79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"08" лютого 2022 р. Справа №914/752/16
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого - судді Бонк Т.Б.
Суддів Гриців В.М.
Якімець Г.Г.,
секретар судового засідання Кострик К.,
представники учасників справи:
стягувача: не з'явився,
боржника: Черняка Ю.І.,
розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства “Беркут” від 15.11.2021 (вх. суду від 17.11.2021 №01-05/3836/21)
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 02.11.2021 (суддя Кидисюк Р.А., повний текст ухвали складено 05.11.2021,м.Львів), про часткове задоволення заяви ПП “Беркут”
про: заміну сторони правонаступником, поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання та видачу дублікату наказу №914/752/16 від 06.06.2016
стягувач: Приватного підприємства “Беркут”, м. Львів
боржник: Львівського управління начальника робіт, м. Львів (замінено -на КЕВ м.Львова)
про: стягнення 40 692,86 грн
У березні 2016року ПП «Беркут» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівського управління начальника робіт про стягнення 40 692,86 грн, з яких: 21 842,53 грн основний борг, 1 381,69 грн 3% річних, 15 115,03 грн інфляційних втрат та 2353,61 грн пені.
На виконання вказаного рішення 06.06.2016 Господарський суд Львівської області видав відповідний наказ №044911, строк пред'явлення до виконання якого- 1 рік.
У березні 2017року ПП «Беркут» подало до суду заяву про заміну боржника Львівського управління начальника робіт його правонаступником- КЕВ м.Львова, яка ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.04.2017 залишена без розгляду.
В подальшому, у жовтні 2021року ПП «Беркут» подало заяву про заміну боржника правонаступником, поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу від 06.06.2016 до виконання та видачу дублікату наказу.
Вказана заява обгрунтована тим, що 19.01.2021 у зв'язку з прийняттям рішення про реорганізацію припинено Львівське управління начальника робіт, правонаступником якого визначено Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова. З урахуванням чого, посилаючись на ст. 104 ЦК України, ст. ст. 52, 334 ГПК України, стягувач просить замінити боржника у наказі від 06.06.2016 №914/752/16 його правонаступником.
Щодо вимог про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання та видачу дубліката наказу у справі №914/752/16 заявник зазначив, що постановою ДВС від 16.12.2016 відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання наказу №914/752/16 від 06.06.2016 (виконавче провадження №53129692). 18.05.2021 ПП «Беркут» звернулося до Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) із заявою про стан виконання вказаного виконавчого провадження №53129692 та вжиті виконавчі дії, у відповідь на яку орган виконання листом №46405 від 10.08.2021 повідомив ПП «Беркут» про те, що 17.01.2017 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, яку разом із виконавчим документом надіслано на адресу стягувача. Разом з тим, доказів на підтвердження відправки стягувачу постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві та виконавчого документа немає, оскільки термін зберігання завершених виконавчих проваджень становить 3 роки, а тому згідно з п. 9.9. «Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби», затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 2274/5 від 25.12.2008, - матеріали виконавчого провадження знищено. Заявник стверджує, що постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 17.01.2017 та виконавчого документа він не отримував, а тому строк для пред'явлення наказу до виконання він пропустив з поважних причин.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.11.2021 у справі № №914/752/16 заяву ПП «Беркут» про заміну сторони правонаступником, поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання та видачу дублікату наказу задоволено частково. Замінено боржника Львівське управління начальника робіт на його правонаступника Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова щодо стягнення за наказом від 06.06.2016 з примусового виконання рішення Господарського суду Львівської області від 17.05.2016 у справі №914/752/16. Відмовлено у поновленні пропущеного строку для пред'явлення наказу Господарського суду Львівської області №914/752/16 від 06.06.2016 до виконання та відмовлено у видачі дублікату наказу Господарського суду Львівської області №914/752/16 від 06.06.2016.
При задоволені заяви стягувача в частині заміни боржника його правонаступником суд першої інстанції встановив, що відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 19.01.2021 припинено юридичну особу Львівське управління начальника робіт, правонаступником якого є КЕВ м. Львова, відтак на підставі ст. 104 ЦК України, ст. ст. 52, 334 ГПК України суд вказав про наявність підстав для здійснення правонаступництва.
Відмовляючи стягувачу в частині поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання та видачі його дублікату, суд вказав, що заявник не довів поважності пропущення строку для пред'явлення наказу до виконання, оскільки після останньої постанови ДВС про повернення виконавчого документа стягувачу від 17.01.2017 стягувач протягом тривалого часу не вчиняв будь-яких дій на повторне звернення до органу ДВС із заявою про відкриття виконавчого провадження чи у разі втрати наказу про видачу його дублікату.
ПП «Беркут» не погодилось з ухвалою суду першої інстанції в частині відмови у поновленні пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання та відмови у видачі його дублікату, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить її скасувати, та прийняти нове рішення, яким заяву задоволити.
