03 лютого 2022 року м. Харків Справа № 905/1007/19
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Барбашова С.В. , суддя Істоміна О.А.
за участю секретаря судового засідання Казакової О.В.
та представників сторін:
позивача - Сазонов Є.В.,
відповідачі - не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.3251) на рішення Господарського суду Донецької області від 22.09.2021 (головуючий суддя Зекунов Е.В., суддя Фурсова С.М., суддя Бокова Ю.В, повний текст складено 23.09.2021) у справі №905/1007/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Корум Груп”
до Державного підприємства “Селидіввугілля”, Державного підприємства “Мирноградвугілля”
Товариства з обмеженою відповідальністю “Сані Україна”
про захист прав інтелектуальної власності,-
Товариство з обмеженою відповідальністю “Корум Майнінг” звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства "Селидіввугілля", в якому просило суд постановити рішення про знищення скребкового конвеєра SGZ 630/400, поставленого Державному підприємству “Селидіввугілля” згідно договору поставки №Т1/12-2019 від 25.02.2019 та введеного в цивільний оборот з порушенням прав інтелектуальної власності.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 27.08.2019 залучено до участі у справі №905/1007/19 позивача - ТОВ «Корум Груп», як правонаступника ТОВ «Корум Майнінг» у правовідносинах щодо яких виник спір (а.с.241 зворот т.1).
В позові позивач посилається на те, що скребковий конвеєр SGZ 630/400 містить ознаки формули корисної моделі «Профіль боковини секції жолоба скребкового конвеєра», що охороняється патентом України №130422 на корисну модель, власником якої є позивач.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 22.09.2021 у справі №905/1007/19 в задоволенні позову відмовлено.
Надавши оцінку обставинам справи та висновкам експертів, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив про те, що більш вірогідними є докази, які підтверджують обставину невикористання при виготовленні конвеєра ланцюгового типу SGZ 630/400 кожної ознаки, включеної до формули корисної моделі, що охороняється патентом України №130422, оскільки при виробництві конвеєра в частині цих ознак застосовано інше проектно-технічне рішення.
Місцевий господарський суд вказав на те, що вважає висновок №276/19 від 06.03.2020 Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції докладним, зрозумілим та обґрунтованим, таким що більш вірогідно спростовує доводи позивача про порушення його права інтелектуальної власності.
Позивач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм процесуального права, просить це рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.
В апеляційній скарзі позивач зазначає про те, висновок експерта Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції № 276/19 від 06.03.2020 не узгоджується з матеріалами справи №905/1007/19, фаховий рівень експерта, який склав цей висновок є сумнівним, у зв'язку з чим, зазначений доказ не може бути прийнятий до уваги судом.
Позивач вказує на те, що висновок експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз №4/2831 від 24.06.2021 є належним доказом на підтвердження факту використання при виготовленні скребкового конвеєра кожної ознаки, включеної до незалежного пункту формули корисної моделі, що охороняється патентом України №130422. Вказаний висновок, як зазначає позивач, складений експертом з вищою технічною освітою, спеціальною освітою у сфері інтелектуальної власності.
Крім того, як зазначає апелянт, суд першої інстанції не повністю з'ясував предмет позову, оскільки на 9 сторінці оскаржуваного рішення йдеться про введення в оборот позначень (знаків), а не винаходу (корисної моделі).
ТОВ «Сані Україна» надало суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову. Просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - залишити без змін.
Позивач надав суду додаткові письмові пояснення (вх.14658 від 15.12.2021), в яких зазначає, зокрема, про те, що ним обрано належний спосіб захисту своїх прав відповідно до ст.432 ЦК України, оскільки боковина спірного конвеєра поєднана із конвеєром таким способом, який унеможливлює його відокремлення без повного пошкодження товару.
ТОВ «Сані Україна» надало суду письмові пояснення (вх.14891 від 20.12.2021) про те, що йому не відомо місцезнаходження на теперішній час скребкового конвеєра SG Z630/400.
