Справа № 638/11531/21
Провадження № 2/638/2397/22
Іменем України
07 лютого 2022 року м. Харків
Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Латки І.П.,
за участю секретаря судового засідання Комлєва Д.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Харківська міська рада,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкова в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про встановлення факту проживання однією сім'єю та визначення додаткового строку для прийняття спадщини,
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Харківської міської ради про встановлення факту проживання однією сім'єю та визначення додаткового строку для прийняття спадщини, в обґрунтування якого вказала, що 13 грудня 2004 року КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» було зареєстровано право спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 та, відповідно, падчеркою його дружини ОСОБА_3 .
В 2014 році ОСОБА_2 почав хворіти (ішемічна хвороба серця), його дружина ОСОБА_3 через проблеми зі здоров'ям та зловживання спиртними напоями самостійно не могла належним чином його доглядати та піклуватися про нього, тому восени 2014 року позивач переїхала до квартири АДРЕСА_1 , де проживав її батько зі своєю дружиною для того, щоб піклуватися про нього та надавати всіляку допомогу, в тому числі і матеріальну. Оскільки ОСОБА_3 не працювала, а ОСОБА_2 отримував пенсію, що свідчить про низький рівень доходів подружжя, позивач взяла на себе обов'язки щодо оплати комунальних витрат, купівлі продуктів харчування. Зазначає, що вели господарство разом.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, усі питання та витрати, пов'язані організацією поховання батька, позивач взяла на себе. Після смерті батька позивачу 07 вересня 2020 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Орловською В.Г. видано свідоцтво про право на спадщину за законом, яке складалось з 1/3 частки у праві власності в однокімнатній квартирі АДРЕСА_1 .
Після смерті батька ОСОБА_2 позивачка продовжила проживати в квартирі АДРЕСА_1 , оскільки мачуха - ОСОБА_3 , яка хворіла, мала тягу до зловживання спиртними напоями та самостійно не могла доглядати за квартирою, купувати собі ліки, їжу та інші необхідні речі, сплачувати за комунальні послуги, оскільки ніде постійно не працювала, а лише перебивалася періодичними підробітками, тому позивач доглядала та, фактично матеріально забезпечувала її до смерті, оскільки у неї фактично не було коштів для лікування та повноцінного задоволення усіх життєвих потреб.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла. Усі питання та витрати, пов'язані з організацією поховання мачухи - ОСОБА_3 , позивач взяла на себе, оскільки інших родичів у померлої не було.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належну їй 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , а також частка квартири АДРЕСА_1 , яку вона прийняла в спадок після смерті свого чоловіка - ОСОБА_2 .
У червні 2021 року позивач звернулася до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Орловської В.Г., щоб дізнатися як бути зі спадщиною мачухи ОСОБА_3 , оскільки жодних інших родичів немає. Нотаріусом було роз'яснено, що позиваач відповідно до положень ст. 1264 ЦК України може бути спадкоємцем четвертої черги, проте, для цього потрібно встановити факт проживання зі спадкодавцем ( ОСОБА_3 ) однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини. Роз'яснення надано усно.
20.07.2021 року позивач звернулася з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Браженко І.І., проте, постановою № 178/02-31 від 21 липня 2021 року було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій з огляду на те, що заявник не звернулась до органів нотаріату у встановлений ст. 1270 Цивільного кодексу України строк - шість місяців з дня відкриття спадщини, не подала заяву про прийняття спадщини, що передбачено ст. 1269 Цивільного кодексу України. На виконання вимог ст.ст. 1258, 1261-1265 ЦК України документи, які б підтверджували право на спадкування за законом згідно статті 1264 ЦК України, ОСОБА_1 не надано. Родинний зв'язок спадкодавця зі спадкоємцем встановити неможливо, немає можливості застосувати норму Закону щодо факту постійного проживання ОСОБА_1 з померлою, оскільки місце проживання ОСОБА_1 з 02 березня 2017 року зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 , а згідно Інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади міста Харкова від 20.07.2021 року померла ОСОБА_3 станом на 20.12.2020 року була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Позивач зазаначає, що дійсно проживала разом з ОСОБА_3 однією сім'єю з 2014 року та до дня відкриття спадщини. Тому належить до спадкоємців четвертої черги за законом та має право на прийняття спадщини, оскільки інших спадкоємців, які б могли претендувати на прийняття спадщини, чи прийняли спадщину, немає.
