вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"07" лютого 2022 р. Справа № 911/1668/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Попікової О.В.
суддів: Демидової А.М.
Євсікова О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду Київської області
від 29.09.2021 (повний текст складено 11.10.2021, суддя Ейвазова А.Р.)
у справі №911/1668/21
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до Комунального підприємства "Баришівкатепломережа" Баришівської селищної ради
про стягнення 713357,91 грн,
за участю секретаря судового засідання: Руденко Н.С.,
в судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача повідомлений, але не з'явився,
- відповідача повідомлений, але не з'явився,
Короткий зміст і підстави позовних вимог.
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - НАК "Нафтогаз України", позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства "Баришівкатепломережа" Баришівської селищної ради (далі - КП "Баришівкатепломережа", відповідач) про стягнення заборгованості за поставлений природний газ в розмірі 713 357,91 грн, що складається з: 616 363,57 грн - основний борг; 18481,66 грн - пеня, яка нарахована за період з 26.11.2019 по 17.04.2020, 22747,06 грн - 3% річних за період з 26.11.2019 по 31.03.2021; 55765,62грн - втрати від інфляції за період з 01.01.2020 по 31.03.2021.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором №5215/1920-ТЕ-17 від 30.09.2019 в частині оплати природного газу у встановлений договором строк, поставленого у період з жовтня 2019 року по квітень 2020 року.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду Київської області від 29.09.2021 у справі №911/1668/21 позов задоволено частково; стягнуто з КП "Баришівкатепломережа" на користь НАК "Нафтогаз України" 616363,57 грн основного боргу, 18846,85 грн 3% річних, 52971,7 грн втрат від інфляції, 6798,70 грн пені, а також 10424,71 грн витрат, понесених на оплату позову судовим збором; у задоволенні позову в частині стягнення 3900,21 грн 3% річних, 2793,92 грн втрат від інфляції та 11682,96 грн пені відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачем не надано доказів виконання зобов'язання з оплати поставленого природного газу в розмірі 616 363,57 грн, строк виконання за яким настав.
У зв'язку з простроченням зобов'язання по оплаті поставленого природного газу, суд першої інстанції визнав частково обґрунтованими позовні вимоги про стягнення пені, інфляційних та трьох відсотків річних, що нараховані на суму основного боргу. При цьому, суд першої інстанції відмовив у стягненні пені, інфляційних та трьох відсотків річних, що нараховані на суму заборгованості, яка була погашена відповідачем до 31 грудня 2020 року, з посиланням на норми Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" від 14 липня 2021 року № 1639-IX, яким, за висновком суду першої інстанції, у частині 2 статті 6 врегульовано, що нараховані неустойка, інфляційні нарахування та проценти річних, у випадку, якщо погашення основної частини заборгованості здійснено до 31.12.2020, з дня набрання чинності вказаним Законом, тобто з 29.08.2021 підлягають списанню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись із рішенням Господарського суду Київської області від 29.09.2021, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення від 29.09.2021 у справі №911/1668/21 в частині відмови у стягненні пені, 3% річних та втрат від інфляції, прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача пеню в сумі 11682,96 грн, 3% річних в сумі 3900,21 грн та втрати від інфляції в сумі 2793,92 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема положень Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" від 14 липня 2021 року № 1639-IX, який не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, при нез'ясуванні обставин, що мають значення для справи.
За доводами позивача, відповідач є теплопостачальною організацією та не є ані постачальником природного газу, ані оператором газорозподільних систем, не відноситься він і до кола інших осіб, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості, що визначена статтею 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", відповідно дія такого Закону на відповідача не поширюється.
На переконання позивача, у відповідності до ч. 1 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" списанню підлягають нарахування на заборгованість за природний газ, які існують станом на 01.06.2021 у разі, якщо на таку дату погашено основну заборгованість за договором постачання або укладено договір реструктуризації, тобто списуються нарахування, якщо сплачена основна частина боргу, а в іншому випадку списання не відбувається. Оскільки у відповідача існує заборгованість в сумі 616363,57 грн, то частина 1 статті 7 Закону не може бути застосована до спірних правовідносин.
