07 лютого 2022 року м. Харків Справа № 905/1181/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В. , суддя Геза Т.Д.
при секретарі Пархоменко О.В.
за участю:
позивача - не з'явився;
відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 (вх. №4026Д/1-18)
на рішення господарського суду Донецької області від 16.11.2021 року у справі №905/1181/21, ухвалене в приміщенні господарського суду Донецької області (суддя Харакоз К.С.), повний текст якого складено 25.11.2021 року
за позовом Військової частини НОМЕР_1 , м.Ніжин, Чернігівська область
до відповідача Фізичної особи-підприємця Бєлівцова Артема Васильовича, с.Степанівка, Костянтинівський район, Донецька область
про стягнення 36745,88 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 16.11.2021 року у справі №905/1181/21 позовні вимоги Військової частини НОМЕР_1 , м.Ніжин, Чернігівська область до відповідача Фізичної особи-підприємця Бєлівцова Артема Васильовича, с.Степанівка, Костянтинівський район, Донецька область, про стягнення 36745,88 грн. задоволено частково - в сумі 18139,88 грн.; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Бєлівцова Артема Васильовича на користь Військової частини НОМЕР_1 пені за невиконання зобов'язання у розмірі 4007,48 грн, штрафу за невиконання зобов'язання у розмірі 14132,40 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1120,60 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Військова частини НОМЕР_1 з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 16.11.2021 року у справі та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Апелянт в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на таке.
Згідно з абз. 3 п. 2.1 договору про надання послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом 311 від 19.03.2021 року, сторони передбачили, що за узгодженням з перевізником заявка на перевезення вантажів може бути подана електронними чи іншими засобами зв'язку, з повідомленням усіх відомостей.
Доказом відправки заявок на надану відповідачем електронну пошту є скріншот з електронної пошти провідного бухгалтера Військові частини НОМЕР_1 , копія скріншоту з зазначеною інформацією (документа довільного формату №1) була надіслана до суду як доказ, але не визнана ним належним та допустимим доказом, оскільки не засвідчена електронним цифровим підписом.
Господарський суд першої інстанції мав прийняти як належний і допустимий доказ паперову копію заявок №1-9 від 19.03.2021 року.
Місцевим господарським судом не донораховано суму пені, навіть по взятим ним до уваги 10 заявкам на суму 1672,32 грн. та суму штрафу на суму 7317,04 грн.; отже недонарахована сума пені та штрафу становить 8989,36 грн.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року за №211 “Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19” через спалах у світі коронавірусу з 12.03.2020 року до 03.04.2020 року в Україні введений карантин; постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 року № 239, від 22.04.2020 року №291, від 11.05.2020 року №349, від 20.05.2020 року №392, від 17.06.2020 року №500, від 22.07.2020 року №641, від 26.08.2020 року №760, від 13.10.2020 року №956, від 09.12.2020 року №1236, від 17.02.2021 року № 104, від 21.04.2021 року №405, від 16.06.2021 року №611, від 11.08.2021 року №855, від 22.09.2021 року №981, від 15.12.2021 року №1336 до постанови від 11.03.2020 року № 211 внесено зміни, якими дію карантину продовжено до 31.03.2022 року.
Рада суддів України на офіційному сайті 11.03.2020 року звернулася до громадян, які є учасниками судових процесів, з проханням утриматися від участі у судових засіданнях, якщо слухання не передбачають обов'язкової присутності учасників сторін та листом №9рс-186/20 від 16.03.2020 року до Верховного Суду, Вищого антикорупційного суду, місцевих та апеляційних судів з рекомендацією встановити особливий режим роботи судів України, в тому числі роз'яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв'язку із карантинними заходами.
