поновлено, що підтверджується листом № 200622/1058.02/3207 від 22.06.2020 року, наданим АТ «Херсонгаз», з травня 2018 року ОСОБА_2 на обліку в Управлінні як отримувач субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, що підтверджується листом № 2-4/1157 від 01.06.2020 року, наданим Управлінням соціального захисту населення Олешківської РДА. До пояснень позивача ОСОБА_2 суд відноситься критично, оскільки вона під час допиту в якості свідка давала суперечливі пояснення. Зокрема, суд критично відноситься і до показів ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , оскільки вони не були безпосередніми учасниками укладення договору купівлі-продажу від 15.10.2019 року або свідками, очевидцями його укладення
Таким чином, позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що вона під час укладення договору купівлі - продажу не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, а також доказів того, що вона не розуміла змісту договору, який укладався і наслідків його укладення, а також доказів того, що її волевиявлення не відповідало внутрішній волі, що відповідач ввела в оману позивача, нею також не надано.
На підставі вищевикладеного, оцінивши та надавши оцінку усім зібраним по справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо, проаналізувавши усі обставини по справі, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання договорів купівлі-продажу нерухомого майна недійсними, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 13 15, 16, 33, 48, 51, 175, 259, 263-265, 273, 293 ЦПК України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договорів купівлі-продажу нерухомого майна недійсними - відмовити.
На рішення протягом тридцяти днів з дня його прголошення може бути подана апеляційна скарга до Херсонського апеляційного суду.
Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя О.М. Яценко