Крім того, зазначено позивачем, що раніше вона не мала можливості звернутися до нотаріуса із відповідною заявою або ж до адвоката за відповідними роз'ясненнями, оскільки наразі доглядає за своєю матір'ю - ОСОБА_4 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , та у зв'язку з перенесеною хворобою - інсультом, потребує періодичної допомоги. Тож, враховуючи те, що позивач постійно працює, у вільний від роботи час постійно перебуває у матері в смт. Дворічна, а нотаріуси, у зв'язку з карантинними обмеженнями, здійснюють прийом тільки в окремі дні та години за попереднім записом, вона не могла раніше звернутися до нотаріуса.
Позивачка просила суд встановити факт того, що ОСОБА_1 проживала однією сім'єю з ОСОБА_3 з 2014 року до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_3 .
Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , додатковий строк у два місяці з дня набрання рішенням законної сили для прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Харківська міська рада у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечувала, мотивуючи це тим, що позивачем не надано вичерпних доказів щодо реєстрації та спільного сумісного проживання ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 останні 5 років. Факт реєстрації та сумісного проживання потребує документального підтвердження. Як вбачається з паспортних даних та довідки з місця проживання про склад сім'ї та прописку, місце проживання вказаних осіб зареєстровано за різними адресами. У матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження факту сумісного проживання ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 на час відкриття спадщини. Позивачем не надано вичерпних доказів щодо відсутності зареєстрованого шлюбу заявника на час спільно проживання з ОСОБА_3 . Щодо пропущення строку на прийняття спадщини зазначає, що з наданих доказів неможливо встановити, що позивач дійсно має поважні причини на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , так як низка причин не доводять наявність об'єктивних, непереборних, істотних труднощів для подання заяви до нотаріальної контори у 6-ти місячний строк. В матеріалах справи відсутні відомості, що позивач намагалась скористатись наданим їй правом звернутися у шестимісячний строк до нотаріуса з метою вчинення відповідної нотаріальної дії.
В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали, просили задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи не звертався.
Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явились в судове засідання без поважних причин.
Таким чином, суд вважає, що відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин, причину неявки суду не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Заслухавши позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, заслухавши показання свідків, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є дочкою ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 , виданим 27 квітня 1976 року, рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 06 грудня 2016 року у справі №644/6832/16-ц, свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_3 від 10 липня 2019 року.
ОСОБА_2 з 19 червня 1992 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу від 19 червня 1992 року серія НОМЕР_4 .
13 грудня 2004 року за № П-1-43871 Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Головного управління економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого 01 квітня 2004 року Головним управлінням економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради, було зареєстровано право спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 .
Реєстрація права власності на зазначену квартиру ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтверджується також технічним паспортом на вказану квартиру, складеним 30 березня 2020 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Харкові у віці 66 років помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що 21 серпня 2019 року Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) складено відповідний актовий запис № 12133, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 .
На час смерті ОСОБА_2 проживав за адресою: АДРЕСА_3 .
07 вересня 2020 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Орловською В.Г. ОСОБА_1 видане свідоцтво про право на спадщину за законом, яке складалось з 1/3 частки у праві власності в однокімнатній квартирі АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Тож, враховуючи, те що на момент смерті ОСОБА_2 був зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_3 , та остання не відмовилася від прийняття спадщини, з огляду на це ОСОБА_3 вважається такою, що прийняла спадщину після свого померлого чоловіка.
ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Харкові у віці 55 років померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що 22 грудня 2020 року Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) складено відповідний актовий запис № 20824, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 .
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належну їй за життя 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , а також на частку квартири АДРЕСА_1 , яку вона фактично прийняла в спадок після смерті свого чоловіка - ОСОБА_2 .
20 липня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Браженко Інни Іванівни із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_3 .
Постановою приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Браженко Інни Іванівни № 178/02-31 від 21 липня 2021 року ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальних дій з огляду на те, що вона не звернулась до органів нотаріату у встановлений ст. 1270 Цивільного кодексу України строк - шість місяців з дня відкриття спадщини, не подала заяву про прийняття спадщини, що передбачено ст. 1269 Цивільного кодексу України. На виконання вимог ст. 1258, 1261-1265 ЦК України документи, які б підтверджували право на спадкування за законом згідно статті 1264 ЦК України, ОСОБА_1 не надано. Родинний зв'язок спадкодавця зі спадкоємцем встановити неможливо, немає можливості застосувати норму Закону щодо факту постійного проживання ОСОБА_1 з померлою, оскільки місце проживання ОСОБА_1 з 02 березня 2017 року зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 , а згідно Інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади міста Харкова від 20 липня 2021 року померла ОСОБА_3 станом на 20 грудня 2020 року була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Згідно з частиною другою статті 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України) сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Пленум Верховного Суду України у пункті 21 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснив, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.
Тлумачення вказаних норм права дає підстави для висновку, що для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів, а саме: 1) проживання однією сім'єю із спадкодавцем; 2) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п'ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім'єю (правова позиція Верховного Суду, викладена у поставнові від 18 січня 2022 року у справі №640/6766/18).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зроблено висновок, що вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю, суд має установити факти: спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (статті 3, 74 СК України).
Обов'язковою умовою є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Для встановлення факту проживання однією сім'єю потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню.
Взаємність прав та обов'язків передбачає наявність особистих немайнових і майнових прав та обов'язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно-правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з'ясування місця і часу такого проживання.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц вказано, що обов'язковими умовами для визнання особи членом сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з довідкою про реєстрацію місця проживання, виданою за відомостями Виконавчого комітету Дворічанської селищної ради Харківської області, ОСОБА_1 з 02 березня 2017 року по теперішній час зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Однак, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 , почианючи з -2014 року проживала разом з батьком ОСОБА_2 та його дружиною ОСОБА_3 разом однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджено наступними належними та допустимими доказами.