Окрім того, за доводами позивача, для процедури врегулювання заборгованості шляхом списання необхідною умовою є включення підприємства до Реєстру, а відповідач не включений у цей реєстр, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин і Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення".
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.11.2021 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя ОСОБА_1., судді: Зубець Л.П., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 29.09.2021 у справі №911/1668/21; розгляд справи призначено на 08.12.2021.
22.11.2021 від Комунального підприємства "Баришівкатепломережа" Баришівської селищної ради надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.12.2021 розгляд апеляційної скарги відкладено на 12.01.2022.
Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 10.01.2022 №09.1-07/28/22 відповідно до підпункту 2.3.50 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/1668/21 у зв'язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 21.12.2021 про звільнення ОСОБА_1 , з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2022 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Попікова О.В., судді: Демидова А.М., Євсіков О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 прийнято апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 29.09.2021 до провадження у визначеному складі суду; розгляд апеляційної скарги у справі №911/1668/21 призначено на 07.02.2022.
Позиції інших учасників справи.
Відповідач у відзиві просив залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. На переконання відповідача, він як теплопостачальне підприємство, підпадає під дію Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", оскільки закон не визначає вичерпного переліку учасників процедури врегулювання заборгованості, а за умовами укладеного між сторонами договору його предметом є поставка природного газу. При цьому, відповідач, спростовуючи доводи позивача, зазначає про включення підприємства до Реєстру підприємств теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії суб'єктів господарювання, розміщеного на офіційному сайті Мінрегіону згідно з наказом від 03.08.20417 № 190.
Явка представників сторін.
В судове засідання 07.02.2022 представники сторін не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Клопотань про відкладення розгляду справи від сторін не надходило.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
30.09.2019 між НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та КП "Баришівкатепломережа" (споживач) укладено договір №5215/1920-ТЕ-17 (а.с.10-19, далі - договір), відповідно до умов якого позивач (постачальник) взяв на себе зобов'язання поставити споживачеві природний газ, а відповідач (споживач) - оплатити його на умовах договору (п. 1.1 договору).
Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме: майново-господарських зобов'язань в силу статей 173, 174, ч. 1 статті 175 ГК України.
Згідно з п. 1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
В силу п. 2.1 договору позивач передає відповідачу у жовтні 2019 року - квітні 2020 року природний газ у кількості 195 050 тис.куб.м.
У відповідності до п. 3.1 договору право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі; після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
У відповідності до п. 3.8 договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Як визначено п. 4.2 договору, ціна за 1000 куб. м газу визначається сторонами щомісяця шляхом підписання додаткової угоди на підставі прейскуранту.
Відповідно до п. 4.4 договору загальна вартість договору дорівнює вартості фактично використаного за договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування.
Сторонами у п. 5.1 договору визначено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно з п. 7.2 договору у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктами 5.1, 5.6 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 17,8% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Договором встановлено, що він набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині постачання природного газу до 30.04.2020 (включно), а в частині розрахунків - до їх повного здійснення (розділ 11 договору).
До вказаного договору сторонами вносились зміни додатковими угодами №№1-8 (а.с.20-28).
Так, додатковою угодою №1 від 31.10.2019 сторонами погоджено, що ціна газу за 1000 куб. м газу в період з 01.10.2019 по 31.10.2019 складає з ПДВ та іншими нарахуваннями - 5315,9405 грн (а.с.20).
Додатковою угодою №2 від 12.11.2019 сторони домовились, що ціна газу за 1000 куб. м у період з 01.11.2019 по 30.11.2019 складає з ПДВ та іншими нарахуваннями - 6 067,43 грн (а.с.21).
Додатковою угодою №3 від 09.12.2019 сторонами погоджено, що ціна газу за 1000 куб. м у період з 01.12.2019 по 31.12.2019 складає з ПДВ та іншими нарахуваннями - 5320,663 грн (а.с.22).
