09 лютого 2022 року м. Харків Справа № 917/1518/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В. , суддя Геза Т.Д.
при секретарі Пархоменко О.В.
за участю:
позивача - адвокат Верхацький І.В., довіреність №14-335 від 21.12.2022 року; свідоцтво серії КС №6888-10 від 05.09.2018 року;
відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” - адвоката Петрук Я.Ю. (вх. №14П/1-18)
на рішення господарського суду Полтавської області від 08.12.2021 року у справі №917/1518/21, ухвалене в приміщенні господарського суду Полтавської області (суддя Мацко О.С.), повний текст якого складено 08.12.2021 року
за позовом Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ
до відповідача Приватного підприємства “Хазар-2007”, Полтавська обл., Пирятинський р-н, с. Велика Круча
про стягнення 304,97 грн.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 08.12.2021 року у справі №917/1518/21 відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Представник Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” - адвокат Петрук Я.Ю. з рішенням суду першої інстанції не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 08.12.2021 року у справі в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення збитків в розмірі 304,97 грн. та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення збитків у розмірі 304,97 грн. задовольнити.
Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на таке.
Відносини у сфері використання природного газу регулюються Законом України “Про ринок природного газу”, який є спеціальним нормативно - правовим актом по відношенню до ЦК України та ГК України.
Затверджені нормативним актом правила постачання природного газу, в тому числі щодо стягнення збитків, які є спеціальними та діють в окремій сфері господарювання, мають пріоритет у нормозастосуванні перед нормами ЦК України та ГК України.
Посилається на правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 року у справі №904/4156/18, від 18.03.2020 року у справі №902/417/18; від 01.06.2021 року у справі №910/12876/19; від 08.06.2021 року у справі №662/397/15-ц; у постановах Верховного Суду від 05.06.2019 року у справі №910/4927/18; від 13.05.2021 року у справі №910/3987/20; від 25.03.2021 року у справі №910/4608/20; від 19.01.2021 року у справі №916/1415/19.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.01.2022 року, суддею - доповідачем у справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя Шутенко І.А.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року за №211 “Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19” через спалах у світі коронавірусу з 12.03.2020 року до 03.04.2020 року в Україні введений карантин; постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 року № 239, від 22.04.2020 року №291, від 11.05.2020 року №349, від 20.05.2020 року №392, від 17.06.2020 року №500, від 22.07.2020 року №641, від 26.08.2020 року №760, від 13.10.2020 року №956, від 09.12.2020 року №1236, від 17.02.2021 року № 104, від 21.04.2021 року №405, від 16.06.2021 року №611, від 11.08.2021 року №855, від 22.09.2021 року №981, від 15.12.2021 року №1336 до постанови від 11.03.2020 року № 211 внесено зміни, якими дію карантину продовжено до 31.03.2022 року.
Рада суддів України на офіційному сайті 11.03.2020 року звернулася до громадян, які є учасниками судових процесів, з проханням утриматися від участі у судових засіданнях, якщо слухання не передбачають обов'язкової присутності учасників сторін та листом №9рс-186/20 від 16.03.2020 року до Верховного Суду, Вищого антикорупційного суду, місцевих та апеляційних судів з рекомендацією встановити особливий режим роботи судів України, в тому числі роз'яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв'язку із карантинними заходами.
Для запобігання розповсюдженню особливо небезпечного вірусного захворювання серед працівників суду на період з 13.03.2020 року по 03.04.2020 року наказом голови Східного апеляційного господарського суду від 13.03.2020 року за № 04-а встановлено особливий режим роботи суду в умовах карантину; наказами голови суду від 26.03.2020 року № 05-а, від 23.04.2020 року №07-а, від 08.05.2020 року №08-а, від 22.05.2020 року №10-а, від 22.06.2020 року №12-а, від 28.07.2020 року №14-а, від 31.08.2020 року №15-а, від 22.10.2020 року №21-а, від 18.12.2020 року №24-а, від 23.06.2021 року №10-а, від 16.08.2021 року №12-а на період дії карантину суд продовжує працювати в умовах встановленого раніше особливого режиму.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.01.2022 року клопотання представника Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” - адвоката Петрук Я.Ю. про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження задоволено; поновлено строк на подання апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” - адвоката Петрук Я.Ю. на рішення господарського суду Полтавської області від 08.12.2021 року у справі; відповідачу встановлено строк до 31.01.2022 року на протязі якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам частини 2 статті 263 ГПК України; призначено справу до розгляду на "09" лютого 2022 р. о 12:30 год.; явка сторін обов'язковою не визнавалась; роз'яснено учасникам справи, що вони мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon"; до розгляду апеляційної скарги дію рішення господарського суду Полтавської області від 08.12.2021 року у справі зупинено; витребувано у господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/1518/21.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.02.2022 року, у зв'язку з відпускаю судді Шутенко І.А., на підставі п.2.3.50. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, суддею - доповідачем у справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя Геза Т.Д.