Позивач надав суду письмові пояснення (вх.14931 від 21.12.2021), в яких зазначив про те, що ним було подано позов до відповідача - ДП “Селидіввугілля” (85401, Донецька область, м.Селидове, вул.Карла Маркса, 4, код ЄДРПОУ 33426253). Однак, як зазначив позивач, “відповідач-2 - ТОВ “Сані Україна” неодноразово в своїх клопотаннях, поясненнях вказувало інші підприємства - ТОВ “Краснолиманське” та ДП “Мирноградвугілля” і у зв'язку з тим, що справа слухалася тривалий час, суддю Господарського суду Донецької області це ввело в оману, так як і інші сторони у справі 905/1007/19”.
ТОВ «Сані Україна» надало суду клопотання (вх.14932 від 21.12.2021) про долучення до матеріалів справи копій ухвал Господарського суду Донецької області у справі №905/1004/19, в якій першим відповідачем є ДП «Мирноградвугілля».
Позивач надав суду додаткові письмові пояснення (вх.244 від 10.01.2022), в яких вказує на те, що згідно із поданою позовною заявою першим відповідачем у цій справі є ДП «Селидіввугілля» (85400, Донецька область, м.Селидове, вул.К.Маркса, 41, код ЄДРПОУ 3342625), а не ДП «Мирноградвугілля», яке вказано в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.
Позивач надав суду додаткові письмові пояснення (вх.1309 від 02.02.2022), в яких зазначає про те, що висновок Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз експертизи від 24.06.2021 №04/2831 виконаний на підставі «Інструкції з експлуатації скребкового конвеєра SGZ 630/400», яка використовується і для скребкових конвеєрів, поставлених позивачем також ДП «Мирноградвугілля» та ТОВ «Краснолиманське».
ДП “Селидіввугілля”, ДП “Мирноградвугілля” відзиви на апеляційні скарги не надали.
В судове засідання 03.02.2022 представники цих підприємств не з'явилися, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.
ТОВ «Сані Україна» надало суду клопотання (вх.1300 від 02.02.2022) про відкладення розгляду справи через хворобу представника.
Колегія суддів, розглянувши вказане клопотання, зазначає наступне.
Судова колегія враховує, що розгляд цієї справи неодноразово відкладався судом.
Явка представників сторін в судове засідання не визнавалася судом обов'язковою.
ТОВ «Сані Україна» надало суду відзив на апеляційну скаргу, в якому викладено правову позицію у цій справі.
Крім того, представник ТОВ «Сані Україна» був присутній в попередньому судовому засіданні 18.01.2022 та надав свої пояснення стосовно спірних правовідносин сторін.
У клопотанні заявником жодним чином не обґрунтовано, які саме обставини підлягають встановленню та з'ясуванню саме у судовому засіданні та потребують присутності представника в судовому засіданні.
Також судова колегія враховує, що за змістом ч. 3 ст. 56 ГПК України, юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Таким чином, керівник ТОВ «Сані Україна» не позбавлений права і можливості приймати участь в судовому засіданні на засадах самопредставництва чи забезпечити явку в судове засідання іншого представника.
Також суд враховує приписи статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України, якими до основних засад судочинства віднесено, зокрема, розумні строки розгляду справи судом, що, також є одним з елементів права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У постанові від 29.04.2020 у справі №910/6097/17 Верховний Суд зазначив, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги, ТОВ «Сані Україна» належним чином повідомлене про час, дату і місце розгляду апеляційної скарги, розгляд справи неодноразово відкладався судом, матеріали справи містять відзив ТОВ «Сані Україна» на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання ТОВ «Сані Україна» про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце її розгляду, не перешкоджає розгляду справи.
Оскільки судом апеляційної інстанції належним чином повідомлено відповідачів про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідачів.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, порушила, не визнає чи оспорює суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача.
Під час апеляційного провадження у цій справі, позивач надав суду пояснення про те, що ним було подано позов до відповідача - ДП “Селидіввугілля” (85401, Донецька область, м.Селидове, вул.Карла Маркса, 4, код ЄДРПОУ 33426253).
Однак, як зазначив позивач, “відповідач-2 - ТОВ “Сані Україна” неодноразово в своїх клопотаннях, поясненнях вказувало інші підприємства - ТОВ “Краснолиманське” та ДП “Мирноградвугілля” і у зв'язку з тим, що справа слухалася тривалий час, суддю Господарського суду Донецької області це ввело в оману, так як і інші сторони у справі 905/1007/19”.