В апеляційній скарзі скаржник вказує, що оскільки він у грудні 2016року звертався із заявою про пред'явлення наказу до виконання, відповідно до ч. 4 ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження» строк для його пред'явлення перервався та з дня його повернення 17.01.2017 -розпочався заново. Відтак зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою, що позивач своєчасно пред'явив наказ до виконання, але в подальшому такий був втрачений з причин, які не залежали від його волі, так як в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази надіслання та отримання наказу №914/752/16 Сихівським ВДВС стягувачу після винесення 17.01.2017 постанови про його повернення. Крім того, зазначає, що запис про припинення боржника- Львівського управління начальника робіт та про його правонаступника-КЕВ м.Львова, внесено до ЄДРЮОФОПГФ лише 19.01.2021, тобто після закінчення строку для пред'явлення наказу до виконання. Вказує, що відмова стягувачу в поновленні пропущеного процесуального строку позбавляє його права на виконання рішення суду, яке набрало законної сили, що суперечить основоположному принципу обов'язковості судових рішень.
У відзиві на апеляційну скаргу КЕВ м.Львова просить залишити оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Боржник вважає, що заявник не зазначив обгрунтованих обставин поважності пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання та не надав доказів на їх підтвердження, так після останньої постанови органу виконання про повернення виконавчих документів, стягувач протягом тривалого часу не вчиняв будь-яких дій на звернення до органу ДВС із заявою про відкриття виконавчого провадження чи у разі втрати наказу-про видачу його дублікату.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 19.11.2021 у справі № 914/752/16 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою стягувача.
Подальший рух справи викладено в ухвалах суду.
Так, ухвалою від 25.01.2022 розгляд справи відкладено на 08.02.2022.
25.01.2022 від скаржника надійшла заява про розгляд справи без участі його представника, в якій апелянт повідомив також, що правонаступник боржника-КЕВ м.Львова виконав судові рішення у інших справах Господарського суду Львівської області, в межах яких стягувачу поновлено строки для пред'явлення наказів до виконання та видано їх дублікати.
У судовому засіданні 08.02.2022 представник КЕВ м.Львова підтримав доводи відзиву та надав усні пояснення.
Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну правову оцінку доводам, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - скасувати в оскаржуваній частині , з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
Одним із принципів господарського судочинства відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України є обов'язковість судового рішення.
Частинами 1 та 2 ст. 18 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
За змістом статей 115,116 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017 на час видачі наказу) рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Предметом розгляду даного провадження є вимоги стягувача про заміну боржника його правонаступником, поновлення строку для пред'явлення до виконання, виданого у справі №914/752/16 наказу Господарського суду Львівської області від 06.06.2016, та видачу дублікату цього наказу.
Оскаржуваною ухвалою суд замінив боржника та відмовив ПП «Беркут» у поновленні пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання та у видачі його дублікату.
В частині заміни боржника -Львівського управління начальника робіт його правонаступником КЕВ м.Львова ухвала учасниками справи не оскаржена, відтак відповідно до вимог ст. 269 ГПК України в цій частині апеляційний суд її не переглядає.
Пунктом 19.4 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 N2147VІІІ, чинної з 15.12.2017, передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.
Дублікат виконавчого документа - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Від оригіналу зазначений документ відрізняється лише спеціальною позначкою "Дублікат".
Аналіз змісту підпункту 19.4 пункту 19 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України свідчить, що основними критеріями для задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого документа є: втрата виконавчого документа (загублення, викрадення, знищення, істотне пошкодження, вилучення у виконавця або стягувача, що унеможливлює його виконання, тощо) та звернення до суду із заявою до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Суд зауважує, що ГПК України не надає суду права відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов'язує наводити причини втрати наказу. За умови встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов'язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити дату його видачі. Натомість відсутність наказу унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права. (Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.07.2021 у справі №18/1147/11).
Отже, умовою для видачі дубліката наказу суду є подання відповідної заяви до суду відповідно до підпункту 19.4 пункту 19 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України протягом строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення. Ураховуючи викладене, під час вирішення питання про можливість видачі судом дубліката виконавчого документа на підставі звернення до суду з такою заявою обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини дотримання заявником строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Якщо строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката втраченого документа вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви (висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №2-836/11).
Відповідно до ст. 329 ГПК України у разі пропуску строку для пред'явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Згідно з ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України та ст. 326 ГПК України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Як зазначає Конституційний Суд України, виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012). Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час видачі спірного наказу) виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Згідно із ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на час видачі спірного наказу) строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред'явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.
Пунктом 5 Перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 передбачено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Відповідно до п.п. 3.1., 3.2., 3.3., 3.5. Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 20.05.2003 №43/5, до Єдиного реєстру обов'язково вносяться відомості про проведення всіх виконавчих дій. Унесення відомостей до Єдиного реєстру здійснюється державним виконавцем або уповноваженою посадовою особою органу ДВС. Відомості про проведення виконавчих дій вносяться до Єдиного реєстру одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія. Постанови державного виконавця, а також інші документи виконавчого провадження виготовляються за допомогою Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою державного виконавця Сихівського ВДВС Львівського МУЮ від 16.12.2016 відкрито виконавче провадження № 53129692 з виконання наказу Господарського суду Львівської області № 914/752/16 від 06.06.2016 про стягнення з Львівського управління начальника робіт (УНР) на користь ПП «Беркут» - 40 692,86 грн, з яких: 21 842,53 грн основний борг, 1 381,69 грн 3% річних, 15 115,03 грн інфляційних втрат, 2353,61 грн пені та 1 378,00грн судового збору.