Додатковою угодою №4 від 23.12.2019 сторонами визначено, що ціна газу за 1000 куб. м у період з 01.01.2020 по 31.01.2020 складає з ПДВ та іншими нарахуваннями - 6788,63 грн (а.с.23).
Додатковою угодою №5 від 28.01.2020 сторонами визначено, що ціна газу за 1000 куб. м у період з 01.01.2020 по 31.01.2020 складає з ПДВ та іншими нарахуваннями - 5728,99 грн (а.с.24).
Крім того, додатковою угодою №5 від 28.01.2020 сторонами зменшено розмір пені, передбачений п. 7.2 договору за порушення виконання зобов'язання, з 17,8% до 14,2% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Додатковою угодою №6 від 24.02.2020 сторонами погоджено, що ціна газу за 1000 куб. м у період з 01.02.2020 по 29.02.2020 складає з ПДВ та іншими нарахуваннями - 4886,59 грн (а.с.25).
Додатковою угодою №7 від 23.03.2020 сторонами погоджено, що ціна газу за 1000 куб. м у період з 01.03.2020 по 31.03.2020 складає з ПДВ та іншими нарахуваннями - 4224,19 грн (а.с.26).
Додатковою угодою №8 від 23.04.2020 сторонами погоджено, що ціна газу за 1000 куб. м у період з 01.04.2020 по 30.04.2020 складає з ПДВ та іншими нарахуваннями - 3625,39 грн (а.с.27-28).
На виконання умов договору позивач в період з жовтня 2019 року по квітень 2020 року поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 1109077,26 грн, що підтверджується актами приймання-передачі (а.с. 35-41).
Відповідач частково оплатив поставлений природний газ на загальну суму 492713,69 грн. Оплата здійснена відповідачем з посиланням у призначенні платежу на інший договір №2100/15-ТЕ-17 від 27.11.2015, що підтверджується виписками з рахунку позивача (а.с.46-87). У подальшому відповідач змінив призначення платежу та спрямував сплачені кошти в рахунок оплати за договором №5215/1920-ТЕ-17 від 30.09.2019, що враховано позивачем.
Втім, відповідач не здійснив оплату за отриманий природний газ на загальну суму 616363,57 грн, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
У зв'язку з несвоєчасною оплатою природного газу позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в сумі 18481,66 грн, 3% річних в сумі 22747,06 грн, втрати від інфляції в сумі 55765,62 грн. Нарахування здійснені по кожному акту приймання-передачі природного газу та з урахуванням часткових оплат.
Обсяги поставленого природного газу, його ціна та розмір оплат відповідачем сторонами не оспорюється.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Згідно з приписами статті 509 ЦК України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 ГК України.
Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ч. 7 статті 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.
Відповідно до статті 655 ЦК України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За змістом статей 691, 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до п. 5.1 договору остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Як установлено апеляційним судом, на виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 1109077,26 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме:
за актом від 31.10.2019 у жовтні 2019 року поставлено природний газ на суму 18922,93 грн;
за актом від 30.11.2019 у листопаді 2019 року поставлено природний газ на суму 225912,19 грн;
за актом від 31.12.2019 у грудні 2019 року поставлено природний газ на суму 230772,10 грн;
за актом від 31.01.2020 у січні 2020 року поставлено природний газ на суму 264606,44 грн;
за актом від 29.02.2020 у лютому 2020 року поставлено природний газ на суму 202321,72 грн;
за актом від 31.03.2020 у березні 2020 року поставлено природний газ на суму 146078,98 грн;
за актом від 30.04.2020 у квітні 2020 року поставлено природний газ на суму 20462,90 грн;
Відповідач оплачував природний газ частинами та із простроченням, що вбачається з виписки по банківського рахунку позивача та розрахунку штрафних санкцій, що доданий до позовної заяви.