Колегія суддів Східного апеляційного господарського суду здійснила аналіз матеріалів справи та ухвали Господарського суду Донецької області від 27.08.2019 у справі №905/1007/19.
Встановлено, що відповідач-2 та позивач надавали суду першої інстанції клопотання, пояснення, де відповідачем-1 у справі вказувалися або ТОВ “Краснолиманське” або ДП “Мирноградвугілля”.
Судом першої інстанції долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 27.08.2019,в якому зазначено, що Державне підприємство “Мирноградвугілля” має код ЄДРПОУ - 32087941 та знаходиться за адресою: 85232, Донецька область, м.Мирноград, вул.Соборна, буд.1.
27.08.2019 суд першої інстанції прийняв ухвалу про призначення експертизи та зупинення провадження.
У вказаній ухвалі суд першої інстанції зазначив про те, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ДП “Селидіввугілля” змінило повне найменування і станом на 27.08.2019 за кодом ЄДРПОУ 32087941 значиться Державне підприємство “Мирноградвугілля”, а отже, відповідачем -1 у цій справі слід вважати Державне підприємство “Мирноградвугілля” (код ЄДРПОУ 32087941, адреса: 85232, Донецька область, м.Мирноград, вул.Соборна, буд.1).
Також в ухвалі від 27.08.2019, Господарський суд Донецької області вказав на те, що зміна найменування юридичної особи та місця її реєстрації не має наслідком процесуальну дію, передбачену ст.52 ГПК України, але враховується в подальшому.
Судова колегія дослідила витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та встановила, що Державне підприємство “Селидіввугілля” на час розгляду справи судом першої інстанції, як і на час розгляду цієї справи в суді апеляційної інстанції не змінювало найменування та місцезнаходження, як про це необґрунтовано зазначив суд першої інстанції в ухвалі від 27.08.2019 у справі №905/1007/19 (а.с.216 т.1; 154 т.4).
Державне підприємство “Селидіввугілля” має код ЄДРПОУ 33426253 та знаходиться за адресою: 85401, Донецька область, м.Селидове, вул.Карла Маркса, 4.
Державне підприємство “Мирноградвугілля” має інший код ЄДРПОУ - 32087941 та розташоване за адресою: 85232, Донецька область, м.Мирноград, вул.Соборна, буд.1.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про зміну найменування та юридичної адреси першого відповідача є помилковим.
Положеннями ч.2 ст.48 ГПК України передбачено, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено позивачем в своїх поясненнях суду апеляційної інстанції (а.с.1 т.5), в Господарському суді Донецької області позивач не уточнював позовні вимоги щодо зміни особи відповідача та не заявляв клопотання про заміну первісного відповідача - ДП «Селидіввугілля» на іншу особу.
Таким чином, у цій справі відповідач, до якого пред'явлено позов це - ДП «Селидіввугілля» залучений до участі у справі №905/1007/19 ухвалою Господарського суду Донецької області від 18.06.2021 (про відкриття провадження у справі).
Водночас, ухвалою Господарського суду Донецької області від 27.08.2019 до участі у справі №905/1007/19 за ініціативою суду фактично залучено ДП «Мирноградвугілля».
При цьому, у зв'язку із не застосуванням судом першої інстанції ст.52 ГПК України відповідач - ДП «Селидіввугілля» не вибув із справи №905/1007/19.
Отже, фактично у справі наявні два відповідачі.
Враховуючи, що позивачем не сформульовано позовних вимог до ДП «Мирноградвугілля», обов'язок відповідати за позовом покладено на визначену позивачем особу - ДП «Селидіввугілля», судова колегія приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у цій справі стосовно ДП «Мирноградвугілля» на підставі п.1 ч.1 ч.1 ст.231 ГПК України, у зв'язку із відсутністю предмету спору у цій справі.
Стосовно спірних правовідносин між ТОВ «Корум Груп» та ДП «Селидіввугілля», судова колегія зазначає наступне.
