П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
01 лютого 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/16604/21
Головуючий в 1 інстанції: Балан Я.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Домусчі С.Д.
суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського прикордонного загону Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними, зобов'язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні, зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, -
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Білгород-Дністровського прикордонного загону Державної прикордонної служби України, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Білгород-Дністровського прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо неправильного нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, з встановленням базового місяця січня 2008 року;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 донарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, з встановленням базового місяця січня 2008 року та з врахуванням раніше проведеної виплати;
- визнати протиправною бездіяльність Білгород-Дністровського прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за повних 17 років календарної військової служби;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за повних 17 років календарної військової служби, з врахуванням проведеної виплати.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що відповідач протиправно нарахував та виплатив йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, з урахуванням базового місяця індексації «червень 2012 року».
Позивач зазначав, що пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України №1294 від 07 листопада 2007 року, яка набрала чинності 01.01.2008 року, затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців (тарифних сіток), а наступне підвищення посадових окладів військовослужбовців відбулось з 01.03.2018 року, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року, отже обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення позивача повинно здійснюватися наростаючим підсумком починаючи з 01.01.2008 року, тобто з моменту підвищення посадового окладу згідно з Постановою КМУ №1294, та діяти до 28.02.2018 року, тобто до моменту підвищення посадового окладу згідно з Постановою №704.
Позивач наголошував, що «січень 2008 року» є місяцем підвищенням тарифних ставок (посадових окладів), а тому є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року.
Також, позивач вказував на те, що відповідач, протиправно нарахував та виплатив одноразову грошову допомогу при звільненні за 15 повних календарних років, замість 17 повних календарних років., які зазначені в наказі про звільнення.
Позивач зазначив, що його вислуга років становить 17 календарних років, а відтак, він набув право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року, ухваленим в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження, частково задоволений адміністративний позов ОСОБА_1 :
- визнані протиправними дії Білгород-Дністровського прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року з встановленням базового місяця червня 2012 року;
- визнані протиправними дії Білгород-Дністровського прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні за повних 15 років календарної військової служби;
- зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року, з урахуванням вже виплаченої суми;
- зобов'язано Білгород-Дністровський прикордонний загін Державної прикордонної служби України нарахувати і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за повних 17 років календарної військової служби, з урахуванням вже виплаченої суми.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що він не заперечує право позивача щодо отримання належних йому сум індексації грошового забезпечення, проте кошторисними призначеннями Державної прикордонної служби України у 2015 - 2018 роках не було передбачено виплату військовослужбовцям індексації грошового забезпечення.
Також апелянт вказує, що з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року нарахована та виплачена фіксована та поточна індексація.
Додатково апелянт зазначає, що питання про те, який базовий місяць був використаний при нарахуванні індексації є виключно повноваженнями відповідача, а тому підстави для зобов'язання останнього здійснити розрахунок індексації позивача з урахуванням бажаного ним базового місяця відсутні.
У відзиві на апеляційну скаргу, позивач, послався на правомірність оскаржуваного рішення та просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд встановив, що позивач, в період з 09.11.2001 по 26.04.2019 року, проходив військову службу у Збройних силах України, у тому числі, у період з 19.09.2003 року по 26.04.2019 року у Білгород-Дністровському прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (а.с.25-37).
Наказом начальника 25 прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України №187-ОС від 26.04.2019 року, зі старшим прапорщиком, інспектором прикордонної служби 2 категорії-дозиметристом групи інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » 1 категорії ОСОБА_1 , припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби за підпунктом «г» абзацом 4 (через такі сімейні обставини або інші поважні причини: виховання батьком-військовослужбовцем, який не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей віком до 18 років) пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України «Про військової обов'язок і військову службу» (а.с.25).
Станом на день звільнення позивача, відповідно до наказу №187-ОС від 26.04.2019 р., його вислуга років становила: календарна військова 17 років 00 місяців 21 день, пільгова військова - 07 років 09 місяців 18 днів; всього військова - 24 років 10 місяців 09 днів.
15.05.2019 року, позивачу виплачено допомогу при звільненні у розмірі 45235,43 гривень за 15 календарних років (а.с.47-49).
Також, згідно з довідкою №347 ВІД 16.08.2021 року, позивачу 28.08.2020 року нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення за період, зокрема, 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, у розмірі 46833,81 гривень, з застосуванням базового місяця «червень 2012 року» (а.с.50).
04.08.2021 року, позивач звернувся до апелянта із заявою в якій, серед іншого, порушив питання щодо здійснення перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за повних 17 років календарної військової служби, з врахуванням проведеної виплати та здійснення перерахунку виплаченої суми індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, з встановленням базового місяця січня 2008 року (а.с.39-44).
Листом №11/К-111 від 17.08.2021 року, апелянт повідомив позивача про відсутність підстав для задоволення заяви про здійснення перерахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні та індексації грошового забезпечення (а.с.45-46).
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому, суд першої інстанції враховував, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації та підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи.
Задовольняючи позовні вимоги щодо перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за повних 17 років календарної військової служби, з урахуванням вже виплаченої суми, суд першої інстанції, виходив з того, що на час звільнення позивач набув право на отримання такої допомоги, та відповідачем у наказі про звільнення самостійно визначена вислуга позивача у календарних роках, яка становить 17 повних календарних років.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII (надалі - Закон №2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року №1282-XII (надалі - Закон №1282-XII).
Відповідно до ст.1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно зі ст. 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону №1282-XII, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону №1282-XII підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів.
Відповідно до ч. 2ст.5 Закону №1282-XII, підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Згідно зі ст. 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 р. №2017-III законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
З урахуванням наведеного апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення (надалі - Порядок №1078).
