14 лютого 2022 року м. Харків Справа № 905/696/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Крестьянінов О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення сторін заяву відповідача - ОСОБА_1 (вх.№1323) про ухвалення додаткового рішення у справі №905/696/21
за позовом Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі Електромережі» (84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Комерційна, буд. 8, код ЄДРПОУ 00131268)
до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 )
про стягнення заборгованості,-
У квітні 2021 року Акціонерне товариство «ДТЕК Донецькі електромережі» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Рослова Олексія Вікторовича про стягнення заборгованості у розмірі 35280,71 грн., вартості проведення експертного дослідження засобу обліку у розмірі 4707,07 грн. (разом 39987,78 грн.).
У червні 2021 року Акціонерне товариство «ДТЕК Донецькі Електромережі» надало заяву про збільшення позовних вимог, в якій просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованості у розмірі 35280,71 грн., вартості проведення експертного дослідження засобу обліку у розмірі 10983,17 грн. (разом 46263,88 грн.).
Рішенням господарського суду Донецької області від 29.09.2021 року у справі №905/696/21 (повний текст складено та підписано 08.10.2021, суддя Сковородіна О.М.) у задоволенні вимог Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі Електромережі» до ОСОБА_1 про стягнення 46263,88 грн. відмовлено повністю.
Акціонерне товариство «ДТЕК Донецькі Електромережі» з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилося та звернулося до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм права, на неповне з'ясування обставин справи та на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить:
- скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 29.09.2021 року;
- прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі;
- стягнути з фізичної особи-підприємця Рослова Олексія Вікторовича на користь Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі Електромережі» вартість необлікованої внаслідок порушення ПРРЕЕ електричної енергії у розмірі 35280,71 грн., вартість проведення експертного дослідження засобу обліку у розмірі 10983,17 грн. (разом 46263,88 грн.);
- судові витрати покласти на відповідача.
Від відповідача до Східного апеляційного господарського суду суду надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№14854), в якому він проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, змінивши рішення суду першої інстанції шляхом доповнення його мотивувальної та резолютивної частини положенням щодо стягнення за рахунок позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.02.2022 року у справі №905/696/21(колегія суддів у складі головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Ільїн О.В., суддя Слободін М.М.) апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі Електромережі» залишено без задоволення. а рішення Господарського суду Донецької області від 29.09.2021 року у справі №905/696/21 залишено без змін.
03.02.2022 року від представника відповідача надійшла заява (вх.№1323), в якій він просить винести додаткове рішення щодо стягнення з позивача на користь відповідача 40000,00 грн. судових витрат на правничу допомогу при розгляді справи Східним апеляційним господарським судом.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу від 03.02.2022 для розгляду зазначеної заяви справу № 905/696/21 передано раніш визначеному складу суддів: головуючий суддя Хачатрян В.С,, суддя Ільїн О.В., суддя Слободін М.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.02.2022 прийнято до провадження заяву відповідача - Рослова Олексія Вікторовича про ухвалення додаткового рішення у справі №905/696/21 та запропоновано позивачу надати до суду письмові пояснення щодо заяви представника відповідача про винесення додаткового рішення та розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення здійснюється в строки та порядку визначеному ч.3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, а саме, в тому самому порядку, що й основне рішення -в порядку письмового провадження без повідомлення сторін, протягом десяти днів з дня надходження заяви.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.02.2021 у зв'язку із знаходженням у відпустці головуючого судді Хачатрян В.С. для розгляду вказаної заяви відповідача про винесення додаткового рішення справу № 905/696/21 передано колегії суддів у наступному складі:головуючий суддя Тарасова І.В.,суддя Білоусова Я.О., суддя Крестьянінов О.О.
Розглянувши заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних з апеляційним розглядом справи №905/696/21, колегія суддів дійшла висновку про відмову у стягненні вказаних витрат, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Положеннями частини 3 та 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.
Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України) судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу за заявою іншої сторони;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до положень статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч.1). У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (ч.2).
Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Частиною 3 цієї статті передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно ч. 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, інші ніж судовий збір судові витрати пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на наведені норми, враховуючи, що за результатами розгляду даної справи в позові відмовлено, у відповідності до зазначених норм, витрати відповідача на професійну правничу допомоги в розмірі, який є підтвердженим відповідними доказами згідно з вимогами ч. 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України та є обґрунтованим відповідно до визначених ч. 4 статті 126, ч. 5 статті 129 ГПК України критеріям, покладаються на позивача.
Відповідно до частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Так, відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Згідно зі статтею 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
З матеріалів справи вбачається, що у відзиві на апеляційну скаргу відповідачем зазначено , що він планує понести витрати на отримання професійної правничої допомоги при розгляді апеляційної скарги позивача у розмірі 40000 грн., який складається з повного комплексу юридичних послуг, потреба в яких виникає в процесі представництва інтересів перед фізичними та юридичними особами будь-якої форми власності, установах, органах державної влади та місцевого самоврядування, правоохороних органах, органах прокуратури, судах та організаціях та додав до відзиву попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат , в якому зазначив, що судові витрати складаються з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40000 грн., але не більше визначеного розміру за рішенням Східного апеляційного господарського суду по справі № 905/696/21.
