02 лютого 2022 року м. Харків Справа № 922/3182/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Дергачівської міської ради Харківської області, Харківська область, м.Дергачі, (вх.№3592 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 26.10.2021р. у справі №922/3182/21 (суддя Лавренюк Т.А., ухвалене в м.Харків о 15:09год., дата складення повного тексту - 03.11.2021р.)
за позовом: Дергачівської міської ради Харківської області, Харківська область, м.Дергачі,
до відповідача: Колективного сільськогосподарського підприємства "Нива", Харківська область, Дергачівський район, смт.Слатине,
про припинення юридичної особи,
10.08.2021р. Дергачівська міська рада Харківської області звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до Колективного сільськогосподарського підприємства "Нива", в якому просила суд:
- припинити юридичну особу - Колективне сільськогосподарське підприємство "Нива", ідентифікаційний код юридичної особи 00850431, місцезнаходження: 62321, Харківська область, Дергачівський район, селище міського типу Слатине, вулиця Леніна, будинок 54, в результаті її ліквідації;
- призначити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Дергачівським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області, 14.12.2005р., місцезнаходження: площа Перемоги, 5, м. Дергачі Харківської області,, 62303) чи Дергачівську міську раду (ідентифікаційний код юридичної особи 04059496, місцезнаходження: площа Перемоги, будинок 5, місто Дергачі, Дергачівський район, Харківська область, 62303, Україна), чи іншу особу ліквідатором, або комісію з припинення Колективного сільськогосподарського підприємства "Нива" (ліквідаційну комісію), голову комісії та встановити строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється - два місяці з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи;
-зобов'язати ліквідатора або комісію з припинення Колективного сільськогосподарського підприємства "Нива" (ліквідаційну комісію), голову комісії провести припинення (ліквідацію) у порядку та строки, визначені Цивільним кодексом України та надати державному реєстратору усі передбачені Законом про реєстрацію документи для державної реєстрації припинення відповідача.
Звертаючись до суду з відповідним позовом позивач зазначав, що відповідачем, як юридичною особою створеною до 01.07.2004р., в порушення вимог пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" не було подано державному реєстратору до 01.07.2005р. реєстраційної картки для проведення заміни раніше виданого свідоцтва про державну реєстрацію на свідоцтво про реєстрацію єдиного зразка для включення відомостей до Єдиного державного реєстру.
У зв'язку із вказаними обставинами, після закінчення строку передбаченого для включення відомостей до Єдиного державного реєстру, за результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи, було внесено до Єдиного державного реєстру, відомості про Колективне сільськогосподарське підприємство "Нива" з відміткою про те, що свідоцтво про державну реєстрацію вважається недійсним.
Отже, з 20.09.2012р. по день звернення до суду з відповідним позовом, Колективне сільськогосподарське підприємство "Нива" включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з відміткою про те, що свідоцтво про державну реєстрацію вважається недійсним, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань доданим до позовної заяви, в реєстрі також відсутні відомості про керівника та членів колективного сільськогосподарського підприємства.
Крім того, позивач зазначав, що відповідно до інформації викладеної в листі Головного управління ДПС у Харківській області від 11.06.2021р. № 14743/5/20-40-12-02-10 відповідач не перебуває на податковому обліку, відомості щодо його керівника та членів відсутні.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про те, що фактично Колективного сільськогосподарського підприємства "Нива" припинило свою діяльність як суб'єкт господарювання.
З огляду на відсутність будь-якої інформації про керівника та членів колективного сільськогосподарського підприємства та відповідно відсутність можливості припинити діяльність вказаної юридичної особи за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) його членів, позивач вважав, що діяльність вказаного підприємства має бути припинена за рішенням суду у відповідності до приписів частини першої статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство".
Як на підставу для задоволення позовних вимог позивач посилався на те, що землі Колективного сільськогосподарського підприємства "Нива", що фактично припинено, підлягають передачі у комунальну власність Дергачівської міської територіальної громади, на території якої вони розташовані з огляду на положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні", яким встановлено, що землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.
Проте, за відсутності переліку колишніх членів підприємства неможливо вирішити питання передачі земель Колективного сільськогосподарського підприємства "Нива", до комунальної власності Дергачівської міської територіальної громади у спосіб, передбачений статтею 14 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".
За наведених обставин, Дергачівська міська територіальна громада, від імені якої діє Дергачівська міська рада, не дотримує передбачені законом податки та обов'язкові платежі, та позбавлена права володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах землею, розташованою на своїй території.
26.10.2021р. позивачем подано до господарського суду Харківської області письмові пояснення (вх.№25082), в яких наведено додаткове правове обґрунтування позовних вимог.