У судовому засіданні 09.02.2022 року представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив ї задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання 09.02.2022 року не з'явився, копію ухвали від 05.01.2022 року відповідач отримав 18.01.2022 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 20.02.2022 року №6102270585549.
Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України “Про доступ до судових рішень” усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Ухвалу суду від 05.01.2022 року було у встановленому порядку внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається була розміщена за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та www.hra.arbitr.gov.ua/sud5039.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 року у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 року у справі "Красношапка проти України").
Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України та беручи до уваги відсутність клопотань від учасників справи щодо відкладення розгляду апеляційної скарги у зв'язку з карантинними заходами, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні. Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.
10.10.2018 року між ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (на даний час - АТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, згідно зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України №226 від 06.03.2019 року “Про деякі питання АТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”) та ПП “Хазар-2007” укладено договір постачання природного газу № 5369/18-ТЕ-24, за умовами якого постачальник (АТ “НАК “Нафтогаз України”) зобов'язувався поставити споживачеві (ПП “Хазар-2007”) природний газ, а споживач зобов'язувався оплатити його на умовах договору (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 1.2 договору природний газ, що постачається за договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Пунктом 3.8 договору в редакції додаткової угоди № 4 від 30.11.2018 року передбачено, що приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу. Споживач в акті приймання-передачі природного газу зазначає той обсяг, який був фактично використаний споживачем у відповідному розрахунковому періоді для потреб, зазначених в п. 1.2 договору. Споживач в акті приймання-передачі природного газу зазначає виключно той обсяг, який відповідає обсягам газу, які були використані споживачем в той період (періоди), коли споживач був включений до Реєстру постачальника, що підтверджується споживачем в акті приймання-передачі газу.
Відповідно до п. 3.13 договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 30.11.2018 року) якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п. 2.1 договору), споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки у порядку, визначеному п. 5.7 договору.
Відповідно до п. 2.1 договору постачання природного газу від 10.10.2018 року (в редакції додаткової угоди №6 від 20.03.2019 року) замовлений обсяг природного газу у березні 2019 року складає 24,500 тис. куб. м.
Разом з тим, відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 31.03.2019 року, у березні 2019 року відповідач фактично спожив природний газ в обсязі 23,167 тис. куб. м.
Тобто, у березні 2019 року відповідач фактично спожив природний газ в обсязі меншому, ніж замовлений обсяг газу на відповідний період, при цьому різниця між фактично використаним та замовленим обсягами є більше 5 % (~5,44 %).
АТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” було направлено на адресу ПП “Хазар-2007” акт-претензію № 26-1139-19 від 16.05.2019 року про відшкодування збитків у зв'язку з використанням відповідачем природного газу в березні 2019 року в обсязі меншому від замовленого обсягу та лист щодо перерахунку по акту-претензії № 26/9-3493-19 від 15.11.2019 року на суму 304,97 грн.
Втім, відповідачем вказана претензія залишена без задоволення.
Вказане вище й стало підставою для звернення позивача з позовом до господарського суду Полтавської області, в якому останній просив стягнути з відповідача 304,97 грн. збитків за неналежне виконання зобов'язання за договором постачання природного газу № 5369/18-ТЕ-24 від 10.10.2018 року.
08.12.2021 року господарським судом Полтавської області ухвалено оскаржуване рішення, з підстав викладених вище.
Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.
З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.
Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов'язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Місцевий господарський суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження понесення ним збитків (реальних чи упущеної вигоди), спричинених неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором, не доведено наявності причинно-наслідкового зв'язку між наявністю факту меншого обсягу споживання відповідачем природного газу в березні 2019 року, ніж погоджений, і понесеними у зв'язку з цим збитками; у матеріалах справи відсутні достовірні докази, які свідчили б про наявність з боку відповідача повного складу цивільного правопорушення (протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника).
