Справа № 755/9895/21
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/1242/2022
25 січня 2022 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :
суддя-доповідач Слюсар Т.А.
суддів: Білич І.М., Коцюрби О.П.,
за участю секретаря судового засідання Пальчика М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 02 листопада 2021 року у складі судді Катющенко В.П.,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «КАМ ТРЕЙД» про стягнення своєчасно невиплаченої заробітної плати, -
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом, у якому просив стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «КАМ ТРЕЙД» (далі - ТОВ «КАМ ТРЕЙД») 17 000 грн невиплаченої заробітної плати та вирішити питання судових витрат.
Позов обґрунтовано тим, 13.01.2021 ОСОБА_1 був допущений до роботи на посаді вантажника складу готової продукції TOB «KAM ТРЕЙД» по вул. Вокзальній, 52, в м. Бровари Київської області керівником цеху по виготовленню металевих дверей ОСОБА_2 .
При допуску до роботи його було повідомлено, що заробітна плата становить 12 000 грн на місяць, вихід на роботу по суботах оплачується сумою 500 грн, за розміщені на поверхах багатоповерхівок двері бригаді сплачується додатково 100 грн за одні двері.
На підприємстві позивач пропрацював до 14 травня 2021 року. На роботі по розміщенню дверей на поверхи багатоповерхівки у місті Києві цього ж дня останній ушкодив спину та на наступний день не зміг вийти на роботу, про що повідомив завідуючого складом ОСОБА_3 , безпосереднього керівника та який 17.05.2021 у відповідь через вайбер надіслав позивачу повідомлення про звільнення його з роботи.
Неодноразові звернення ОСОБА_1 з проханням здійснити розрахунок по заробітній платі залишені без задоволення, завідуючий складом заявив, що виплата заробітної плати звільненим з роботи здійснюється у останню чергу і позивача буде повідомлено по телефону, коли це може відбутися.
За підрахунками позивача борг власника (роботодавця) по заробітній платі становить за квітень 2021 року 14 000 грн, за відпрацьовані дні з 10 по14 травня 2021 року 3 000 грн.
Вказав, що таке відсторонення від роботи не ґрунтувалось на підставах, передбачених ст. 46 КЗпП України, а також відбулось за невідомих для позивача мотивів (ст. 36, 40 КЗпП України). Заяви про звільнення з роботи за власної ініціативи останній не писав і не подавав власнику. З наказом про звільнення з роботи також ознайомлений не був, у зв'язку з чим був змушений звертися до суду за захистом своїх порушених прав.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 02 листопада 2021 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, які суд визнав встановленими на голослівних бездоказових письмових поясненнях відповідача та без пояснення причини відхилення доказів позивача щодо невиплаченої заробітної плати за час з 01.04. по 14.05.2021 року, вважає рішення незаконним та просить його скасувати з ухваленням по справі нового рішення про задоволення позовних вимог.
Вказано, що судом не враховано, що даний спір відбувався під час локдауну (Ковід-19) та те, що позивач неотримувавши заробітної плати фактично не мав засобів для існування, був обмежений не тільки у харчуванні, але не мав грошових коштів придбати медичну маску, оплатити поштові витрати тощо. Крім того, справа розглядалася у спрощеному позовному провадженні без виклику осіб, що не дало змоги для отримання доказів, зокрема у вигляді показів свідка, а також судом не витребувано від відповідача офіційного документу (довідку), яка б свідчила про те, що позивач дійсно у позначений ним період з 13.01.2021 по 14.05.2021 не працював в TOB «KAM ТРЕЙД» на посаді вантажника складу готової продукції і відповідно не отримував заробітну плату у термін з 13.01.2020 по 01.04.2021 з місячною ставкою у 12 000 грн. Тобто суд першої інстанції довірився лише письмовим поясненням відповідача без жодного підтвердження їх документальними доказами.
У відзиві на апеляційну скаргу TOB «KAM ТРЕЙД» просить рішення районного суду залишити без змін, а апеляційну скаргу, яка є безпідставною та непідтвердженою доказами залишити без задоволення.
Вказано, що між ТОВ «КАМ ТРЕЙД» та позивачем відсутні трудові відносини, оскільки останній не писав заяву про прийняття на роботу та не надавав трудову книжку, йому не виплачувався заробітна плата, на нього не поширювалися правила внутрішнього трудового розпорядку.
Зазначено, що позивачем не надано доказів на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги.
Колегія суддів, заслухавши ОСОБА_1 та його представника, які підтримали апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, приходить до наступного.
Ухвалюючи рішення, районний суд обґрунтовано виходив з того, що у матеріалах справи відсутні докази перебування позивача у трудових відносинах, а тому відсутні правові підстави до стягнення заробітної плати.
Згідно зі статтею 2 КЗпП України право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (стаття 21 КЗпП України).
Відповідно до статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.
Між тим, до справи не долучено наказ про прийняття позивача на роботу з визначенням умов оплати його праці, а також розірвання з ним трудового договору.
