вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"18" січня 2022 р. Справа№ 910/15899/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Куксова В.В.
суддів: Яковлєва М.Л.
Шаптали Є.Ю.
при секретарі Пнюшкову В.Г.
за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 18.01.2022.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Підприємства з іноземними інвестиціями "Тойота-Україна"
на ухвалу Господарського суду міста Києва
від 07.10.2021
у справі №910/15899/21 (суддя Головіна К.І.)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Автоцентр-Сервіс"
про забезпечення позову
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Автоцентр-Сервіс"
до Підприємства з іноземними інвестиціями "Тойота-Україна"
про спонукання укласти договір,
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2021 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Автоцентр-Сервіс" про вжиття заходів забезпечення позову задоволено частково.
Заборонено Підприємству з іноземними інвестиціями "Тойота-Україна" вчиняти дії щодо укладення договору, предметом якого буде призначення уповноваженого дилера Тойота-Україна у місті Чернігові, до набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Автоцентр-Сервіс" до Підприємства з іноземними інвестиціями "Тойота-Україна" про спонукання укласти договір.
У решті заявлених вимог - відмовлено.
Не погодившись з прийнятою ухвалою, Підприємство з іноземними інвестиціями "Тойота-Україна" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.10.2021 у справі №910/15899/21 скасувати в частині часткового задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні заяви відмовити повністю.
Підставою для скасування ухвали суду скаржник зазначив, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ТОВ "ІК "Автоцентр-Сервіс" не довело наявність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду; обраний захід забезпечення позову не є співмірним із позовними вимогами про спонукання укласти договір; відбулось втручання у господарську діяльність відповідача. Крім того, заявник зазначив, що викладені у заяві про забезпечення позову обставини вже були предметом розгляду аналогічної заяви ТОВ "ІК "Автоцентр-Сервіс" про вжиття заходів забезпечення позову, у якій ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2021 було відмовлено, проте, наявність такої ухвали позивач приховав.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2021 апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями "Тойота-Україна" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.10.2021 у справі №910/15899/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Куксова В.В., суддів: Шаптала Є.Ю., Тищенко А.І.
Головуючий суддя Куксов В.В. перебував у відпустці з 25.10.2021 по 29.10.2021.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2021 у зв'язку з перебуванням судді Тищенко А.І. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/15899/21.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.11.2021 для розгляду справи № 910/15899/21 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Куксов В.В., судді: Шаптала Є.Ю., Михальська Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2021 апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями "Тойота-Україна" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.10.2021 у справі №910/15899/21 прийнято до провадження у визначеному складі суддів. Відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Підприємства з іноземними інвестиціями "Тойота-Україна" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.10.2021 у справі №910/15899/21 до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/15899/21.
Від Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/15899/21.
Суддя Шаптала Є.Ю. перебував на лікарняному з 08.11.2021 по 19.11.2021.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Підприємства з іноземними інвестиціями "Тойота-Україна" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.10.2021 у справі №910/15899/21. Призначено справу до розгляду на 15.12.2021.
13.12.2021 від позивача через відділ забезпечення документообігу Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.10.2021 у справі №910/15899/21 без змін.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2021 В задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Автоцентр-Сервіс" про відкладення розгляду справи - відмовлено. Відкладено розгляд апеляційної скарги Підприємства з іноземними інвестиціями "Тойота-Україна" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.10.2021 у справі №910/15899/21 на 22.12.2021.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 у зв'язку перебування судді Михальської Ю.Б. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/15899/21.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.12.2021 для розгляду справи №910/15899/21 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Куксов В.В., судді: Яковлєв М.Л., Шаптала Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями "Тойота-Україна" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.10.2021 у справі №910/15899/21 прийнято до провадження у визначеному складі суддів: головуючого судді Куксова В.В., судді: Яковлєва М.Л., Шаптали Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2021 відкладено розгляд апеляційної скарги Підприємства з іноземними інвестиціями "Тойота-Україна" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.10.2021 у справі №910/15899/21 на 18.01.2022.
18.01.2022 від позивача через відділ забезпечення документообігу Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Представник скаржника з'явився в судове засідання 18.01.2022 та надав пояснення по суті апеляційної скарги.
Представник позивача в судове засідання 18.01.2022 не з'явився.
Законом України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436) викладено в такій редакції:
"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином".
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"№ 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
У зв'язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, колегія суддів дійшла висновку, що розгляд справи підлягає здійсненню у розумний строк з огляду на ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11, пункту 4 розділу Х Прикінцевих положень ГПК України.
Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки позивач про дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов'язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, тому розгляд справи відбувається за відсутності позивача.
Щодо клопотання позивача про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, в обґрунтування клопотання про відкладення зазначено, що позивач та його представник не можуть прибути в судове засідання, призначене на 18.01.2022 з об'єктивних поважних причин так як не були повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Проте, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а/с 59, том-2), з якого вбачається, що представнику позивача 04.01.2022 було вручено ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2021 про відкладення судового засідання на 18.01.2022.
Також, на переконання колегії суддів, не може бути підставою для відкладення судового засідання участь представника позивача в іншому судовому засіданні в Чернігівському апеляційному суді.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання позивача про відкладення розгляду справи є необґрунтованим та безпідставним, у зв'язку із чим задоволенню не підлягає.
В судовому засіданні 18.01.2022 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.
У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення скаржника, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Автоцентр-Сервіс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства з іноземними інвестиціями "Тойота-Україна" про спонукання укласти договір.
У обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що ПІІ "Тойота-Україна" 16.12.2020 на офіційному сайті оголосило конкурс з відбору уповноваженого дилера Тойота-Україна у м. Чернігові. У вказаному конкурсі прийняло участь ТОВ "ІК "Автоцентр-Сервіс", виконавши всі умови, запропоновані відповідачем, та подавши відповідну заявку, за результатами розгляду якої позивачу було запропоновано надати презентацію щодо розвитку дилерського центру. Така презентація була направлена відповідачу та прийнята останнім без будь-яких зауважень.
Разом з тим, 30.03.3021 від відповідача надійшло повідомлення про недопуск позивача до другого етапу відбору оголошеного конкурсу. Вказане рішення позивач вважає неправомірним та необґрунтованим, оскільки критерії конкурсу не містили умов про поетапне проведення добору дилера та будь-яких інших вимог до кандидатів конкурсу зі сторони відповідача, при цьому рішення ПІІ "Тойота-Україна" було прийняте без зазначення причин відмови позивачу в укладенні договору щодо призначення уповноваженого дилера Тойота-Україна в м. Чернігові.
У позові ТОВ "ІК "Автоцентр-Сервіс" на підставі ст. 179, 181, 187 ГК України просить спонукати ПІІ "Тойота-Україна" укласти договір з позивачем, предметом якого буде призначення у місті Чернігові уповноваженого дилера Тойота-Україна - ТОВ "ІК "Автоцентр-Сервіс".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2021 вказану позовну заяву було залишено без руху, позивачу надано строк на усунення вказаних у ній недоліків.
05.10.2021 до суду надійшла заява ТОВ "ІК "Автоцентр-Сервіс" про вжиття заходів щодо забезпечення позову, у якій позивач просить:
- зупинити проведення ПІІ "Тойота-Україна" конкурсу з відбору нового уповноваженого дилера Тойота-Україна в м. Чернігові;
- заборонити ПІІ "Тойота-Україна" вчиняти дії щодо укладення договору, предметом якого буде призначення уповноваженого дилера Тойота-Україна у місті Чернігові;
- заборонити ПІІ "Тойота-Україна" вчиняти дії щодо розширення офіційної дилерської мережі Тойота-Україна у місті Чернігові.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції керувався тим, що метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення прав і охоронюваних законом інтересів позивача в майбутньому, а також забезпечення реального виконання рішення суду та усунення будь-яких труднощів при його виконанні у випадку задоволення позову, у зв'язку із чим суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги ТОВ "ІК "Автоцентр-Сервіс" про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти дії щодо укладення договору, предметом якого буде призначення уповноваженого дилера Тойота-Україна у місті Чернігові, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Розглянувши апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями "Тойота-Україна", колегія суддів дійшла висновку, що вона підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст. 136 ГПК України).
Пунктом 1 частини 1 статті 138 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо;
Отже, у відповідності до господарського процесуального законодавства таку процесуальну дію, як забезпечення позову, може бути вчинено як до пред'являння позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Заява про забезпечення позову, є обґрунтованою із зазначенням адекватного засобу забезпечення позову, необхідного для забезпечення ефективного захисту.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник з обраними заявником заходами забезпечення позову.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів або здійснюється ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав / інтересів позивача.
