1[1]
Номер справи : 757/43069/21-п
Номер провадження : 33/824/5173/2021
Категорія: ч. 1 ст. 172-6 КУпАП
Іменем України
10 грудня 2021 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Новов С.О., за участю особи притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 її захисника - адвоката Валька І.В., прокурора Сеник В.Г., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Валька І.В. на постанову судді Печерського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2021 року,
Відповідно до постанови судді Печерського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2021 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, з накладенням на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн.
Цією ж постановою стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 454 грн. 00 коп.
Як встановлено постановою судді, ОСОБА_1 , виконуючи з 18.11.2019 по 22.07.2020 обов'язки генерального директора державного підприємства «Українській інститут інтелектуальної власності», будучи посадовою особою юридичної особи публічного права, відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», примітки до статті 172-6 КУпАП, являючись суб'єктом відповідальності, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», у 2020 році припинивши виконання функцій держави, в порушення вимог абзацу 2 частини 2 статті 45 даного Закону, 01 квітня 2021 року о 21:57 несвоєчасно, без поважних причин, подала в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий 2020 рік (після звільнення), шляхом заповнення електронної форми на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) через власний персональний електронний кабінет суб'єкта декларування у системі Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за наступних обставин.
Так, на ОСОБА_1 згідно з наказом Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України Тимофія Милованова від 14 листопада 2019 року № 71-п «Про покладання обов'язків генерального директора Укрпатенту», було покладено виконання обов'язків генерального директора державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» з 18 листопада 2019 року до призначення керівника цього підприємства в установленому законом порядку.
Відповідно до наказу Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України Ігоря Петрашка від 22 липня 2020 року № 136-п «Про увільнення ОСОБА_1 », ОСОБА_1 - директора з питань експертизи державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» було звільнено від виконання обов'язків генерального директора цього ж підприємства.
Отже, ОСОБА_1 , виконуючи обов'язки генерального директора Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» є посадовою особою юридичної особи публічного права, на яку поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», у тому числі обмеження та зобов'язання, передбачені цим Законом.
На час зайняття ОСОБА_1 посади в.о. генерального директора Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності», на посаду генерального директора підприємства поширювалась дія розділу VII «Фінансовий контроль» Закону України «Про запобігання корупції».
Отже, ОСОБА_1 , 22.07.2020 припинивши діяльність пов'язану із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, була зобов'язана до 00 годин 00 хвилин 01 квітня 2021 року, подати в установленому частиною першою статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік, шляхом особистого заповнення електронної форми на веб-сайті Національного агентства через власний персональний електронний кабінет суб'єкта декларування у системі Реєстру.
Відповідно до публічної частини Реєстру ОСОБА_1 подала шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий 2020 рік (після звільнення), лише 01.04.2021 о 21:57, а отже не своєчасно.
Таким чином, ОСОБА_1 , будучи суб'єктом відповідальності, на якого поширюються вимоги Закону України «Про запобігання корупції», в порушення вимог абзацу 2 частини 2 статті 45 даного Закону, у 2020 році припинивши виконання функцій держави, 01.04.2021 о 21:57 несвоєчасно, без поважних причин, подала декларацію суб'єкта декларування, який припинив діяльність пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий 2020 рік (після звільнення) шляхом особистого заповнення електронної форми на веб-сайті Національного агентства через власний персональний електронний кабінет суб'єкта декларування у системі Реєстру.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, захисник ОСОБА_1 - адвокат Валько І.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Печерського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2021 року та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу та події правопорушення.
В обґрунтування апеляційної скарги, захисник посилається на те, що оскаржувана постанова є незаконна, прийнята із неповним та однобічним з'ясуванням фактичних обставин справи, не застосовано правових позицій Верховного суду та з порушенням підсудності розгляду.
Зокрема, захисник посилаючись на норми ч. 2 ст. 257, ч. 1 ст. 276 КУпАП та офіційне тлумачення положення цієї норми Конституційним судом України у рішенні №5-рп/2015 від 26.05.2015, зазначає про те, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією № 388 від 04.08.2021 року, місцем вчинення корупційного правопорушення є адреса місцезнаходження підприємства: м. Київ, вул. Глазунова, 1, адреса колишнього місця роботи ОСОБА_1 . Разом з тим, зауважує, що в протоколі вказано на те, що декларацію ОСОБА_1 подала вдома, за місцем свого проживання: АДРЕСА_1 , що відноситься до Святошинського району м. Києва.
Тому, захисник вважає, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення пов'язане з корупцією щодо ОСОБА_1 , порушена територіальна підсудність, що є істотним порушенням.
Крім того, захисник, посилаючись на положення ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством, вважає, що законодавство не містить правил, якими варто керуватися при застосуванні строків у разі такого формулювання, та кінцевою календарною датою подання декларації в нормі ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» є 01 квітня.
Зокрема, захисник, вважає, що ОСОБА_1 діяла відповідно до сталої практики тлумачення Закону України «Про запобігання корупції», що не було враховано судом першої інстанції.