Для запобігання розповсюдженню особливо небезпечного вірусного захворювання серед працівників суду на період з 13.03.2020 року по 03.04.2020 року наказом голови Східного апеляційного господарського суду від 13.03.2020 року за № 04-а встановлено особливий режим роботи суду в умовах карантину; наказами голови суду від 26.03.2020 року № 05-а, від 23.04.2020 року №07-а, від 08.05.2020 року №08-а, від 22.05.2020 року №10-а, від 22.06.2020 року №12-а, від 28.07.2020 року №14-а, від 31.08.2020 року №15-а, від 22.10.2020 року №21-а, від 18.12.2020 року №24-а, від 23.06.2021 року №10-а, від 16.08.2021 року №12-а на період дії карантину суд продовжує працювати в умовах встановленого раніше особливого режиму.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.2021 року, суддею - доповідачем у справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя Геза Т.Д.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.12.2021 року клопотання Військової частини НОМЕР_1 про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження задоволено; поновлено строк на подання апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення господарського суду Донецької області від 16.11.2021 року у справі; відповідачу встановлено строк до 24.01.2022 року на протязі якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу; призначено справу до розгляду на "07" лютого 2022 року о 12:30 год.; роз'яснено учасникам справи, що вони мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення "EаsyCon"; до розгляду апеляційної скарги дію рішення господарського суду Донецьокї області від 116.11.2021 року у справі зупинено; витребувано у господарського суду Донецької області матеріали справи №905/1181/21.
24.01.2022 року на адресу суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача (вх.№848), в якому останній просить розглядати справу за відсутності представника та задовольнити позов повністю, яке долучено до матеріалів справи.
Представник позивача в судове засідання 07.02.2022 року не з'явився, копію ухвали від 30.12.2021 року позивач отримав 11.01.2022 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 17.01.2022 року №6102270587762.
Представник відповідача в судове засідання 07.02.2022 року не з'явився, копію ухвали від 30.12.2021 року відповідач отримав 21.01.2022 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 24.01.2022 року №6102270587754.
Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України “Про доступ до судових рішень” усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Ухвали суду від 30.12.2021 року було у встановленому порядку внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень та інформація у справі, що розглядається була розміщена за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/ та www.hra.arbitr.gov.ua/sud5039.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 року у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 року у справі "Красношапка проти України").
Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України та беручи до уваги відсутність клопотань від учасників справи щодо відкладення розгляду апеляційної скарги у зв'язку з карантинними заходами, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.
19.03.2021 року між Військовою частиною НОМЕР_1 (замовник) та ФОП Бєлівцовим А.В. (виконавець) укладено договір №11 про надання послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом, відповідно до п. 1.1 якого, перевізник зобов'язується у 2021 році в порядку та на умовах, визначених у договорі, надати замовнику послуги перевезення вантажів автомобільним транспортом (згідно з товарно-транспортною накладною), доставити ввірений йому вантажовідправником вантаж до пункту призначення в установлений строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а замовник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у договорі, прийняти та оплатити такі послуги.
За змістом п.1.3. договору, перевізник бере на себе зобов'язання доставити автомобільним транспортом довірений йому для перевезення вантаж (згідно з товарно-транспортною накладною) з місця відправлення до пункту призначення, які будуть повідомлятися замовником, і видати вантаж замовнику або уповноваженій на його одержання особі (вантажоодержувачу).
Згідно п. 2.1. договору, перевезення вантажів виконуються перевізником на підставі заявок, що подає замовник за 7 (сім) календарних днів до початку надання послуг перевезення. У разі термінового перевезення вантажів за згодою перевізника замовник подає заявку в той самий день. За узгодженням із перевізником заявка на перевезення вантажів може бути подана електронними чи іншими засобами зв'язку із повідомленням усіх потрібних відомостей.
Відповідно до п.2.2. договору, перевізник зобов'язується доставити вантаж до пункту призначення у строк не більше ніж 5 (п'ять) календарних днів, починаючи з дня відправлення вантажу.
У п. 2.3 договору сторони погодили, що маршрут перевезення вантажу визначається замовником. Відстань руху та точна марка вантажу для перевезення визначається замовником в заявці.
Пунктом 2.4. договору сторони передбачили, що доказом приймання - передачі вантажу є товарно-транспортна накладна, оформлена належним чином, з підписами уповноважених осіб та скріплена печатками і товарно-транспортна накладна обов'язково має відповідати формі, що затверджена в додатку 7 до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363 (зі змінами). Про прийняття вантажу до перевезення перевізник виписує та надає вантажовідправнику в пункті відправлення товарно-транспортну накладну, оформлену належним чином.