Також до відзиву на апеляційну скаргу відповідачем додано копії договору про надання правової допомоги від 02.06.2021 № 7 укладеного між адвокатом Холостенком О.В. та відповідачем, додаткових угод до цього Договору від 02.06.2021 № 1 та від 16.12.2021 № 2 , копію свідоцтва на право зайняття Холостенком О.В. адвокатською діяльністю, копію ордеру на надання правової допомоги, виданого на підставі вказаного договору для представництва адвокатом Холостенком О.В. інтересів відповідача у Східному апеляційному господаському суді, копію довіреності, якою відповідач уповноважив адвоката Холостенка О.В. представляти інтереси відповідача в судах України ( в тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях) з усіма правами, які надано законом стороні по справі, з правом підписувати процесуальні документи.
Разом з цим 03.02.2022, тобто в межах встановленого статтею 221 ГПК України п'ятиденного строку від прийняття постанови Східного апеляційного гсоподаського суду від 02.02.2022, відповідач подав заяву, в якій просив ухвалити додаткове рішення щодо стягнення з позивача на користь відповідача 40 000 грн. очікуваних витрат на правничу допомогу при розгляді Східним апеляційним господарським судом апеляційної скарги позивача на рішення господарського суду Донецької Харківської області від 29.09.21 у справі № 905/696/21.При цьому в заяві про ухвалення додаткового рішення відповідач зазначив, що докази на підтвердження очікуваних витрат на правову допомогу в розмірі 40 000 грн. , пов'язану з розглядом даної справи в суді апеляційної інстанцїї ним були надані до відзиву на апеляційну скаргу , але суд не вирішив питання щодо їх стягнення та до заяви додав лише копію довіреності, відповідно до якої відповідач-Рослов О.В. уповноважив адвоката Холостенка О.В. представляти інтереси відповідача в судах України (в тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях) з усіма правами, які надано законом стороні по справі, в тому числі з правом підписувати, подавати, доповнювати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи.
Колегія суддів зазначає, що додані відповідачем до відзиву на апеляційну скаргу документи не підтверджують розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу, з огляду на наступне.
Так, в п. 1.1. Договору про наданя правової допомоги від 02.06.2021 його предметом зазначено надання Адвокатом Клієнту повного комплексу юридичних послуг ,потреба в яких виникає процесі представництва перед фізичними та юридичними особами будь-якої форми власності, установах, органах державної влади та місцевого самоврядування, правоохоронних органах, органах прокуратури, судах та організаціях.
Разом з тим, в пункті 4.1. Договору зазначено, що розмір та порядок оплати гонорару Адвокату визначається у додатковій угоді сторін, яка є невід'ємною частиною Договору у фіксованій сумі.
В додатковій угоді від 02.06.2021 № 1 до Договору про надання правової допомоги від 02.06.2021 № 7 визначено гонорар Адвоката у фіксованій сумі 9000 грн. за складання відзиву на позовну заяву.
В додатковій угоді від 16.12.2021 № 2 до Договору про надання правової допомоги від 02.06.2021 № 7 зазначено, що гонорар Адвокату визначається у розмірі 40 000 грн., але не більше визначеного розміру за рішенням Східного апеляційного господарського суду у справі № 905/696/21, без зазначення того, чи стосується вказана сума гонорару всього комплексу послуг згідно з предметом Договору про надання правової допомоги від 02.06.2021 № 7 з представництва інтересів відповідача перед фізичними та юридичними особами будь-якої форми власності, установах, органах державної влади та місцевого самоврядування, правоохороних органах, органах прокуратури, судах та організаціях, чи представництва інтересів відповідача у Східному апеляційному господарському суді при апеляційному розгляді справи..
При цьому відповідач, надаючи вищенаведені документи до відзиву на апеляційну скаргу, зазначив про очікувані ним витрати на правову допомогу в розмірі 40 000 грн. з надання повного комплексу послуг згідно з предметом Договору про надання правової допомоги від 02.06.2021 з представництва інтересів відповідача перед фізичними та юридичними особами будь-якої форми власності, установах, органах державної влади та місцевого самоврядування, правоохороних органах, органах прокуратури, судах та організаціях, не надавши в подальшому після подання вказаного відзиву та заяви про ухвалення додаткового рішення будь-яких доказів на підтвердження того, які саме послуги з представництва інтересів відповідача, пов'язані з апеляційним переглядом даної справи йому надавались і за здійснення яких він сплатив або має сплатити 40 000 грн.
Зокрема, відповідачем не надано ні детального опису наданих послуг (виконаних робіт) з правової допомоги, ні акту приймання-передачі таких послуг (робіт), з яких би вбачався склад, обсяг та вартість наданих Адвокатом послуг (робіт) та їх прийняття Клієнтом-відповідачем та які б підтверджували виникнення у Клієнта -відповідача обов'язку з їх оплати відповідно до умов Договору про надання правової допомоги від 02.06.2021 саме в сумі 40 000 грн.
При цьому з матеріалів справи вбачається, що після подання відзиву на апеляційну скаргу представником відповідача не подавалось інших процесуальних документів, а постанова суду апеляційної інстанції за результатами апеляційного перегляду даної справи ухвалена в порядку письмового провадження без виклику сторін, а тому представник відповідача не приймав участі в судових засіданнях, що додаткового вказує на непідтвердження понесення відповідачем очікуваних витрат на правову допомогу, пов'язану з розглядом справи в суді апеляційної інстанцїї.
Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі №372/1010/16-ц, де зазначено, що витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що вимоги заяви відповідача про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних з апеляційним розглядом справи №905/696/21 є необгрунтованими через непідтвердження таких витрат належними доказами, у зв'язку з чим у задоволенні вказаної заяви слід відмовити.
Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 123, 124, 126, 129, 244, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 (вх.№1323) про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних з апеляційним розглядом справи №905/696/21.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.Порядок і строк її оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя І.В. Тарасова
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя О.О. Крестьянінов