Так, за актом від 31.10.2019 природний газ було повністю оплачено 19.12.2019, за актом від 30.11.2019 - 20.03.2020, за актом від 31.12.2019 - 18.11.2020.
За актом від 31.01.2020 відбулась часткова оплата в сумі 17106,47 грн (18.11.2020, тобто із простроченням), борг становить 247499,97 грн.
За актом від 29.02.2020 оплата не здійснювалась і борг становить 202321,72 грн.
За актом від 31.03.2020 оплата не здійснювалась і борг становить 146078,98 грн.
За актом від 30.04.2020 оплата не здійснювалась і борг становить 20462,90 грн.
Таким чином, як вірно встановив суд першої інстанції, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, розмір основного боргу за поставлений природний газ становить 616363,57 грн станом на дату подання позову та ухвалення рішення суду першої інстанції.
Підставою для апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції стало питання про наявність або відсутність підстав для нарахування на суму основного боргу за поставлений природний газ пені, трьох відсотків річних та інфляційних, враховуючи, що відповідач є теплопостачальним підприємством.
Як підтверджується матеріалами справи та не заперечується позивачем, основним видом діяльності відповідача є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря, тобто відповідач є теплогенеруючою організацією в розумінні Закону України "Про теплопостачання".
Згідно із п. 1.2 Договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Отже, отриманий від позивача природний газ відповідач використовує виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.
Таким чином, відповідач належить до підприємств, на відносини з врегулювання заборгованості яких поширюється дія Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" від 3 листопада 2016 року № 1730-VIII (далі - Закон № 1730-VIII), зі змінами, що внесені до нього Законом України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" від 14 липня 2021 року № 1639-IX (далі Закон № 1639-IX).
Згідно з ч. 1 статті 2 Закону № 1730-VIII, в редакції Закону №1639-IX, дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та послуги з його розподілу і транспортування, за теплову енергію, а також підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію.
Відповідно до ч. 1 статті 3 Закону № 1730-VIII, для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Частиною 1 статті 7 № 1730-VIII передбачено, що на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ, а також послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію станом на 1 червня 2021 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються.
Нараховані на заборгованість за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, утворену станом на 1 червня 2021 року, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не можуть бути предметом подальшого продажу та врегульовуються у такий спосіб:
підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, якщо погашення основної частини боргу здійснено до 1 червня 2021 року або до моменту укладення договорів про реструктуризацію відповідно до статті 5 цього Закону, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону;
підлягають списанню, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями умов укладеного договору про реструктуризацію заборгованості.
Таким чином, вказаною статтею законодавець запровадив чіткий механізм звільнення боржників від відповідальності за несвоєчасну сплату заборгованості за спожитий природний газ та встановив заборону на нарахування та стягнення з боржників (споживачів) неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на суми основної заборгованості за договорами поставки природного газу за умов її погашення боржниками до 01.06.2021.
Право не нараховувати неустойку, інфляційні втрати, відсотки річних не ставиться в залежність від будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом. Зокрема, реалізація цієї норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.
Частиною 1 статті 1 Закону №1730-VIII визначено:
заборгованість, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону (далі - заборгованість): кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед постачальником природного газу;
постачальник природного газу - Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та її дочірня компанія "Газ України" за договорами купівлі-продажу (постачання) природного газу, укладеними з учасниками процедури врегулювання заборгованості;
процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування;
учасники процедури врегулювання заборгованості - підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу;
реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (далі - реєстр), - державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства;
Як було встановлено вище, відповідач за поставлений природний газ у жовтні, листопаді та грудні 2019 року розрахувався у повному обсязі.
Колегія суддів вважає, що за відсутності заборгованості зі сплати основного боргу до спірних правовідносин підлягає застосуванню положення ч. 1 статті 7 Закону №1730-VIII, відповідно до якої нараховані на заборгованість за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, утворену станом на 01.06.2021, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не можуть бути предметом подальшого продажу та підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, якщо погашення основної частини боргу здійснено до 1 червня 2021 року.