18.05.2021 ПП «Беркут» звернулося до Сихівського відділу ДВС у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою, в якій просило повідомити про стан виконання вказаного виконавчого провадження ВП № 53129692 та вжиті виконавчі дії (копія заяви ПП «Беркут» від 18.05.2021 долучена заявником до матеріалів справи).
У відповідь на вказану заяву Сихівський відділ ДВС листом № 46405 від 10.08.2021 повідомив ПП «Беркут» про те, що 17.01.2017 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, яку разом із виконавчим документом надіслано на адресу стягувача; підтвердження щодо відправки стягувачу постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві та виконавчого документа не є можливим, оскільки термін зберігання завершених виконавчих проваджень складає 3 роки, згідно з п. 9.9. «Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби», затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 2274/5 від 25.12.2008, - матеріали виконавчого провадження знищено.
Разом з тим, як вказує стягувач, він не отримував ні постанови про повернення виконавчого документа від 17.01.2017, ні наказу від 06.06.2016.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.
Можливість відновлення судом пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання безпосередньо пов'язана з наявністю поважних причин його пропуску. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. Питання щодо поважності причин пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання, тобто, наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від стягувача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне пред'явлення наказу до виконання, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. При цьому, визначальним при оцінці поважності причин пропуску строку для пред'явлення наказу до виконання є встановлення моменту, з якого стягувач мав реальну можливість пред'явити відповідний наказ до виконання (вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.05.2018 у справі № 917/1431/14 та від 11.12.2019 у справі № 904/10099/13).
Пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення Європейського суду з прав людини у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012).
Відповідно до рішення Європейського суду у справі "Агрокомплекс проти України" (заява № 23465/03) від 06.10.2011 існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (серед інших рішень, рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, та інші справи, зазначені в ній).
Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа "Іванов проти України", заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009).
Також у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.
Тобто, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судового рішення не призводить до відновлення порушеного права. Відсутність у сторони можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, є втручанням у право сторони на мирне володіння майном, що є порушенням першого пункту статті 1 Першого протоколу Конвенції.
Враховуючи наведене, з огляду на те, що наказ Господарського суду Львівської області у справі №914/752/16 був пред'явлений стягувачем до Сихівського ВДВС Львівського МУЮ в межах строку, визначеного Законом України «Про виконавче провадження» для пред'явлення виконавчих документів до виконання, але в подальшому наказ був втрачений, з причин, які не залежали від стягувача(доказів зворотного суду не надано), колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про недоведеність заявником поважності причин пропуску ним строку на пред'явлення наказу від 06.06.2016 до виконання та вважає, що у даному випадку наявні підстави для поновлення строку для пред'явлення до виконання наказу, виданого Господарським судом Львівської області 06.06.2016 у справі №914/752/16, а відтак і видачі дублікату цього наказу.
Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та нез'ясування обставин, що мають значення для справи, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви ПП «Беркут» про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу від 06.06.2016 до виконання та про відсутність підстав для видачі дублікату цього наказу.
Отже, ухвалу суду першої інстанції в частині відмови в поновленні строку для пред'явлення наказу до виконання та видачі дублікату належить скасувати, прийняти нове рішення, яким вказану заяву задоволити.
Судові витрати в суді апеляційної інстанції.
На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір, сплачений стягувачем при поданні апеляційної скарги, підлягає відшкодуванню стягувачу за рахунок боржника.
Керуючись ст.ст. 86,129, 236, 254, 269, 270, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1.Апеляційну скаргу Приватного підприємства “Беркут” від 15.11.2021 (вх. суду від 17.11.2021 №01-05/3836/21) -задоволити.
2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 02.11.2021 у справі №914/752/16 в частині відмови у поновленні пропущеного строку для пред'явлення наказу Господарського суду Львівської області №914/752/16 від 06.06.2016 до виконання та відмови у видачі дублікату наказу Господарського суду Львівської області №914/752/16 від 06.06.2016 - скасувати.
В цій частині прийняти нове рішення.
Заяву Приватного підприємства «Беркут» про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання та видачу дублікату наказу задоволити.
Поновити строк пред'явлення до виконання наказу Господарського суду Львівської області №914/752/16 від 06.06.2016
Видати дублікат наказу Господарського суду Львівської області від 06.06.2016 у справі№914/752/16.
3. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова (ідент. код 07638027, місцезнаходження: м. Львів, вул.Батуринська, 2) на користь Приватного підприємства «Беркут» (ідент код:23267591, місцезнаходження: м. Львів, вул. Драгана, будинок 30 квартира 42) - 2270,00грн судового збору за перегляд ухвали апеляційним судом.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 09.02.2022
Головуючий суддя Т.Б. Бонк
суддя В.М.Гриців
суддя Г.Г. Якімець