За змістом п.2.6 договору, перевізник зобов'язаний забезпечувати своєчасну подачу справного транспортного засобу, придатного для перевезення.
Згідно п. 5.1. договору, у випадку невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором, сторони несуть відповідальність, передбачену договором та чинним законодавством України.
Відповідно до п.5.2. договору, у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань з надання послуг перевізник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості послуг з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків вказаної вартості послуг перевезення відповідного вантажу, за кожен окремий факт відповідного порушення.
У п. 5.5 договору визначено, що у випадку неподання (несвоєчасного подання) перевізником транспортних засобів під завантаження вантажу, та/або у випадку подання перевізником транспортних засобів у стані, непридатному для перевезення вантажів, перевізник зобов'язується сплатити на користь замовника штраф у розмірі 7 (семи) відсотків вартості послуг перевезення відповідного вантажу, за кожен окремий факт відповідного порушення.
Згідно п.9.1 договору, він набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими на те представниками сторін та діє до 31.12.2021 року.
Згідно специфікації від 30.03.2021 року, вартість послуг за договором про надання послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом №11 від 19.03.2021 року складає: за послуги перевезення негабаритних вантажів (35-45 т) автомобільним транспортом за 1000 км, ціною 36,416263 грн. за 1 кв.м. - 364162,63 грн.; за послуги перевезення габаритних вантажів (20 т) автомобільним транспортом за 1000 км, ціною 36,416262 грн. за 1 кв.м. - 364162,62 грн.; за послуги перевезення негабаритних вантажів (25-35 т) автомобільним транспортом за 7274,7624 км, ціною 36,416262 за 1 кв.м. - 264919,65 грн.; за послуги перевезення негабаритних вантажів (18-25 т) автомобільним транспортом за 8000 км, ціною 36,416262 за 1 кв.м. - 291330,10 грн.
Позивач посилається на те, що за період дії договору, ним з електронної пошти працівника (бухгалтера) Військової частини НОМЕР_1 : arina7401ukr.net на електронну пошту відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1 , були направлені наступні заявки: заявка №1 від 19.03.2021 року вих. №793, за якою дата завантаження - 24.03.2021 року, термін доставки вантажу - 26.03.2021 року, вантаж - Шляхопрокладач БАТ-2 масою 35-45т. (негабарит) - 1 одиниця; заявка №2 від 19.03.2021 року вих. №792, за якою дата завантаження - 26.03.2021 року, термін доставки вантажу - 30.03.2021р., вантаж - Шляхопрокладач БАТ-2 масою 35-45т. (негабарит) - 1 одиниця; заявка №3 від 19.03.2021 року вих. №794, за якою дата завантаження - 02.04.2021 року, термін доставки вантажу - 05.04.2021 року, вантаж - автокран КС3575 масою 18-25т. (негабарит) - 2 одиниці; заявка №4 від 19.03.2021 року вих. №795, за якою дата завантаження - 05.04.2021 року, термін доставки вантажу - 08.04.2021 року, вантаж - автокран КС3575 масою 18-25т. (негабарит) - 2 одиниці; заявка №5 від 19.03.2021 року вих. №796, за якою дата завантаження - 12.04.2021 року, термін доставки вантажу - 16.04.2021 року, вантаж - автокран КС3577 масою 18-25т. (негабарит) - 2 одиниці; заявка №6 від 19.03.2021 року вих. №797, за якою дата завантаження - 16.04.2021 року, термін доставки вантажу - 21.04.2021 року, вантаж - екскаватор ЕОВ-4421 масою 18-25т. (негабарит) - 2 одиниці; заявка №7 від 19.03.2021 року вих. №798, за якою дата завантаження - 16.04.2021 року термін доставки вантажу - 21.04.2021 року, вантаж - екскаватор ЕО-2621 масою 20т. (габарит) - 2 одиниці; заявка №8 від 19.03.2021 року вих. №799, за якою дата завантаження - 21.04.2021 року, термін доставки вантажу - 23.04.2021 року, вантаж - автокран КС3562В масою 18-25т. (негабарит) - 1 одиниця; заявка №9 від 19.03.2021 року вих. №800, за якою дата завантаження - 23.04.2021 року, термін доставки вантажу - 26.04.2021 року; вантаж - самонавантажувач КАМА353212 масою 20т. (габарит) - 1 одиниця.