25.02.2019 між Державним підприємством «Селидіввугілля» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Сані Україна” (постачальник) укладено договір поставки №Т1/12-2019 за результатами проведення процедури закупівлі скребкового конвеєра SGZ 630/400 (далі-договір, а.с.13 т.1).
Згідно п.п.1.1, 1.2 договору постачальник зобов'язався поставити покупцю підіймально-транспортувальне обладнання, а саме скребковий конвеєр SGZ 630/400 з комплектом навісного обладнання, з метизами, з кабельною продукцією МСР-0,66/1,14 (35 мм2) (500м).
Ціна договору становить 89 150 000 грн. з ПДВ (п.3.1 договору).
За положеннями п.4.2 договору (в редакції додаткової угоди №2 від 16.04.2019, а.с.22), джерела фінансування: бюджетні кошти України.
Попередня оплата вартості постачання відповідного обладнання за рахунок коштів Державного бюджету України здійснюється покупцем у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 №117 «Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти», за умови наявності належним чином оформленого рішення головного розпорядника бюджетних коштів та надходження на рахунок покупця відповідних бюджетних асигнувань».
Пунктом 5.2 договору визначено, що місцем поставки товару та його вантажоодержувачем є відокремлений підрозділ «Шахта Котляревська» Державного підприємства «Селидіввугілля». Адреса: м.Новогродівка Донецької області.
Позивач в позові зазначає, що скребковий конвеєр SGZ 630/400, який є предметом договору поставки №Т1/12-2019 від 25.02.2019, містить ознаки формули корисної моделі “ПРОФІЛЬ БОКОВИНИ СЕКЦІЇ ЖОЛОБА СКРЕБКОВОГО КОНВЕЄРА”, що охороняється патентом України №130422 на корисну модель (а.с.27 т.1).
Позивач вказує на те, що він, як власник патенту №130422, якому належать виключне право на його використання, не надавав ДП «Селидіввугілля» та ТОВ «Сані Україна» дозволу на використання корисної моделі, а тому введення скребкового конвеєра SGZ 630/400 в цивільний обіг на території України є незаконним та таким, що порушує майнові права інтелектуальної власності позивача.
Вважаючи порушеним своє право, ТОВ “Корум Майнінг” звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить постановити рішення про знищення скребкового конвеєра SGZ 630/400, поставленого Державному підприємству “Селидіввугілля” згідно договору поставки №Т1/12-2019 від 25.02.2019.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує ст.34, п.п.2;5 ст.28 Закону України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі» та п.п.17 ч.1 ст.4 Митного кодексу України.
ТОВ «Сані Україна» проти позову заперечувало, зазначало про те, що скребковий конвеєр SGZ 630/400 не містить формули корисної моделі «Профіль боковини секції жолоба скребкового конвеєра», що охороняється патентом України №130422 на корисну модель, який належить позивачу.
До матеріалів справи надано висновок Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції № 276/19 від 06.03.2020, виконаний на замовлення ТОВ «Сані Україна» (а.с.151 т.2).
У вступній частині вказаного висновку зазначено, що висновок підготовлено для збирання доказів, які можуть бути використані у судових справах №905/1007/19, №905/1005/19, №905/1004/19 на підставі ст.101 ГПК України для подання до суду; експерт обізнаний про кримінальну відповідальність згідно ст.384; 385 Кримінального кодексу України.
На вирішення експерта були поставлені наступні питання:
1.Чи використано при виготовленні конвеєра ланцюгового типу SGZ630/400 кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули корисної моделі: «Профіль боковини секції жолоба скребкового конвеєра», що охороняється патентом України №130422 на корисну модель?
2.Чи використано при виготовленні скребкового конвеєра SGZ630/400 кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу: «Вузол з'єднання секцій жолоба скребкового конвеєра», що охороняється патентом України №118863 на винахід?
Згідно висновку експертного дослідження у сфері інтелектуальної власності №276/19 від 06 березня 2020 року, наданим Науково-дослідним центром судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України:
1.При виготовленні конвеєра ланцюгового типу SGZ630/400 не використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули корисної моделі: «Профіль боковини секції жолоба скребкового конвеєра», що охороняється патентом України №130422 на корисну модель.
