1[1]
Номер справи: 940/710/21
Номер провадження: 33/824/4998/2021
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
Іменем України
10 грудня 2021 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Новов С.О., за участю особи притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Неживок І.В. на постанову судді Тетіївського районного суду Київської області від 11 жовтня 2021 року,
Відповідно до постанови судді Тетіївського районного суду Київської області від 11 жовтня 2021 року,
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Як встановлено постановою судді, 13.06.2021 року о 16 год. 10 хв., по вул. Садовій в с. Ненадиха Білоцерківського району Київської області, ОСОБА_1 передав керування автомобілем Крайслер Гранд Вояджер, р.н. НОМЕР_1 , водію ОСОБА_2 , який перебував у стані алкогольного сп'яніння.
Вказаними діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9 «г» ПДР України, а отже в його діях вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, захисник ОСОБА_1 - адвокат Неживок І.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Тетіївського районного суду Київської області від 11 жовтня 2021 року у справі № 940/710/21 та закрити провадження у справі за відсутності складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування вимог поданої апеляційної скарги, апелянт посилається на те, що постанова суду першої інстанції є незаконною, а висновки суду не підтверджуються дослідженими в ході судового розгляду доказами.
Зокрема, як вважає апелянт, висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не відповідає фактичним обставинам, так як при розгляді справи, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки та залишив поза своєю увагою показання ОСОБА_1 , згідно яких останній передав керування транспортним засобом ОСОБА_2 будучи переконаним, що той тверезий. З водієм ОСОБА_2 алкоголю не вживав. При цьому, оскільки ОСОБА_1 сам перебував у стані алкогольного сп'яніння, тому він не міг виявити ознаки сп'яніння у ОСОБА_2 .
Крім того, апелянт звертає увагу на те, що з дослідженого відеозапису події встановлено, що працівник поліції не ставив жодного запитання до ОСОБА_1 , та не з'ясовував обставини справи.
Натомість, апелянт вважає, що в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення, не здобуто жодного доказу того, що ОСОБА_1 усвідомлював ту обставину, що водій ОСОБА_2 перебуває в стані сп'яніння, та свідомо передав йому керування транспортним засобом.
За вказаних обставин, сторона захисту вважає, що вина ОСОБА_1 , у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не доведена поза розумним сумнівом.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу свого захисника та просив її задовольнити; перевіривши матеріали справи та доводи скарги захисника, вважаю, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Так, незважаючи на доводи апеляційної скарги захисника, матеріали справи про адміністративне правопорушення містять достатньо фактичних даних, які свідчать про обґрунтованість висновків судді, як щодо фактичних обставин справи, так і доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме в тому, що останній, в порушення вимог п. 2.9 «г» Правил дорожнього руху, передав керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані алкогольного сп'яніння.
Зокрема, дослідивши наявні у справі про адміністративне правопорушення докази, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 436640 від 13 червня 2021 року, складений щодо ОСОБА_1 ; акт огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння та копію акту огляду ОСОБА_2 на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (приладу «Drager» Alcotest 6810), які було складено у присутності двох свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; їх письмові пояснення; відеозапис вчиненого правопорушення, а також пояснення допитаних в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , суддя, яка розглядала дану справу, дійшла обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 , за наведених у протоколі обставин, передав керування автомобілем Крайслер Гранд Вояджер, р.н. НОМЕР_1 , водію ОСОБА_2 , який перебував у стані алкогольного сп'яніння.
При цьому, аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, в тому числі пояснення ОСОБА_1 , який заперечував свою вину в тому, що свідомо передав керування транспортним засобом особі, яка перебувала в стані алкогольного сп'яніння, оскільки не знав, що ОСОБА_2 перебував у такому стані та не помітив цього по його зовнішньому вигляді, а також пояснення ОСОБА_2 в суді про те, що вони разом із ОСОБА_1 алкогольні напої не вживали, а коли останній попросив його проїхати на своєму автомобілі, оскільки перебував у стані алкогольного сп'яніння, то не питав у нього про те, тверезий він чи ні, суддя надала належну правову оцінку цим обставинам та обґрунтовано відхилила позицію ОСОБА_1 про те, що, передаючи керування автомобілем ОСОБА_2 , він начебто не знав, що той перебуває у стані алкогольного сп'яніння, оскільки вказана позиція спростовується сукупністю інших доказів, на які суддя послалась у своїй постанові та які не викликають сумнівів у своїй достовірності.
Більш того, пояснення ОСОБА_1 надані в судовому засіданні не узгоджуються з його письмовими поясненнями, які були надані під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та зафіксовані на відеозапису, а тому вони були обґрунтовано визнані такими, що не заслуговують на увагу, оскільки свідчать про бажання останнього уникнути відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.
Таким чином, перевіривши доводи, наведені в апеляційні скарзі захисника ОСОБА_1 - адвоката Неживок І.В., суд апеляційної інстанції не знайшов достатніх даних для висновку про те, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, а тому не вбачає законних підстав для її скасування та закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, апеляційна скарга захисника ОСОБА_1 - адвоката Неживок І.В. не може бути задоволена, оскільки вона не містить у собі достатніх підстав для висновку про те, що у справі відсутні достатні докази доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з чим, за наслідками розгляду цієї скарги, суд апеляційної інстанції вважає необхідним прийняти рішення, яким залишити її без задоволення, а постанову судді Тетіївського районного суду Київської області від 11 жовтня 2021 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Неживок І.В. залишити без задоволення, а постанову судді Тетіївського районного суду Київської області від 11 жовтня 2021 року, відповідно до якоїОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності завчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду
С.О. Новов
Головуючий у 1-й інстанції - суддя Косович Т.П.