Як доказ направлення вказаних заявок на електронну адресу відповідача, позивач надав копію скріншоту сторінки електронної пошти: arina7401ukr.net, з якої були направлені заявки на електронну пошту відповідача: tanya_tdb1@ukr.net.
Відповідачем здійснено перевезення вантажів за заявками: №1 від 19.03.2021 року вих. №793 - Шляхопрокладач БАТ-2 масою 35-45т (негабарит) - 1 одиниця; №2 від 19.03.2021 року вих. №792 - автокран КС5571 - 1 одиниця, замість Шляхопрокладача БАТ-2, зазначеного у заявці та зміненого за усною домовленістю сторонами договору.
09.04.2021 року на електронну адресу відповідача та поштовим відправленням відповідачу були направлені повторні та нові заявки, а саме: повторна заявка від 09.04.2021 року вх.№1218 (попередня заявка №3 від 19.03.2021 року), за якою дата завантаження - 13.04.2021 року, а термін доставки вантажу - 15.04.2021 року, вантаж - автокран КС3575 масою 18-25т. (негабарит) - 2 одиниці; повторна заявка від 09.04.2021 року вх. №1219 (попередня заявка №4 від 19.03.2021 року), за якою дата завантаження - 14.04.2021 року, а термін доставки вантажу - 16.04.2021 року вантаж - автокран КС3575 масою 18-25т. (негабарит) - 2 одиниці; повторна заявка від 09.04.2021 року вх.№1220 (попередня заявка №5 від 19.03.2021 року), за якою дата завантаження - 19.04.2021 року, а термін доставки вантажу - 21.04.2021 року, вантаж - автокран КС3577 масою 18-25т. (негабарит) - 2 одиниці; повторна заявка від 09.04.2021 року вх.№1221 (попередня заявка №6 від 19.03.2021 року), за якою дата завантаження - 21.04.2021 року, а термін доставки вантажу - 23.04.2021 року, вантаж - екскаватор ЕОВ-4421 масою 18-25т. (негабарит) -2 одиниці; повторна заявка від 09.04.2021 року вх.№1222 (попередня заявка №7 від 19.03.2021 року), за якою дата завантаження - 27.04.2021 року а термін доставки вантажу - 29.04.2021 року, вантаж - екскаватор ЕО-2621 масою 20т. (габарит) - 2 одиниці; повторна заявка від 09.04.2021 року вх.№1223 (попередня заявка №8 від 19.03.2021 року), за якою дата завантаження - 28.04.2021 року, а термін доставки вантажу - 30.04.2021 року, вантаж - автокран КС3562В масою 18-25т. (негабарит) - 1 одиниця; повторна заявка від 09.04.2021 року вх.№1224 (попередня заявка №9 від 19.03.2021 року), за якою дата завантаження - 28.04.2021 року, а термін доставки вантажу - 30.04.2021 року, вантаж - самонавантажувач КАМАЗ53212 масою 20т. - габарит - 1 одиниця; заявка №10 від 09.04.2021 року вх.№1217, за якою дата завантаження - 14.04.2021 року, а термін доставки вантажу - 16.04.2021 року, Скрепер Д-357П, масою 19,6т. (негабарит) - 1 одиниця; заявка №11 від 09.04.2021 року вх.№1216, за якою дата завантаження - 16.04.2021 року, а термін доставки вантажу - 19.04.2021 року, Шляхопрокладач БАТ-М, масою 27,5 т. (негабарит) - 1 одиниця; заявка №12 від 09.04.2021 року вх.№1215, за якою дата завантаження - 21.04.2021 року, а термін доставки вантажу - 23.04.2021 року, Автограйдер ДЗ-143, масою 12,5 т. - 1 одиниця; заявка №13 від 09.04.2021 року вх.№1214, за якою дата завантаження - 26.04.2021 року, а термін доставки вантажу - 28.04.2021 року, Екскаватор АТЕК-999, масою 7,7 т. - 1 одиниця.
Доказів направлення вказаних заявок 09.04.2021 засобами електронного зв'язку суду не надано.