Так, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 повідомила, що є приятелькою батьків позивачки. Їй відомо, що позивачка після розлучення з чоловіком почала проживати з батьком та мачухою. Вона купувала їм ліки, їжу тощо. Свідок особисто приїздила 2-3 рази в місяць в гості до позивачки, за адресою її місця проживання: АДРЕСА_3 , та бачила, що позивачка проживала разом з батьком і мачухою однією родиною, ОСОБА_6 добре до них ставилась, купувала багато продуктів, допомагала їм, сплачувала комунальні послуги. Проживала разом з ними та допомагала з 2014 року. З мачухою перебувала у гарних стосунках. Також допомагала робити косметичний ремонт в квартирі. Похованням батька і мачухи займалась виключно позивачка, оскільки інших родичів у померлої не було.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 повідомив, що у ОСОБА_6 захворів батько і вона, після розлучення з чоловіком переїхала до батька та доглядала його. Позивачка сплачувала за комунальні послуги. Дружина батька позивача не працювала. Свідок допомагав позивачу робити косметичний ремонт у квартирі АДРЕСА_1 . Зазначає, що ОСОБА_6 вела спільний побут з батьком та мачухою, жили як одна родина, мали один бюджет. Як відомо свідку померла ОСОБА_3 вживала алкогольні напої, а ОСОБА_6 за нею доглядала, займалась її похованням. Про родичів померлої свідку невідомо, на похоронах родичів померлої також не було.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 , повідомила, що їй відомо про те, що позивач після розлучення з попереднім чоловіко, починаючи з 2014 року проживала разом батьком ОСОБА_2 та його дружиною, тобто мачухою позивача, ОСОБА_3 . Стосунки у них були добрі. ОСОБА_6 їм допомагала, доглядала спочатку за батьком, який хворів, а в подальшому і за мачухою. ОСОБА_3 померла несподівано. Свідку відомо, що та зловживала алкогольними напоями. Зазначає, що ОСОБА_6 проживала з батьком і мачухою однією сім'єю до їх смерті весь час, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, ОСОБА_6 купляла їжу, сплачувала за комунальні послуги. Про ці обставини свідку відомо особисто, оскільки вона неодноразово гостювала у них за адресою: АДРЕСА_3 , і бачила все особисто. Також свідок зазначила, що позивач допомагала не тільки батьку, а і матері, тобто їй, оскільки свідок хворіє, перенесла декілька інсультів, потребує стороннього догляду, який надає дочка. Хоча позивач і проживала у м. Харкові з батьком, однак при першій можливості ОСОБА_6 приїздила і приїздить до свідка за місцем проживання у сел. Дворічна Харківської області.
Показання цих свідків суд вважає належними та допустимими, оскільки вони узгоджуються з іншими наявними в матеріалах справи доказами, не суперечать їм, взаємопов'язні та в сукупності з ними підтверджують обставини, на які в позові посилається позивач.
Так, окрім показів цих свідків, про те, що ОСОБА_1 проживала однією сім'єю з ОСОБА_3 , вказують квитанції про сплату комунальних послуг, починаючи з 2014 року. Також судом враховано, що позивачка є дочкою померлого ОСОБА_2 , тобто родичем першого ступеня споріднення, після його смерті успадкувала 2/3 частки належної йому частини у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 , у зв'язку з чим стала співвласницею цієї квартири та мала безумовне право на користування квартирою, тобто на проживання без реєстрації місця проживання. Крім того, доводи позивачки про те, що вона доглядала за батьком і мачухою з 2014 року свідчать те, що у 2014 році ОСОБА_2 почав хворіти (ішемічна хвороба серця), а його дружина ОСОБА_3 через проблеми зі здоров'ям доходу не мала, самостійно не могла належним чином його доглядати та піклуватися про чоловіка.
Не спростованими, а навпаки підтвердженими сукупністю наявних доказів, залишилися доводи позивача про те, що усі домашні обов'язки були також між ними поділено, зокрема, позивач переважно готувала їжу та ходила за покупками, а ОСОБА_3 прибирала в квартирі та займалася іншими хатніми обов'язками, оскільки не працювала ніде. Крім того, за час спільного проживання вони разом за спільні кошти робили косметичний ремонт в квартирі, адже, коли позивач переїхала до батька з мачухою квартира була не в найкращому стані, крім того, було облаштовано все для проживання позивача спільно з батьком та мачухою - позивач спала на окремому односпальному дивані, у неї була окрема шафа для зберігання її речей.
Також, судом враховано повідомлення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Інни Браженко від 17 листопада 2021 року № 319/01-16, згідно з яким інші спадкоємці за законом або заповітом із заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 до нотаріуса не зверталися, що свідчить про відсутність у ОСОБА_3 осіб, які б її утримували, здійснювали за нею та проживали з нею окрім як ОСОБА_1 .