Так, як зазначає апелянт, відповідно до наказу Мінекономіки від 14.11.2019 № 71-п «Про покладання виконання обов'язків генерального директора Укрпатенту» на ОСОБА_1 було покладено виконання обов'язківгенерального директора Укрпатенту з 18.11.2019 до призначення керівника Укрпатенту.
Укрпатент листом від 26.11.2019 року № 2106/1.6. звернувся до Національного агентства з питань запобігання корупції з проханням роз'яснити, чи є ОСОБА_1 суб'єктом декларування відповідно до Закону України «Про запобігання корупції».
У відповідь на Лист Укрпатенту № 2106/1.6. від 26.11.2019 року, НАЗК листом 45-08/85259/19 від 19.12.2019 року, за підписом керівника Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя ОСОБА_2 повідомлено, що ОСОБА_1 не є суб'єктом декларування у разі тимчасового виконання працівником організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків на час відсутності керівника.
На думку захисника, на момент складення протоколу, ОСОБА_1 діяла відповідно до наданих роз'яснень, які буди чинні на момент вчинення правопорушення зазначеного у протоколі про адміністративне правопорушення.
Крім того, апелянт зазначає про те, що адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, передбачає наявність спеціального суб'єкта (особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) та обов'язку цього суб'єкта подавати декларацію в кінці року після звільнення з такої посади.
Разом з тим, оскільки, на момент складення протоколу, як вважає захисник, ОСОБА_1 не мала такого обов'язку та діяла відповідно до чинного законодавства і наданих НАЗК роз'яснень, у її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та її захисника - адвоката Валька І.В., які підтримали апеляційну скаргу останнього та просили її задовольнити; пояснення прокурора Сеник В.Г., яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила залишити постанову судді без змін; дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи викладені в апеляційній скарзі, вважаю, що зазначена скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є зокрема своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як передбачено диспозицією ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, вказаною нормою встановлена адміністративна відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Положеннями 2-го абзацу ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що особи які припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах "а" і "в" пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3, зобов'язані наступного року після припинення діяльності подавати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах "а" і "в" пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3, за минулий рік, тобто до 1 квітня подати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті НАЗК відповідну декларацію за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Перевіркою судом апеляційної інстанції постанови судді місцевого суду на відповідність зазначеним вимогам закону, в межах доводів апеляційної скарги, встановлено, що судовий розгляд даної справи про адміністративне правопорушення у суді першої інстанції відбувся з додержанням вказаних норм законодавства, а висновки судді про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, за наведених у постанові судді обставин є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення № 388 від 04 серпня 2021 року, складеним стосовно ОСОБА_1 ; послідовністю дій користувача Єдиного державного реєстру декларацій, які вчинила ОСОБА_1 за період з 01.01.2020 по 17.05.2021; документами, які підтверджують посадове становище ОСОБА_1 , у тому числі відповіддю НАЗК від 19.12.2019 року на інформаційний запит ОСОБА_1 у зв'язку із покладенням на неї виконання обов'язків Генерального директора Укрпатента з 18.11.2019 та іншими матеріалами в їх сукупності.
Так, із протоколу про адміністративне правопорушення № 388 від 04 серпня 2021 року вбачається, що ОСОБА_1 , виконуючи з 18.11.2019 по 22.07.2020 обов'язки генерального директора державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності», будучи посадовою особою юридичної особи публічного права, відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», примітки до статті 172-6 КУпАП, являючись суб'єктом відповідальності, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», у 2020 році, припинивши виконання функцій держави, в порушення вимог абзацу 2 частини 2 статті 45 даного Закону, 01 квітня 2021 року о 21:57 несвоєчасно, без поважних причин, подала в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий 2020 рік (після звільнення), шляхом заповнення електронної форми на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) через власний персональний електронний кабінет суб'єкта декларування у системі Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
При цьому суд апеляційної погоджується з висновком судді про те, що посада виконувача обов'язків Генерального директора державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності», яку ОСОБА_1 обіймала в період з 18.11.2019 по 22.07.2020 не змінювала її статусу як посадової особи юридичної особи публічного права, на яку поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», в тому числі щодо обов'язку щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за минулий 2020 рік (після звільнення) за формою, що визначається Національним агентством.
Зібраними по справі доказами встановлено, що ОСОБА_1 , як особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в порушення вимог абзацу 2 частини 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» 01 квітня 2021 року о 21 год. 57 хв., тобто несвоєчасно, без поважних причин, подала декларацію за минулий 2020 рік (після звільнення) шляхом заповнення електронної форми на офіційному веб-сайті Національного агентства, через власний персональний електронний кабінет суб'єкта декларування, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Будь-яких поважних причин, які б об'єктивно унеможливлювали подання ОСОБА_1 щорічної декларації за 2020 рік (після звільнення) шляхом заповнення відповідної форми на офіційному веб-сайті Національного агентства в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в установлений законом строк, судом під час розгляду справи не встановлено, а особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, фактично не називалось.