На підтвердження відправлення вказаних заявок через АТ Укрпошта, позивачем надано копії: листа від 09.04.2021 року вих. № 1011 про направлення заявок на здійснення транспортного перевезення вантажів автомобільним транспортом відповідно до договору від 19.03.2021 року №11; опису вкладення у відправлення від 09.04.2021 року; накладної №1660101246209 від 09.04.2021 року; фіскального чеку від 09.04.2021 року.
Листом від 09.04.2021 року вих. № 1011, опис вкладення у відправлення від 09.04.2021 року, на адресу відповідача були направлені не всі перелічені у позовній заяві заявки, а саме замість 11 було направлено 10 заявок за переліком: повторна заявка від 09.04.2021 року вх.№1218 (попередня заявка №3 від 19.03.2021 року), повторна заявка від 09.04.2021 року вх.№1219 (попередня заявка №4 від 19.03.2021 року), повторна заявка від 09.04.2021 року вх.№1220 (попередня заявка №5 від 19.03.2021 року), повторна заявка від 09.04.2021 року вх.№1221 (попередня заявка №6 від 19.03.2021 року), повторна заявка від 09.04.2021 року вх.№1222 (попередня заявка №7 від 19.03.2021 року), повторна заявка від 09.04.2021 року вх.№1223 (попередня заявка №8 від 19.03.2021 року), заявка №10 від 09.04.2021 року, заявка №11 від 09.04.2021 року, заявка №12 від 09.04.2021 року, заявка №13 від 09.04.2021 року.
Докази направлення повторної заявки від 09.04.2021 року вх.№1224 (попередня заявка №9 від 19.03.2021 року), на адресу відповідача, відсутні.
Лист позивача від 09.04.2021 року вих. № 1011 разом із долученими до нього заявками отримані відповідачем 14.04.2021 року.
Позивачем відповідачу була надіслана претензія №1 від 30.04.2021 року про сплату пені у розмірі 2212,28 грн., та штрафу у розмірі 21449,44 грн. нарахованих на підставі п.п.5.2., 5.5 договору.
Згідно відповіді відповідача від 14.05.2021 року на претензію, надіслані заявки Військової частини опрацьовувалися та планувалися до виконання; потреба у перевезенні та готовність здійснити відвантаження обладнання відсутні; надіслана претензія є незаконною оскільки надсилання заявок та одночасна відмова від надання товару для перевезення свідчить про умисні дії, з метою дискредитувати перевізника та в подальшому розірвати договір.
07.05.2021 року позивач надіслав відповідачу повідомлення про односторонню відмову від договору №11 від 19.03.2021 року (від 07.05.2021 року № 1247), яка була отримана останнім 12.05.2021 року, в якому зазначено про відмову від договору у повному обсязі з наступного дня за днем отримання повідомлення відповідачем.
За змістом п.9.2 договору, замовник вправі в односторонньому порядку розірвати договір (відмовитися від нього) попередньо попередивши перевізника і провівши з ним розрахунки, у разі існування заборгованості.
Договір про надання послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом №11 від 19.03.2021 року є розірваним з 13.05.2021 року на підставі п.9.2. договору.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом №11 від 19.03.2021 року в частині надання послуг перевезення, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до відповідача, в якому останній просив стягнути пеню у розмірі 0,1% вартості послуг з яких допущено прострочення виконання зобов'язання за кожен день прострочення в сумі 6150,14 грн. та штраф у розмірі 7 (семи) відсотків вартості послуг перевезення відповідного вантажу за неподання перевізником транспортних засобів під завантаження вантажу в сумі 30595,74 грн.
16.11.2021 року господарським судом Донецької області ухвалено оскаржуване рішення, з підстав викладених вище.
Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.
З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.
Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов'язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Правовідносини, що склалися між сторонами регулюються положеннями ГК України і ЦК України та умовами укладеного між сторонами договору про надання послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом №11 від 19.03.2021 року.