Колегія суддів вважає вказані висновки місцевого господарського суду необґрунтованими, з огляду на таке.
Відповідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).
Згідно з положеннями ст. 610, ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 року у справі №904/4156/18, де, зокрема, вказано на те, господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов'язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов'язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.
Разом з тим, колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 01.06.2021 року у справі №910/12876/19, де, зокрема, вказано на те, що сторони не можуть врегулювати свої відносини (визначити взаємні права та обов'язки) у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору (справедливість, добросовісність, розумність). Домовленість сторін договору про врегулювання своїх відносин всупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов'язку, як і його зміни та припинення. Щодо обрання варіанту реалізації розсуду суду у контексті застосування його у системному зв'язку з нормами законодавчих актів, а саме статей 3, 549, 628, 629 ЦК України та статті 61 Конституції України слід керуватися визначеним частиною першою статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Відтак реалізація повноважень із суддівського розсуду має спрямовуватися на вибір оптимального варіанту розв'язання спірного правового питання, пошук необхідної правової норми, її розуміння та інтерпретацію, справедливе вирішення спору відповідно до встановлених судами обставин кожної конкретної справи
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України, одним з правових наслідків порушення зобов'язання є встановлене договором або законом, відшкодування збитків.
Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ч. 1 ст. 623 ЦК України).
Згідно з ч. 2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до п. 6 ч. 5 ст. 12 Закону України “Про ринок природного газу” договір постачання повинен містити, зокрема, порядок відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання.
В пункті 3.13 договору № 5369/18-ТЕ-24 від 10.10.2018 року сторони погодили, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п. 2.1 договору), споживач зобов'язаний відшкодувати постачальнику збитки у порядку, визначеному п. 5.7 договору.
При цьому, розмір збитків визначається таким чином: якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, віідповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період (п. 3.13.1); якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, відповідач зобов'язаний відшкодувати збитки за перевищення об'єму (обсяг) природного газу, що розраховується за формулою (п. 3.13.2): В = (Vф - Vn) х Ц х К, де: Vф об'єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений позивачем відповідачу протягом розрахункового періоду за договором відповідно до акту приймання-передачі природного газу; Vn - замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в п. 2.1 Договору; Ц - ціна природного газу за договором; К - коефіцієнт, який дорівнює 0,5.
Пунктом 5.7 договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 30.11.2018 року) визначено, що відшкодування постачальнику вартості збитків, розрахованих відповідно до умов п. 3.13 договору, здійснюється наступним чином: постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо відповідач порушив п. 3.9 договору та не надав акт приймання передачі, то використання газу за відповідний період приймається 0 куб.м.) та замовлених обсягів, визначених п. 2.1 договору, розраховує збитки відповідно до підпунктів 3.13.1 або 3.13.2 п. 3.13 договору; постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає відповідачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків; споживач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензїї, зобов'язаний відшкодувати позивачу вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензїї.
Відповідно до підп. 8 п. 6.2 договору (в редакції Додаткової угоди № 4 від 30.11.2018 року) споживач зобов'язаний, зокрема, відшкодувати позивачу збитки, розраховані відповідно до п. 3.13 договору.
У відповідності до п.п. 1 п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2496 (далі - Правила №2496) (в редакції, чинній на момент існування спірних правовідносин), відшкодування збитків споживачем, що не є побутовим, постачальнику здійснюється, зокрема, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків у розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період.
За результатами виявлених порушень представником постачальника складається акт-претензія. Акт-претензія, у якому зазначаються підстави та розмір нарахованих збитків, складається в двох примірниках, один з яких надсилається (надається) споживачу (з позначкою про вручення), а споживач зобов'язаний протягом двадцяти робочих днів з моменту його отримання відшкодувати постачальнику завдані збитки або написати мотивовану відмову від їх повного або часткового відшкодування. У випадку не реагування у встановлений строк на акт-претензію або невідшкодування завданих збитків постачальник має право звернутись до суду (п. 3 розділу VI Правил).
Враховуючи положення п. 1 розділу VI Правил № 2496, а також те, що договором передбачено обсяги природного газу та встановлена допустима величина відхилення від підтверджених обсягів природного газу, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, у разі підтвердження факту, що за підсумками розрахункового періоду фактичний об'єм (обсяг) споживання природного газу, що закуплений постачальником за договором постачання природного газу, буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем).