2.При виготовленні скребкового конвеєра SGZ630/400 не використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу: «Вузол з'єднання секцій жолоба скребкового конвеєра», що охороняється патентом України №118863 на винахід.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 12.11.2020 у справі №905/1007/19 було призначено судову експертизу у сфері інтелектуальної власності. Проведення експертизи доручено експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз (79024, м. Львів, вул. Липинського, буд. 54).
На вирішення судовому експерту поставлені наступні питання:
1. Чи використано при виготовленні скребкового конвеєра SGZ 630/400 кожну ознаку, включену до належного пункту формули корисної моделі: «Профіль боковини секції жолоба скребкового конвеєра», що охороняється патентом України №130422 на корисну модель?
2.Чи використано при виготовленні скребкового конвеєра SGZ 630/400 кожну ознаку, включену до належного пункту формули винаходу: «Вузол з'єднання секцій жолоба скребкового конвеєра», що охороняється патентом України №118863 на винахід?
До Господарського суду Донецької області від Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок від 24.06.2021 №04/2831 за результатом проведення судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності (а.с.227 т.3).
Згідно вказаного висновку:
1. При виготовленні скребкового конвеєра SGZ 630/400, що знаходиться на території Відокремленого підприємства “Шахта “Капітальна” Державного підприємства “Мирноградвугілля”, використано кожну ознаку або ознаку еквівалентну їй, включену до незалежного пункту формули корисної моделі: «Профіль боковини секції жолоба скребкового конвеєра», що охороняється патентом України №130422.
2. У зв'язку з тим, що в наданих на дослідження матеріалах (кресленики на арк. с. 139в і 139г) конструктивне виконання вузла з'єднання секцій жолоба скребкового конвеєра є різним і ознаки 8 і 9 не ідентифікуються однозначно, то встановити використана або невикористана при виготовленні скребкового конвеєра SGZ 630/400, що знаходиться на території Відокремленого підприємства “Шахта “Капітальна” Державного підприємства “Мирноградвугілля”, кожна ознака або ознака еквівалентна їй, що включена до незалежного пункту формули винаходу за патентом України №118863 «Вузол з'єднання секцій жолоба скребкового конвеєра», не надається за можливе.
Судова колегія враховує наступне.
Згідно ст.420 Цивільного кодексу України, корисні моделі є об'єктами права інтелектуальної власності.
За положеннями ст.424 Цивільного кодексу України, майновими правами інтелектуальної власності є: право на використання об'єкта права інтелектуальної власності; виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності; виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Статтею 426 ЦК України передбачено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб. Використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.
Відповідно до ст.464 ЦК України, майновими правами інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок є: 1) право на використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка; 2) виключне право дозволяти використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка (видавати ліцензії); 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню винаходу, корисної моделі, промислового зразка, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Майнові права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок належать володільцю відповідного патенту (свідоцтва), якщо інше не встановлено договором чи законом.
Згідно п. 5 ст.28 Закону України “Про охорону прав на винаходи та корисні моделі” патент надає його володільцю виключне майнове право перешкоджати використанню винаходу (корисної моделі), у тому числі забороняти таке використання.
Відповідно до ч.5 ст.6 вказаного Закону, обсяг правової охорони, що надається, визначається формулою винаходу або корисної моделі. Тлумачення формули здійснюється в межах опису винаходу, корисної моделі та відповідних креслень.
Відповідно до статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються, зокрема, висновками експертів.
В статті 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши наявні в матеріалах справи висновки експертів, судова колегія приймає до уваги наступне.
З описової частини висновку №04/2831 від 24.06.2021 вбачається, що огляд об'єкту дослідження - скребкового конвеєра SGZ630/400 проведений експертом 18.05.2021 на території Відокремленого підприємства «Шахта «Капітальна» Державного підприємства «Мирноградвугілля» (м.Мирноград Донецької області, вул.Шосейна, 3) у присутності Мацкова О.А. - заступника директора з виробництва ВП «Шахта «Капітальна» ДП «Мирноградвугілля».