Так, предметом спору у справі є матеріально - правова вимога позивача про стягнення пені, нарахованої за прострочення надання послуг перевезення та штрафу за неподання транспортних засобів під завантаження вантажу за кожен факт порушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Як встановлено у ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За приписами ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст. 191 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Так, за період дії договору позивачем з електронної пошти працівника (бухгалтера) Військової частини НОМЕР_1 : arina7401ukr.net на електронну пошту відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1 , були направлені наступні заявки: заявка №1 від 19.03.2021 року вих. №793, за якою дата завантаження - 24.03.2021року, термін доставки вантажу - 26.03.2021 року, вантаж - Шляхопрокладач БАТ-2 масою 35-45т. (негабарит) - 1 одиниця; заявка №2 від 19.03.2021 року вих. №792, за якою дата завантаження - 26.03.2021 року, термін доставки вантажу - 30.03.2021р., вантаж - Шляхопрокладач БАТ-2 масою 35-45т. (негабарит) - 1 одиниця; заявка №3 від 19.03.2021 року вих. №794, за якою дата завантаження - 02.04.2021 року, термін доставки вантажу - 05.04.2021 року, вантаж - автокран КС3575 масою 18-25т. (негабарит) - 2 одиниці; заявка №4 від 19.03.2021 року вих. №795, за якою дата завантаження - 05.04.2021 року, термін доставки вантажу - 08.04.2021 року, вантаж - автокран КС3575 масою 18-25т. (негабарит) - 2 одиниці; заявка №5 від 19.03.2021 року вих. №796, за якою дата завантаження - 12.04.2021 року, термін доставки вантажу - 16.04.2021 року, вантаж - автокран КС3577 масою 18-25т. (негабарит) - 2 одиниці; заявка №6 від 19.03.2021 року вих. №797, за якою дата завантаження - 16.04.2021 року, термін доставки вантажу - 21.04.2021 року, вантаж - екскаватор ЕОВ-4421 масою 18-25т. (негабарит) - 2 одиниці; заявка №7 від 19.03.2021 року вих. №798, за якою дата завантаження - 16.04.2021 року термін доставки вантажу - 21.04.2021 року, вантаж - екскаватор ЕО-2621 масою 20т. (габарит) - 2 одиниці; заявка №8 від 19.03.2021 року вих. №799, за якою дата завантаження - 21.04.2021 року, термін доставки вантажу - 23.04.2021 року, вантаж - автокран КС3562В масою 18-25т. (негабарит) - 1 одиниця; заявка №9 від 19.03.2021 року вих. №800, за якою дата завантаження - 23.04.2021 року, термін доставки вантажу - 26.04.2021 року; вантаж - самонавантажувач КАМА353212 масою 20т. (габарит) - 1 одиниця.
Аргументи апелянта на те, що доказом відправки заявок на надану відповідачем електронну пошту є скріншот з електронної пошти провідного бухгалтера Військові частини НОМЕР_1 , копія скріншоту з зазначеною інформацією (документа довільного формату №1) була надіслана до господарського суду першої інстанції як доказ та була безпідставно не визнана ним належним та допустимим доказом, оскільки не засвідчена електронним цифровим підписом, не приймаються, з огляду на таке.
Як доказ направлення вказаних заявок на електронну адресу відповідача, позивачем надано копію скріншоту сторінки електронної пошти: arina7401ukr.net, з якої були направлені заявки на електронну пошту відповідача: tanya_tdb1@ukr.net.
Відповідачем було здійснено перевезення вантажів лише за заявками №1 від 19.03.2021 року вих. №793 - Шляхопрокладач БАТ-2 масою 35-45т (негабарит) - 1 одиниця; та №2 від 19.03.2021 року вих. №792 - автокран КС5571 - 1 одиниця, замість Шляхопрокладача БАТ-2, зазначеного у заявці та зміненого за усною домовленістю сторонами договору.
Місцевим господарським судом вірно враховано таке.
За змістом ст. 96 ГПК України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.
За змістом ч. 2 та ч. 4 ст. 96 ГПК України, електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.
Натомість, роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копіями електронних документів) в розумінні ч. 1 ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", відповідно до якої електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Місцевим господарського судом вірно враховано правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 11.06.2019 року у справі №904/2882/18, від 24.09.2019 року у справі №922/1151/18, від 28.12.2019 року у справі №922/788/19, де, зокрема, вказано на те, що відповідно до вимог Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, яка використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершує створення електронного документа.