Доводи Харківської міської ради про те, що позивачем не надано доказів не перебування у шлюбі протягом періоду з 2014 року, а також те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, суд до уваги не бере, оскільки ця обставина стосується осіб, які проживали як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу. Натомість, позивачем у своїй заяві чітко зазначено, що вона була падчеркою померлої ОСОБА_3 тому і допомагала їй у всьому та проживала з нею з 2014 року, оскільки остання була безробітною, пенсію або інших доходів не мала, натомість часто хворіла. Також однією з причин проживання ОСОБА_1 зі своїм покійним батьком та його дружиною ОСОБА_3 було те, що позивач фактично припинила шлюбні відносини, в яких перебувала, згодом шлюб було розірвано рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 06.12.2016 року у справі № 644/6832/16-ц, а позивач, яка зареєстрована у смт. Дворічна Харківської області, не мала де проживати в м. Харкові, де вона на той час працювала і працює до цього часу у ТОВ «МИР», що підтверджено відповідною довідкою, тому проживала у батька з мачухою, при цьому допомагаючи їм матеріально та ведучи спільне господарство.
З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що встановлені судом обставини, які підтверджені належними та допустимими доказами, поза розумним сумнівом доводіять наявність факту спільного проживання ОСОБА_1 однією сім'єю з ОСОБА_3 протягом періоду з 2014 року до смерті останньої, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про визначення додаткового строку на прийняття спадщни, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини, як це передбачено статтею 1218 ЦК України, входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до приписів Цивільного кодексу України (статті 1268, 1269) спадкоємець за заповітом або за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати у строк шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України), до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Частиною третьою статті 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Статтею 1264 ЦК України встановлено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Згідно правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 26 вересня 2012 року у справі №6-85цс 12, правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини визнані судом поважними.
Як зазначалось вище ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Харкові у віці 55 років померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що 22 грудня 2020 року Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) складено відповідний актовий запис № 20824, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 .
Таким чином строку на подання заяви про прийняття спадщини сплив 20 червня 2021 року.
ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Браженко Інни Іванівни із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Як на підставу пропуску встановленого законом строку на звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини ОСОБА_1 посилається на те, що раніше не мала можливості звернутися до нотаріуса із відповідною заявою, оскільки здійнювала догляд за своєю матір'ю ОСОБА_4 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
В судовому засіданні судом досліджено виписку із медичної карти стаціонарного хворого №157 від 12 квітня 2021 року, виписку із медичної карти стаціонарного хворого № 5444 від 15 серпня 2021 року, виписку із історії хвороби №492 від 02 квітня 2009 року, з яких вбачається, що у березні-квітні 2021 року ОСОБА_4 була шпиталізована до лікарні, де перебувала на стаціонарному лікуванні, та в подальшому потребувала стороннього догляду. Допитана як свідок ОСОБА_4 повідомила, що перенесла декілька інсультів, потребує стороннього догляду, який надає дочка ОСОБА_6 . Хоча позивач і проживала у м. Харкові з батьком, однак при першій можливості ОСОБА_6 приїздила і приїздить до свідка за місцем проживання у сел. Дворічна Харківської області
Встановлені судом обставини свідчать, що позивачка, яка офіційно працевлаштована, а у вільний від роботи час постійно доглядала матір в смт. Дворічна, не могла раніше звернутися до нотаріуса, оскільки нотаріуси, у зв'язку з карантинними обмеженнями, здійснюють прийом тільки в окремі дні та години за попереднім записом.
Окрім того, суд враховує, що часовий проміжок між закінченням строку прийняття спадщини та подачею позовної заяви про прийняття спадщини у один місяць є незначним, що відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17ц.
За таких підстав, причини, з яких позивачка своєчасно не звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, суд визнає поважними.
Додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини, не може перевищувати шестимісячного строку, встановленого статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.
Враховуючи вищезазначені норми права, обставини справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Керуючись ст. 7, 10, 12, 13, 76, 81, 141, 263-265, 273, 274, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Харківської міської ради про встановлення факту проживання однією сім'єю та визначення додаткового строку для прийняття спадщини задовольнити.
Встановити факт того, що ОСОБА_1 , проживала однією сім'єю з ОСОБА_3 , з 2014 року до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_3 .
Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , додатковий строк у два місяці з дня набрання цим рішенням законної сили для прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 14 лютого 2022 року.
Суддя І.П. Латка