вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"20" січня 2022 р. Справа№ 910/9376/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Кравчука Г.А.
Козир Т.П.
за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.
за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 20.01.2022
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 29.09.2021(повний текст складено та підписано 05.10.2021)
у справі №910/9376/21 (суддя Андреїшина І.О.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго"
до Державного підприємства "Гарантований покупець"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 1) Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго"
2) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
про стягнення 11.427.024,25 грн,
Приватне акціонерне товариство "Укргідроенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення штрафних санкцій за договором №05-ГП/20/1281/01/20 від 28.04.2020 в розмірі 11.427.024,36 грн, з яких: 4.233.547,20 грн пені за період прострочення оплати з 11.06.2020 по 12.10.2020 та 7.193.477,16 грн штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №05-ГП/20/1281/01/20 від 28.04.2020 в частині розрахунків за куплену електроенергію.
30.07.2021 через відділ діловодства суду відповідачем подано клопотання про зменшення неустойки та клопотання про залучення до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерства енергетики України, Кабінету Міністрів України, Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" та Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2021 залучено до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" та Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.09.2021 у справі №910/9376/21 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго" пеню у розмірі 4.233.547 (чотири мільйони двісті тридцять три п'ятсот сорок сім) грн 20 коп., штраф у розмірі 7.193.477 (сім мільйонів сто дев'яносто три тисячі чотириста сорок сім) грн 16 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 171.405 (сто сімдесят одна тисяча чотириста п'ять) грн 36 коп.
Суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість заявлених позивачем до стягнення пені та штрафу, з урахуванням встановленого судом факту прострочення відповідачем грошового зобов'язання перед позивачем. Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій до 1 гривні, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, Державне підприємство "Гарантований покупець" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2021 у справі №910/9376/21 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 9-1 розділу ХVІІ Прикінцевих та перехідних положено Закону України "Про ринок електричної енергії ", ст.ст. 33, 65 Закону України "Про ринок електричної енергії", постанови НКРЕКП від 26.04.2019 №641 (зі змінами постановою НКРЕКП від 13.12.2019 №2802, ст.ст. 525, 526, 547, 614 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 193, 196, 218, 231 ГК України, ч.1 ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії", ст. ст. 19, 92, 129, 129-1 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ст.ст. 2, 7, 13, 73, 74, 86, 202, 236, параграфи 2-4 Глави 6 ГПК України. При цьому скаржник вказує, що судом не враховано специфіку правовідносин, які врегульовані спеціальним законодавством, що визначає порядок (спосіб) виконання спірного зобов'язання Гарантованим покупцем, а також визначають джерела отримання грошових коштів для здійснення розрахунків з виробниками енергії за "зеленим" тарифом, в тому числі позивачем. Також, відповідач вказує, що при розгляді даної справи підлягали застосуванню положення частини третьої статті 551 ЦК України, частин першої та другої статті 233 ГК України та відповідно зменшення штрафних санкцій до 1 грн з огляду на наявність виключних обставин, а саме: боржник має збитковий фінансовий результат, боржник поступово, періодично, у міру надходження грошових коштів сплачував певні суми грошових коштів з метою погашення боргу, розмір штрафних санкцій є несправедливим.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.12.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2021 у справі №910/9376/21; призначено розгляд апеляційної скарги.
16.12.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача - Кабінет Міністрів України, посилаючись на те, що предмет позову у даній справі пов'язаний виключно з виконанням спеціальних обов'язків, що встановлені КМУ згідно Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою КМУ №483 від 05.06.2019 та покладені на суб'єкта господарювання - Гарантованого покупця, що входить до сфери управління Кабінету Міністрів України, а відтак рішення ухвалене за результатом розгляду цієї справи може безпосередньо вплинути на його права та обов'язки.
16.12.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про зменшення неустойки до 1 грн, в якому викладено обставини, на яких ґрунтується прохання заявника, аналогічні тим, які викладено в апеляційній скарзі.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування рішення суду є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства.
29.12.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшло заперечення на відзив на апеляційну скаргу.
17.01.2022 через канцелярію суду від позивача надійшли письмові пояснення з приводу заперечень на відзив на апеляційну скаргу.
В судове засідання апеляційної інстанції 20.01.2022 представники третіх осіб не з'явились. Колегія суддів звертає увагу на те, що учасники у справі належним чином повідомлені про місце, дату і час судового розгляду.
