10 лютого 2022 рокуСправа № 140/12235/21 пров. № А/857/998/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Большакової О.О., Затолочного В.С.,
при секретарі судового засідання - Юрченко М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м.Львові справу за позовом Головного управління ДПС у Волинській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Волинській області на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2021 року (суддя Волдінер Ф.А., м.Луцьк),-
28.10.2021 Головне управління ДПС у Волинській області (далі - Головне управління) звернулося з позовом до ОСОБА_1 в якому просило стягнути з відповідача на користь держави податковий борг в сумі 501214,78 грн.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2021 року позовну заяву залишено без розгляду.
Не погодившись з постановленою ухвалою, його оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
У доводах апеляційної скарги вказує, що на момент подання позову строк звернення контролюючого органу до суду про стягнення податкового боргу в межах статті 102 Податкового кодексу України (далі - ПК) не минув, оскільки, з врахуванням Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон №591-IX), був зупинений на весь період карантину.
Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подала, в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що зупинення перебігу строку стягнення податковим органом визначеного платнику податків грошового зобов'язання суперечить меті законодавчого регулювання Закону №591-IX.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з правильним застосуванням норм матеріального і дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань.
Апеляційним судом, з урахуванням встановленого судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що сума нарахованого грошового зобов'язання становила:
згідно податкового повідомлення-рішення (далі - ППР) від 11.09.2014 №0115101307 (далі ППР №0115101307) - 194782,00 грн основного платежу та 48695,50 грн штрафних санкцій (а.с.12);
згідно ППР від 05.10.2014 №0167751307 (далі - ППР №0167751307) - 100601,00 грн основного платежу та 50300,50 грн штрафних санкцій (а.с.13).
Внаслідок несплати узгоджених грошових зобов'язань, оскільки вказані ППР не оскаржувались, виник податковий борг.
З наявним в матеріалах справи розрахунком податкового боргу датою виникнення боргу є: 20.10.2017 - за ППР №0115101307, та 17.11.2017 - за ППР №0167751307 (а.с.11).
28.10.2021 Головне управління звернулося з вказаним позовом до суду.
Строки звернення до адміністративного суду встановлено статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Так, згідно приписів пункту 2 частини другої цієї статті, для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Вказана норма є бланкетною, тобто вона не встановлює чітко визначених правил поведінки, а передбачає існування інших норм, розміщених в інших (спеціальних) нормативних актах, у яких сформульовані конкретні правила поведінки.
У випадку спірних правовідносин таким спеціальним нормативним актом є ПК, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Пунктом 102.4 статті 102 ПК визначено, що у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.
Водночас, абзацом десятим пункту 52-2 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» ПК, згідно з редакцією Закону №591-IX, встановлено, що на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.
Відтак, строк звернення контролюючого органу до суду з позовними вимогами за звичайних обставин минув би 20.10.2020 та 17.11.2020. Однак, згідно карантинних обмежень перебіг таких строків давності було зупинено.
Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Суд уважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Законодавче обмеження строку звернення до суду з позовом, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.
Зупинення строків давності, передбачених статтею 102 ПК слід тлумачити системно з метою законодавчого регулювання Закону № 591-IX, якою є підтримка платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Як правильно зазначає суд першої інстанції зупинення перебігу строків стягнення податковим органом визначеного платнику податків грошового зобов'язання суперечить вказаній меті.
Позивач посилається на карантинні обмеження як на причину не звернення до суду з позовом в межах 1095-денного строку визначеного законодавством. Однак не вказує яким саме чином неможливість вчинення процесуальної дії була пов'язана з обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
В контексті наведеного слід зазначити, що діяльність Головного управління під час дії карантинних заходів припинена не була, а тому скаржник не був позбавлений процесуальної можливості звертатися до суду із заявами, клопотаннями у визначеному законом порядку.
Також варто зазначити, що передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 07 липня 1989 року у справі «AlimentariaSanders S.A. v. Spain» (AlimentariaSanders S.A. проти Іспанії).
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, ЄСПЛ у цьому рішенні зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Більше того, до моменту встановлення карантину 18.03.2020 скаржник не звертався з відповідними вимогами про стягнення податкового боргу більше двох років. Тому посилання на зупинення строків визначених статтею 102 ПК апеляційний суд вважає необґрунтованим.
Відповідно до частини третьої статті 123 КАС якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Зважаючи на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом, і він не вказує причин пропуску такого, тому суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції про необхідність залишення без розгляду позову Головного управління.
Згідно статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді О. О. Большакова
В. С. Затолочний
Повне судове рішення складено 10 лютого 2022 року.