вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"01" лютого 2022 р. Справа№ 910/20104/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко О.В.
суддів: Іоннікової І.А.
Станіка С.Р.
за участю секретаря судового засідання Рудь Н.В.
за участю представників згідно протоколу судового засідання від 01.02.2022
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС»
на рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2021 (повний текст рішення складено та підписано 30.07.2021)
у справі №910/20104/20 (суддя Карабань Я.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС»
до Інституту загальної енергетики Національної академії наук України
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Національна академія наук України
про стягнення 908 016, 01 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Інституту загальної енергетики Національної академії наук України (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у загальному розмірі 908 016, 01 грн.
Позовні вимоги, з посиланням на ст.360 Цивільного кодексу України, ст.175, 193 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо оплати витрат з утримання адміністративної будівлі та компенсації витрат загально-будинкової електроенергії за користування нежитловими приміщеннями в адміністративній будівлі по вулиці Антоновича, 172 в місті Києві загальною площею 4019 кв.м у період з січня по грудень 2020 року.
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що він не є співвласником будівлі, будь-яких договірних відносини щодо компенсації сум за утримання будівлі між ним та позивачем немає, а тому в нього відсутній обов'язок щодо компенсування витрат позивача. Крім того, зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження понесених витрат на утримання будівлі в заявленому розмірі.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.07.2021 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Мотивуючи рішення, місцевий суд вказав, що оскільки нежитлові приміщення за адресою: місто Київ, вулиця Антоновича (Горького), будинок 172 закріплені за відповідачем на праві оперативного управління (інформаційна довідка №227178812 від 07.10.2020 та свідоцтва про право власності від 26.01.2010 серії САС №741576 і №741575), саме відповідач, як користувач та розпорядник вказаних нежитлових приміщень, несе зобов'язання з оплати житлово-комунальних послуг, що надаються для утримання та використання приміщень.
Договори щодо надання послуг з утримання будівлі та прибудинкової території і відшкодування таких послуг на період січня-грудня 2020 року між позивачем та відповідачем не укладалися.
Місцевий суд зазначив, що відповідачем самостійно несуться витрати по обслуговуванню протипожежних систем, обслуговуванню та ремонту ліфту, охорони і вивезенню та збиранню твердих побутових відходів, оплаті комунальних послуг, на підтвердження чого останній надав копії відповідних договорів, актів до них та платіжних доручень.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2021 у справі №910/20104/20 та винести нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Вказана апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення, на думку позивача, не законне та не обґрунтоване, ухвалене з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Так, скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що:
- як співвласник адміністративної будівлі, відповідач користується всіма інженерно-технічними системами та мережами адміністративної будівлі та повинен виконувати свої обов'язки співвласника адміністративної будівлі щодо її утримання та експлуатації. Так, відповідно до ст.360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у справі спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів);
- позивач, як експлуатуюча організація, відповідно до укладених договорів та самостійно власними силами забезпечує експлуатацію, обслуговування адміністративної будівлі, забезпечує можливість співвласникам будівлі належним чином користуватися належним їм майном (зокрема, заключив договір з спеціалізованою фірмою на обслуговування системи протипожежної сигналізації та автоматичного пожежогасіння в адміністративній будівлі по вул. Антоновича, 172; працівники відповідача користуються ліфтами, які перебувають на обслуговуванні позивача; для забезпечення охорони адміністративної будівлі позивач уклав договір з охоронною фірмою);
- відповідно до висновку експертно-економічного дослідження №01-01/20 від 15.10.2020, доданого позивачем до позовної заяви, підтверджено суму компенсації на утримання адміністративної будівлі та компенсації витрат загально-будинкової електроенергії за користування нежитловими приміщеннями в адміністративній будівлі по вулиці Антоновича, 172, які підлягають відшкодування відповідачем за період січень-липень 2020 року, а висновком експертного економічного дослідження №2 від 20.01.2021, доданого позивачем до заяви про збільшення розміру позовних вимог - за серпень-грудень 2020 року.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу у справі №910/20104/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: ОСОБА_1, Станік С.Р.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2021 у справі №910/20104/20 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків.
30.09.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС» надійшла заява про усунення недоліків з доказами сплати судового збору.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2021, розгляд справи призначено на 18.11.2021.
21.10.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС» без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого суду - без змін. Так, відповідач зазначає, що він самостійно, на праві оперативного управління нежитловим приміщенням, що належить НАН України, здійснює обслуговування приміщень та отримує від обслуговуючих організацій послуги, шляхом укладення з цими організаціями відповідних договорів: на обслуговування ліфтів, на обслуговування протипожежної сигналізації та перевірки пожежних кранів, на вивезення сміття, охорони приміщень та вказує, що копії відповідних договорів містяться в матеріалах справи.