Враховуючи те, що явка представників учасників справи в судові засідання не була визнана обов'язковою, судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представників третіх осіб.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Кабінет Міністрів України, просив його задовольнити, залучити до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Кабінет Міністрів України.
Представник позивача заперечував проти вказаного клопотання, просив відмовити у його задоволенні.
Розглянувши вказане клопотання, з урахуванням підстав та предмету заявлених позовних вимог, судом апеляційної інстанції відмовлено у його задоволенні, з огляду на те, що рішення у даній справі жодним чином не вплине на права та обов'язки Кабінету Міністрів України.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2021 у справі №910/9376/21 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні, виходячи з наступного.
28.04.2020 між Приватним акціонерним товариством "Укргідроенерго", як продавцем, та Державним підприємством "Гарантований покупець", як покупцем, укладено договір купівлі-продажу електричної енергії з покупцем для забезпечення суспільних інтересів № 05-ГП/20/1281/01/20, у відповідності до пунктів 2.1., 2.2 якого продавець зобов'язаний продати електричну енергію Гарантованому покупцю, а Гарантований покупець зобов'язаний купити (прийняти та оплатити) електричну енергію в обсягах та на умовах, що визначені у цьому договорі; обсяги електричної енергії, що продаються і купуються за цим договором, є договірними зобов'язаннями щодо відпуску продавцем та відбору Гарантованим покупцем електричної енергії.
Згідно з п. 3.1. договору місяцем постачання є календарні дати з 00:00 годин першого числа місяця по 24:00 годин останнього числа такого місяця.
Відповідно до п. 2. додаткової угоди № 1/1281/01/20 до договору № 05-ГП/20/1281/01/20 від 28.04.2020 місяцем постачання є календарні дати з 00:00 годин першого числа травня 2020 року по 24:00 годин останнього числа травня 2020 року.
Отже, періодом постачання електричної енергії за даним договором є 01.05.2020 - 31.05.2020.
Відповідно до пп. 4.3.2 п. 4.3. договору не пізніше 10-го числа місяця, що слідує за місяцем постачання відповідач здійснює на користь продавця остаточний платіж за куплену у місяці постачання електричну енергію.
Згідно з п. 6.2. договору у випадку незабезпечення Гарантованим покупцем оплати за електричну енергію відповідно до графіка оплати та повної оплати за електричну енергію до 10-го числа місяця, що слідує за місяцем постачання, продавець має право:
- нарахувати Гарантованому покупцю пеню за кожний день прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення, враховуючи день фактичної оплати. Нарахування пені здійснюється за увесь час порушення зобов'язання та/або;
- зупинити постачання електричної енергії до моменту повного розрахунку за заборгованістю, яка виникла за договорами постачання електричної енергії з покупцем для забезпечення загальносуспільних інтересів між сторонами за минулі періоди.
За прострочення оплати відповідачем за електричну енергію на строк понад 30 календарних днів, Гарантований покупець додатково сплачує продавцю штраф у розмірі 7% від суми простроченої заборгованості (до п. 6.3. договору).
12.10.2020 між ПрАТ "Укргідроенерго" та ДП "Гарантований покупець" було укладено угоду № 10/2-ГП/20/1887/01/20 про реструктуризацію заборгованості за договором купівлі-продажу електричної енергії з Гарантованим покупцем для забезпечення загальносуспільних інтересів від 28.04.2020 № 05-ГП/20/1281/01/20 (далі - Угода про реструктуризацію заборгованості).
Так, згідно з п. 1 Угоди про реструктуризацію заборгованості сторони дійшли згоди, що сума основної заборгованості за договором складає 102.763.959,44 грн з ПДВ.
Відповідно до п. 2 Угоди про реструктуризацію заборгованості Гарантований покупець взяв на себе зобов'язання забезпечити повну оплату продавцю сум заборгованості за електричну енергію, куплену у періоді постачання (01.05.2020 - 31.05.2020), у такому порядку:
1) до 31.10.2020 включно - 1.712.732,66 грн з ПДВ;
2) до 30.11.2020 включно - 1.712.732,66 грн з ПДВ;
3) до 31.12.2020 включно - 1.712.732,66 грн з ПДВ;
4) до 31.01.2021 включно - 1.712.732,66 грн з ПДВ;
5) до 28.02.2021 включно - 1.712.732,66 грн з ПДВ;
6) до 31.03.2021 включно - 94.200.296, 14 грн з ПДВ.