Таким чином, приписи статті 7 Закону №1730-VIII (в редакції, що набрала чинності 29.08.2021) виключають можливість застосування відносно відповідача відповідальності у вигляді стягнення пені та компенсаційних нарахувань згідно статті 625 ЦК України, що нарахована позивачем на суму заборгованості, яка була сплачена до 1 червня 2021 року.
Разом з тим, відповідач внесений до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості станом на 31.01.2022, що спростовує доводи апеляційної скарги в цій частині та про нерозповсюдження норм Закону №1730-VIII до спірних правовідносин.
За вказаних обставин, колегія суддів зазначає про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що виявилось у застосуванні закону, який до спірних правовідносин не застосовується. При цьому, суд першої інстанції не застосував закон, який підлягав застосуванню - Закон №1730-VIII.
Таким чином, колегія суддів приходить висновку про безпідставність нарахування пені, інфляційних нарахувань та процентів річних на суму заборгованості, яка була погашена відповідачем до 1 червня 2021 року, а саме: на суму вартості поставленого природного газу за актами за жовтень, листопад та грудень 2019 року, з яких було прострочено оплату.
Одночасно обґрунтованими належить визнати нараховані та заявлені до стягнення позивачем, наведені в доданих до позовної заяви розрахунках, пеню в сумі 7143,82 (5338,40 + 1805,42) грн, інфляційні в сумі 51990,41 (23672,26 + 17175,19 + 11142,96), проценти річних в сумі 19219,82 (8492,73 + 6156,67 + 4050,05 + 520,37) грн, які нараховані на борг, що утворився за актами за січень, лютий, березень та квітень 2020 року, перелік яких із вартістю поставленого за ними природного газу вказаний вище по тексту даної постанови.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до п. 4 ч. 1 статті 277 ГПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Враховуючи те, що відповідач отримав від позивача природний газ для виробництва теплової енергії, відповідач належить до підприємств, на відносини з врегулювання заборгованості яких поширюється положення Закону №1730-VIII, матеріалами справи підтверджується часткове погашення заборгованості за природний газ до 01.06.2021, апеляційний суд дійшов висновку про зміну рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача пені, інфляційних та відсотків річних, обґрунтованим належить визнати стягнення з відповідача на користь позивача пеню в сумі 7143,82 грн, інфляційні в сумі 51990,41, три проценти річних в сумі 19219,82 грн, а в решті відмовити.
Рішення в частині стягнення заборгованості за поставлений природний газ в розмірі 616 363,57 грн основного боргу належить залишити без змін, оскільки в цій частині суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційну скаргу НАК "Нафтогаз України" належить задовольнити частково.
Судові витрати.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Київської області від 29.09.2021 у справі №911/1668/21 задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 29.09.2021 у справі №911/1668/21 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції.
3. Позов задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства "Баришівкатепломережа" Баришівської селищної ради (ідентифікаційний код 24885150; 07501, Київська обл., Баришівський район, смт. Баришівка, вул. Б. Хмельницького, 18 А) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (ідентифікаційний код 20077720; 01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6) основний борг в сумі 616363,57 грн., пеню в сумі 7143,82 грн., інфляційні нарахування в сумі 51990,41 грн., 3% річних в сумі 19219,82 грн., судовий збір в сумі 10420,76 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
4. Стягнути з Комунального підприємства "Баришівкатепломережа" Баришівської селищної ради (ідентифікаційний код 24885150; 07501, Київська обл., Баришівський район, смт. Баришівка, вул. Б. Хмельницького, 18 А) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (ідентифікаційний код 20077720; 01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6) 3305,83 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Видачу наказів доручити Господарському суду Київської області.
6. Справу №911/1668/21 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту за наявності підстав, передбачених у п. 2 ч. 3 статті 287 ГПК України.
Повний текст постанови складено 09.02.2022.
Головуючий суддя О.В. Попікова
Судді А.М. Демидова
О.О. Євсіков