Як зазначено у вказаному висновку, згідно до листа від 18.05.2021 №185, підписаного комерційним директором ВП “Шахта “Капітальна” О.В.Петріним, комбайн очисний MG 210/485-WD і скребковий конвеєр SGZ 630/400 знаходяться у підземних умовах ВП “Шахта “Капітальна” та задіяні у безперервному виробничому процесі з видобутку вугілля, у зв'язку з цим, будь-яка можливість їх демонтажу та підйому на поверхню є відсутня.
У зв'язку з вищенаведеним (як вказав експерт) конструктивне виконання скребкового конвеєру SGZ 630/400, що знаходиться на території Відокремленого підприємства “Шахта “Капітальна” Державного підприємства “Мирноградвугілля” (м. Мирноград Донецької області, вул. Шосейна, 3) досліджувалось Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз відповідно до матеріалів справи №905/1007/19.
Таким чином, об'єктом дослідження за висновком експерта №04/2831 від 24.06.2021 був конвеєр скребковий SGZ 630/400, який знаходиться на території Відокремленого підприємства “Шахта “Капітальна” Державного підприємства “Мирноградвугілля” за адресою: м. Мирноград Донецької області, вул. Шосейна, 3.
Вказане підтверджується також тим, що огляд об'єкту дослідження здійснювався у присутності представника ДП «Мирноградвугілля», про що зазначено у вступній частині висновку №04/2831 від 24.06.2021.
Водночас, предметом позову у цій справі є знищення конвеєра скребкового SGZ 630/400, місцем поставки якого та його вантажоодержувачем, відповідно до п.5.2 договору №Т1/12-2019 від 25.02.2019 є відокремлений підрозділ «Шахта Котляревська» Державного підприємства «Селидіввугілля». Адреса: м.Новогродівка Донецької області.
Позивач в додаткових поясненнях суду першої інстанції (а.с.10 т.4) підтвердив, що фактично висновком експерта №04/2831 від 24.06.2021 встановлено, що конвеєр скребковий SGZ 630/40, який 13.08.2018 був придбаний ДП «Мирногрдвугілля» у ТОВ «Сані Україна» за договором про закупівлю №56ДК.
Отже, експертом здійснено дослідження майна, що не належить ДП «Селидіввугілля» і свій висновок експерт здійснив стосовно майна саме ДП «Мирноградвугілля».
За даними Єдиного державного реєстру судових рішень, в провадженні Господарського суду Донецької області перебувала справа №905/1004/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корум Груп» до Державного підприємства «Мирноградвугілля» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Сані Україна» про заборону використання конвеєра ланцюгового типу SGZ 630/400, поставленого згідно з договором про закупівлю №56 ДК за результатами відкритих торгів UA-2018-06-13-000626-c від 13.08.2018.
З наведеного вбачається, що у висновку експерта №04/2831 від 24.06.2021 мова йде про дослідження конвеєра скребкового SGZ 630/40, придбаного ДП «Мирноградвугілля» за договором про закупівлю №56 ДК від 13.08.2018 та який розміщено на території Відокремленого підприємства “Шахта “Капітальна” Державного підприємства “Мирноградвугілля” за адресою: м. Мирноград Донецької області, вул. Шосейна, 3.
Вказаний конвеєр був предметом позову у справі №905/1004/19.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 01.12.2020 у справі №905/1004/19 позов залишено без розгляду.
Отже, предметом дослідження експерта (за висновком №04/2831 від 24.06.2021) був об'єкт, який не є спірним у цій справі, не стосується предмету позову та розміщений на території Відокремленого підприємства “Шахта “Капітальна” Державного підприємства “Мирноградвугілля”, а не на відокремленому підрозділі «Шахта Котляревська» Державного підприємства «Селидіввугілля» - м.Новогродівка Донецької області.
За вказаних обставин, висновок експерта №04/2831 від 24.06.2021 відхиляється судом відповідно до ст.104 ГПК України, оскільки він не стосується обставин, які входять до предмету доказування у цій справі.
Водночас, висновок Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції № 276/19 від 06.03.2020 (а.с.151 т.2) містить посилання на те, що він підготовлений для збирання доказів, які можуть бути використані, зокрема, у справі №905/1007/19.