Також 21.10.2021 через канцелярію суду від третьої особи надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Національна академія наук України просить залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС» без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого суду - без змін. При цьому, третя особа вказує, що відповідні договори між позивачем та відповідачем не укладалися, жодних зобов'язань з відшкодування витрат позивача на утримання адміністративної будівлі у відповідача не виникало. Крім того, третя особа зазначає, що позивачем документально не підтверджено понесення ним витрат на утримання адміністративної будівлі, їх складу та розміру, а також розміру та складу заявленої до стягнення суми, що входить до предмету доказування у цій справі.
У зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_1 у відставку, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 16.11.2021 у справі №910/20104/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Станік С.Р., Іоннікова І.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.11.2021 справу №910/20104/20 прийнято до провадження визначеним складом суду, розгляд справи призначено на 09.12.2021.
22.11.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Інституту загальної енергетики Національної академії наук України надійшла заява про розподіл витрат на правничу допомогу.
09.12.2021 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС» надійшли письмові пояснення, в яких позивач, зокрема, зазначає, що саме ним з 2008 року виконуються функції експлуатуючої організації, а відповідно до чинного законодавства в будинку може бути лише одна експлуатуюча організація, станом на 2020 рік жодна інша організація не виконувала по адміністративній будівлі по вул. Антоновича, 172 функції управляючої компанії; також від апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням представника позивача на лікарняному.
У судове засідання 09.12.2021 з'явилися представники відповідача та третьої особи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2021 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС» про відкладення розгляду справи задоволено, відкладено розгляд справи №910/20104/20 на 01.02.2022.
01.02.2022 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС».
У судове засідання 01.02.2022 з'явились уповноважені представники відповідача та третьої особи. Представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України та клопотання позивача про розгляд справи без участі його уповноваженого представника, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники сторони, що не з'явилася, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов'язковою не визнавалась.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка учасників судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.
Представники відповідача у судовому засіданні заперечили проти доводів, викладених у апеляційній скарзі, на підставі доводів зазначених у відзиві на апеляційну скаргу, просили у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представник третьої особи у судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених у апеляційній скарзі, на підставі доводів зазначених у відзиві на апеляційну скаргу, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації від 29.12.2007 за № 1856 «Про затвердження акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта реконструкція об'єкта незавершеного будівництва лабораторного комплексу під адміністративний корпус по вул. Антоновича, 172 в Голосіївському районі м. Києва» експлуатуючою організацією адміністративного корпусу зазначено позивача, який прийняв адміністративний корпус на обслуговування.
Відповідно до інформаційної довідки №227178812 від 07.10.2020 та свідоцтв про право власності від 26.01.2010 серії САС №741576 і №741575, за відповідачем на праві оперативного управління закріплені машиномісця №23, 24 (в літ. А) загальною площею 57, 2 кв.м. та нежитлові приміщення (в літ.А) №№1, 2 (групи приміщення №93), з №1 по №5, №5а, з №6 по №10, №Іа (групи приміщень №95), з №1 по №14 (групи приміщень №3), з №1 по №11 (групи приміщень №4), з №1 по №20, з №22 по №59, №59а, з №60 по №63, №63а, з №64 по №74 (групи приміщень 6), з №1 по №20, з №21 по №30, №30а, з №31 по №57, №57а, з №58 по №61, №61а, з №62 по №72 (групи приміщень №7), з №1 по №50, №№І,ІІ (групи приміщень 85), з №1 по №12, №V (групи приміщень №92) адміністративного корпусу загальною площею 3 962, 70 кв.м., що знаходяться за адресою: місто Київ, вулиця Антоновича (Горького), будинок 172 - належать Державі Україна в особі Національної Академії наук України.
Як зазначає позивач в обґрунтування позову, ним у період з січня по грудень 2020 року були надані відповідачу послуги з утримання будівлі та прибудинкової території в загальному розмірі 908 016, 01 грн, з яких: 242 120, 54 грн компенсація вартості загально будинкової електроенергії, 657 305, 58 грн компенсація вартості послуг з утримання будівлі та прибудинкової території, 8 589, 89 грн вартість послуг з утримання приміщень вбудованого паркінгу.
Відповідач, заперечуючи проти позову зазначає, що він не є співвласником будівлі, між ним та позивачем відсутні будь-які договірні відносини щодо компенсації витрат на комунальні послуг, а також те, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами факту надання послуг у заявленому розмірі.
Відповідно до ст. 322 Цивільного кодексу України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 360 Цивільного кодексу України, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 55 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління відповідно до визначення цієї компетенції у цьому Кодексі та інших законах.
Згідно з ч. 1 ст. 133 Господарського кодексу України основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України.
За змістом частини 1 статті 137 Господарського кодексу України правом оперативного управління є речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).
