Справа №538/1938/21
Провадження по справі №2/538/42/22
14 лютого 2022 року м. Лохвиця
Лохвицький районний суд Полтавської області у складі
головуючого судді Зуб Т.О.,
за участю: секретаря судового засідання Криворучко В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лохвиця цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що є власником квартири АДРЕСА_1 , на підставі Договору купівлі-продажу квартири. Крім нього у вказаній квартирі також зареєстрована колишня дружина та відповідач у справі- ОСОБА_2 . Проте, остання фактично в квартирі не проживає з 2018 року. Відповідач житло залишила добровільно, витрат на утримання квартири та сплату за житлово-комунальні послуги не несе, її особисті речі відсутні.
Просить визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме- квартирою АДРЕСА_1 .
Ухвалою судді Лохвицького районного суду Полтавської області від 06.12.2021 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання (а.с. 20).
Інших процесуальних дій у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову) не вчинялось, провадження не зупинялось.
В судове засідання сторони не з'явилися.
Позивач ОСОБА_1 через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи у його відсутність. Позовні вимоги підтримує та просив задовольнити (а.с. 38).
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Міліруд Є.О. на електронну адресу суду надіслав клопотання про розгул справи у відсутність сторони відповідача. Зазначив, що ОСОБА_2 не заперечує проти задоволення позовних вимог та просив врахувати, що спірна квартира була придбана за спільні кошти сторін у справі та на теперішній час питання про поділ спільного майна не вирішене (а.с. 37).
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 16.10.2001 року (а.с. 7) та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 283615486 від 09.11.2021 року (а.с. 8). У вказаній квартирі, крім позивача, також зареєстрована ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою № 5111 від 02.11.2021 року, виданою Лохвицькою міською радою Миргородського району Полтавської області (а.с. 9). Проте, ОСОБА_2 у вищевказаній квартирі не проживає з 2018 року, що підтверджується актом обстеження від 02.11.2021р. (а.с. 13). Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 11.04.2018 року шлюб між сторонами розірваний (а.с. 14-15).
Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Частиною 1 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно зі ст. 405 ЦК України, яка регламентує поняття житлового сервітуту колишніх членів сім'ї та підстави збереження житлових прав цих осіб, члени сім'ї власника житла зберігають право на користування цим житлом саме на період, коли зберігається право власності певної особи на це житло. Таким чином, зі змісту правових норм, які регулюють об'єм житлових прав члена сім'ї власника будинку, слідує, що право члена сім'ї власника будинку (квартири) користуватися цим житлом існує лише за наявності у власника права власності на це майно.
Виходячи із порівняльного аналізу статей 383, 391, 405 ЦК України та статей 64, 150, 156 ЖК УРСР, слід дійти висновку, що положення статей 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жиле приміщення, будинок, квартиру від будь-яких осіб, у тому числі і тих, які не є і не були членами його сім'ї, а положення статей 405 ЦК України, статей 64, 150, 156 ЖК УРСР регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім'ї (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-709цс16).
Згідно з ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі остаточного рішення суду про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням.
З огляду на вищенаведене, беручи до уваги, що відповідач вже не є членом родини позивача, за місцем реєстрації не проживає, житловим приміщенням не користується, не несе витрат, пов'язаних з утриманням квартири в належному технічному стані, не сплачує за житлово-комунальні послуги. Разом з тим, не було встановлено обставин які б свідчили, що відповідачу чиняться перешкоди у проживанні за місцем реєстрації. Позивач, як власник майна, має право вимагати позбавити відповідача права користування житловим приміщенням, тому, відповідно до ст. 391 ЦК України, відповідач підлягає визнанню таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
Оскільки, відповідач ОСОБА_2 не проживає у квартирі без поважних на те причин понад один рік, то нею порушуються права позивача як власника, а тому вимоги щодо захисту порушеного права є законними і підлягають захисту. У зв'язку з цим перешкоди, які створені цією реєстрацією, мають бути усунуті шляхом визнання відповідачки такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання та місця перебування осіб здійснюється органом реєстрації.
Як зазначено у рішенні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.12. 2014 року у справі № 6-35436 св14 за наявності рішення суду про позбавлення особи права користування житловим приміщенням, окремого рішення суду щодо зняття особи з реєстрації місця проживання не потребується.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 19, 83, 84, 89, 260, 263, 264, 265 ЦПК України,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням- задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме- квартирою АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Т.О. Зуб