Таким чином, беручи до уваги, що позивачем не дотримано вимог процесуального законодавства щодо подання належних і допустимих письмових доказів на підтвердження направлення відповідачу 19.03.2021 року заявок №№ 1-9, оскільки надана позивачем роздруківка електронного листування не засвідчена електронним цифровим підписом, господарський суд першої інстанції правомірно не прийняв вказаний доказ.
А отже, з огляду на умови п.2.1. договору щодо надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом за наявності заявки покупця, відправленої на електронну адресу постачальника, та вимоги до електронного документа, встановлені положеннями Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", є необґрунтованими аргументи апелянта на те, що доказом відправки заявок на надану відповідачем електронну пошту є скріншот з електронної пошти провідного бухгалтера Військові частини НОМЕР_1 .
Так, вище вказано, що в порушення вказаних вище вимог законодавства та умов договору, відповідач взяті зобов'язання щодо здійснення послуги за договором №11 від 19.03.2021 року не виконав, у зв'язку з чим позивачем відповідно до пунктів 5.2., 5.5. договору №11 від 19.03.2021 року нараховані штраф та пеня.
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідач, в порушення пунктів 1.3, 2.2., 2.6 договору у визначений строк відповідно до договору не здійснив перевезення вантажів за поданими позивачем заявками 09.04.2021 року.
Беручи до уваги те, що відповідачем допущено порушення зобов'язання щодо надання обумовлених договором послуг, на підставі п.5.2, п. 5.5. договору позивачем нараховано пеню в розмірі 0,1% від вартості послуг перевезення з яких допущено прострочення надання цих послуг за кожен день прострочення за загальний період з 06.04.2021 року по 15.05.2021 року в сумі 6150,14 грн. та штраф у розмірі 7 % вартості послуг перевезення відповідного вантажу за неподання транспортних засобів під завантаження вантажу за кожен факт порушення - в сумі 30595,74 грн.
Згідно ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (ч. 2 ст. 216 ГК України).
За змістом частин 1, 4 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності (ст. 218 ГК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Господарським судом першої інстанції вірно враховано правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 року у справі № 904/4156/18, де, зокрема, вказано на те, що необхідною умовою застосування договірної господарсько-правової відповідальності за порушення договірних зобов'язань є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.
У відповідності до частин 4, 6 ст. 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
З аналізу положень ст. 231 ГК України слідує, що нею передбачено можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов'язань штрафних санкцій, що мають імперативний характер (тобто, їх розмір не може бути змінений за згодою сторін та не залежить від їх волевиявлення), а також можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов'язань штрафних санкцій, розмір яких може бути змінений сторонами за умовами договору.
Тобто, ч. 4 ст. 231 ГК України, законодавець передбачає застосування штрафних санкцій, у разі якщо їх розмір законом не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського договору, а також надає сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій, - у відсотковому відношенні до суми зобов'язання (виконаної чи невиконаної його частини) або у певній визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно з п. 1 ст. 546 ЦК України, ст. 547 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).
У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Вище вказано, що пунктами 5.2., 5.5. договору сторони погодили види порушень та санкції за них, які застосовуються до перевізника у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань з надання послуг перевезення, а саме: стягнення пені у розмірі 0,1% вартості послуг з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків вказаної вартості послуг перевезення відповідного вантажу, за кожен окремий факт відповідного порушення (пункт 5.2. договору); стягнення штрафу у розмірі 7 (семи) відсотків вартості послуг перевезення відповідного вантажу за неподання (несвоєчасного подання) перевізником транспортних засобів під завантаження вантажу, та/або у випадку подання перевізником транспортних засобів у стані, непридатному для перевезення вантажів за кожен окремий факт відповідного порушення (пункт 5.5. договору).
