Справа № 694/1687/19
12.01.2022 року м. Звенигородка
Звенигородський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого - судді Сакун Д.І.,
за участі секретаря судового засідання Матвієнко А. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування,
21.12.2021 року Звенигородським районним судом Черкаської області ухвалено рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування, яким в задоволенні позову відмовлено повністю.
23.12.2021 року відповідач ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою, в якій просить ухвалити додаткове рішення у справі, яким стягнути з позивачів на його користь судові витрати за надання професійної правничої допомоги в розмірі 20000 грн.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що він сплатив грошові кошти за надання правової допомоги адвокату Бабенку Р.В., що підтверджується розрахунком, актом приймання передачі наданих послуг та квитанцією. Також відповідно до ст. 246 ЦПК України ним було зроблено заяву про подання доказів, що підтверджують розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу, після ухвалення рішення по суті позову.
Представник позивачів адвокат Полежака В.Ф. подав до суду відзив на заяву, в якому просить зменшити розмір витрат на правову допомогу та стягнути з позивачів на користь відповідача 9600 грн. Вказав на те, що розмір витрат, заявлених відповідачем, є явно завищеним та не підтверджений відповідними доказами.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 270 ЦПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви.
Частина 4 ст. 270 ЦПК України передбачає, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Адвокат Полежака В.Ф. звернувся із заявою про розгляд справи без участі позивачів ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та їхнього представника. Повідомлені належним чином відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_5 в судове засідання не з'явились, а тому суд вважає за можливе розглянути заяву за відсутності сторін.
Дослідивши матеріали заяви про ухвалення додаткового рішення та матеріали цивільної справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви з наступних підстав.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону).
Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частинами 1, 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у Рішення ЄСПЛ від 23.01.2014 року у справі "East/West Alliance Limited проти України", заява №19336/04 зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Згідно Рішення ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії», заява № 58442/00 відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічні правові висновки містять і постанови ВС від 24.01.2019 року у справі № 910/15944/17, від 19.02.2019 року у справі № 917/1071/18: якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу.
Представник позивачів адвокат Полежака В.Ф. в своєму відзиві просить зменшити розмір відшкодування витрат на оплату правової допомоги. Вважає, що надання адвокатом консультацій клієнту перед кожним судовим засіданням та роз'яснення з процесуальних питань є надуманими, а тому такі витрати не підлягають відшкодуванню. Пункти розрахунку щодо складання процесуальних заяв у справі повторюються, тому також не повинні враховуватись двічі. Підготовка адвокатом розрахунку взагалі не відноситься до правової допомоги.
Судом встановлено, що згідно договору про надання правничої допомоги від 07.11.2019 року між адвокатом Бабенком Р.В. та відповідачем ОСОБА_3 оплата послуг адвоката повинна здійснюватися в сумі 800 грн. за годину роботи. Розрахунки між сторонами оформляються актом виконання робіт, розрахунком та квитанцією. Відповідач ОСОБА_3 надав суду відповідні документи, в тому числі розрахунок з детальним описом наданої правової допомоги.
Проаналізувавши наданий розрахунок, суд приходить до висновку, що не всі заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг та витраченим ним часом на надання таких послуг. Сума в 20000 грн. не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру, а тому суд вважає за необхідне зменшити заявлені до стягнення з іншої сторони судові витрати на професійну правничу допомогу.
Так, при визначенні суми відшкодування суд не враховує такі види витрат: вартість надання консультації відповідачу щодо участі в підготовчому судовому засіданні, оскільки адвокатом подана заява про проведення такого засідання без їхньої участі; вартість надання консультації відповідачу щодо пропуску позовної давності, оскільки адвокат отримав оплату за складання відповідної процесуальної заяви; вартість надання консультацій клієнту щодо необхідності донесення своєї позиції до суду в зв'язку з їх недоцільністю; вартість підготовки до судового засідання самого адвоката (за виключенням підготовки до першого та останнього судового засідання щодо виступу в судових дебатах), оскільки за участь в судових засіданнях адвокат отримує окрему оплату; вартість складання процесуальних документів, а саме заяв про виклик свідків, застосування строків позовної давності та пояснень, оскільки вони подавались повторно під час розгляду справи різним складом суду; вартість надання консультації щодо необхідності збирання додаткових доказів, оскільки адвокат самостійно визначає тактику надання правової допомоги; вартість складання адвокатом розрахунку затраченого часу по наданню правової допомоги, оскільки такі дії не відносяться до власне правової допомоги.
Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з позивачів ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь відповідача ОСОБА_3 понесені ним судові витрати на правову допомогу в розмірі 10400 грн. В іншій частині заява не підлягає до задоволення в зв'язку з її необґрунтованістю.
Керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 164, 270, 280 ЦПК України, суд
ухвалив:
Стягнути в рівних частках з позивача ОСОБА_4 та позивача ОСОБА_2 на користь відповідача ОСОБА_3 понесені ним судові витрати на правову допомогу в розмірі 10400 (десять тисяч чотириста) грн. 00 коп., тобто по 5200,00 грн. з кожного позивача.
Додаткове рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Д.І. Сакун