Відповідно до пункту 2.1 договору постачання природного газу від 10.10.2018 року (в редакції додаткової угоди №6 від 20.03.2019 року) замовлений обсяг природного газу у березні 2019 року складає 24,500 тис. куб. м.
Відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 31.03.2019 року у березні 2019 року відповідач фактично спожив природний газ в обсязі 23,167 тис. куб. м.
Тобто, у березні 2019 року відповідач фактично спожив природний газ в обсязі меншому, ніж замовлений обсяг газу на відповідний період, при цьому різниця між фактично використаним та замовленим обсягами є більше 5 % (~5,44 %).
АТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” було направлено ПП “Хазар-2007” акт-претензію № 26-1139-19 від 16.05.2019 року про відшкодування збитків у зв'язку з використанням відповідачем природного газу в березні 2019 року в обсязі меншому від замовленого обсягу, та лист щодо перерахунку по акту-претензії № 26/9-3493-19 від 15.11.2019 року на суму 304,97 грн.
Втім, вказана претензія була залишена відповідачем без задоволення.
Так, за своєю правовою природою заявлені до стягнення збитки є компенсацією за упущену вигоду продавця товару у зв'язку з відмовою покупця від його прийняття, а розмір такої компенсації (збитків) сторони самостійно визначили в договорі.
Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 05.06.2019 року у справі №910/4927/18, де, зокрема, вказано на те, що враховуючи вимоги закону перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов'язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 ЦК України, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною 1 статті 546 ЦК України засоби, які забезпечують належне виконання зобов'язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.
Вказані умови договору були узгоджені сторонами, в судовому порядку недійсними не визнані, а тому висновок господарського суду першої інстанції про необхідність доведення позивачем усієї сукупності обставин для встановлення понесених збитків, є передчасними.
Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі №902/417/18, де, зокрема, вказано на те, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків та від 13.05.2021 року у справі №910/3987/20, де, зокрема, вказано на те, що відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу правил ст. 22 ЦК України, оскільки частиною 1 цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Перевіркою розрахунку заявлених до стягнення збитків, встановлено, що він є вірним та відповідає вимогам п. 3.13., п. 5.7 договору та п. 1 розділу VI Правил №2496, у зв'язку з чим вимога про стягнення збитків у розмірі 304,97 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
А отже, враховуючи те, що обсяги природного газу, які відповідач замовив та мав намір отримати у березні 2019 році, з власної волі не отримав та не спожив, тим самим порушивши умови договору, та не доведено в порядку ст. ст. 74 - 76 ГПК України, що вказане порушення відбулось не з її вини.
Також, колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 25.03.2021 року у справі №910/4608/20, де, зокрема, вказано на те, що істинність твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розмір, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв'язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом підлягала доведенню позивачем перед судом.
Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 року у справі №662/397/15-ц, де, зокрема, вказано на те, що у цивільному процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus ). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Окрім того, колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 19.01.2021 року у справі №916/1415/19, де, зокрема, вказано на те, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.
Отже, висновок місцевого господарського суду про відмову у задоволенні позову не відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).
Таким чином, доводи викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити.
Отже, місцевий господарський суд не з'ясував обставини, що мають значення для справи, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а тому рішення господарського суду Полтавської області від 08.12.2021 року у справі слід скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю, поклавши судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги, відповідно до ст.129 ГПК України, на відповідача.
Керуючись ст. ст. 269, 270, ч.2 ст. 275, п.1, п. 2 ст. 277, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” - адвоката Петрук Я.Ю. задовольнити.
Рішення господарського суду Полтавської області від 08.12.2021 року у справі №917/1518/21 скасувати повністю.
Ухвалити нове рішення.
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного підприємства “Хазар-2007” (37052, Полтавська область, Пирятинський район, с. Велика Круча, вул. Авіамістечко (Леніна), 10) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6) 304,97 грн. збитків.
Стягнути з Приватного підприємства “Хазар-2007” (37052, Полтавська область, Пирятинський район, с. Велика Круча, вул. Авіамістечко (Леніна), 10) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6) 5675,00 грн. судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків визначених ч. 3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 14.02.2022 року.
Головуюча суддя О.І. Терещенко
Суддя П.В. Тихий
Суддя Т.Д. Геза