У пункті 5 Угоди про реструктуризацію заборгованості зазначено, що Гарантований покупець визнає, що укладанням цієї Угоди продавець не позбавляється права на звернення до суду за захистом порушеного права або інше досудове врегулювання з Гарантованим покупцем відносин щодо отримання від Гарантованого покупця плати за порушення строків та порядку оплати за договором як штрафних санкцій (штрафу та пені) на користь продавця за період, з моменту виникнення заборгованості до моменту набуття чинності цієї Угоди.
Відповідно до п. 7. Угоди про реструктуризацію заборгованості дана Угода набуває чинності з моменту укладання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Предметом позову у справі є вимога позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 11.427.024,36 грн, з яких: 4.233.547,20 грн пені за період прострочення оплати з 11.06.2020 по 12.10.2020 та 7.193.477,16 грн штрафу.
Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Частиною першою статті 509 Цивільного Кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Положеннями ст. 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з відповідними приписами ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
За своєю правовою природою відносини, що склалися між сторонами за договором № 05-ГП/20/1281/01/20 від 28.04.2020, є правовідносинами, які регулюються нормами законодавства про поставку.
Відповідно до ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Згідно з ч. 2 ст. 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Частиною 1 ст. 275 Господарського кодексу України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію (ч.ч. 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно із ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено вище, у відповідності до п.1 Угоди про реструктуризацію заборгованості сторони дійшли згоди, що сума основної заборгованості за договором становить 102.763.959,44 грн з ПДВ.
Відповідно до п. 2 Угоди про реструктуризацію заборгованості Гарантований покупець взяв на себе зобов'язання забезпечити повну оплату продавцю сум заборгованості за електричну енергію, куплену у періоді постачання (01.05.2020 - 31.05.2020), у визначеному порядку.
При цьому, у п. 5 Угоди про реструктуризацію заборгованості зазначено, що Гарантований покупець визнає, що укладанням цієї Угоди продавець не позбавляється права на звернення до суду за захистом порушеного права або інше досудове врегулювання з Гарантованим покупцем відносин щодо отримання від Гарантованого покупця плати за порушення строків та порядку оплати за договором як штрафних санкцій (штрафу та пені) на користь продавця за період, з моменту виникнення заборгованості до моменту набуття чинності цієї Угоди.
Відповідно до пп. 4.3.2 п. 4.3. договору № 05-ГП/20/1281/01/20 від 28.04.2020 не пізніше 10-го числа місяця, що слідує за місяцем постачання Гарантований покупець здійснює на користь продавця остаточний платіж за куплену у місяці постачання електричну енергію.
Отже, як вірно встановлено місцевим господарським судом, останнім днем виконання зобов'язання з оплати за договором №05-ГП/20/1281/01/20 від 28.04.2020 є 10.06.2020.
Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, сума основної заборгованості (102.763.959,44 грн), яка є основною базою для нарахування пені, узгоджена сторонами та зафіксована у п. 1 Угоди про реструктуризацію заборгованості за договором купівлі-продажу електричної енергії з Гарантованим покупцем для забезпечення загальносуспільних інтересів № 05-ГП/20/1281/01/20 від 28.04.2020.
Колегією суддів встановлено, що факт наявності заборгованості підтверджується:
- актом купівлі-продажу електричної енергії між ПрАТ "Укргідроенерго" та ДП "Гарантований покупець" за травень 2020 року, підписаним позивачем та відповідачем, з додатком - Внутрішній розподіл до такого акту;
- реєстрами отриманих платежів за договором купівлі-продажу електричної енергії з покупцем для забезпечення загальносуспільних інтересів №05-ГП/20/1281/01/20 від 28.04.2020 за період з 01.01.2020 по 19.07.2021.
Приписами частини 1 статі 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).
У відповідності до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з п. 6.2. договору у випадку незабезпечення Гарантованим покупцем оплати за електричну енергію відповідно до графіка оплати та повної оплати за електричну енергію до 10-го числа місяця, що слідує за місяцем постачання, продавець має право, зокрема, нарахувати Гарантованому покупцю пеню за кожний день прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення, враховуючи день фактичної оплати. Нарахування пені здійснюється за увесь час порушення зобов'язання.
За прострочення оплати Гарантованим покупцем за електричну енергію на строк понад 30 календарних днів, Гарантований покупець додатково сплачує продавцю штраф у розмірі 7% від суми простроченої заборгованості (п. 6.3. договору).