З урахуванням викладеного вище, оскільки нежитлові приміщення за адресою: місто Київ, вулиця Горького, будинок 172 закріплені за відповідачем на праві оперативного управління (інформаційна довідка №227178812 від 07.10.2020 та свідоцтва про право власності від 26.01.2010 серії САС №741576 і №741575), саме відповідач, як користувач та розпорядник вказаних нежитлових приміщень, несе зобов'язання з оплати житлово-комунальних послуг, що надаються для утримання та використання приміщень.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
При цьому, за правилами ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У частині 1 ст. 174 Господарського кодексу України законодавець встановив, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи та зазначається сторонами, договори щодо надання послуг з утримання будівлі та прибудинкової території і відшкодування таких послуг на період січня-грудня 2020 року між позивачем та відповідачем не укладалися.
Одночасно позивачем, на виконання ухвали місцевого суду було надано договори укладені не з відповідачем, а іншими суб'єктами господарювання, зокрема: договір щодо надання послуг з розподілу електричної енергії, постачання електричної енергії, відомості щодо нарахування заробітної плати працівникам, договір про надання юридичних, консультаційних та представницьких послуг, договір на виконання робіт з систем технічного обслуговування систем холодопостачання, договір на виконання робіт по технічному обслуговуванню обладнання системи опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, договір на повне технічне обслуговування ліфтів по індивідуальному розрахунку, договір на виконання підрядних робіт, договір на виконання ремонтних робіт по заміні засувок, угоду про надання охоронних послуг, договір на проведення контролю за якістю стічних вод, договір на послуги щодо приймання та відведення понаднормативно забруднених стічних вод споживачі, договір про спостереження за спрацюванням засобів пожежної сигналізації, договір на регламенті роботи по технічному обслуговуванню протипожежних систем, договір на виконання робіт по проведенню профілактичної дезінсекції, дератизації, акт на проведення замірів опору ізоляції електричних мереж, договір на регламенті роботи по технічному обслуговуванню протипожежних систем.
Апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду, що вказані договори та акти до них не підтверджують факту надання позивачем послуг з утримання адміністративної будівлі та прибудинкової території, що знаходиться в оперативному управлінні відповідача та факту отримання останнім таких послуг саме в такій кількості та в розмірі, що заявлений до стягнення.
При цьому, додатково на підтвердження надання відповідачу в період з січня по грудень 2020 року послуг з утримання будівлі та прибудинкової території в загальному розмірі 908 016, 01 грн, позивачем до суду надано висновок експертного економічного дослідження №01-01/20 від 15.10.2020, складений судовим експертом Дробот О.В., та висновок економічного дослідження №2 від 20.01.2021, складений судовим експертом Глущенко С.І.
Відповідно до ч. 1, 2, 5, 6 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов'язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.
Водночас, як вірно зазначено місцевим судом, у висновку експертного економічного дослідження від 15.10.2020 за №01-01/20 та висновку економічного дослідження №2 від 20.01.2021 не зазначено, що експерти обізнані про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та те, що висновки підготовлено для подання до суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що висновки експертів не є належним та допустимим доказом на підтвердження надання відповідачу та отримання останнім послуг у заявленому до стягнення розмірі.
При цьому, апеляційний суд зазначає, що аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.12.2019 у справі №522/1029/18.
Також висновки експертів фактично визначають загальний розмір наданих послуг та не є доказом існування правовідносин в розумінні ст.11 Цивільного кодексу України між позивачем і відповідачем, не є доказом надання позивачем саме відповідачу таких послуг.
Окрім того, позивач до позову долучив власний розрахунок суми заборгованості та висновки експертів, які, як зазначено апеляційним судом вище, не є належними та допустимим доказом на підтвердження викладених позивачем обставин.
Інших належних та допустимих доказів на підтвердження факту надання та отримання відповідачем послуг, що складають у загальному розмірі 908 016, 01 грн, матеріали справи не містять та позивачем, у порядку встановлено ГПК України, ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, надано не було.
Окрім того, як зазначає відповідач, ним самостійно несуться витрати по обслуговуванню протипожежних систем, обслуговуванню та ремонту ліфту, охорони і вивезенню та збиранню твердих побутових відходів, оплаті комунальних послуг, на підтвердження чого надає копії відповідних договорів, актів до них та платіжних доручень (т.2 а.с.191-229, т.3, а.с.22-125).
Таким чином, враховуючи викладене вище, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Обов'язок доказування, встановлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів» від 27.10.1993).
У відповідності до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи користуються рівними процесуальними правами. Учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Отже, судова колегія зазначає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС» на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2021 прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.
Таким чином, у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС» слід відмовити, а оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2021 - залишити без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2021 у справі №910/20104/20 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2021 у справі №910/20104/20 залишити без змін.
3. Судові витрати (судовий збір) за розгляд апеляційної скарги покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕРВІС».
4. Матеріали справи №910/20104/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст підписано 11.02.2022.
Головуючий суддя О.В. Тищенко
Судді І.А. Іоннікова
С.Р. Станік