Отже, зазначений висновок стосується обставин, які підлягають встановленню у цій справі.
Відповідно до вказаного висновку № 276/19 від 06.03.2020, при виготовленні конвеєра ланцюгового типу SGZ630/400 не використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули корисної моделі: «Профіль боковини секції жолоба скребкового конвеєра», що охороняється патентом України №130422 на корисну модель.
Висновок Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції № 276/19 від 06.03.2020 відповідає вимогам ст.98 ГПК України та приймається судом як належний доказ у розумінні стт.76 ГПК України.
Також судова колегія враховує, що Науково-дослідний центр судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції є спеціалізованою експертною установою з вирішення питань що стосуються предмету спору у цій справі.
Доводи апеляційної скарги позивача про те, що фаховий рівень експерта, який склав висновок № 276/19 від 06.03.2020 є сумнівним не приймаються колегією суддів як обґрунтовані, оскільки експертизу проводила Чабанець Т.М. - судовий експерт лабораторії права промислової власності Міністерства юстиції України, яка має вищу освіту у сфері інтелектуальної власності, є атестованим судовим експертом V кваліфікаційного класу з правом проведення експертиз у сфері інтелектуальної власності за спеціальністю 13.3 «Дослідження, пов'язані з винаходами, і корисними моделями» (свідоцтво Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності №48 від 20.07.2016, видане ЕКК Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності, дійсне до 20.07.2021). Стаж експертної роботи з 2016 року, стаж роботи у сфері інтелектуальної власності - з 2002 року (а.с.152 т.2).
З огляду на вищевикладене, судова колегія приходить до висновку про те, що позивачем не доведено належними доказами, що скребковий конвеєр SGZ 630/400, поставлений ДП «Селидіввугілля» за договором поставки №Т1/12-2019 від 25.02.2019 містить ознаки формули корисної моделі «Профіль боковини секції жолоба скребкового конвеєра», що охороняється патентом України №130422 на корисну модель, власником якої є ТОВ «Корум Груп».
Також судова колегія приймає до уваги наступне.
У відповідності до ст. 432 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.
Суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про:
1) застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів;
2) зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності;
3) вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності та знищення таких товарів;
4) вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності або вилучення та знищення таких матеріалів та знарядь;
5) застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення;
6) опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного суду від 12.01.2021 у справі №916/3470/19, вибір способу судового захисту прав інтелектуальної власності, включаючи такі, як вилучення та знищення товарів і матеріалів, введених в цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності, здійснюється особою, якій належить право інтелектуальної власності.
Водночас перевірка відповідності цього способу допущеному порушенню і меті здійснення судового розгляду є обов'язком суду, який має приймати рішення у справі в межах заявлених позовних вимог та з урахуванням фактичних обставин конкретної справи, беручи до уваги як можливість у той чи інший спосіб захистити порушене право, так і необхідність подальшого виконання ухваленого судом рішення.
Позивачем обрано спосіб захисту у вигляді знищення скребкового конвеєра SGZ 630/400, придбаного Державним підприємством “Селидіввугілля” згідно договору поставки №Т1/12-2019 від 25.02.2019.
Судова колегія враховує, що спірний скребковий конвеєр був придбаний ДП «Селидіввугілля» за бюджетні кошти за ціною, відповідно до п.3.1 договору - 89150000 грн.
Оцінюючи обраний позивачем спосіб захисту свого права судова колегія приходить до висновку, що в будь-якому разі повне знищення (як того вимагає позивач) коштовного обладнання через (не доведене) порушення права, що охороняється патентом №130422 стосовно профілю (конфігурації боковини) є неспівмірно меншим ніж право ДП "Селидіввугілля" на все обладнання скребкового конвеєра, яке може бути втрачене.
