Справа № 947/5473/22
Провадження № 2-з/947/430/22
про відмову у вжитті заходів забезпечення позову
15.02.2022 року
суддя Київського районного суду м. Одеси Куриленко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі заяву позивача ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання батька однією сім'єю без шлюбу та визнання права власності на Ѕ квартири,
11 лютого 2022 року позивач звернувся до суду з позовом та просить ухвалити рішення, яким: встановити факт спільного проживання батька позивача - ОСОБА_3 з ОСОБА_2 однією сімєю без реєстрації шлюбу, як чоловік та жінка. Визнати за ОСОБА_1 право власності по 1/2 квартири АДРЕСА_1 . Судові витрати покласти на відповідача.
Ухвалою суду 14 лютого 2022 року було відкрито провадження у справі та призначено судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження.
Одночасно з подачею позву, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій просить: застосувати заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на квартиру, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 .
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Суд, проаналізувавши матеріали заяви, вважає, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п.1, п.2 та п.3 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб ; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Однак, звертаючись з заявою про забезпечення позову, позивачем не наведено ґрунтовних підстав для застосування заходів забезпечення позову, не надано належних та допустимих доказів, які мали підтвердити, що відповідачем вживаються заходи, спрямовані на відчуження вказаного майна, в той же час відсутність зазначених відомостей та обґрунтування підстав для вжиття заходів забезпечення позову, позбавляє суд можливості дійти висновку про наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову не може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Вирішуючи питання по суті, суд бере до уваги, що на розгляді Київського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа № 947/1308/20 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю, розподіл майна подружжя, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа АТ «Альфа-Банк» про встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу, поділ спільного майна.
Позивач стверджує, що відповідач по даній справі не заперечувала проти факту проживання однією сім'єю з батьком позивача та щодо купівлі квартири за спільні кошти.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 09.07.2021 року позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю, розподіл майна подружжя, та зустрічну позвну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа АТ «Альфа-Банк» про встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу, поділ спільного майна було залишено без розгляду у зв'язку з неявкою позивача ОСОБА_3 та позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 .
Підставою для залишення позову ОСОБА_3 без розгляду була неявка позивача у судові засідання 12.05.2021 р., 19.05.2021р., 22.06.2021р., 02.07.2021р. та 09.07.2021 року.
Однак, як вбачається з матеріалів даного позову, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.
Разом з тим, суд бере до уваги, що ухвала Київського районного суду м. Одеси від 09.07.2021 року оскаржена не була та набрала законної сили.
Зазначені обставнини, на думку суду, не свідчать про необхідність вжиття заходів забезпечення позову.
Також частиною 3 ст. 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом . Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до ст.. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування . Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно ст.. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
З урахуванням викладеного, враховуючи роз'яснення Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006року, приймаючи до уваги, що викладені обставини у заяві про забезпечення позову жодним чином не доведені, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання про забезпечення позову
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 76, 77, 81, 84, 149-154, 157, 353 ЦПК України суд, -
У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання батька однією сім'єю без шлюбу та визнання права власності на Ѕ квартири - відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Куриленко О. М.