Зокрема, позивач зазначав про наявність ознак фіктивності підприємства визначених статтею 55-1 Господарського кодексу України, що дають підстави для звернення до суду з відповідним позовом про припинення юридичної особи, а саме: відповідача зареєстровано за недійсним документом - свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, що за законом вважається недійсним; відповідач не зареєстрований в державних органах, не перебуває на податковому обліку у контролюючого органу, що підтверджується доданими до письмових пояснень листами Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 22.10.2021р. №200-0507-6/131716; Дергачівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Харківській області від 25.10.2021р. №19.01-29/502; Дергачівської районної філії Харківського обласного центру зайнятості управління Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття від 25.10.2021р. №508/04/22-25.
Рішенням господарського суду Харківської області від 26.10.2021р. у справі №922/3182/21 в задоволенні позову відмовлено повністю.
Відповідні висновки місцевого господарського суду з посиланням на положення статті 110 Цивільного кодексу України, статей 51, 247 Господарського кодексу України мотивовані тим, що позивач звертаючись до суду з відповідним позовом, не навів правової підстави для звернення до суду, та не довів наявності в нього відповідного права вимагати припинення юридичної особи відповідача.
Дергачівська міська рада Харківської області з рішенням місцевого господарського суду не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 26.10.2021р. у справі №922/3182/21 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, а також наведеним позивачем доводам та доказам, що призвело до помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Зокрема, апелянт наголошує на тому, що підприємницька діяльності відповідача має бути припинена за рішенням суду, з огляду на наявність визначених частиною першою статті 55-1 Господарського кодексу України ознак фіктивності діяльності суб'єкта господарювання, а саме: відповідача зареєстровано на недійсним документ - свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, що за законом вважається недійсним; відповідач незареєстрований в державних органах, не перебуває на податковому обліку у контролюючого органу, що підтверджується доданими до матеріалів справи листами Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Дергачівського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Харківській області, Дергачівської районної філії Харківського обласного центру зайнятості управління Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття від 25.10.2021р. №508/04/22-25.
Отже, за наведених обставин, апелянт вважає, що ним було обрано належний спосіб захисту порушеного права, з огляду на відсутність можливості припинити юридичну особу - КСП "Нива" за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) його членів, а також застосувати до відповідача процедуру банкрутства, у зв'язку із тим, що КСП "Нива" не є боржником та не має відкритих виконавчих проваджень.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.11.2021р. залишено апеляційну скаргу Дергачівської міської ради Харківської області на рішення господарського суду Харківської області від 26.10.2021р. у справі №922/3182/21 без руху в порядку статті 260 Господарського процесуального кодексу України, з тих підстав, що скаржником на підтвердження направлення копії апеляційної скарги відповідачу - Колективному сільськогосподарському підприємству "Нива" було додано лише фіскальний чек ПАТ "Укрпошта", що не відповідає вимогам статті 259 Господарського процесуального кодексу України.
06.12.2021р. апелянтом подано до апеляційного господарського суду документи на підтвердження усунення недоліків, що стали підставою для залишення апеляційної скарги без руху, а саме: докази на підтвердження направлення копії апеляційної скарги відповідачу - Колективному сільськогосподарському підприємству "Нива" (вх.№14355).
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.12.2021р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дергачівської міської ради Харківської області на рішення господарського суду Харківської області від 26.10.2021р. у справі №922/3182/21; встановлено відповідачу у справі строк до 11.01.2022р. для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання; встановлено учасникам справи строк до 11.01.2022р. для подання заяв, клопотань тощо та призначено справу до розгляду на 17.01.2022р.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.01.2021р. оголошено в судовому засіданні перерву до 02.02.2022р.
У судове засідання Східного апеляційного господарського суду 02.02.2022р. уповноважені представники сторін не з'явились, про причини неявки не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повернутими на адресу апеляційного господарського суду повідомленнями про вручення поштових відправлень (т.1 а.с.163-168).
Відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що наявних матеріалів справи достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті, що явка сторін не визнавалася судом обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду вважає, що провадження у даній справі підлягає закриттю враховуючи наступне.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Термін "суд, встановлений законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Стаття 124 Конституції України закріплює, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв'язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов'язане з процесуальним законодавством.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
При розмежуванні юрисдикційних форм захисту порушеного права основним критерієм є характер (юридичний зміст) спірних відносин.
Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 цього Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, де суб'єкт владних повноважень це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
З аналізу вказаних правових норм вбачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб'єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
Визначення терміну публічно-правовий спір наведено в пункті 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України.
За приписами цієї норми публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Отже, наявність хоча б однієї з ознак, перелічених у пункті 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для віднесення спору до категорії публічно - правових, які належать до юрисдикції адміністративних судів.