Отже, відсутність доказу існування між сторонам трудових відносин виключає правові підстави до перевірки правильності нарахування і оплати праці позивача та є підставою до відмови у позові, остільки оплата праці працівника носить похідний характер від укладеного між сторонами трудового договору.
Колегія суддів вважає обґрунтованими висновки районного суду про відсутність правових підстав до задоволення заявленого по справі позову й стягнення на користь позивача заборгованість по заробітній платі.
До матеріалів справи не долучено доказів існуванням між сторонами трудових відносин, оформлених в установленому законом порядку. Зокрема, належне працевлаштування позивача, що супроводжувалося б видачею наказу про прийняття на роботу на посаду, передбачену штатним розписом та з визначенням умов оплати праці, а також розірвання трудового договору.
Отже, матеріалами справи не доведено перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з ТОВ «КАМ ТРЕЙД» у відповідності до положень трудового законодавства, що виключає правові підстави до стягнення заробітної плати.
А відсутність обставин, які підтверджували б порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Наведений висновок відповідає правовим позиціям Великої Палати Верховного Суду, наведеним у постановах від 16.05.2018 у справі №910/17448/16, від 22.08.2018 у справі №925/1265/16, від 27.11.2018 у справі №905/2260/17, від 04.06.2019 у справі №916/3156/17.
Разом з тим, районний суд дійшов поспішних висновків про недоведеність факту перебування позивача з ТОВ «КОМ ТРЕЙД» у трудових відносинах.
Стаття 55 Конституції України проголошує, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Відповідно до статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), кожна особа має право в установленому порядку звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних прав або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 232 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) визначено, що бзпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами:
1) працівників підприємств, установ, організацій, де комісії по трудових спорах не обираються;
2) працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу;
3) керівника підприємства, установи, організації (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступників, головного бухгалтера підприємства, установи, організації, його заступників, а також службових осіб органів доходів і зборів, яким присвоєно спеціальні звання, і службових осіб центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами; керівних працівників, які обираються, затверджуються або призначаються на посади державними органами, органами місцевого самоврядування, а також громадськими організаціями та іншими об'єднаннями громадян, з питань звільнення, зміни дати і формулювання причини звільнення, переведення на іншу роботу, оплати за час вимушеного прогулу і накладання дисциплінарних стягнень, за винятком спорів працівників, вказаних у частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу;
4) власника або уповноваженого ним органу про відшкодування працівниками матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації;
5) працівників у питанні застосування законодавства про працю, яке відповідно до чинного законодавства попередньо було вирішено власником або уповноваженим ним органом і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації (підрозділу) в межах наданих їм прав;
6) працівників про оформлення трудових відносин у разі виконання ними роботи без укладення трудового договору та встановлення періоду такої роботи.
Згідно положень ч.1 ст.13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Отже, суд розглядає спір в межах заявлених по справі вимог.
Розглядаючи спір, суд зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.
Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 зі справи № 912/1856/16, від 14.05.2019 зі справи № 910/11511/18.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилався на те, що керівником цеху по виготовленню готових дверей ТОВ «КАМ ТРЕЙД» був допущений до роботи на посаді вантажника складу готової продукції, проте в подальшому цією ж посадовою особою його було відсторонено від роботи й заробітну плату за період з 01.04.2021року по 14.05.2021року не виплачено.
Даючи пояснення, позивач також указав, що заяву про прийняття на роботу він не писав, трудову книжку роботодавцю не передавав, з наказом про прийняття на роботу та звільнення з роботи ознайомлений не був.
Отже, за змістом вимог, позивач фактично просив установити факт перебування у трудових відносинах, що указує на неправильне обрання ним способу захисту своїх прав.
Надаючи правову оцінку долученим до справи доказам з підстав недоведеності факту перебування позивача у трудових відносинах з ТОВ «КАМ ТРЕЙД», районний суд фактично вийшов за межі позову, остільки таких вимог ОСОБА_1 не заявлено.
Відповідно до змісту, вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються не на підставі вимог п.1 ч.1 ст.232 КЗпП України, якою надано право працівнику підприємства установи, організації звернутися за захистом своїх прав, а у відповідності до положень п.6 ч.1 зазначеної норми права, як особи, яка не є працівником - про оформлення трудових відносин у разі виконання ними роботи без укладення трудового договору та встановлення періоду такої роботи.
Отже, ухвалюючи рішення, районний суд, вийшов за межі позову, оскільки у відсутність заявлених у відповідності до положень п.6 ч.1 ст.232 КЗпП України ОСОБА_1 вимог про встановлення факту перебування з відповідачем у трудових відносинах, у мотивувальній частині судового рішення виклав мотиви не доведення такого факту, що є передчасним.
Відповідно до п.1, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про внесення змін у мотивувальну частину судового рішення в редакції цієї постанови.
У решті рішення районного суду необхідно залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 02 листопада 2021 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з моменту складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 10 лютого 2022 року.
Суддя-доповідач:
Судді: