11 лютого 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/8398/21
Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,
суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Господарського суду Одеської Області, голови Господарського суду Одеської області Петрова Володимира Степановича, за участю третіх особ, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Президента України, ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльності щодо ненадання інформації на запит, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, -
У травні 2021 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів, в якій, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив визнати протиправною бездіяльність Господарського суду Одеської області, що полягає у ненаданні ОСОБА_1 запитуваної інформації на запит (вх. № 11254/21 від 22.04.2021р.) та зобов'язати Господарський суд Одеської області надати ОСОБА_1 запитувану ним інформацію на запит (вх. № 11254/21 від 22.04.2021р.);
- визнати протиправними дії голови Господарського суду Одеської області Петрова Володимира Степановича, що полягають у необґрунтованому віднесенні інформації, запитуваної ОСОБА_1 у питаннях 3, 5 запиту (вх. № 11254/21 від 22.04.2021р.) до такої, що не відповідає вимогам статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» та зобов'язати голову Господарського суду Одеської області ОСОБА_3 утриматися від віднесення інформації, запитуваної ОСОБА_1 у питаннях 3, 5 запиту (вх. № 11254/21 від 22.04.2021р.), до такої, що не відповідає вимогам статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації»;
- стягнути з Господарського суду Одеської області на користь ОСОБА_1 6000,00 грн. моральної шкоди;
- стягнути з голови Господарського суду Одеської області ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1 1500001,00 грн. моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач направив запит (вх. № 11254/21 від 22.04.2021р.) на отримання публічної інформації, однак листом від 23.04.2021 року відповідачем було надано відповідь на запит, яким, на думку позивача, не надано відповіді по суті питань у запиті.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року у задоволенні позовної заяви відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням позивач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати повністю рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення повністю позовних вимог. Доводами апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції повинен був повно і всебічно з'ясувати обставини та надати оцінку всім аргументам позивача щодо відсутності у листі відповідача відповіді по суті запитуваної ОСОБА_1 інформації.
У відзиві на апеляційну скаргу голова Господарського суду Одеської області Петров В.С. зазначає, що при підготовці відповіді на запит ОСОБА_1 судом була опрацьована, врахована та в подальшому відображена у відповіді на вказаний запит вся відома задокументована та заздалегідь зафіксована на паперових носіях інформація щодо діяльності Господарського суду Одеської області та Одеського окружного господарського суду з урахуванням поставлених заявником питань. Вважає, що за своєю правовою природою, в контексті вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації", питання ОСОБА_1 у запиті на публічну інформацію про "причини" або "правові підстави" здійсненняне здійснення тих чи інших дій судом, не є публічною інформацією та для надання відповіді на них необхідно додатково аналізувати, створювати додаткову інформацію з наданням відповідних роз'яснень. Наявність у позовній заяві та апеляційній скарзі загальних тверджень про те, що суд фактично відмовив у наданні запитуваної інформації, без конкретного обґрунтування позивачем своєї позиції та перехід за змістом позову до критики в цілому нинішнього стану системи правосуддя (розповсюдженості корупційних явищ у сфері правосуддя, недосконалість кадрового планування в системі судової влади, низької довіри до судової системи взагалі та до суддів зокрема, тощо) свідчить про намагання створити негативний імідж і дискредитувати судову владу загалом, що є неприпустимим. Щодо позовних вимог про відшкодування моральних збитків зазначає, що позивачем належним чином не доведені факт заподіяння відповідачем моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, у зв'язку з чим вважає, що суд також правомірно відмовив в цій частині заявлених позовних вимог ОСОБА_1 . Відповідач звертає увагу, що як вбачається зі змісту апеляційної скарги, скаржник не навів суттєвих доводів, які б спростували законність рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.09.2021р. по справі №420/8398/21, а весь зміст апеляційної скарги складається лише з об'ємних текстів без змістовного обгрунтування, що повторюються за темою позову, відволікаючи увагу суду від основної суті, правової природи запиту на публічну інформацію та очевидності в наданні повної за змістом відповіді заявнику на запит. З огляду на зазначене, відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відзивів на апеляційну скаргу іншими сторонами у справі до суду не надано.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію;
Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 19.04.2021 року позивач надіслав на адресу відповідача запит до публічної інформації, в якому просив надати наступну інформацію:
- інформацію про причини (підстави) не здійснення д оцього часу письмового повідомлення органу, що здійснює державну реєстрацію, про припинення юридичної особи Господарський суд Одеської області на підставі п. 15 ч. 1 указу Президента України від 29.12.2017 року № 453/2017 «Про ліквідацію місцевих господарських судів та утворення окружних господарських судів», у порядку, визначеному ч. 1 ст. 105 Цивільного кодексу України;
- інформацію про причини (підстави) не виконання до цього часу зобов'язання повідомити контролюючі органи за дотриманням податкового та іншого законодавства за місцем обліку юридичної особи Господарський суд Одеської області про його ліквідацію або реорганізацію протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення на підставі п. 15 ч. 1 указу Президента України від 29.12.2017 року № 453/2017 «Про ліквідацію місцевих господарських судів та утворення окружних господраських судів», у порядку, визначеному п.11.1 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 1588 від 09.12.2011 року;
- інформацію про взаємовідносини (господарські, цивільно-правові чи будь-які інші) які викають чи існують до цього часу між юридичною особою Одеський окружний господарський суд, єдиним керівником і співробітником якого є особа, що на даний час займає посаду керівника апарату Господарський суд Одеської області;
- інформацію щодо правових відстав здійснення видатків Державного бюджету України на 2021 рік на забезпечення діяльності Господарського суду Одеської області, який відсутній у переліку установ фінансове забезпечення яких передбачено додатком № 7 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік».
Відповідач у листі від 23.04.2021 року зазначив, що листом від 25.06.2018 року № 02-04/3024/2018 керівник апарату Господарського суду Одеської області Вінцевська О.О. повідомила ДСА України про те, що відповідно до Указу Президента України № 453/2017 «Про ліквідацію місцевих господарських судів та утворення окружних господарських судів», здійснено реєстрацію Одеського окружного господарського суду в Єдиному державному реєстрі юридичних осію, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 21.06.2018 року.
При цьому, зазначено, що згідно Полодження про ДСА України, основним її завданням є організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом та здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як розпорядник інформації, не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит, вимоги, щодо стягнення моральної шкоди є необґрунтованими.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.40 Конституції України держава гарантує, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Статтею 1 Закону України "Про інформацію" передбачено, що інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про інформацію” основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.
Згідно статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Отже, законодавцем відокремлено поняття інформації та публічної інформації.
Згідно з ч.1 ст. 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» право на доступ до публічної інформації гарантується:
1) обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом;
2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє;
3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації;
4) доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством;
5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації;
6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
Статтею 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлено, що доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.
Згідно з ч.1 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:
1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;
2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;
3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;
4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
Стаття 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлює, що під запитом на інформацію розуміється, прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Відповідно до ч.1 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;
4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Тобто, за змістом наведених статей можна виділити такі ознаки публічної інформації:
1) готовий продукт інформації, який отриманий або створений лише в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством;
2) заздалегідь відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація;
3) така інформація знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень або інших розпорядників публічної інформації;
4) інформація не може бути публічною, якщо створена суб'єктом владних повноважень не під час виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків;
5) інформація не може бути публічною, якщо створена не суб'єктом владних повноважень.
Отже, визначальним для публічної інформації є те, щоб вона була заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Питання розгляду заяв (клопотань) врегульовано ст.15 Закону, відповідно до якої, органи державної влади, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Згідно з ст. 3 Закону України «Про звернення громадян» під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Відповідно до ст. 15 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Таким чином, обов'язковими умовами розгляду заяв (клопотань) є: 1) перевірка викладених фактів; 2) прийняття рішення про задоволення заяви (клопотання) чи її відмову; 3) у разі прийняття рішення про задоволення заяви (клопотання) забезпечити його виконання; 4) повідомити заявника про наслідки розгляду; 5) у разі прийняття рішення про відмову заяви (клопотання) повідомити заявнику мотиві такого рішення з посиланням на Закон; 6) у разі прийняття рішення про відмову заяви (клопотання) роз'яснити заявнику порядок оскарження прийнятого рішення.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що запитувана інформація не була відображена чи задокументована на будь-яких носіях та не утворена в процесі виконання відповідних повноважень Господарського суду Одеської області.
Таким чином, підсумовуючи усе вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що визначальною ознакою публічної інформації, відповідно до статті 1 Закону N 2939-VI, є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовим зафіксованим на певному носії продуктом. Отримувати та/або створювати такий продукт може виключно суб'єкт владних повноважень у процесі здійснення ним своїх владних управлінських функцій. У подальшому володіти цим продуктом може будь-який розпорядник публічної інформації.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі №522/817/15-а.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідь Господарського суду Одеської області на запит на одержання публічної інформації відповідає приписам Закону № 2939-VI, оскільки відповідач, як розпорядник інформації, не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит.
Що стосується стягнення моральної шкоди колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно із ч. 1-3 ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
При цьому відповідно до ст. 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не обґрунтовано наявності причинного зв'язку між шкодою та протиправними рішеннями суб'єкта владних повноважень, відповідно до яких заподіяно шкоду.
Тобто, позивач повинен довести факт завдання йому моральної шкоди, надати належні докази того, що саме рішення відповідача призвели до матеріальних втрат і душевних страждань, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації його життя.
Враховуючи те, що позивачем належним чином не доведені факт заподіяння відповідачем моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, наявності причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуюча суддя: О.А. Шевчук
Суддя: А.В. Бойко
Суддя: А.Г. Федусик