З наданого позивачем розрахунку пені за невиконання зобов'язання, слідує, що вона розрахована на підставі вартості послуг за наступними заявками: двічі на заявку №3 від 19.03.2021 року №794, двічі на повторну заявку від 09.04.2021 року вх.№1218 (попередня заявка №3 від 19.03.2021 року), двічі на повторну заявку від 09.04.2021 року вх.№1219 (попередня заявка №4 від 19.03.2021 року), двічі на повторну заявку від 09.04.2021 року вх.№1220 (попередня заявка №5 від 19.03.2021 року), на повторну заявку від 09.04.2021 року вх.№1221 (попередня заявка №6 від 19.03.2021 року), двічі на повторну заявку від 09.04.2021 року вх.№1222 (попередня заявка №7 від 19.03.2021 року), на повторну заявку від 09.04.2021 року вх.№1223 (попередня заявка №8 від 19.03.2021 року), на повторну заявку від 09.04.2021 року вх.№1223 (попередня заявка №9 від 19.03.2021 року), на заявку №10 від 09.04.2021 року, на заявку №11 від 09.04.2021 року, на заявку №12 від 09.04.2021 року, на заявку №13 від 09.04.2021 року.
З розрахунку суми штрафу за неподання транспортних засобів під завантаження вантажу за кожен факт порушення, слідує, що останній розраховано відповідно до заявок: двічі на заявку №3 від 19.03.2021 №794, двічі на повторну заявку від 09.04.2021 року вх.№1218 (попередня заявка №3 від 19.03.2021 року), двічі на заявку №4 від 19.03.2021 №795, двічі на повторну заявку від 09.04.2021 року вх.№1219 (попередня заявка №4 від 19.03.2021 року), двічі на повторну заявку від 09.04.2021 року вх.№1220 (попередня заявка №5 від 19.03.2021 року), на повторну заявку від 09.04.2021 року вх.№1221 (попередня заявка №6 від 19.03.2021 року), двічі на повторну заявку від 09.04.2021 року вх.№1222 (попередня заявка №7 від 19.03.2021 року), на повторну заявку від 09.04.2021 року вх.№1223 (попередня заявка №8 від 19.03.2021 року), на повторну заявку від 09.04.2021 року вх.№1223 (попередня заявка №9 від 19.03.2021 року), на заявку №10 від 09.04.2021 року, на заявку №11 від 09.04.2021 року, на заявку №12 від 09.04.2021 року, на заявку №13 від 09.04.2021 року.
Місцевий господарський суд вірно встановив, що пеню та штраф позивачем безпідставно нараховано згідно низки заявок щодо яких відсутні докази про їх направлення відповідачу.
Так, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені за допомогою калькулятору ЛІГА.ЗАКОН, колегія суддів зазначає, що господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що розрахунок пені та штрафу здійснено у відповідності до умов договору та приписів чинного законодавства на суми вартості послуг по 10 заявкам щодо яких наявні докази про їх направлення відповідачу (лист №1011 від 09.04.2021 року), а саме: повторна заявка від 09.04.2021 року вх.№1218 (попередня заявка №3 від 19.03.2021 року), повторна заявка від 09.04.2021 року вх.№1219 (попередня заявка №4 від 19.03.2021 року), повторна заявка від 09.04.2021 року вх.№1220 (попередня заявка №5 від 19.03.2021 року), повторна заявка від 09.04.2021 року вх.№1221 (попередня заявка №6 від 19.03.2021 року), повторна заявка від 09.04.2021 року вх.№1222 (попередня заявка №7 від 19.03.2021 року), повторна заявка від 09.04.2021 року вх.№1223 (попередня заявка №8 від 19.03.2021 року), заявка №10 від 09.04.2021 року, заявка №11 від 09.04.2021 року, заявка №12 від 09.04.2021 року, заявка №13 від 09.04.2021 року та встановлено, що сума пені за загальний період з 16.04.2021 року по 12.05.2021 року складає 4007,48 грн.; сума штрафу складає 14132,40 грн.
Таким чином, аргументи апелянта на те, що місцевим господарським судом не донораховано суму пені, навіть по взятим ним до уваги 10 заявкам на суму 1672,32 грн., суму штрафу - 7317,04 грн. та недонарахована сума пені та штрафу становить 8989,36 грн., не приймаються.
Отже, висновок місцевого господарського суду про часткове задоволення позову відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року).
Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)
Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).
Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 269, 270, ч.1 ст. 275, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 16.11.2021 року у справі №905/1181/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків визначених ч. 3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 14.02.2022 року.
Головуюча суддя О.І. Терещенко
Суддя П.В. Тихий
Суддя Т.Д. Геза