Натомість, визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.
Тобто, при визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.10.2020р. у справі № 910/4286/20.
При цьому, при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень), натомість визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018р. у справі №761/12676/17, від 29.08.2018р. у справі № 807/719/15 та від 27.06.2018р. у справі №815/6945/16.
Судова колегія зазначає, що в контексті конкретних обставин справи, яка переглядається, зміст (суть) спірних правовідносин обмежується встановленням реальної правової природи відносин, які виникли між позивачем - Дергачівською міською радою Харківської області та Колективним сільськогосподарським підприємством "Нива", визначення яких залежить від з'ясування позиції позивача, його статусу, повноважень та обов'язків, мети його створення, завдань, поставлених перед ним, функцій, які на нього покладаються.
Відповідно до статей 5 та 7 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.
Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України.
З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналогічні положення закріплені у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування.
Частинами 1, 3, 5 статті 16, статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.
Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
Згідно частини 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
З огляду на викладене вище, Дергачівська міська рада Харківської області наділена контролюючими повноваженнями та здійснює владні управлінські функції у сфері регулювання земельних відносин на відповідній території.
Відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
За статтею 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в ст. 4 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.
Судова колегія враховує, що з дати набрання чинності Господарським процесуальним кодексом України в редакції Закону України від 03.10.2017р. № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також запроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін.
Так, предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, окрім суб'єктного складу сторін є: наявність між сторонами господарських правовідносин, урегульованих Цивільним та Господарським кодексами України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних правовідносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Як було зазначено вище, предметом позову у даній справі є вимога позивача про припинення юридичної особи - Колективного сільськогосподарського підприємства "Нива", в результаті його ліквідації; призначення ліквідатора та зобов'язання його провести припинення (ліквідацію) у порядку та строки, визначені Цивільним кодексом України та надати державному реєстратору усі передбачені Законом про реєстрацію документи для державної реєстрації припинення відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що землі Колективного сільськогосподарського підприємства "Нива", що фактично припинено, підлягають передачі у комунальну власність Дергачівської міської територіальної громади, на території якої вони розташовані з огляду на положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні", яким встановлено, що землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані.
Проте, за відсутності переліку колишніх членів підприємства неможливо вирішити питання передачі земель Колективного сільськогосподарського підприємства "Нива", до комунальної власності Дергачівської міської територіальної громади у спосіб, передбачений статтею 14 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".
За наведених обставин, Дергачівська міська територіальна громада, від імені якої діє Дергачівська міська рада, не дотримує передбачені законом податки та обов'язкові платежі, та позбавлена права володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах землею, розташованою на своїй території.
Отже, позовні вимоги у даній справі стосуються здійснення контролю регулювання земельних відносин на території м.Дергачі, яке належить до виключної компетенції Дергачівської міської ради Харківської області.
При цьому, землі Колективного сільськогосподарського підприємства "Нива" не є предметом спору у даній справі, вимога про захист права власності на землю позивачем не заявлялась.
Вказаній спір не є спором про право власності відповідача на землю, оскільки не позбавляє його права володіння, користування та розпорядження останньою, позивачем не заявлено вимог про захист права власності способами, встановленими для захисту права власності.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що Дергачівська міська рада Харківської області звернулась до суду як суб'єкт владних повноважень на виконання владних управлінських функцій з контролю у сфері регулювання земельних відносин, отже спірні правовідносини стосуються реалізації прав позивача у сфері публічно-правових відносин, а не захисту майнових прав, у зв'язку із чим, місцевий господарський суд дійшов до помилкового висновку, що даний спір належить до юрисдикції господарського суду.
Згідно зі статтею 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
Відповідно до статті 278 Господарського процесуального кодексу України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.
Пунктом 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 26.10.2021р. у справі №922/3182/21 підлягає скасуванню, а провадження у даній справі №922/3182/21 справі закриттю.
Відповідно до частини 4 статті 278 Господарського процесуального кодексу України, у разі закриття судом апеляційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 цього Кодексу суд за заявою позивача в порядку письмового провадження постановляє ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.
Разом з тим, в межах даної справи позивачем відповідної заяви подано не було, а тому суд апеляційної інстанції повертає матеріали справи до господарського суду Харківської області.
Керуючись ст.ст.231, 236, 270, 275, 278, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Дергачівської міської ради Харківської області задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від 26.10.2021р. у справі №922/3182/21 скасувати.
Провадження у справі №922/3182/21 закрити.
Матеріали справи №922/3182/21 повернути до господарського суду Харківської області.
Повний текст постанови складено 14 лютого 2022р.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Головуючий суддя О.В. Плахов
Суддя Л.М. Здоровко
Суддя В.В. Лакіза