Відповідно до п. 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року №491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абз. 8 п. 4 Порядку №1078).
Відповідно до п. 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо визначення базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги та погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
У зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України Постанови «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09.12.2015 року № 1013 (надалі - Постанова №1013) п.5 Порядку №1078 викладено в новій редакції:
« 5. У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку».
Отже, починаючи з 09.12.2015 року обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, у тому числі військовослужбовець.
Пунктом 1 Постанови №1013 внесено зміни до Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери, що призвело до збільшення посадових окладів працівників, заробітна плата яких обчислюється за вказаною тарифною сіткою.
Відповідно до п. 3 Постанови №1013 міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів доручено вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 р. розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов'язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 р., з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 р. перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.
Для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 р. відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 (Офіційний вісник України, 2003 р., № 29, ст. 1471).
Виходячи з системного аналізу п.1-3 Постанови №1013, базовий місяць січень 2016 року застосовується для подальшої індексації заробітної плати за посадами, оклади (тарифні ставки) за якими підвищилися в грудні 2015 року у зв'язку з прийняттям Постанови №1013, що відповідає положенням п.5 Порядку №1078 в редакції з 09.12.2015 року.
При цьому доводи апеляційної скарги про те, що абз.2 п.3 Постанови №1013 встановлює базовий місяць для обчислення індексації, є необґрунтованими, оскільки вказана правова норма містить застереження про те, що обчислення індексу споживчих цін здійснюється відповідно до Порядку №1078 в редакції з 09.12.2015. Тобто, абз.2 п.3 Постанови №1013 є бланкетною нормою, яка не може тлумачитися без урахування положень Порядку №1078.
В свою чергу Порядок №1078 пов'язує обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації зі зміною окладів (тарифних ставок), тому базовий місяць індексації грошового забезпечення (заробітної плати) змінюється виключно у разі підвищення посадових окладів (тарифних ставок).
Станом на час виникнення спірних правовідносин тарифні ставки (оклади) військовослужбовців обчислювалися відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 р. № 1294, яка набрала чинності 01.01.2008 р.
Зміна тарифних ставок (окладів) військовослужбовців відбулась лише з 01.03.2018 року у зв'язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова №704), якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що індексація грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року підлягає обчисленню з урахуванням базового місяця, що відповідає місяцю зміни тарифних ставок (окладів) військовослужбовців, тобто січня 2008 року.
Перевіряючи висновки суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги стосовно задоволених позовних вимог щодо не нарахування та не виплати одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 25% місячного грошового забезпечення за повних 17 років календарної військової служби, апеляційний суд враховує таке.
Відповідно до частин 1, 2 статті 15 Закону №2011-ХІІ пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» №2262-XII від 9 квітня 1992 року (далі - Закон №2262-XII).
Статтею 9 Закону №2262-ХІІ визначено підстави та категорію осіб, яким передбачено виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з розрахунку місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Відповідно до частини 2 статті 9 Закону №2262-ХІІ (у редакції на час звільнення позивача з військової служби) особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Системний аналіз наведених положень Закону №2262-ХІІ дає підстави для висновку, що частина 2 статті 9 цього Закону встановлює дві підстави для виплати одноразової грошової допомоги зазначеним у ній особам, зокрема, це особи, які мають право на пенсію та звільнені зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини за наявності вислуги років 10 років і більше.
Аналогічне положення закріплено також в абзаці 4 пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» №393 від 17 липня 1992 року (далі - Порядок №393), за змістом якого військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Військовослужбовцям, звільненим з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, виплачується грошова допомога у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Відповідно до частини 6 статті 9 Закону №2262 (у редакції, на час звільнення позивача) особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, у разі повторного їх звільнення зі служби одноразова грошова допомога, передбачена цією статтею, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.
Згідно з абзацами 5 та 7 пункту 10 Постанови №393 (у редакції, на час звільнення позивача), особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, особам, зазначеним у пункті “ж” статті 1-2 такого Закону, які звільняються із служби повторно, одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, що при попередньому вивільненні не набули право на отримання такої допомоги.
Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови, які передбачають, що до вислуги років зараховуються: військова служба в Збройних Силах.
На час звільнення позивача зі служби у зв'язку з сімейними обставинами (виховання батьком - військовослужбовцем, який не перебуває у шлюбі, дитини, що з ним проживають, без матері (Перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби а із служби осіб рядового і начальницького складу, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №413 від 12 червня 2013 року) календарна вислуга років ОСОБА_1 становила 17 календарних років 21 день, військова - 24 роки, 10 місяців та 09 днів, а відтак, відповідно до частини 2 статті 15 Закону №2011-XII, позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за 17 повних календарних років служби.
При цьому, наявність у ОСОБА_1 17 повних календарних років служби на час звільнення не заперечувалось апелянтом, а ні під час розгляду справи судом першої інстанції, а ні в апеляційній скарзі.
Таким чином, апеляційний суд погоджується і з висновками суду першої інстанції про те, що апелянт протиправно нарахував та виплатив позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні за 15 повних календарних років замість 17, без врахування періоду військової строкової служби.
Доводи апеляційної скарги спростовуються змістом мотивувальної частини оскаржуваного рішення, в якій суд першої інстанції дослідив всі фактичні обставини, які мають значення правильного вирішення справи.
Стосовно інших посилань апеляційної скарги апеляційний суд зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Крім того, апеляційним судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2-12, 72-77, 242, 257, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2021 року у справі №420/16604/21 - залишити без змін
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, за наявності яких постанова апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 11.02.2022 року.
Головуючий суддя Домусчі С.Д.
Судді Семенюк Г.В. Шляхтицький О.І.