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені та штрафу, колегія суддів вважає, що даний розрахунок є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, а тому, з урахуванням факту порушення відповідачем грошового зобов'язання, позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача 4.233.547,20 грн пені за період прострочення з 11.06.2020 по 12.10.2020 та 7.193.477,16 грн штрафу.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій до 1 гривні, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також ч. 3 ст. 551 ЦК України.
Так, згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Водночас зазначені норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.
У вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
Господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання).
Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.
Господарський суд об'єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання) тощо.
При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій обґрунтоване:
- неспіврозмірністю (відсутністю) збитків, понесених позивачем (відсутністю доказів понесення збитків);
- значним розміром неустойки;
- фінансовим становищем боржника та значною кількістю зобов'язань перед третіми особами (Гарантованим покупцем здійснюється пропорційна оплата виробникам за "зеленим" тарифом, тобто неповна оплата електричної енергії перед одним виробником є свідченням наявності такої неоплати також щодо решти інших);
- виконанням відповідачем спеціальних обов'язків із забезпечення доступності електроенергії для населення;
- складною ситуацією в державі та негативним економічним становищем;
- заборгованістю контрагентів перед відповідачем (заборгованість НЕК "Укренерго" з оплати вартості послуги станом на 27.01.2021 становить 23,550 млн. грн);
- вжиттям відповідачем заходів з виконання зобов'язання;
- неприбутковістю (діяльність відповідача не пов'язана з отриманням прибутку, здійснюється виключно на виконання спеціальних обов'язків);
- фактичним виконанням зобов'язання (відповідачем постійно здійснюються оплати електричної енергії в оплату спірного періоду, що підтверджено позивачем у відповіді на відзив).
Суд апеляційної інстанції, оцінюючи обґрунтованість вищенаведених доводів ДП "Гарантований покупець", враховує, що відповідач є державним підприємством, на якого державою покладено спеціальні обов'язки на ринку електричної енергії, відповідно до Статуту відповідача майно підприємства є державною власністю, функції з управління якою виконує Кабінет Міністрів України, який передбачає у державному бюджеті видатки на фінансову підтримку гарантованого покупця для оплати електричної енергії, специфіку відносин, що існують на ринку електричної енергії, а також ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором у спірний період.
Також, суд апеляційної інстанції враховує, що порушення виконання зобов'язань за Договором не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин (зворотного матеріали справи не містять).
Отже, беручи до уваги вищенаведені обставини, колегія суддів вважає обґрунтованим зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 50 %.
Суд апеляційної інстанції вважає, що таке зменшення є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
З огляду на викладене, клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій підлягає частковому задоволенню, а з відповідача підлягають стягненню на користь позивача 2.116.773,60 грн пені, 7.193.477, 16 грн штрафу.
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
У даній справі учасникам справи було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального права.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч.4 ст. 277 ГПК України).
За результатами перегляду даної справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Державного підприємства "Гарантований покупець" підлягає частковому задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2021 у справі №910/9376/21 підлягає зміні в частині розміру пені, яка підлягає стягненню у зв'язку із зменшенням заявленого до стягнення розміру пені на 50% у відповідності до ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України.
Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладається судом на відповідача у відповідності до ч.9 ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 129, 240, 267 - 271, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" задовольнити частково.
Рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2021 у справі №910/9376/21 змінити в частині стягнення пені, виклавши резолютивну частину оскаржуваного рішення суду в такій редакції:
«Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27, код ЄДРПОУ 43068454) на користь Приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго" (07300, Київська обл., м. Вишгород, код ЄДРПОУ 20588716) пеню у розмірі 2.116.773 грн (два мільйони сто шістнадцять тисяч сімсот сімдесят три) грн 60 коп., штраф у розмірі 7.193.477 (сім мільйонів сто дев'яносто три тисячі чотириста сорок сім) грн 16 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 171.405 (сто сімдесят одна тисяча чотириста п'ять) грн 36 коп.»
В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 29.09.2021 у справі №910/9376/21 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Видачу наказу із зазначенням необхідних реквізитів доручити Господарському суду міста Києва.
Матеріали справи №910/9376/21 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 11.02.2022 після виходу з лікарняного судді Кравчука Г.А.
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді Г.А. Кравчук
Т.П. Козир