Що ж стосується доводів, на які посилається у своїй апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 то вони не можуть бути визнані достатніми підставами для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю складу та події правопорушення, з огляду на таке.
По-перше, посилання захисника на те, що справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 було розглянуто з порушенням правил територіальної підсудності, тобто не за місцем фактичного вчинення адміністративного правопорушення, не може бути визнане обґрунтованим, оскільки відповідно до судової практики, яка не суперечить вимогам законодавства, справи даної категорії розглядаються як правило тим місцевим судом, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган чи установа, в яких працювала чи працює особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, виходячи з того, що фактичний доступ до веб-сайту Національного агентства для подання відповідної декларації може знаходитися будь-де, в тому числі за межами України, а тому визначити в такому випадку територіальну підсудність буде дуже складно.
По-друге, твердження захисника про те, що законодавство не містить правил, якими варто керуватися при застосуванні строків у разі такого формулювання, та кінцевою календарною датою подання декларації, яка передбачена ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» є 01 квітня, у зв'язку з чим дії ОСОБА_1 не утворюють складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, є безпідставним, оскільки вказаною вище нормою закону встановлено обов'язок щодо подання декларації не 01 квітня, а до 01 квітня.
Більш того, як прямо передбачено підпунктом 3 п. 5 Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого Рішенням НАЗК від 10 червня 2016 № 3 (у редакції наказу НАЗК віл 12 грудня 2019 року № 168/19), який діяв на момент спірних правовідносин, «3) декларація після звільнення - декларація, яка подається відповідно до абзацу 2 частини 2 ст. 45 Закону до 00 годин 00 хвилин 01 квітня року, наступного за звітним роком, у якому припинено діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність , зазначену у підпунктах «а», «в» пункту 2 частини 1 ст. 3 Закону.».
Тобто декларація суб'єкта декларування після звільнення за 2020 рік повинна була бути подана до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування не пізніше 00 годин 00 хвилин 01 квітня 2021 року.
Проте, як безспірно встановлено по справі, ОСОБА_1 , будучи суб'єктом декларування подала таку декларацію після звільнення лише о 21 годині 57 хвилин 01 квітня 2021 року, що є підтвердженням несвоєчасності подання вказаної декларації.
По-третє, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними твердження ОСОБА_1 та її захисника про те, що на неї не розповсюджувався обов'язок щодо подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а подання такої декларації було лише її правом, оскільки таке твердження суперечить вимогам Закону України «Про запобігання корупції», зокрема передбаченим підпункту «а» пункту 2 частини 1 ст. 3 та абзацу 2 частини 2 ст. 45 цього Закону, відповідно до яких на ОСОБА_1 , як посадову особу юридичної особи публічного права, яка не зазначена у п. 1 частини 1 ст. 3 Закону, покладався обов'язок подати декларацію після звільнення до 00 годин 00 хвилин 01 квітня року, наступного за звітним роком, у якому припинено діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпункті «а» пункту 2 частини 1 ст. 3 Закону.
При цьому, як зазначалось вище, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання сторони захисту на відповідь НАЗК за № 45-08/85259/19 від 19.12.2019 року на Лист Укрпатенту № 2106/1.6. від 26.11.2019 року, за підписом керівника Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя ОСОБА_2 , оскільки у цій відповіді не згадується про те, що ОСОБА_1 не є суб'єктом декларування, а дослівне посилання у цій відповіді на те, що «… в разі тимчасового виконання працівником організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов'язків на час відсутності керівника підрозділу у звітному періоді у нього не виникає обов'язок подати декларацію особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за цей період», не може тлумачитьсь на її користь, оскільки вона виконувала обов'язки Генерального директора Укрпатента не тимчасово на час відсутності керівника, а за вакантною посадою керівника до його призначення у встановленому порядку, що не є тимчасовим виконанням обов'язків.
Крім того, як зазначено у вказаній відповіді НАЗК, викладена в ній позиція має лише інформаційний характер і не встановлює нових правових норм, а тому вона не спростовує висновків, наведених в оскаржуваній постанові, які ґрунтуються на вимогах закону та відповідають обставинам, які були встановлені по справі під час її розгляду.
З огляду на викладене, за результатами апеляційного перегляду справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушень суддею норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, а наведені у рішенні суду висновки щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, пов'язаного з корупцією, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Приймаючи до уваги наведені вище обставини, суд апеляційної інстанції не вбачає законних підстав для задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_1 - адвоката Валька І.В., а тому вважає необхідним за наслідками її розгляду залишити вказану скаргу без задоволення, а постанову судді Печерського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2021 рокущодо ОСОБА_1 - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Валька І.В. залишити без задоволення, а постанову судді Печерського районного суду м. Києва від 25 жовтня 2021 року, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду
С.О. Новов
Головуючий у 1-й інстанції - суддя Жмудь В.О.