Обраний позивачем спосіб захисту - не відповідає меті здійснення судового розгляду та одному із завдань господарського судочинства - справедливе вирішення спору (ч.1 ст.2, ч.3 ст.236 ГПК України), оскільки ст.432 ЦК України передбачає інші альтернативні способи захисту прав власників патентів, які у разі обґрунтованості позовних вимог будуть відповідати допущеному порушенню, призведуть до ефективного захисту порушених прав позивача та не допустять понесення державою надмірних збитків у разі виконання ухваленого судом рішення.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
Підставою позову у цій справі (згідно позовної заяви) є порушення відповідачами охоронюваного патентом №130422 права інтелектуальної власності позивача на корисну модель - «Профіль боковини секції жолоба скребкового конвеєра».
Разом із тим, оскаржуване рішення суду першої інстанції містить дослідження і висновок відносно прав інтелектуальної власності позивача, що охороняється патентом №118863.
Позовна заява не містить доводів про порушення відповідачами прав позивача, що охороняються патентом на винахід №118863 - «Вузол з'єднання секцій жолоба скребкового конвеєра».
У відповіді на відзив (а.с.208 т.1) позивач зауважив про те, що після ознайомлення з наданою другим відповідачем «Інструкцією з експлуатації конвеєра ланцюгового типу SGZ 630/400» позивачем встановлено, що у вказаному конвеєрі також використано елементи, що охороняються належним ТОВ «Корум Груп» патентом №118863 на винахід «Вузол з'єднання секцій жолоба скребкового конвеєра» (а.с.212 т.1).
Відповідно до ч.3 ст.46 ГПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
Зміна підстав позову відбувається тоді, коли позивач в рамках конкретної позовної вимоги, в обґрунтування раніше заявлених позовних вимог (предмету позову) посилається на інші обставини, якими він ці (перші) позовні вимоги, обґрунтовував.
Під час розгляду цієї справи судом першої інстанції позивач не звертався до суду в порядку ч.3 ст.46 ГПК України із письмовою заявою про зміну предмету позову (зокрема, щодо наявності у спірного скребкового конвеєра ознак формули, що охороняється патентом №118863 на винахід «Вузол з'єднання секцій жолоба скребкового конвеєра»).
Разом із тим, розглядаючи цей спір та призначаючи судову експертизу Господарський суд Донецької області досліджував та з'ясовував питання, чи використано при виготовленні скребкового конвеєра SGZ 630/400 кожну ознаку, включену до належного пункту формули винаходу: Вузол з'єднання секцій жолоба скребкового конвеєра», що охороняється патентом України №118863 на винахід.
Вказані обставини не були визначені позивачем підставою заявленого у цій справі позову.
Отже, суд першої інстанції безпідставно дослідив обставини справи і прийняв рішення стосовно нових підстав позову, які не були заявлені позивачем в порядку, визначеному законом.
З огляду на вищевикладене, судова колегія приходить до висновку про недоведеність позовних вимог та відсутність підстав для задоволення позову.
Слід зазначити, що аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У цій справі апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Суд першої інстанції, в порушення норм процесуального права, безпідставно за власною ініціативою фактично залучив до участі у справі та розглянув спір стосовно ДП «Мирноградвугілля» - особи, до якої позовні вимоги не пред'являлися; при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд досліджував обставини виконання укладеного між ДП «Мигрногравугілля» та ТОВ «Сані Україна» договору про закупівлю №56 ДК від 13.08.2018, який не є підставою цього позову.
Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, рішення Господарського суду Донецької області від 22.09.2021 року у справі №905/1007/19 скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову ТОВ «Корум Груп» до ДП “Селидіввугілля” та ТОВ “Сані Україна”. Провадження у справі стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю “Корум Груп” до Державного підприємства “Мирноградвугілля” підлягає закриттю.
З урахуванням приписів ст.129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги покладаються на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.129, ст.270, п.2 ч.1. ст.275, п.4 ч.1 ст.277, 282, Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу позивача задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Донецької області від 22.09.2021 року у справі №905/1007/19 скасувати.
Прийняти нове рішення.
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Корум Груп” до Державного підприємства “Селидіввугілля” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Сані Україна” про захист прав інтелектуальної власності - відмовити повністю.
Закрити провадження у справі стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю “Корум Груп” до Державного підприємства “Мирноградвугілля”.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 11.02.2022р.
Головуючий суддя О.Є. Медуниця
Суддя С.В. Барбашова
Суддя О.А. Істоміна