При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Колегією суддів встановлено, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційна компанія Автоцентрсервіс обґрунтована тим, що на офіційному сайті Підприємства з іноземними інвестиціями ТОЙОТА-Україна 16.12.2020 оголошено конкурс з відбору уповноваженого дилера ТОЙОТА-Україна у місті Чернігові.
Товариство з обмеженою відповідальністю Інвестиційна компанія Автоцентрсервіс подало відповідну заяву для участі в конкурсі шляхом направлення на електрону пошту відповідача.
Однак, 30.03.2021 від Підприємства з іноземними інвестиціями ТОЙОТА-Україна на електронну адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційна компанія Автоцентрсервіс надійшов лист про не допуск заявника до другого етапу відбору уповноважених дилерів Тойота-Україна.
Отже, заявник вважає, що Підприємство з іноземними інвестиціями ТОЙОТА-Україна порущило право заявника на участь у конкурсному відборі та позбавився участі в подальших етапах конкурсу.
Водночас, колегія суддів зазначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- імовірності ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту (поновлення) прав та інтересів позивача в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Колегія суддів звертає увагу заявника, що заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Заходи забезпечення позову, про застосування яких судом просить заявник, повинні відповідати позовним вимогам, на забезпечення яких позивач просить вжити ці заходи.
Однак, зі змісту заяви позивача не вбачається наявність підстав, які б свідчили про те, що невжиття судом таких заходів ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду за наслідками розгляду цієї справи.
Саме лише посилання позивача на те, що невжиття обраного позивачем заходу забезпечення позову ускладнить виконання рішення суду не є достатньою підставою для вжиття заходів до забезпечення позову.
Разом з тим, колегія суддів дійшла висновку про те, що забезпечення позову до набрання законної сили рішенням шляхом заборони вчиняти дії щодо укладення з іншими суб'єктами господарювання, юридичними або фізичними особами договору та вчиняти дії щодо розширення офіційної дилерської мережі фактично призведе до обмеження відповідача здійснювати свою господарську діяльність.
Згідно зі ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Колегія суддів звертає увагу, що позивачем не надано доказів, які б давали змогу суду дійти висновок про те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що подана позивачем заява ґрунтується на припущеннях щодо можливого ухилення від виконання рішення суду у цій справі у разі задоволення позову, а відтак і щодо неможливості чи істотного ускладнення в майбутньому виконання такого рішення. При цьому, позивачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України, із якими діюче законодавство пов'язує доцільність застосування заходів щодо забезпечення позову та які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
З огляду на вищевикладене в сукупності, колегія суддів дійшла висновку щодо передчасності висновків суду першої інстанції про задоволення відповідної заяви про забезпечення позову.
Водночас колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо того, що суд першої інстанції не мав належних підстав для вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову на стадії до вирішення питання про відкриття провадження у справі, оскільки, як передбачено ч. 2. ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи.
Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Колегією суддів встановлено, що скаржник з апеляційною скаргою звернувся до Північного апеляційного господарського суду 15.10.2021, відповідно до поштового конверту.
Водночас, як вбачається із матеріалів справи, 28.10.2021 до суду першої інстанції надійшла заява ПП "Тойота-Україна" про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2021 заяву Підприємства з іноземними інвестиціями "Тойота-Україна" про скасування заходів забезпечення позову задоволено.
Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2021 у справі № 910/15899/21.
Відповідно до частин 1, 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Оскільки, скаржник звернувся з відповідною апеляційною скаргою до постановлення ухвали Господарського суду міста Києва від 09.11.2021 про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2021 у справі № 910/15899/21, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у діях скаржника ознак зловживання своїми процесуальними правами.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.
Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені в ухвалі місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з прийняттям нового рішення, про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
У зв'язку з задоволенням апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладається на Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Автоцентр-Сервіс".
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального господарського кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями "Тойота-Україна" - задовольнити.
Ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.10.2021 у справі №910/15899/21 - скасувати.
В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Автоцентр-Сервіс" про забезпечення позову відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Автоцентр-Сервіс" (04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, 15, код ЄДРПОУ 36866720) на користь Підприємства з іноземними інвестиціями "Тойота-Україна" (04073, м. Київ, пр-т Степана Бандери, 24-Б, код ЄДРПОУ 32589471) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят грн.) 00 грн.
Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
Матеріали справи №910/15899/21 повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.
Повний текст складено 07.02.2022. (після виходу судді Шаптали Є.Ю. з лікарняного)
Головуючий суддя В.В. Куксов
Судді М.Л. Яковлєв
Є.Ю. Шаптала